іменем України
10 червня 2019 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 537/2097/18
Головуючий у першій інстанції - Чурупченко М. І.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/310/19
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого - судді Скрипки А.А.
суддів: Онищенко О.І., Харечко Л.К.
секретар:Поклад Д.В.
сторони:
позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк"
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області у складі судді Чурупченка М.І. від 30 листопада 2018 року, місце ухвалення м.Корюківка у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У травні 2018 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вимоги заявленого позову публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" обґрунтовувало тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 10.11.2010 року ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 13 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Як вказує позивач, відповідач ОСОБА_1 порушив умови укладеного із позивачем договору, внаслідок чого станом на 31.03.2018 року утворилась заборгованість за вказаним договором у розмірі 71 327 грн. 77 коп., яка складається із наступного: заборгованість за кредитом - 5 225 грн. 81 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 58 681 грн. 62 коп.; заборгованість за пенею та комісією - 3 547 грн. 59 коп.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 3 372 грн. 75 коп. - штраф (процентна складова). Вказану суму заборгованості позивач просив стягнути на свою користь із відповідача, а також відшкодувати понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 762 грн.
Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 30.11.2018 року відмовлено у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В апеляційній скарзі акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції від 30.11.2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги заявленого позову. Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено судом з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зазначають, що при вирішенні даного спору по суті судом першої інстанції не взято до уваги положення ч.1 статті 509, ч.1 статті 634 ЦК України. Доводи апеляційної скарги стверджують, що відповідачем не доведено відсутності заборгованості та виконання ним належним чином умов укладеного договору, при цьому розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано. З посиланням на п.2.1.1.7.3, п.2.1.1.7.4. Умов та Правил надання банківських послуг доводи апеляційної скарги вказують про обґрунтованість вимог заявленого позову. При цьому доводи апеляційної скарги зазначають, що відповідно до п.14.16 статті 14 Закону України ''Про платіжні системи та переказ коштів в Україні'' користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов'язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. Доводи апеляційної скарги стверджують, що відповідач не надав суду доказів відносно того, що ним своєчасно було повідомлено банк про незаконне використання картки, і за даних обставин відповідальність за операції, які проводились, несе тільки відповідач. Доводи апеляційної скарги вказують, що дії щодо погашення заборгованості свідчать про визнання відповідачем свого боргу за кредитним договором, і за даних обставин суд першої інстанції необгрунтовано не застосував статті 548, 553, 554, 1054-1056 ЦК України, що призвело до невірного вирішення судом вимог заявленого позову.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу у зв'язку із її безпідставністю та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 30.11.2018 року.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача Рожко С .М. підтримав доводи та вимоги поданої апеляційної скарги.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Мурашко І.А. просили залишити без задоволення апеляційну скаргу у зв'язку із її безпідставністю та залишити без змін обґрунтоване рішення суду першої інстанції від 30.11.2018 року.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п.6 ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Як вбачається з п.1.7. Статуту Акціонерного товариства комерційного банку ''ПриватБанк'' (нова редакція), затвердженого наказом Міністерства фінансів України (рішенням Єдиного акціонера) від 17.01.2019 року №25, згідно з рішенням Єдиного акціонера Банку №519 від 21.05.2018 року було змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство комерційний банк ''ПриватБанк''. Акціонерне товариство комерційний банк ''ПриватБанк'' є правонаступником всіх прав та зобов'язань Публічного Акціонерного товариства комерційний банк ''ПриватБанк'' (а.с.124-126).
В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що між публічним акціонерним товариством комерційний банк ''ПриватБанк''та відповідачем ОСОБА_1 10.11.2010 року в письмовій формі було укладено договір про надання банківських послуг, шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ''ПриватБанку'' (а.с.8). Між сторонами даного спору було укладено договір №б/н від 10.11.2010 року, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 13 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Строк дії картки - до 31.12.2015 року.
Як вбачається із наданого позивачем суду розрахунку заборгованості відповідача за договором №б/н від 10.11.2010 року (а.с.6-7), станом на 31.03.2018 року розмір заборгованості відповідача за даним договором становить 71 327 грн. 77 коп., яка складається із наступного: заборгованість за кредитом - 5 225 грн. 81 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 58 681 грн. 62 коп.; заборгованість за пенею та комісією - 3 547 грн. 59 коп.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 3 372 грн. 75 коп. - штраф (процентна складова).
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами, сплачував заборгованість за кредитом, відсотки за його користування та інші платежі (а.с.6-7).
З виписки за період з 01.01.2015 року по 17.03.2015 року за картою № 4149437719525543 (а.с.67) вбачається, що станом на 10.03.2015 року заборгованості по кредитному картковому рахунку за договором №б/н від 10.11.2010 року ОСОБА_1 не мав. 10.03.2015 року було знято з кредитного карткового рахунку ОСОБА_1 5 055 грн. та комісії в сумі 200 грн. 48 коп.
17.03.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Корюківського РВ УМВС України в Чернігівській області із завою (а.с.65), в якій просив розпочати кримінальне провадження у зв'язку з тим, що 10.03.2015 року з його кредитного карткового рахунку було несанкціоновано знято кошти у розмірі 5 255 грн.
З витягу із кримінального провадження №12015270150000125, внесеного до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 24.03.2015 року (а.с.64) вбачається фабула: невідомі особи невстановленим способом 10.03.2015 року заволоділи грошовими коштами з кредитної банківської картки ОСОБА_1 , виданої ПАТ АТ "ПриватБанк" № НОМЕР_1 в сумі 5 255 грн. Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває до даного часу.
15.04.2015 року (а.с.75) ОСОБА_1 звернувся до публічного акціонерного товариства комерційний банк ''ПриватБанк'' з повідомленням про те. що 10.03.2015 року з його кредитного рахунку № НОМЕР_1 було несанкціоновано знято грошові кошти в сумі 5 255 грн. Одночасно ОСОБА_1 повідомив позивача, що за даним фактом розпочато кримінальне провадження №12015270150000125.
Відмовляючи у задоволенні вимог заявленого позову, суд першої інстанції виходив із наступного. Як зазначив суд у оскаржуваному рішенні від 30.11.2018 року, в даному випадку відповідач повідомив позивача про безпідставне списання коштів, при цьому операція була проведена некоректно, що унеможливлює ідентифікувати особу та навіть рахунок, на який були перераховані кошти, при цьому наявне кримінальне провадження, в межах якого встановлюється особа, що протиправно заволоділа грошовими коштами, а позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, що дає суду змогу прийти до висновку про передчасне звернення позивача з даним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та відсутність правових підстав для його задоволення. Відмовляючи у задоволенні вимог заявленого позову, суд першої інстанції також врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15. Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2018 року у справі №127/23496/15-ц, провадження №61-3239св18, а також у постанові від 20 червня 2018 року у справі №691/699/16-ц, провадження №61-16504св18.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків рішення суду першої інстанції від 30.11.2018 року фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
Доводи апеляційної скарги стверджують, що відповідачем не доведено відсутності заборгованості та виконання ним належним чином умов укладеного договору, при цьому розрахунок заборгованості відповідачем не спростовано. З посиланням на п.2.1.1.7.3, п.2.1.1.7.4. Умов та Правил надання банківських послуг доводи апеляційної скарги вказують про обґрунтованість вимог заявленого позову. При цьому доводи апеляційної скарги зазначають, що відповідно до п.14.16 статті 14 Закону України ''Про платіжні системи та переказ коштів в Україні'' користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов'язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. Доводи апеляційної скарги стверджують, що відповідач не надав суду доказів відносно того, що ним своєчасно було повідомлено банк про незаконне використання картки, і за даних обставин відповідальність за операції, які проводились, несе тільки відповідач. Доводи апеляційної скарги вказують, що дії щодо погашення заборгованості свідчать про визнання відповідачем свого боргу за кредитним договором, і за даних обставин суд першої інстанції необгрунтовано не застосував статті 548, 553, 554, 1054-1056 ЦК України, що призвело до невірного вирішення судом вимог заявленого позову.
Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Відповідно до приписів ч.1,ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов'язки доказування і подання доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з пунктом 37.2 статті 37 Закону України ''Про платіжні системи та переказ коштів в Україні'' у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов'язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
Відповідно до пунктів 7,8 Розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року №705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов'язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.
Встановивши, що відповідач повідомив позивача про безпідставне списання коштів, при цьому операція була проведена некоректно, що унеможливлює ідентифікувати особу та навіть рахунок, на який були перераховані кошти, при цьому наявне кримінальне провадження, в межах якого встановлюється особа, що протиправно заволоділа грошовими коштами, а позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про передчасне звернення позивача з даним позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та відсутність правових підстав для його задоволення.
При вирішенні даного спору по суті суд першої інстанції обґрунтовано врахував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15. Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2018 року у справі №127/23496/15-ц, провадження №61-3239св18, а також у постанові від 20 червня 2018 року у справі №691/699/16-ц, провадження №61-16504св18.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не містять в собі підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на підставі норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини та на основі з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення.
Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 30 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Дата складення повної постанови - 18.06.2019 року.
Головуючий: Судді: