Іменем України
11 червня 2019 року м. Кропивницький
справа № 389/2786/18
провадження № 22-ц/4809/978/19
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Дьомич Л. М., Кіселика С. А.,
секретар судового засідання Кравченко Я. С.,
учасники справи:
позивачі - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», Регіональна філія «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 березня 2019 року в складі головуючого судді Ткаченка Б. Б. за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», Регіональної філії «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу,
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
03.10.2018 року Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», Регіональна філія «Одеська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», звернулося до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 50830,23 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06.12.2016 по справі №389/2321/16-ц визнано незаконним та скасовано наказ (розпорядження) начальника виробничого підрозділу служби локомотивного господарства «Локомотивне депо Знам'янка» регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» Грекова С. В. № 168/ос від 12.05.2016 року, яким ОСОБА_2 звільнено з посади машиніста піскоподавальної установки 2 розряду паливно-екіпірувального господарства, поновлено ОСОБА_2 на зазначеній посаді з 12.05.2016 року, стягнуто з виробничого підрозділу «Локомотивне депо Знам'янка», Служби локомотивного господарства регіональної філії «Одеська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.05.2016 року в розмірі 42845 грн. 66 коп. та моральну шкоду в розмірі 3000 грн.
На виконання рішення суду 30.09.2017 року ОСОБА_2 було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу та компенсацію за моральну шкоду на загальну суму 50830,23 грн, а також видано наказ №389/ос від 05.10.2017 року про поновлення ОСОБА_2 з 12.05.2016 року на посаді.
Оскільки обов'язок відшкодування шкоди, завданої установі у зв'язку з оплатою звільненому працівникові часу вимушеного прогулу, покладається на службову особу, за наказом якої працівника незаконно звільнено з роботи, тому позивач просив суд у порядку регресу стягнути з відповідача на його користь 50830,23 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 1762 грн сплаченого судового збору.
Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 березня 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в порядку регресу завдану матеріальну шкоду у розмірі 45845,66 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 як посадова особа, яка винна у незаконному звільненні працівника має покрити шкоду, заподіяну підприємству, у розмірі сплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Зазначив, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.
ОСОБА_1 звертає увагу, що про рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06.12.2016 року Публічне акціонерне товариства «Українська залізними» знало з 15.12.2016 року, а з даною позовною заявою до суду звернулось лише у жовтні 2018 року, тому необхідно визначитись щодо строків звернення до суду з таким позовом про відшкодування шкоди, пов'язаної із виконанням трудових обов'язків.
Вважає, що його вина у незаконному звільненні і у спричиненні шкоди підприємству в розмірі 45845,66 грн не доведена.
Просить врахувати, що не був залучений до участі у цивільній справі, де розглядалось питання незаконного звільнення і поновлення ОСОБА_2 на роботі.
Крім того зазначає, що суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою, що передбачено 2 ст. 137 КЗпП Україниі стосується всіх видів відповідальності.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши пояснення відповідача та його представника адвоката Ковальова Ю. В., які підтримали доводи апеляційної скарги, представника позивача Сідорова В. А., який заперечував проти задоволення скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
Рішенням Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06.12.2016 року по справі №389/2321/16-ц визнано незаконним та скасовано наказ (розпорядження) начальника виробничого підрозділу служби локомотивного господарства «Локомотивне депо Знам'янка» регіональної філії «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» Грекова С.В. № 168/ос від 12.05.2016 року, яким ОСОБА_2 звільнено з посади машиніста піскоподавальної установки 2 розряду паливно-екіпірувального господарства, поновлено ОСОБА_2 на зазначеній посаді з 12.05.2016 року, стягнуто з виробничого підрозділу «Локомотивне депо Знам'янка», Служби локомотивного господарства регіональної філії «Одеська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.05.2016 року в розмірі 42845 грн. 66 коп. та моральну шкоду в розмірі 3000 грн (а.с.7-12).
Зазначене рішення суду набрало законної сили 20.12.2016 року .
На дату видачі наказу про звільнення ОСОБА_2 відповідач перебував на посаді начальника локомотивного депо Знам'янка ДП «Одеська залізниця» відповідно до наказу №664/НОК від 03.10.2011 року.
На підставі наказу №389/ос від 05.10.2017 ОСОБА_2 поновлено на посаді з 12.05.2016 року (а.с.14).
Відповідно до платіжного доручення від 30.09.2017 року №1174 (а.с.15), на виконання постанови державного виконавця у виконавчому провадженні №53398564 30.09.2017 року ОСОБА_2 було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу та компенсацію за моральну шкоду у розмірі 45845,66 грн., а також погашено 4584,57 грн. виконавчого збору та 400 грн. витрат виконавчого провадження.
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 134 КЗпП України службові особи, винні в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.
Згідно зі статтею 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз'яснено, що застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП України суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.
Доводи відповідача про те, що відповідальність за незаконне звільнення ОСОБА_2 повинен нести начальник відділу кадрів, який проводив службове розслідування та готував проект наказу про звільнення є необґрунтованими та безпідставними.
Відповідач в силу наданих йому повноважень підписав наказ про звільнення № 168/ос від 12.05.2016 року, яким ОСОБА_2 звільнено з посади машиніста піскоподавальної установки 2 розряду паливно-екіпірувального господарства, який був визнаний судом незаконним.
Суд дійшов правильного висновку про те, що з відповідача, за наказом якого здійснено звільнення працівника з порушенням закону, підлягає стягненню спричинена ПАТ «Українська залізниця» шкода в розмірі 45845,66 грн, яку понесено підприємством у зв'язку з оплатою ОСОБА_2 часу вимушеного прогулу та моральної шкоди, спричиненої порушенням трудових прав останнього.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Виходячи з вищевикладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Доводи ОСОБА_1 щодо неврахування судом його майнового стану при визначенні розміру відшкодування заподіяної підприємству шкоди не є обгрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо обставин і підстав, передбачених ч.2 ст. 137 КЗпП України, для зменшення розміру покриття заявленої в позові шкоди.
Доводи відповідача щодо пропущення передбачених ч. 3 ст 233 КЗпП України строків звернення до суду з питання стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, не знайшли свого підтвердження, оскільки з досліджених і належно оцінених судом першої інстанції доказів встановлено, що з дня виплати коштів на користь незаконно звільненого і поновленого працівника - 30.09.2017 р. на час подання (відправлення поштою) позову не сплинув один рік.
Наведені в апеляційній скарзі доводи, які зводяться до переоцінки доказів у справі, що знайшли свою належну оцінку у мотивувальній частині оскарженого судового рішення, та незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, колегією суддів відхиляються, оскільки судом першої інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України.
Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а скарга без задоволення, то згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу, і поверненню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий С. М. Єгорова
Судді Л. М. Дьомич
С. А. Кіселик