Провадження № 22-ц/803/5649/19 Справа № 215/866/19 Суддя у 1-й інстанції - Коноваленко М. І. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
19 червня 2019 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Барильської А.П.,
суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
сторони:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в м. Кривому Розі, у порядку ч. 13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційні скарги ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 березня 2019 року, яке постановлено суддею Коноваленко М.І. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 28 березня 2019 року,-
В лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі ПАТ «Кривбасзалізрудком») і просила стягнути у відшкодування моральної шкоди 160 000 грн. у зв'язку з отриманим нею професійним захворюванням на виробництві, внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК від 24 січня 2019 року їй було первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 березня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 25 000 грн. без утримання податку з доходів з фізичних та на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 768,40 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить змінити рішення суду в частині розміру стягнутої моральної шкоди, задовольнивши її позовні вимоги у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт вказує на те, що визначений судом розмір моральної шкоди 25000 грн. є значно заниженим, таким, що не відповідає роз'ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди», не враховано відсоток втрати працездатності в розмірі 25 %, її стаж роботи в шкідливих умовах праці 14 років 2 місяців. Судом не враховано, що вона постійно лікується, оскільки відчуває біль у грудях та між лопатковій дільниці, головний біль, слабкість, що порушує її нормальні життєві зв'язки, фізичні і моральні страждання у зв'язку з чим вважає суму стягнутої моральної шкоди необґрунтованою та значно заниженою.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції залишено поза увагою роз'яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди».
Вважає, що суд першої інстанції не повно і не всебічно з'ясував обставини, на які посилався відповідач, як на підставу своїх заперечень.
Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди та не враховано відсутність вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу.
Вважає, що суд першої інстанції не повно і не всебічно з'ясував обставини, на які посилався відповідач, як на підставу своїх заперечень.
Крім того, суд не врахував, що позивач був попереджений про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих факторів і їх вплив на здоров'я та свідомо приймав запропоновані йому умови праці.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги позивача та відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» підлягають залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працювала з 04.02.1998 року по 01.03.2004 року на посаді підземна стовбурова, з 01.03.2004 по 04.05.2018 роки підземним машиністом підіймальної машини на шахті «Гвардійська», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком» (а.с. 8-13).
Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4, затвердженого т.в.о. начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області В.С. Катченко від 19 вересня 2018 року, професійне захворювання - хронічне обструктивне захворювання легень третьої стадії, виникло у позивача через недосконалість робочого місця та порушень в роботі системи вентиляції, де вона підпадала під вплив підвищених параметрів шкідливих хімічних речовин та аерозолів фіброгенної дії у повітрі робочої зони (а.с. 14-17)
Висновком МСЕК від 24.01.2019 року позивачу первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням (а.с. 18).
Суд, частково задовольняючи позов, виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачкою під час виконання нею трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди та розміром відшкодування моральної шкоди, з наступних підстав.
Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
З Акту розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 19 вересня 2018 року, вбачається, що професійне захворювання у позивачки виникло через недосконалість робочого місця та порушень в роботі системи вентиляції, де вона підпадала під вплив підвищених параметрів шкідливих хімічних речовин та аерозолів фіброгенної дії у повітрі робочої зони (а.с. 14-17)
При цьому, добровільність виконання позивачкою робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивачки, яке завдає їй фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини ПАТ «Кривбасзалізрудком».
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачці моральної шкоди колегією суддів відхиляються, оскільки, як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до Пункту 19 Акту, причиною виникнення у позивачки професійного захворювання встановлено роботу впродовж 20 років 03 місяців в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача. При цьому, не встановлення конкретних посадових осіб відповідача відповідальних за виникнення професійного захворювання позивачки, не знімає з підприємства відповідача відповідальності за спричинення моральної шкоди (а.с. 17).
Доводи відповідача про недоведеність факту моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі щодо надання судом першої інстанції правової оцінки лише доводам позивачки, та не взято до уваги аргументи відповідача, колегія суддів не бере до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції взяв до уваги відзив відповідача на позовну заяву разом з письмовими додатками.
Доводи апеляційної скарги відповідача про неврахування судом того, що позивачка була попереджена про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих факторів і їх вплив на здоров'я та свідомо приймала запропоновані їй умови праці, колегією суддів відхиляються, оскільки, як вбачається з матеріалів справи загальний стаж роботи позивача на підприємстві в умовах впливу шкідливих факторів складає 14 років 02 місяці.
Відповідно до висновку МСЕК від 24 січня 2019 року позивачці первинно було встановлено 25 % втрати професійної працездатності (а.с. 18).
Попередження про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих факторів і їх вплив на здоров'я позивачки, не знімає з відповідача відповідальність та обов'язку виконувати вимоги ч. 2 ст. 153КЗпП Українита ст. 13Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач - ПАТ «Кривбасзалізрудком» - повинен відшкодувати позивачці моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».
Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).
Колегія суддів погоджується з розміром моральної шкоди, визначеним судом до стягнення з відповідача на користь позивачки, оскільки його визначено з урахування роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з професійними захворюваннями позивачці заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона втратила професійну працездатність у розмірі 25 %. Після втрати працездатності, у позивачки змінилися умови життя, вона позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскількипостійно відчуває біль у грудях та між лопатковій дільниці, головний біль, слабкість, що порушує її нормальні життєві зв'язки, фізичні і моральні страждання.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні рішення врахував тяжкість фізичних і моральні страждань позивачки, їх тривалість, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили, виходив із засад розумності, виваженості та справедливості вірно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача у вигляді одноразового відшкодування у розмірі 25 000 гривень.
У зв'язку з чим колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційних скарг позивача та відповідача в цій частині з вищенаведених підстав.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - залишити без задоволення.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 19 червня 2019 року.
Головуючий:
Судді: