Справа № 343/2437/18
Провадження № 22-ц/4808/584/19
Головуючий у 1 інстанції Лицур І. М.
Суддя-доповідач Фединяк
18 червня 2019 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів:
головуючого Фединяка В.Д. (суддя-доповідач)
суддів: Бойчука І.В., Томин О.О.
секретаря Капущак С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової і моральної шкоди, заподіяної внаслідок злочину, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 Будинкевича Миколи Миколайовича на заочне рішення Долинського районного суду від 15 лютого 2019 року, ухвалене у складі суді Лицура І.М. в м. Долині,
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової і моральної шкоди заподіяної внаслідок злочину.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та із застосуванням ст. 69 КК України, призначено покарання у виді арешту на строк 45 діб. Даним вироком суду встановлено, що з приміщення його магазину по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 вступивши у попередню змову з ОСОБА_4 та особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження здійснив крадіжку на початку травня 2017 року. Викрадено продукти харчування та грошові кошти на загальну суму 7970,00 грн. Матеріальні витрати на ремонт пошкодженої дверної конструкції внаслідок вчинення злочину становить 850,00 грн. Оцінює загальну суму завданих злочином матеріальних збитків у 8 820,00 грн. Вважав, що ОСОБА_2 вчинив крадіжку за попередньою змовою з ОСОБА_4 та особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, то з нього слід стягнути третину відшкодування завданих матеріальних збитків, що становить 2 940,00 грн. Вказаними діями відповідача йому було також завдано моральну шкоду, оскільки він, будучи людиною похилого віку, ветераном праці, ветераном війни - інвалідом 3 групи, внаслідок вчинення злочину переніс нервовий стрес, що негативно вплинуло на його здоров'я. Розмір відшкодування завданої моральної шкоди оцінює в сумі 13 000,00 грн. Посилаючись на те, що відповідач добровільно не відшкодовує завдану йому майнову та моральну шкоду, просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь 2 940,00 грн матеріальної, 13 000,00 грн моральної шкоди.
Заочним рішенням Долинського районного суду від 15 лютого 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, в розмірі 2657,00 грн. (дві тисячі шістсот п'ятдесят сім гривень), 2000,00 грн. (дві тисячі гривень) відшкодування моральної шкоди та 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень і 40 копійок) судового збору в дохід держави. Відмовлено в решті позову.
На дане рішення представник ОСОБА_1 . Будкевич М.М. подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про достягнення з ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 216,66 грн та моральну шкоду у розмірі 13000 грн, вказуючи на допущення судом порушення норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, у зв'язку з незаконними діями ОСОБА_2 було пошкоджені двері його магазину по АДРЕСА_1 . Ним понесені витрати по ремонту пошкодженої дверної конструкції в сумі 850 грн, документально підтверджено сума в розмірі 650 грн згідно копії квитанції від 06 травня 2017 року, тому з ОСОБА_2 слід стягнути солідарно 1/3 частину шкоди у розмірі 216, 66 грн. Просить вирішити питання про стягнення з відповідача відшкодування понесених витрат на надання правової допомоги у розмірі 3000 грн, що підтверджується квитанцією від 03 вересня 2018 року.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи, належним чином повідомлені про час та місце судового засідання у судове засідання не з'явились, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 367 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що вироком Долинського районного суду від 10 жовтня 2018 року в справі № 343/1392/18, який набрав законної сили, встановлено, що потерпілому ОСОБА_1 протиправними діями ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, завдано матеріальних збитків на загальну суму 7970,00 грн Зі змісту даного вироку вбачається, що при розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_2 цивільний позов не заявлявся. Вимога позивача про відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди є обґрунтованою та підлягає до часткового задоволення і з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути третину відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди, що становить 2657,00 грн., оскільки даний злочин він вчинив спільно з ОСОБА_4 та особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження і позивач просить стягнути відшкодування шкоди в частковому відношенні в розмірі 1/3 частки. Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача відшкодування витрат на ремонт пошкодженої дверної конструкції в загальній сумі 850,00 грн., то вона до задоволення не підлягає, оскільки жодних доказів на підтвердження факту понесення цих витрат та їх розміру він суду не надав. Вимога позивача про стягнення з відповідача відшкодування завданої моральної шкоди, підлягає до часткового задоволення у розмірі 2000 грн.
Висновок суду не повністю відповідає вимогам закону і обставинам справи.
Згідно вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судом встановлено, що вироком Долинського районного суду від 10 жовтня 2018 року в справі № 343/1392/18 неповнолітнього ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він на початку травня 2017 року вступивши у попередню змову з ОСОБА_4 та особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, 05 травня 2017 року разом вчинили крадіжку з приміщення магазину ФОП ОСОБА_1 , що знаходиться по АДРЕСА_1 , звідки таємно викрали продукти харчування та грошові кошти на загальну суму 7970,00 грн. За вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, неповнолітньому ОСОБА_2 призначено покарання у виді арешту на строк 45 діб(а.с. 20-23).
Відповідно до ч.2 ст.127, ч.ч.1, 4, 7 ст.128 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого. Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Згідно ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до ст.ст.1166, 1167, 1168 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Також установлено, що внаслідок вчиненя злочину ОСОБА_2 і ОСОБА_4 та особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, було пошкоджено дверну ручку та склопакет дверей відновна вартість яких складає 650 грн. На відшкодуванна зазначеної шкоди позивач просив стягнути з відповідача 216,66 грн.
Вирішуючи даний спір та відмовляючи позивачу у стягненні 216,66 грн суд зіслався на те, що позивачем на представлено доказів з цього приводу.
У той же час пунктами 3, 4 частини четвертої статті 12 ЦПК України передбачено, що суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Разом з тим, суд першої інстанції у порушення приписів зазначеного закону не сприяв позивачу в реалізації його права на подання таких доказів, що підтверджується копією накладної від 06 травня 2017 року про заподіяну шкоду відшкодування якої становить 650 грн.
Вирішуючи цивільний позов в частині відшкодування спричиненої злочином моральної шкоди суд першої інстанції правильно виходив з наступного.
Порядок та правові підстави відшкодування моральної шкоди визначаються ст. 23 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала зокрема і у зв'язку з вчиненням злочину щодо життя та здоров'я особи.
Таким чином, будь-який факт протиправної поведінки щодо особи має наслідком отримання даною особою моральної шкоди, оскільки вона впевнена, що її права захищаються законом і є непорушними (ст. 21 Конституції України). У цьому зв'язку суд вірно зважав на те, що факт протиправної поведінки відповідача ОСОБА_2 є встановленим судом.
Виходячи із зазначених норм Конституції України та Цивільного кодексу України, суд вважає, що позивачі має право на відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок злочинних дій ОСОБА_2
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.
Оцінюючи характер, обсяг та ступінь моральних страждань заподіяних позивачу, наслідки таких протиправних дій, які призвели до глибоких та тривалих моральних страждань потерпілого, суд першої інстанції правильно вважав за доцільне задовольнити позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн.
Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судом неправильно визначено розмір моральної шкоди, оскільки при визначенні моральної шкоди суд враховав конкретні обставини справи та виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року.
Відповідно до п. 6 ч.2. ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується 150 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Відповідно до п. 2 ч.2. ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1921 грн.
Відповідно до п. 2 ч.3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується 768,40 грн
Згідно п.п.2ч.ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат.
У резолютивній частині скаржуваного рішення не повністю проведено розподіл судових витрат. Зокрема, не зазначено про стягнення судового збору за часткове задоволення позову про стягнення маральної шкоди та не прийнято рішення щодо понесених витрат за надання правової допомоги.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Вирішуючи питання про відмову у стягненні з відповідача витрат на надання правової допомоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні належні докази, що про понесені позивачем витрати..
Разом з тим, як вбачається з акту розрахунку виконаних робіт за виконані роботи по наданню правової допомоги від 20 грудня 2018 року адвокатом Будкевичем М.М. згідно договору доручення №б/н від 13 вересня 2018 року надано клієнту ОСОБА_1 правову допомогу вартістю 2873,70 грн.
Таким чином, наявні підстави для компенсації витрати у загальному розмірі 2873,70 грн., які підтверджуються матеріалами справи.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання про судові витрати, не можна вважати законним і обґрунтованим та в силу ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 Будинкевича Миколи Миколайовича задовольнити частково. Заочне рішення Долинського районного суду від 15 лютого 2019 року частині відмови у стягненні 216, 66 грн матеріальної шкоди та 2873,70 грн понесених витрат на правову допомогу скасувати.
Постановити у цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 додатково 216, 66 грн матеріальної шкоди, 2873,70 грн понесених витрат на правову допомогу та 1152 грн 60 коп судового збору в дохід держави.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає чинності з моменту підписання і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст складено 19 червня 2019 року.
Судді: В.Д.Фединяк І.В.Бойчук
О.О.Томин