Провадження № 22-ц/803/1515/19 Справа № 175/4192/17 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж.М. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
20 червня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.,
суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.,
за участю секретаря Черкас Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності,-
У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилалася на те, що з 09 січня 2013 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 Фактично вони проживали разом та вели спільне господарство з грудня 2006 року. За цей час вони збудували будинок, їм було відведено земельну ділянку, придбано автомобіль та туристичне судно, а тому вважає, що вказане майно є їх спільною сумісною власністю. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер та після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшло нажите ними до реєстрації шлюбу майно. Посилаючись на норми ст. 74 СК України, позивач просила суд встановити факт проживання однією сім'єю її, ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 з 01 грудня 2006 року по 09 січня 2013 року, а саме до моменту реєстрації шлюбу; визнати спільною сумісною власністю її, ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 наступні об'єкти: земельну ділянку, загальною площею 0,0592 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; легковий автомобіль марки «KIA», модель «SPORTAGE» 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; туристичне судно з ПВХ тканини «Bark-280» № НОМЕР_10, дата виготовлення 2010 рік. А також позивач просила визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0592 га, кадастровий номер: НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частину легкового автомобіля марки «KIA», модель «SPORTAGE» 2008 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 ; 1/2 частину туристичного судна з ПВХ тканини «Bark-280» № НОМЕР_10, дата виготовлення - 2010 рік (т. 1 а.с. 5-12).
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2018 року позовні вимоги задоволено. Встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 01 грудня 2006 року по 09 січня 2013 року, а саме до моменту реєстрації шлюбу. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступні об'єкти: земельну ділянку загальною площею 0,0592 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; легковий автомобіль марки «KIA», модель «SPORTAGE» 2008 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 ; туристичне судно з ПВХ тканини «Bark-280» № НОМЕР_10, дата виготовлення 2010 рік. Визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області від 22 грудня 1995 року, право власності на:
- 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 0,0592 га, кадастровий номер: НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 від 26 листопада 2009 року;
- 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: будинок літ. А, загальною площею 84,9 кв.м., житловою площею 54,5 кв.м., що складається з: коридор загальною площею 7,8 кв.м., вітальня загальною площею 25 кв.м., кухня 15,2 кв.м., вбиральня 1,2 кв.м., ванна загальною площею 6,2 кв.м., кімната загальною площею 11,3 кв.м., кімната загальною площею 18,2 кв.м., тераса літ. а загальною площею 5,5 кв.м., ганок загальною площею 3 кв.м., огорожа № 1, хвіртка № 2, ворота № 3, огорожа № 4, замощення № 5;
- 1/2 частину легкового автомобіля марки «KIA», модель «SPORTAGE» 2008 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
- 1/2 частину туристичного судна з ПВХ тканини «Bark-280» № НОМЕР_10, дата виготовлення 2010 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1386 грн. 41 коп. сплаченого судового збору (т. 2 а.с.9-15).
З таким рішенням не погодилася відповідач ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення норм матеріального та процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити (т. 2 а.с. 17-22).
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість (т. 2 а.с. 39-41).
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як вбчається з матеріалів справи з 09 січня 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі (т.1 а.с.17).
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер (т.1 а.с.18).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно - земельну ділянку загальною площею 0,0592 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , легковий автомобіль марки «KIA», модель «SPORTAGE» 2008 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 , туристичне судно з ПВХ тканини «Bark-280» № НОМЕР_10, дата виготовлення 2010 рік (т. 1 а.с.20, 27, 32, 33). За життя заповіт ОСОБА_3 не складав.
Спадкоємцями першої черги після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 є його дружина - позивач ОСОБА_2 та дві доньки від першого шлюбу - відповідач ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , яка відмовилася від належної їй частки спадщини за законом після смерті батька на користь сестри ОСОБА_1 (т. 1 а.с.83).
29 березня 2017 року позивач звернулася до державного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Кобрусєвої Л.В. із заявою про прийняття спадщини , внаслідок чого була відкрита спадкова справа №138/2017 (т.1 а.с.19, 72).
04 квітня 2017 року відповідач також звернулася до державного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Кобрусєвої Л.В. із заявою про прийняття спадщини, однак у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 було відмовлено, оскільки відсутні документи, що підтверджують право власності спадкодавця на житловий будинок, земельну ділянку, автомобіль та судно, що підтверджується постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21 жовтня 2017 року (т. 1 а.с.82, 94, 71-108).
ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом, зазначаючи, що спадкове майно було набуто нею та спадкодавцем до реєстрації шлюбу, а тому є їх спільною сумісною власністю.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 , суд першої інстанції вважав доведеним факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у період з 01 грудня 2006 року по 09 січня 2013 рік однією сім'єю без реєстрації шлюбу, та задовольнив позовні вимоги позивача в частині визання майна спільною сумісною власністю, однак повністю погодитися з такими висновками суду не можливо, оскільки суд дійшов них через неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.
Згідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.76 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За частинами 1, 2, 4 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
За ч.1 ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 3 СК України визначає, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Обов'язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня1999 року № 5-рп/99).
Частиною другою статті 74 СК України передбачено, що на майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Звернувшись до суду зі вказаними позовними вимогами, позивач просила встановити факт проживання однією сім'єю її, ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 з 01 грудня 2006 року по 09 січня 2013 року, а саме до моменту реєстрації шлюбу, вказувала, що вони із ОСОБА_3 проживали разом та вели спільне господарство з грудня 2006 року. За цей час збудували будинок, їм було відведено земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , придбано автомобіль марки «KIA» та туристичне судно, а тому вважає, що вказане майно є їх спільною сумісною власністю.
З матеріалів справи вбачається рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 25 червня 2007 року у справі № 2-2517/2007 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 шлюб між останніми було розірвано (т. 2 а.с.77).
Вказане рішення суду набрало законної сили 22 липня 2007 року (т. 2 а.с.77).
16 січня 2008 року Ленінським ВРАЦС Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області було видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 актовий запис № 19 та проставлено відповідну відмітку у паспорт позивача (т. 2 а.с.78).
Таким чином, до 22 липня 2007 року, тобто до набрання вказаним рішенням суду законної сили, позивач ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з іншим чоловіком - ОСОБА_5 , що унеможливлює як встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 з 01 грудня 2006 року, так і визнання спільною сумісною власністю нажитого останніми майна у цей період.
Вказані обставини справи залишилися поза увагою суду першої інстанції, що призвело до неправильного вирішення спору.
Матеріалами справи та показаннями свідків підтверджено, що до реєстрації шлюбу 09 січня 2013 року ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, а тому колегія суддів вважає за можливе встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 22 липня 2007 року (дата набрання законної сили рішення суду про розірвання шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ) по 08 січня 2013 року.
Матеріали справи містять копію спадкової справи № 1016/2006, заведеної 29 липня 2006 року Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою після померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 , померлої дружини ОСОБА_3 , із якою у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_3 перебував з 16 вересня 1988 року (т. 1 а.с.229-252).
Звернувшись 29 липня 2006 року до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлої дружини ОСОБА_6 , ОСОБА_3 вказував, що на день її смерті залишилося спадкове майно, яке складається, зокрема, із майнових прав на індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1 , яке він приймає та просить видати на нього свідоцтво про право на спадщину (т.1 а.с.233).
Свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_3 нотаріальною конторою не видавалося, а право власності на вказаний житловий будинок за ОСОБА_3 було зареєстровано 02 лютого 2007 року, що підтверджується свідоцтвом про право власності серії НОМЕР_7 , виданим Виконкомом Ювілейної селищної ради (т. 1 а.с. 27, 28).
Тобто вказаний житловий будинок не є об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки останній набув право власності на нього у період перебування ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком до 22 липня 2007 року.
Слід зазначити земельна ділянка площею 0,0592 га також не є спільним сумісним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки рішенням сесії Ювілейної селищної ради від 06 березня 2007 року № 349-6/V вона була відведена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 (державний акт від 26 листопада 2009 року серії НОМЕР_8 ) (т. 1 а.с.20).
За таких обставин у суду першої інстанції не було правових підстав для визнання спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вищевказаного житлового будинку та земельної ділянки, відведеної для його обслуговування та визнання за позивачем ОСОБА_2 права власності на 1/2 його частину.
Отже, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю її та ОСОБА_3 житлового будинку та земельної ділянки слід відмовити.
Як вбачається з копії технічного паспорту серії НОМЕР_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , тобто в період спільного проживання однією сім'єю із ОСОБА_2 ОСОБА_3 набув права власності на легковий автомобіль марки «KIA», модель «SPORTAGE» 2008 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 (т. 1 а.с.32).
07 липня 2011 року за ОСОБА_3 зареєстроване право власності на туристичне судно з ПВХ тканини «Bark-280» № НОМЕР_10, виготовлене у 2010 році (т. 1 а.с. 33, 41, 43).
Отже, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали однією сім"єю з 22 липня 2007 року, вказане рухоме майно належить ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину легкового автомобіля марки «KIA», модель «SPORTAGE» 2008 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_2 та на 1/2 частину туристичного судна з ПВХ тканини «Bark-280» № НОМЕР_10, дата виготовлення - 2010 рік.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності - задовольнити частково.
Встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 22 липня 2007 року по 08 січня 2013 року.
Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 легковий автомобіль марки «KIA», модель «SPORTAGE» 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 та туристичне судно з ПВХ тканини «Bark-280» № НОМЕР_10, дата виготовлення - 2010 рік.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на:
- 1/2 частину легкового автомобіля марки «KIA», модель «SPORTAGE» 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
- 1/2 частину туристичного судна з ПВХ тканини «Bark-280» № НОМЕР_10, дата виготовлення - 2010 рік.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за звернення з апеляційною скаргою у розмірі 1179 грн. 62 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя
Судді