Житомирський апеляційний суд
Справа №275/323/18 Головуючий у 1-й інст. Лівочка Л. І.
Категорія 27 Доповідач Коломієць О. С.
18 червня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Шевчук А.М.
з участю секретаря
судового засідання: Добровольської Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу № 275/323/18 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 04 березня 2019 року, яке ухвалено суддею Лівочка Л.І. в смт Брусилів
У травні 2018 року Акціонерне товариство комерційний Банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначило, що між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н від 15.08.2008 року, згідно з яким банк надав відповідачу кредит в розмірі 10700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Разом з тим, відповідач свої зобов'язання за фактичне використання кредитних коштів належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 05.04.2018 року утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 93623,79 грн. Вказану суму заборгованості банк просив стягнути на свою користь та понесені судові витрати.
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 04 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено у зв'язку із спливом строку позовної давності.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк». Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права. Ухвалюючи оскаржуване рішення судом першої інстанції не було взято до уваги, що відповідач отримала за даним кредитним договором три кредитні картки та строк дії останньої перевипущеної картки встановлений був до останнього дня вересня місяця 2015 року, а тому строк повернення кредиту в повному обсязі спливає 30.09.2018 року. В свою чергу, позивач звернувся до суду з позовом в травні 2018 року, тобто в межах строку позовної давності, а тому висновок суду про відмову у задоволенні позову через сплив позовної давності є помилковим.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу відповідач просила апеляційну скаргу позивача відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи вірно встановив обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з нормами чинного законодавства.
В судовому засіданні представник АТ КБ «ПриватБанк» доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, з невідомих суду причин. Про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 15.08.2008 р.між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, згідно з яким банк надав відповідачу кредит в розмірі 10700,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Належним чином умови договору ОСОБА_1 не виконувала у зв'язку з чим, станом на 05.04.2018 року утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 93623,79 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 3891,70 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 80835,72 грн., заборгованості за пенею в розмірі 4200 грн., штрафи: 250 грн. (фіксована частина) та 4446,37 грн. (процентна складова).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив із того, що останній платіж здійснено відповідачем 09 липня 2014 року, а банк звернувся до суду 02 травня 2018 року, тобто за межами трирічного строку позовної давності, тому дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності, про застосування якої заявив відповідач.
Проте такий висновок суду є помилковим виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 526 ЦПК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).
Судом вірно визначено правовідносини, що виникли між сторонами і відповідачем, рішення суду в цій частині не оскаржується. Однак, висновок суду про недотримання строків позовної давності не відповідає обставинам справи.
Так, відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За змістом ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву від 30.08.2018 р. порушується питання про застосування строків позовної давності (а.с.62).
Згідно заяви ОСОБА_1 (а.с.13) остання погодилася, що ця Заява разом Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Ознайомлення з вказаними документами ОСОБА_1 засвідчила своїм підписом.
Умовами та Правилами надання банківських послуг передбачено, що картрахунок - це поточний рахунок, на якому враховуються операції по платіжній картці, платіжна картка - це спеціальний платіжній засіб у вигляді емітованої у встановленому законодавством порядку пластикової або іншого виду карточки, яка використовується для ініціалізації переводу коштів з рахунку платника або відповідно банківського рахунку з метою оплати вартості товару або послуг.
Згідно з п.3.1 вказаних Умов та Правил, для надання банківських послуг банк відкриває клієнту картрахунок, видає картку.
Відповідно до п. 9.12 Умов та правил надання банківських послуг кредитний договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично продовжується на такий самий строк.
Водночас, із Правил користування платіжною картою вбачається, що строк дії кредитного договору, кредитного ліміту відповідає строку дії кредитної картки.
Згідно з пунктом 3.1.1 Правил користування платіжною карткою строк дії картки вказаний на її лицевій стороні (місяць і рік). Картка дійсна до останнього календарного дня зазначеного місяця (включно).
Згідно п 5.4 Правил користування платіжною картою встановлено,що погашення по Кредиту процентів відбувається щомісячно за попередній місяць, а тіла кредиту - в повному об'ємі, не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці (в полі MONTH).
Таким чином, договором передбачено погашення щомісячними періодичними платежами відсотків за користування кредитом та в повному обсязі кредитного ліміту не пізніше закінчення строку дії кредитної картки.
У правовій позиції Верхового Суду України, викладеній у постанові № 6-14цс14 від 19 березня 2014 року зазначено, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Під час розгляду справи було встановлено, що ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору була видана кредитна картка № НОМЕР_1 . В подальшому, в рамках дії кредитного договору б/н від15.08.2008 р. відповідач отримала наступні кредитні картки: № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 із строком дії до вересня 2015 року.
Згідно п.3.1.3 Умов та правил надання банківських послуг у разі закінчення строку дії картка продовжується банком на новий строк шляхом надання Клієнту картки з новим строком дії, а тому перевипуск картки не являється укладенням нового кредитного договору.
Відповідно до пп. 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) вказано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).
Тобто, термін виконання зобов'язання по сплаті кредиту визначено останнім днем місяця терміну дії платіжної картки - 30 вересня 2015 року.
За правилами ч.1 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно із ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, а тому з 01 жовтня 2015 року розпочався строк позовної давності до вимоги про стягнення заборгованості за кредитом.
Останній платіж на суму 545 грн. проведений відповідачем 09 липня 2014 року в межах строку дії платіжної картки (а.с.11 зворот).
Позов подано до суду 02 травня 2018 року, тобто Банк звернувся з позовом до ОСОБА_1 в межах встановленого законом строку позовної давності.
Таким чином, висновок суду про відмову у задоволенні вимог банку через сплив позовної давності, початок перебігу якого було визначено з дати останнього погашення по кредиту, є невірним та суперечить положенням ст. ст. 256, 261, 267 ЦК України.
Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги банка підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного.
Як було встановлено в судовому засіданні, строк дії кредитного договору закінчився 30 вересня 2015 року.
Звертаючись з позовом до суду, банк просив стягнути заборгованість за кредитним договором, яка визначена станом на 05.04.2018 р.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 та ч.1 ст. 10564 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Тобто у даному випадку проценти за кредитним договором та неустойка підлягають стягненню до 30.09.2015 р. Згідно наданого банком під час апеляційного розгляду справи розрахунку, станом на 30.09.2015 р. розмір заборгованості по процентам за користування кредитом становить 1480 грн. 72 коп. та за пенею - 1200 грн.
Разом з тим, починаючи з 01.10.2015 року, позивач має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідачем відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та пені за договором. Проте, такі вимоги до суду пред'явлені не були, а тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів та пені за несвоєчасне повернення кредиту за період з 01.10.2015 р. по 05.04.2018 р., відсутні.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність: по стягненню неустойки - 1 рік (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).
Як зазначалось вище, з позовом до суду банк звернувся 02 травня 2018 року, відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності, а тому підстави для стягнення суми пені за час дії кредитного договору станом на 30.09.2015 р. в розмірі 1200 грн. відсутні через сплив позовної давності.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що строк дії кредитного договору закінчився 30 вересня 2015 р., з позовом до суду банк звернувся лише 02 травня 2018 року, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача підлягають до часткового задоволення та з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3891 грн. 70 коп. та по відсоткам за користування кредитом в сумі 1480 грн. 72 коп.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума понесених судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 251 грн. 12 коп.
Згідно п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.9 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»задовольнити частково.
Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 04 березня 2019 рокускасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКППНОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, 01001) заборгованість за кредитним договором № б/н від 15.08.2008 рокустаном на 05.04.2018 року в розмірі 5372 грн. 42 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 3891 грн. 70 коп. та заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 1480 грн. 72 коп.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 251 грн. 12 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текс постанови складено 20 червня 2019 року.
Головуючий Судді