Номер провадження: 22-ц/813/4496/19
Номер провадження: 22-ц/813/4754/19
Номер справи місцевого суду: 509/3740/18
Головуючий у першій інстанції
Козирський Є.С.
Доповідач Комлева О. С.
12.06.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого-судді Комлевої О.С.
суддів: Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.
з участю секретаря Ткачука В.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 лютого 2019 року, ухваленого суддею Козирським Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 07 березня 2019 року, ухвалену суддею Козирським Є.С.
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини.
В обґрунтування свого позову позивачка зазначила, що 12.11.1989 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_1 був зареєстрований шлюб, який рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26.10.2006 року розірваний.
Від шлюбу сторони мають дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2006 року позивачка сама виховує спільну з відповідачем дитину, проте відповідач не цікавився станом здоров'я дитини, не турбувався про неї, не цікавився її долею.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 листопада 2012 року з відповідача на користь позивачки стягнуто на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн. щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.10.2012 року до повноліття дитини, та стягнуто додаткові витрати на дитину в розмірі 100 грн. щомісячно, починаючи з 02.10.2012 року до повноліття дитини.
Позивачка зазначила, що у зв'язку з інфляцією та зростанням цін, кошти, які висилає відповідач за рішення суду на виховання дитини наразі не вистачає та дитина потребує більше коштів на навчання, фізичний і духовний розвиток, на матеріальне забезпечення продуктами харчування, одягом, взуттям та товарами повсякденного вжитку.
Позивачка, здійснивши розрахунок мінімальних потреб, необхідних для життєдіяльності дитини, який складається з загальної суми потреб дитини на місяць в розмірі 5931,30 грн., просила стягнути з відповідача 1/2 частину, що складає 2965,65 грн. на місяць.
Також позивачка зазначила, що в 2008 році дитині був встановлений діагноз: хронічний пієлонефрит, дисметаболічна нефропатія, в зв'язку з чим дитина постійно потребує систематичного медикаментозного лікування, а також санаторно-курортного лікування в санаторіях неврологічного профілю.
У 2016 році дитині був встановлений діагноз: маляційна кіста правої потилочної частки, вегето-судинна дистонія, судинна недостатність в ВББ вертеброгенного ґенезу, за призначенням лікарів Одеської обласної дитячої клінічної лікарні обстеження головного мозку дитини, стану судин та їх лікування потрібно проводити кожних 6 місяців.
Також позивачка зазначила, що відповідач має високий рівень матеріального забезпечення, має декілька видів підприємницької діяльності, отримує великий дохід, періодично займається операціями з нерухомістю, має приватний автомобіль, однак ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо необхідного матеріального забезпечення дитини.
На підставі викладеного, позивачка просила суд змінити розмір аліментів на дитину, що стягуються з відповідача за рішенням суду та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 2965,65 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.
Змінений розмір аліментів на дитину, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 12 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, про зобов'язання вчинити певні дії, про стягнення додаткових витрат на дитину та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 2500 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.
21 лютого 2019 року ОСОБА_1 зернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи у розмірі 22084,50 грн., оскільки під час прийняття рішення суд не вирішив питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 07березня 2019 року в задоволені заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким стягнути аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів його доходу щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, в інший частині позову відмовити, посилаючись на те, щорішення суду не ґрунтується на обставинах і матеріалах справи, є несправедливим та незаконним.
У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначив, що сума, яка стягнута судом щомісячно є завищеною і непосильною, судом при ухваленні рішення не враховані зміни в його сімейному та матеріальному становищі, наявність у відповідача ще однієї дитини, також судом не взято до уваги те, що відповідач не працевлаштований.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на те, що ухвала є незаконною, оскільки прийнята з порушенням норм процесуального права.
У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначила, що висновки суду про те, що позивачем не заявлялась вимога щодо стягнення з відповідача понесених судових витрат, пов'язаних з розглядом справи не відповідають обставинам справи, оскільки на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу разом з позовом був наданий попередній розрахунок суми судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , представник ОСОБА_1 зазначив, щодоводи викладені в апеляційній скарзі є неправдивими, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, правильно визначив суму аліментів, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.
У своєму відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зазначив, що ухвала суду є обґрунтованою і законною, апеляційна скарга є безпідставною, в зв'язку з чим просить ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
В судове засідання, призначене на 12 червня 2019 року ОСОБА_2 не з'явився, був сповіщений належним чином, надав до суду клопотання, в якому просив слухати справу у його відсутність (а.с.36-38).
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність ОСОБА_2 , який був повідомлений належним чином про день та час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явились у судове засідання, доводи апеляційних скарг, відзивів на них, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення та ухвали суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 12.11.1989 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб. Від шлюбу сторони мають дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26.10.2006 року шлюб між сторонами розірваний. 12 листопада 2012 року рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн. щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.10.2012 року до повноліття дитини, та стягнуто додаткові витрати на дитину в розмірі 100 грн. щомісячно, починаючи з 02.10.2012 року до повноліття дитини.
ОСОБА_1 в своїй позовній заяві посилаючись на те, що в зв'язку з інфляцією та зростанням цін, кошти, які висилає відповідач ні на що не вистачає, дитина потребує більше коштів на навчання, фізичний і духовний розвиток, на матеріальне забезпечення продуктами харчування, одягом, взуттям та товарами повсякденного вжитку, ніж в 11 років, просила суд змінити розмір аліментів на дитину, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 2965,65 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З 2006 року, на протязі 12 років позивачка сама виховує спільну з відповідачем дитину, донька проживає з позивачем в будинку бабусі в смт . Овідіополь , що підтверджено довідкою № 1720 виданою Овідіопольською селищною радою від 08.08.2018 року, є ученицею 11 «Г» класу Овідіопольського НВК «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - гімназія». Мати позивачки є інвалідом загального захворювання 2 групи довічно, що підтверджується копією пенсійного посвідчення Серії НОМЕР_1 від 19 лютого 2003 року, постійно потребує матеріальної допомоги на медичне обстеження, стаціонарне лікування та на придбання ліків. Також, значні витрати з заробітної плати ідуть на комунальні послуги, оскільки матері позивачки призначена субсидія, всі донарахування вона сплачує сама зі свої зарплати.
В 2008 році доньці ОСОБА_3 лікарями Овідіопольської ЦРЛ був встановлений діагноз: хронічний пієлонефрит, дисметаболічна нефропатія, що підтверджено протоколом обстеження Оваідіопольської ЦРЛ від 17.03.2008 року, довідкою поліклінічного відділення Овідіопольської ЦРЛ від 09.04.2008 року, висновком № 743 виданим амбулаторією загальної практики сімейної медицини смт. Овідіополь 28.07.2018 року. Вона потребує систематичного медикаментозного лікування, а також санаторно-курортного лікування в санаторіях, що супроводжується великими грошовими затратами. В одноособовому порядку позивачка забезпечити необхідного лікування та придбання путівок не має можливості.
02.09.2016 року Одеська обласна дитяча клінічна лікарня поставила новий діагноз дитині: малярійна кіста правої потиличної частки, вегето-судинна дистонія, судинна недостатність в ВББ вертеброгенного ґенезу, що також потребує лікування.
Також судом встановлено, що відповідач від сплати аліментів на утримання дитини ніколи не ухилявся, переказував грошові кошти навіть в більшому розмірі ніж було стягнуто судом, що підтверджують квитанції та довідки від 07.05.2018, 30.10.2018 року видані Миргородським міськрайонним відділом державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області. Мати відповідача, ОСОБА_6 , якій 81 рік, також потребує сторонньої допомоги, так як у неї захворювання зору -10 %, згідно довідки від 30.10.2018 року. З 2015 року відповідача не працює в зв'язку з погіршенням стану здоров'я, про що свідчить довідка з управління статистики. На його утриманні є ще одна дитина - донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка хвора (дифузний зоб І-ІІІ ст, еутеріоз, гіпертрихоз, плосковальгусна установка стоп, дальнозоркийастегматизм) що підтверджено довідкою Миргородського міського центру первинної медико-санітарної допомоги від 30.10.2018 року.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений позивачем розмір аліментів в розмірі 2965,65 грн. є завищеним і непосильним для відповідача, тому суд виходячи з того, що у ОСОБА_2 відбулись зміни в сімейному та матеріальному становищі, а саме наявність на утриманні ще однієї дитини, а також, що відповідач не працевлаштований, суд збільшив розмір аліментів та стягнув з ОСОБА_2 аліменти у розмірі 2500 грн.
Такий висновок суду першої інстанції є вірними та з ним погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 1 статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на наявність імперативного дозволу змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.ст.183,192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Судом встановлено, що розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання дитини на користь позивача за рішенням суду визначений у розмірі 600 грн. щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів, у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження, стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З врахуванням встановлених обставин, які сторонами визнанні, прийнявши до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, імперативну норму про можливість зміни саме способу стягнення аліментів, суд обґрунтовано виходив з того, що заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України, відповідають інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, і визначення указаного позивачем способу та розміру стягнення аліментів призведе до рівності прав дитини на утримання від батька відповідно до положень Закону.
Вказане зумовлено зміною чинного законодавства з метою посилення захисту прав дітей на належне утримання та підвищення мінімального розміру аліментів на одну дитину з 30 відсотків до 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що в свою чергу є підставою для зміни розміру аліментів, які стягуються з відповідача на користь позивача.
Згідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» №2402-111 від 26 квітня 2001 року, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень.
На підставі вищевикладеного, суд прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, змінивши розмір аліментів, що стягуються з відповідача у розмірі 600 грн. щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та з врахуванням положення законодавства щодо права того з батьків, з яким проживає дитина, вирішувати питання щодо способу стягнення аліментів, тана законних підставах стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З вказаними висновками у рішенні суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що сума, яка стягнута судом є завищеною і непосильною, колегія суддів вважає безпідставними, оскількирозмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, в зв'язку з чим стягнута сума аліментів відповідає інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини та положенням Сімейного Кодексу України.
Доводи про те, що судом не враховані зміни у сімейному та матеріальному становищі відповідача, наявність у відповідача ще однієї дитини, а такожйого не працевлаштування, колегія суддів вважає безпідставними, оскількипри розгляді справи судом у відповідності до норм ст. 182 Сімейного Кодексу Українибувврахований стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини та інше.
Крім того, слід зазначити, що суд приймаючи рішення керувався нормами права,які регулюють дані правовідносини, а саме Сімейним Кодексом України, Цивільним Кодексом України, Постановою Пленуму Верховного Суду України, виходячи із заявлених позовних вимог про збільшення розміру аліментів, з'ясувавши всі обставини у справі з тими доказами, згідно зі ст. 81 ЦПК України, які були надані не тільки позивачем, а і відповідачем у справі, що свідчить про об'єктивний та неупереджений розгляд справи у відповідності до норм статті263 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судових рішень, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 і залишає рішення без змін.
Стосовно постановленої ухвали суду про відмову в задоволені заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення стосовно розподілу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, колегія суддів вважає зазначити наступне.
При розгляді заяви про ухвалення додаткового рішення стосовно судових витрат на правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи, суд виходив з того, що позивачем не заявлялись вимоги щодо стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачем не надавалось відповідних заперечень чи заяв про визнання таких вимог.
Однак, колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду, оскільки вони не відповідають нормам матеріального та процесуального права, матеріалам справи та вимогам закону, так як суд не в повній мірі з'ясував обставини, на які посилалася ОСОБА_1 та які мають значення для справи, у зв'язку з чим, ухвала суду підлягає скасуванню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ,4 ,5 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, також просила суд розподілити судові витрати між сторонами, а саме витрати на правничу допомогу адвоката.
На підтвердження чого ОСОБА_1 був наданий до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат в розмірі 22084,50 грн., з якого вбачається, що ОСОБА_1 уклала договір про надання правової (правничої) допомоги №87 від 20.08.2018 року з адвокатом Суменко В.О.,що підтверджується договором та ордером адвоката.
Також у відповідності до матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 був ознайомлений з розрахунком розподілу судових витрат, що підтверджується наданим до суду відзивом на позовну заяву ОСОБА_1 , в якій ОСОБА_2 просить відмовити позивачу у стягненні витрат на правову допомогу саме в розмірі 22084,50 грн.
Тобто, посилання суду на те, що позивачем не заявлялось вимоги щодо стягнення з відповідача витрат пов'язаних з розглядом справи та відповідачем не надавалось відповідних заперечень чи заяв про визнання таких вимог є необґрунтованими та не відповідають матеріалам справи.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, ухвала суду скасуванню, а судові витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 22084,50 грн., оскільки судом при постановлені ухвали порушені норми матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 367,368, 374, 375, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 лютого 2019 року- залишити без змін.
Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 07 березня 2019 року - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 22084 (двадцять дві тисячі вісімдесят чотири) гривні 50 копійок.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 20 червня 2019 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ О.Г. Журавльов
______________________________________ Ю.І. Кравець