Справа № 645/6050/18 Головуючий суддя І інстанції Бондарєва І. В.
Провадження № 22-ц/818/2094/19 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Спори, що виникають із сімейних правовідносин про стягнення аліментів
20 червня 2019 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Яцини В.Б.,
суддів колегії: Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 січня 2019 року, ухвалене у складі судді Бондарєвої І.В., по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, вказуючи, що вони перебувають у шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До теперішнього часу шлюб офіційно не розірваний. Фактично шлюбні стосунки припинені з березня 2013 року через неповагу відповідача до сімейних відносин, зловживання алкогольними напоями та аморальну поведінку. Відповідач з березня 2013 року постійно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дитини, взагалі не цікавиться його долею, життям, не відвідує його. Жодної участі відповідач у вихованні сина не бере та не має бажання з ним бачитись. Всі питання щодо виховання дитини вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Грошові кошти на потреби дитини відповідач не надає, не піклується про сина, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не поздоровляє сина з днем народження. Позивач з відповідачем проживають окремо, дитина проживає з позивачем, яка повністю утримує дитину. Син знаходиться на обліку в дитячій міській поліклініці № 1 та навчається у Харківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 78 Харківської міської ради Харківської області у шостому класі. Додатково дитина відвідувала до 2017 року гурток по плетінню з бісеру, з 2018 року займається плаванням. Участь у екскурсіях, гуртках та відвідування додаткових занять по деяким шкільним предметам також сплачує позивач. Позивач неодноразово з 2013 року намагається вирішити питання з відповідачем щодо виплат на дитину, пропонувала навіть укласти аліментний договір, але марно. Відповідач має можливість сплачувати кошти на утримання дитини, бо має постійний дохід, працюючи в будівельній сфері багато років не офіційно, але приховує свої реальні доходи і навмисно ухиляється від цього, аргументуючи тим, що не працює офіційно і взяти з нього нічого. За час не участі в вихованні та утриманні дитини відповідач придбав собі автомобіль, в січні 2018 року надіслав поштовий переказ в розмірі 1000 грн. за весь час. У відповідача є неповнолітній син від першого шлюбу, виплати якому він здійснюю регулярно в повному обсязі плюс додаткові витрати. В даний час він проживає з черговою співмешканкою, яка чекає або вже народила дитину від нього.
Просила суд, з врахуванням уточнення, стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини за період з 01.03.2013 до 30.09.2018 в розмірі 99989 грн. та з часу звернення з позовом до суду стягнути аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2500 грн., але не менше мінімального прожиткового рівня на дитину відповідного віку.
До суду 07.11.2018 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач частково визнає позовні вимоги, а саме не заперечує проти стягнення з нього аліментів у розмірі 1000 грн. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що він дійсно перебуває у зареєстрованому шлюбі з позивачем, від якого вони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 2013 року вони проживають окремо, але він добровільно на протязі усього часу допомагав матеріально утримувати дитину, приносив гроші та подарунки. Вказане позивачем в позові ставлення його до дитини не відповідає дійсності. Він дуже любить свого середнього сина ОСОБА_4 , переймається його життям, але останній час позивач перешкоджає його спілкуванню з сином. Також він має старшого сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та молодшу доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Усім своїм дітям він добровільно сплачує аліменти, передаючи кошти особисто їх матерям. На даний час він не працює, постійного заробітку не має, має батьків пенсіонерів, з якими мешкає та яким допомагає, також він не має будь-якого рухомого чи нерухомого майна. У зв'язку з чим просить стягнути з нього аліменти у розмірі 1000 грн. (а. с. 27-29).
До суду 27.12.2018 від позивача надійшли долучення до позовної заяви, де позивач зазначила, що відповідач у своєму відзиві надав неправдиву інформацію. 14.11.2018 дитині виповнилося 12 років, як і попередні роки дитина залишилась без уваги відповідача. З 12.11.2018 до 28.11.2018 дитина тяжко перехворіла на гострий бронхіт, на лікування знадобились дорогі ліки, допомоги та участі від відповідача не було. Також дитині потрібні теплі речі, про що відповідач був повідомлений, але не допоміг. Позивач наполягає на тому, що відповідач має постійну роботу, працює не офіційно, приховує реальні доходи тим самим ухиляючись від сплати гідних аліментів дитині, придбав і користується автомобілем, також йому належить частина квартира по АДРЕСА_1 , де він і зареєстрований. У зв'язку з чим заперечує щодо стягнення з нього аліментів у розмірі 1000 грн. (а. с. 41-44)
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, пояснила суду, що шлюб з відповідачем наразі не розірваний, але вони не проживають разом з 2013 року. Син не має рухомого та нерухомого майна, доходів, які б забезпечували його потреби, на обліку за станом здоров'я не перебуває. З приводу отримання аліментів з відповідачем вона спілкувалась з 2014 року за допомогою смс-листування, проте конкретних сум аліментів вона в нього не вимагала; вважає, що він мав самостійно визначити їх суму, відповідно до закону.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у своєму відзиву просив про розгляд справи за його відсутності, що суд вважає за можливе.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 січня 2019 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі по 1500,00 грн. щомісяця, починаючи з 11.10.2018 і до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.
Додатковим рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 березня 2019 року Рішення суду в частині стягнення аліментів допущено до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції змінити в частині визначення розміру аліментів та стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 2000 грн. на місяць.
В обґрунтування скарги зазначено, що оскаржуване рішення ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказано, що судом не було враховано, що встановлений на законодавчому рівні мінімальний розмір аліментів не виконує обмежувальну функцію розміру аліментів. Вважає, що ОСОБА_2 має можливість сплачувати аліменти у сумі 2000 грн. на місяць, оскілки ним не було доведено, що він не працює, має значні особисті матеріальні потреби, утримує двох своїх інших дітей, або забезпечував матеріальні потреби їх спільної дитини.
Учасники справи не скористались правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до норми ч. 3 ст. 360 ЦПК України.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, які передбачені у ч. 1 ст. 369 ЦПК України, з огляду на те, що спір у даній справі виник з приводу стягнення суми, розмір якої є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, без повідомленням учасників справи.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до вказаних норм ЦПК України, вислухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на те, що ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції оскаржене лише в частині визначення розміру аліментів, то воно не підлягає перегляду апеляційним судом в іншій частині за правилами ч. 1 ст. 367 ЦПК України.
Підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін визначені у ст. 375 ЦПК України, за якоюсуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вказаним вимогам рішення суду відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що батьками неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 .
Дитина проживає з матір'ю - позивачкою ОСОБА_1 , не має доходів, які забезпечують його потреби, стан здоров'я дитини задовільний.
Відповідач працездатний, проживає окремо від дитини, має інших неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с.30-31)
Даний про свій стан здоров'я та про доходи відповідач суду не надав, не заперечує проти стягнення аліментів у розмірі 1000,00 грн.
Частково задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення аліментів, суд першої інстанції свої висновки мотивував тим, що враховуючи наявність у позивача ще двох неповнолітніх дітей, є підстави для стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1500 грн. щомісяця.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
З огляду на законодавчо закріплений обов'язок батьків утримувати свою дитину, обґрунтованим є висновок суду про необхідність стягнення аліментів з відповідача на утримання неповнолітніх дітей.
Що стосується розміру та способу стягнення вказаних платежів суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Так, позивачем було обрано спосіб стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.
Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:
1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:
1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:
1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.1991, частин 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення, максимально можливого урахування інтересів дитини.
Доводи щодо можливості батька або матері надавати дітям відповідного розміру утримання не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дітей, проте такі доводи, безумовно, перевіряються та враховується судом, за їх доведеності, при визначенні розміру аліментів.
Однак, ОСОБА_1 в порушення вимоги ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України суду не надала доказів того, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі більшому, ніж визначено судом. Посилання на те, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у розмірі 2000 грн. відповідними доказами у розумінні ст.ст. 77-80 ЦПК України не підтверджено.
Колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що відповідачем не було надано доказів того, що він не працевлаштований, оскільки інших доказів на спростування висновків суду першої інстанції матеріали справи не містять.
Щодо твердження позивача, що ОСОБА_2 не було доведено перебування на його утриманні інших дітей, то суд звертає увагу на те. що ОСОБА_1 визнала ці обставини, оскільки самостійно у позовній заяві вказала, що старшій дитині відповідач надає матеріальну допомогу та компенсує додаткові витрати (а. с. 2), отже, вказаний факт не потребує доказування відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, за якою обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
У статті 182 СК України визначені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів:
1. При визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
2. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
3. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відтак, мінімальний гарантований розмір аліментів не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Ця сума може бути присуджена у більшому розмірі лише в тому випадку, якщо позивач доведе достатність заробітку (доходу) платника аліментів (відповідача).
Позивачем не було доведено доказами, які відповідають вимогам ст.ст. 77-80 ЦПК України, наявності на праві власності, володіння та/або користування у ОСОБА_2 майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав та/або наявності витрат, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів.
Клопотань про забезпечення або витребування таких доказів позивачем заявлено не було як до суду першої, так і до суду апеляційної інстанції.
Наразі мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину прирівнюється до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, який з 1 січня 2019 року становить для кожного з дітей у віці більше 6 років - 2027 гривень на місяць.
З огляду на те, що обов'язок батьків по утриманню дитини є спільним, у справі не встановлено яких-небудь перешкод у цьому питанні для сторін, а доводи скарги про збільшення присудженого розміру аліментів до заявленого 2000 грн. належними і допустимими доказами не обґрунтований, колегія суддів доводи скарги з цих підстав відхиляє і не знаходить законних підстав для задоволення скарги.
Висновки суду першої інстанції належним чином вмотивовані, відповідають встановленим судом обставинам справи, які ґрунтуються на наявних у справі доказах, та наведеним нормам матеріального права, і доводами скарги не спростовані.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що за наявності доказів отримання відповідачем доходів, що дозволяють йому сплачувати аліменти у розмірі більшому, ніж встановлено судом, позивач має можливість ініціювати в подальшому питання про збільшенням розміру аліментів, що був встановлений рішенням суду.
За відсутності на даний час таких доказів колегія суддів не вбачає порушення прав дитини, оскільки розмір аліментів, визначений судом, є більшим за мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину.
Судом першої інстанції також було роз'яснено позивачеві її право на звернення до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину.
З огляду на те, що при ухваленні рішення районним судом було додержано норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 375 ЦПК України залишає скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 січня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 20 червня 2019 року.
Головуючий суддя
В.Б. Яцина.
Судді колегії
І.В. Бурлака.
О.М. Хорошевський.