Житомирський апеляційний суд
Справа №296/4891/19 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст. 176 КПК України Доповідач ОСОБА_2
14 червня 2019 року
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
підозрюваного: ОСОБА_7 ,
захисника: ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного с м. Житомира від 24 травня 2019 року про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_7 -
Згідно ухвали слідчого судді в провадженні СУ ГУНП в Житомирській області знаходиться кримінальне провадження №12019060060000400, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.03.2019 за п.7 ч.2 ст. 115 України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 28.03.2019 року, близько 22 години 30 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи в подвір'ї багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , використовуючи предмет заздалегідь приготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, з хуліганських мотивів, з метою заподіяння смерті ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , умисно наніс численні удари лезом ножа, по обличчю та один удар в область життєво-важливого органу - серця, в результаті чого спричинив ОСОБА_10 умисні тілесні ушкодження у вигляді численних лінійних поверхневих ран обличчя, проникаючої колото-різаної рани грудної клітки злів пошкодженням серця, внаслідок чого ОСОБА_10 помер на місці.
29.03.2019 року по даному факту СВ Коростенського ВП ГУ НП в Житомирській області внесено відомості до СРДР № 12019060060000400, за ознаками злочину передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України.
29 березня 2019 року о 04 годині 28 хвилин, в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчинені злочину було затримано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Будучи допитаним 29.03.2019 у якості підозрюваного ОСОБА_11 дав покази про обставини вчинення злочину.
29 березня 2019 року ОСОБА_7 згідно ст. ст. 111, 112, 278 КПК України було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого п. 7 ч.2 ст. 115 КК України.
Слідчим суддею Коростенського міськрайонного суду 30.03.2019 року підозрюваному ОСОБА_7 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 27.05.2019 року.
21.05.2019 року слідчий за погодженням з прокурором, звернувся з клопотанням про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_9 в межах досудового розслідування до 29.07.2019 року, без визначення розміру застави згідно вимог п.1 п.2 ч.4 ст. 183 КПК України.
Клопотання слідчого обґрунтовано тим, що завершити досудове розслідування до закінчення строку тримання підозрюваного ОСОБА_9 під вартою не представляється можливим, оскільки необхідно витребувати висновок судово-медичної експертизи щодо трупа ОСОБА_10 ; витребувати висновок судово-генетично-молекулярної експертизи, щодо знаряддя вчинення злочину - ножа; у кінцевій редакції повідомити ОСОБА_11 про підозру у вчиненні злочину; провести інші слідчі дії в яких виникне необхідність; виконати вимоги ст. 290 КПК України.
Ухвалою слідчого судді продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 23 липня 2019 року без визначення розміру застави.
Слідчий суддя умотивував своє рішення тим, що існує об'єктивна неможливість завершення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні до закінчення дії попередньої ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_9 під вартою з огляду на необхідність виконання ряду слідчих та процесуальних дії, необхідність в яких може виникнути в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні.
Крім того, слідчий суддя умотивував своє рішення тим, що ОСОБА_11 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, раніше судимий, належних висновків не зробив; встановлені ризики, передбачені п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, не зменшились та до теперішнього часу існує загроза переховування ОСОБА_9 від органів досудового розслідування та суду, може продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення, буде намагатися вплинути на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вважає неможливим запобігти цим ризикам застосуванням більш м'яких запобіжних заходів, також прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч. 3 ст. 199 КПК України, які виправдовують подальше тримання підозрюваного ОСОБА_9 під вартою в межах строку досудового розслідування.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 24 траввня 2019 року про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , підозрюваного у скоєнні злочину, передбаченому п.7 ч. 2 ст.115 КК України, та ухвалити нову ухвалу, якою обрати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Захисник посилається на те, що обрання тримання під вартою ОСОБА_7 є занадто суворим запобіжним заходом, розходиться з практикою ЄСПЛ та практикою судів України та є непомірним при наявних обставинах справи, згідно яких підозра є явно необгрунтованою для його підзахисного. Підозрюваний ОСОБА_11 дійсно був затриманий за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 115 КК України, але навіть під час первинного обрання запобіжного заходу слідчим суддею було вказано про недоведеність обгрунтованої підозри в скоєнні злочину. Слідчим пред'явлено підозру у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.115 КК України, але досі досудовим слідством не доведено його причетність вчинення злочину, при цьому на даний час допитано всі свідки і залишилось лише провести експертизи, які вже тривають тривалий час. До клопотання слідчого не додано жодного суттєвого доказу, який би підтверджував пред'явлення обгрунтованої підозри, не кажучи вже про тримання особи під вартою. Жодним чином не обгрунтованим та недоведеним є те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо ОСОБА_9 буде недостатнім для запобігання ризиків. Тим більш, в доданих до клопотання матеріалах, дані про такі обставини відсутні.
Суд безпідставно не взяв до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_7 перебуває в цивільному шлюбі, має на утриманні двох малолітніх дітей, в тому числі і спільну з ОСОБА_12 дитину, має постійне місце роботи. Підозрюваний має стабільний заробіток, працює в приватній фірмі, але судом зазначена обставина не прийнята до уваги взагалі, так як він не має трудової книжки, так як і не прийнято до уваги наявність постійного місця проживання в належному його цивільній дружині житлі.
Додатково захисник стверджує, що жодний ризик, передбачений ст. 177 КПК України слідчим та прокурором не доведений. Підозрюваному ОСОБА_7 не має сенсу переховуватись від органів слідства, оскільки він до затримання вів розмірений спосіб життя, заробляв на утримання родини легальним та законними методами.
Заслухавши доповідь судді, захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали слідчого судді без зміни, перевіривши ухвалу в межах ст.404 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходові, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч. 5 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені в ч.3 ст.199 КПК України виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Відповідно до ч.3 ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку передбаченому КПК України.
Частиною 3 ст.199 КПК України передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених в ст. 184 КПК України, повинно містити:1) виклад обставин які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Згідно ж ч. 5 зазначеної норми, слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені в ч.3 ст. 199 КПК України виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Відповідно до вимог п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обгрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Слідчий суддя зазначених вимог закону дотримався. Предметом дослідження слідчим суддею при розгляді клопотання слідчого були саме ті обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим суддею встановлено, що повідомлена ОСОБА_7 підозра грунтується на зібраних доказах, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін - до 15 років. При цьому ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий, належних висновків для себе не зробив. Крім того, з часу звільнення з місць позбавлення волі підозрюваного минув малий термін часу, і, перебуваючи під адміністративним наглядом, в період часу, коли відповідно до встановлених обмежень мав знаходитись по місцю свого проживання, останній вчинив новий злочин, наслідком якого стала смерть людини. Тому існує ризик вчинення ним іншого правопорушення, запобігання якого можливо застосуванням запобіжного заходу. Крім того, під час досудового розслідування кримінального провадження все ще є необхідність виконання ряду слідчих та процесуальних дії, зокрема витребування призначених судових експертиз. Таким чином, слідчий суддя правильно прийшов до висновку, що на даному етапі досудового розслідування доцільно застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а застосування більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить можливість запобігання ризикам, зазначеним в ч.1 ст.177 КПК України. Слідчим суддею перевірено вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Зазначені обставини в своїй сукупності свідчать про доведеність слідчим та прокурором можливих ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також про доведеність недостатності в даному випадку більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Доводи апеляційної скарги про те, що під час первинного обрання запобіжного заходу слідчим суддею було вказано про недоведеність обгрунтованої підозри ОСОБА_7 в скоєнні злочину, а також, що слідчим пред'явлено підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.115 КК України, але досудовим слідством не доведено його причетність до вчинення злочину, при цьому на даний час допитано всі свідки і залишилось лише провести експертизи, які вже тривають тривалий час, і до клопотання слідчого не додано жодного суттєвого доказу, який би підтверджував пред'явлення обгрунтованої підозри, є безпідставними та не грунтуються на матеріалах кримінального провадження. При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що оцінка доказів та кваліфікація дій підозрюваного не входить до повноважень слідчого судді при розгляді клопотань про обрання забіжного заходу чи його продовження, а здійснюється судом тільки під час судового розгляду по суті кримінального провадження.
Не можуть бути обґрунтованими як підстава до застосування більш м'якого запобіжного заходу і доводи апеляційної скарги захисника що підозрюваний ОСОБА_7 перебуває в цивільному шлюбі, має на утриманні двох малолітніх дітей, в тому числі і спільну з ОСОБА_12 дитину, має постійне місце роботи, має стабільний заробіток, працює в приватній фірмі, оскільки вказані обставини були враховані слідчим суддею при обранні запобіжного заходу, та не можуть бути в даному випадку, враховуючи всі обставини провадження та особу підозрюваного, який схильний до вчинення злочинів, а також не впливають на правильність прийнятого слідчим суддею рішення.
При цьому, колегія суддів повторно звертає увагу на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення в час, коли повинен був за умовами адміністративного нагляду перебувати вдома, а не в громадському місці. Обов'язки щодо необхідності підозрюваного перебувати у відповідний час виключно за місцем проживання, покладені на нього при встановленні адміннагляду, тотожні обов'язкам та обмеженням, що покладаються на особу при встановленні такого запобіжного заходу, як домашній арешт, який просить застосувати захисник. І той факт, що підозрюваним порушено обов'язки адміннагляду, свідчить про наявність ризику невиконання чи неналежного виконання ним обмежень при застосуванні такого запобіжного заходу як домашній арешт, чи забезпечення ним належної процесуальної поведінки під час досудового розслідування кримінального провадження.
З цих же підстав, а також з огляду на особу підозрюваного ОСОБА_7 , який неодноразово судимий та належних висновків для себе не зробив, спростовуються і інші доводи захисника, що жодний ризик, передбачений ст. 177 КПК України слідчим та прокурором не доведений, а підозрюваному ОСОБА_7 не має сенсу переховуватись від органів слідства, оскільки він до затримання вів розмірений спосіб життя, заробляв на утримання родини легальним та законними методами.
При цьому посилання захисника та підозрюваного на наявність дружини та малолітніх дітей на його утриманні, наявність роботи заслуговують на увагу, разом з тим, з огляду на викладені вище обставини, зазначені посилання, на думку апеляційного суду, не можуть бути безумовною підставою для обрання щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження, а під час розгляду клопотання слідчого слідчим суддею перевірено доводи про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення та наявність ризиків передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, пов'язаних з застосуванням запобіжного заходу, які на час розгляду клопотання не зменшилися, а також враховані всі обставини, які мають вагоме значення для визначення запобіжного заходу для підозрюваного у даному кримінальному провадженні та можливості його продовження.
За таких обстави підстави до скасування чи зміни оскаржуваної ухвали слідчого судді про продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання відсутні.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корольовського районного с м. Житомира від 24 травня 2019 року про продовження строку тримання під вартою щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: