Постанова
Іменем України
Справа № 638/17532/16
Провадження № 22-ц/818/2751/19
18 червня 2019 року
м. Харків
Харківський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого - Сащенко І.С.
суддів - Коваленко І.П., Овсяннікової А.І.
за участю секретаря - Іманвердізаде А.А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Комунальне підприємство «Харківблагоустрій»,
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 червня 2017 року (суддя Шишкін О.В.)
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківблагоустрій» про надання службового житла, -
встановив:
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просила надати їй службове житло.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 2008 року по теперішній час працює в КП «Харківблагоустрій» в м. Харкові на посаді двірника, в заявку з чим з 25.11.2008 року має потребу в отриманні службової житлової площі, оскільки проживає в АДРЕСА_2 разом з дітьми та чоловіком. Кожного дня для виконання покладених на неї обов'язків, вона приїздить працювати до міста Харкова на протязі 9 років, через що, вимушена вставати в 4.00 годині ранку та їхати до місця роботи приблизно 70 км. Вважає, що згідно діючого законодавства їй, як двірнику у зв'язку з роботою, яку вона виконує, роботодавець повинен надати службове житло.
В судовому засіданні позивач свої вимоги підтримала, просила задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 червня 2017 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Скарга мотивована неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що для задоволення позову та надання їй службового житла є всі підстави.
Правом на надання відзиву відповідач не скористався.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Залишаючи позовні вимоги ОСОБА_1 без задоволення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано достатніх та допустимих доказів порушення КП «Харківблагоустрій» її житлових прав.
Судова колегія з таким висновком суду погоджується, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Встановлено, що ОСОБА_1 з 12.02.2008 року працює двірником дільниці №1 Київського району КП «Харківблагоустрій».
Згідно довідки (виписки з домової книги про склад сім'ї та прописку) №1032 від 39.2014 року ОСОБА_1 з 2004 року разом із чоловіком ОСОБА_2 , дітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , невісткою ОСОБА_5 та онуком ОСОБА_6 проживає у квартирі АДРЕСА_2 та займає трикімнатну ізольовану квартиру житловою площею 41,9 м., яка належить Червонодонецькій сільській раді.
25.11.2008 року позивач подала заяву до КП «Харківблагоустрій» стосовно надання їй службової житлової площі та Довідку з місця реєстрації.
В цей же день ОСОБА_1 включено до списків працівників філіалу Київського району КП «Харківблагоустрій», які потребують отримання службової житлової площі. (лист КП «Харківблагоустрій» №С-87/2-12-и від 09.10.2012 року, лист КП «Харківблагоустрій» №68 від 15.10.2015 року, лист КП «Харківблагоустрій» №С-157/158/2-15и від 04.01.2016 року, лист №С-201/2-202/2-16и від 03.10.2016 року).
Також у вказаних листах зазначено про відсутність у філії Київського району КП «Харківблагоустрій» вільної службової житлової площі.
Начальником управління розподілу житлової площі розглянуто звернення ОСОБА_1 про надання службового житлового приміщення та 14.11.2011 року надано відповідь, в якій роз'яснено, що дане питання може бути вирішено у встановленому порядку, при наявності необхідної житлової площі. Також повідомлено, що на час звернення управління обліку та розподілу житлової площі не має можливості виділити КП «Харківблагоустрій» жилу площу в Київсвькому районі (за місцем її праці) для включення її в число службової через її відсутність (а.с.12).
У листі від 18.11.2014 року начальником управління обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства директора КП «Харківблагоустрій» повідомлено про те, що за інформацією КП «Жилкомсервіс» квартира в комунальній квартирі АДРЕСА_4 розташована на 3 поверсі 4-поверхового будинку (прибудова до основної будівлі, до 1917 року побудови), рішенням Київського райвиконкому від 06.03.1991 року № 77-35 прибудова визнана ветхою, з фізичним зносом - 75%, а тому відповідно до чинного житлового законодавства взагалі не підлягає заселенню. Крім того, вказана кімната самовільно зайнята ОСОБА_1 , у зв'язку з чим КП «Жилкомсервіс» направлено пакет документів до Юридичного департаменту на виселення із самовільно зайнятого житлового приміщення (а.с.42).
У листі від 04.01.2016 року КП «Харківблагоустрій» повідомлено ОСОБА_1 про те, що кімната, розташована за адресою: АДРЕСА_4 , яку вона займає, не є службовим житловим фондом КП «Харківблагоустрій». Питання про надання позивачу цієї кімнати може бути розглянуто адміністрацією та ППО підприємства лише після прийняття виконкомом Харківськоїїміської ради рішення про включення данної кімнати до службового житлового фонду КП «Харківблагоустрій» (а.с.16).
Станом на час розгляду справи ОСОБА_1 службове житлове приміщення не надано.
Відповідно до ст. 47 Конституції Україникожен має право на житло, держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЖК Української РСР жилі будинки і жилі приміщення в будівлях, що належать державі, є державним житловим фондом.
Частиною 1статті 5 ЖК Української РСР передбачено, що державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).
Відповідно до ст. 122 ЖК України, на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове приміщення.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЖК Української РСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.
Порядок надання службових жилих приміщень в будинках державного і громадського житлового фонду і користування ними визначається Положенням про надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 року № 37.
Відповідно до п.п. 1, 2, 7, 8, 9, 16 цього Положення пережбачено, що Службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього.
Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації. Перелік категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР. Службові жилі приміщення надаються включеним до згаданого
в пункті 7 цього Положення переліку працівникам, які постійно проживають, а також прописані в населеному пункті за місцем розташування відповідного підприємства, установи, організації. З дозволу виконавчого комітету районної, міської, районної в місті
Ради народних депутатів службове жиле приміщення може бути надано
працівникові, який проживав в іншому населеному пункті. Для одержання службового жилого приміщення відповідний працівник подає заяву адміністрації підприємства, установи, організації. До заяви додається довідка з місця проживання про
склад сім'ї і прописку. Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації, у віданні якої ці приміщення знаходяться, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, на території якої знаходиться відповідне підприємство, установа, організація.
Посада позивача, а саме двірник житлово-експлуатаційної організації входить до Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 року №37.
ОСОБА_1 у встановленому законом порядку зверталась до роботодавця з проханням надання їй службового житлового приміщення. Проте це питання не було вирішено у зв'язку із відсутністю таких приміщень у житловому фонді філії КП «Харківблагоустрій», тобто із незалежних від відповідача обставин.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що керівництво підприємства усіляко сприяло вирішенню цього питання, зокрема зверталось до Управління обліку та розподілу житлової площі Департаменту житлового господарства Харківського обласного виконавчого комітету з проханням включення житлової кімнати, яку самовільно займала позивачка до числа службової житлової площі. Проте ці вимоги були залишені без задоволення у зв'язку із технічним станом та зносом 75% вказаного приміщення.
Пунктом 13 вищевказаного Положення передбачено, що в окремих випадках за наявності крайньої виробничої необхідності і відсутності відповідного службового жилого приміщення, як тимчасовий захід, за згодою працівника, йому може
бути надано службове жиле приміщення, що не відповідає вимогам,
передбаченим пунктом 10 і абзацом першим пункту 11 цього Положення, або за розміром менше від рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті (але не нижче від рівня, встановленого для прийняття громадян на квартирний облік), із збереженням права на одержання службового
жилого приміщення, що відповідає вказаним вимогам і розміру.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 надано Смотровий дозвіл за дорученням виконкому Харківської міської ради, із якого вбачається, що позивачка від надання іншої кімнати, розташованої в АДРЕСА_6 відмовилась.
Також ОСОБА_1 надана копія заяви, адресованої директору КП «Харківблагоустрій» з проханням виділити їй службову житлову кімнату АДРЕСА_7 з наданням їй можливості її відновлення та приведення у відповідність з технічними нормами.
Проте доказів на підтвердження того, що зазначене житлове приміщення включено до службових, позивачем не надано.
Враховуючи викладене не можна вважати, що право ОСОБА_1 на надання їй службового житлового приміщення порушується відповідачем.
Таким, чином місцевий суд прийшов до вірного висновку про відсутність правових підстав про задоволення позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 5 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, №23, ЄСПЛ, від 18 липня 2007 року).
За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 29 червня 2017 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 20 червня 2019 року.
Головуючий І.С. Сащенко
Судді А.І.Овсяннікова
І.П. Коваленко