Провадження № 22-ц/803/5469/19 Справа № 212/1383/19 Суддя у 1-й інстанції - Пустовіт О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
18 червня 2019 року м.Кривий Ріг
Справа № 212/1383/19
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
секретар судового засідання - Євтодій К.С.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гузєв Ігор Григорович, та Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 березня 2019 року, яке постановлено суддею Пустовітом О.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 29 березня 2019 року, -
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (надалі - ПАТ «Кривбасзалізрудком») про стягнення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, посилаючись на отримання ним виробничої травми, що потягло за собою втрату професійної працездатності. Висновком МСЕК від 30.11.2011 року позивачу первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 65% та визнано людиною з інвалідністю другої групи, з наступним переоглядом 01.12.2012 року. При повторному переогляді 12.12.2012 року позивачу було встановлено 30% втрати професійної працездатності та визнано людиною з інвалідністю третьої групи. Висновком МСЕК від 04.12.2013 року відсоток трати професійної працездатності зменшено до 10%, а групу інвалідності не визначено. При повторних переоглядах позивачу було підтверджено такий самий ступінь втрати професійної працездатності, з наступним переоглядом 10 листопада 2020 року.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 271 245,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб.
Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судовий збір у розмірі 768,20 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гузєв І.Г., ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутого на користь позивача, просить збільшити його розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача з урахуванням отриманих травм під час нещасного випадку на виробництві, наслідком чого позивачу первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності, фізичого болю перенесеного позивачем внаслідок отриманої травми, довготривалості негативних явищ в житті позивача, необхідності постійного лікування та проходження чисельних оглядів МСЕК. Вказує, що суд при визначенні розміру моральної шкоди не врахував, що внаслідок отриманої травми позивач позбавлений можливості в повній мірі реалізовувати свої звички та бажання. На даний час самопочуття позивача не поліпшується, тривалий та систематичний процес лікування, що позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, на необґрунтованість рішення та на його незаконність. Вважає, що судом надано правову оцінку лише доводам позивача, а аргументи відповідача не взято до уваги. Зазначає, що судом не було враховано тієї обставини, що нещасний випадок стався внаслідок порушення позивачем вимог законодавства про охорону праці та правил безпеки на виробництві, тому покладення на відповідача обов'язку відшкодовування моральної шкоди суперечить вимогам законодавства. Крім того, відповідач наголошує на тому, що розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції є надмірним, оскільки вбачається тенденція до зменшення відсотка втрати працездатності при кожному повторному переогляді позивача, також він не відповідає сталій судовій практиці при розгляді аналогічних справ, в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди.
Відзиви на апеляційні скарги не надано.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» - Маламуж С.С., яка підтримала доводи апеляційної скарги відповідача та наполягала на її задоволені, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги позивача, вважаючи її необґрунтованою та безпідставною, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 працював на посаді підземного дробильника 3 розряду дільниці №10 шахти "Октябрська" ПАТ «Кривбасзалізрудком».
17 серпня 2011 року з ОСОБА_1 стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, внаслідок якого він отримав виробничу травму, а саме: закритий злам середньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням уламків.
Висновком МСЕК від 30.11.2011 року ОСОБА_2 первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності та визнано людиною з інвалідністю другої групи у зв'язку з нещасним випадком на підприємстві, наступна дата переогляду 01.12.2012 року (а.с. 10).
Наказом ПАТ «Кривбасзалізрудком» від 28 грудня 2011 року №291 ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади з 27.11.2011 року, відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи (а.с. 36)
09 серпня 2012 року було складено Акт про проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 17 серпня 2011 року о 00 годині 10 хвилин на ПАТ «Кривбасзалізрудком» форми Н-5, згідно до якого причиною нещасного випадку є організаційна: невиконання вимог інструкції з охорони праці (а.с.21-25). Відповідно до п. 8 припису № 1-7/4 від 18 липня 2012 року форми Н-9 про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом, нещасний випадок на виробництві, під час якого був травмований ОСОБА_1 стався через особисту необережність під час пересування по драбинному маршу оглядового майданчику (а.с. 19).
Згідно Розділу 6 Акту №2 за формою Н-1 від 09.08.2012 року про нещасний випадок комісією встановлено, що 17 серпня 2011 року під час виконання ОСОБА_1 своїх трудових обов'язків на дільниці № 10 шахти «Октябрська» у камері дробарки горизонт 1285 м. ствола шахти «Заря» ПАТ «Залізрудком», під час роботи пластинчатого живильника та дробарки з-під тічки відбувся самовільний вихід породи, який хлинув на позивача та збив його вниз, від чого останній опинився біля дробарки та отримав травму правої ноги.
Пунктом 10 цього Акту особами, які допустили порушення законодавства про охорону праці, визнано позивача ОСОБА_1 , дробильника дільниці № 10 шахти «Октябрська» ПАТ «Кривбасзалізрудком», який не подбав про особисту безпеку та здоров'я під час пересування по драбинному маршу оглядового майданчика, чим порушив вимоги абзацу 1 п.1.13 "Інструкції по охороні праці №18а для дробильника", ст. 14 ЗУ "Про охорону праці".
12 грудня 2012 року, при повторному переогляді, висновком МСЕК ступінь втрати професійної працездатності ОСОБА_1 зменшено з 65% до 30% та визнано останнього людиною з інвалідністю третьої групи, з наступним переоглядом 01.11.2013 року (а.с. 11).
Висновком МСЕК від 04.12.2013 року позивачу встановлено 10 % втрати професійної працездатності та група інвалідності не встановлена. При повторних переоглядах 16.12.2015 року, 16.11.2016 року, 22.11.2017 року, 22.11.2018 року, ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 10% залишено незмінним, з наступним переоглядом 10.11.2020 року (а.с. 12-16).
Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки травму отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язано з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст. 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
У відповідності до ст.4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку (стаття 173 КЗпП України).
Статтею 237-1 КЗпП України встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Доводи відповідача про те, що травмування позивача відбулося саме внаслідок його дій, а також щодо відсутності правових підстав для відшкодування позивачеві моральної шкоди, безпідставні, оскільки нещасний випадок з позивачем стався під час виконання ним трудових обов'язків, а ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Крім того, відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманою ним травмою на виробництві, яка потягла за собою втрату професійної працездатності та встановлення інвалідності встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курси лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Таким чином, суд дійшов вірного висновку про те, що саме на роботодавця покладається обов'язок з відшкодування завданої моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманої травми, первинний відсоток втрати позивачем професійної працездатності у розмірі 65%, стану здоров'я потерпілого, тяжкість наслідків, які настали в здоров'ї позивача, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань позивача, який обмежений в можливості роботи в домашньому господарстві, звичайних повсякденних заняттях та активному спілкуванні з сім'єю, потребу в проходженні курсів лікування у медичних закладах, вини позивача у настанні нещасного випадку та незворотності їх наслідків.
Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з виробничою травмою, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв'язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває незручності в зв'язку з травмою правої ноги. На даний час самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає позивачу душевного болю та моральних страждань.
Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.
Колегією суддів не приймаються до уваги посилання відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» на приклади судових рішень у цивільних справах, які виникли з подібних правовідносин, де на користь позивачів було стягнуто менші суми компенсації моральної шкоди, з огляду на наступні обставини.
Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
При цьому, суд констатував у цій справі, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 грн.
Отже, з урахуванням того, що позивачу ОСОБА_1 встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 10%, який залишається незмінним з 04.12.2013 року, що свідчить про відсутність позитивних змін щодо відновлення попереднього фізичного стану та безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (30 000,00 грн.) не є завищеним та відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації.
У зв'язку з чим доводи апеляційних скарг, як позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гузєв І.Г., так і відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» про необґрунтованість розміру моральної шкоди колегія суддів вважає безпідставними.
Фактично всі доводи, викладені в апеляційних скарга, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гузєв Ігор Григорович, та Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 29 березня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 червня 2019 року.
Головуючий:
Судді: