20 червня 2019 року
м. Рівне
Справа № 566/999/18
Провадження № 22-ц/4815/842/19
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.
учасники справи:
позивач: Публічного акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк"
відповідач: ОСОБА_1
розглянув в порядку письмового позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу Публічного акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 28 березня 2019 року, ухваленого в складі судді Феськова П.В., повний текст складений 08 квітня 2019 року, у справі № 566/999/18
У серпні 2018 року ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що між ВАТ АБ «Укргазбанк» та Приватним підприємством "ВКЗ-Дебют" 12.05.2006 року було укладено кредитний договір № 83/06/К з змінами і доповненнями внесеними додатковими угодами №1 від 24.05.2006р., №2 від 08.06.2006р., №3 від 10.10.2006р. Відповідно до якого банк надав кредит для поповнення обігових коштів для виробничих витрат, в сумі 500 000,00 (п'ятсот тисяч) гривень, на строк з "12" травня 2006 року по "11" травня 2007 року із сплатою процентів за користування кредитом виходячи з 18 % річних.
15 грудня 2006 року з метою забезпечення виконання зобов'язань Позичальника по кредитному договору № 83/06/К (зі змінами та доповненнями) від 12 травня 2006 року між Банком та ОСОБА_2 (надалі - Відповідач) було укладено договір поруки.
У зв'язку з неналежним виконанням Позичальником зобов'язань щодо своєчасного й повного погашення заборгованості, утворилась заборгованість станом на 04.06.2018 року, яка складається з - прострочена заборгованість за відсотками - 48798,40 грн, пеня за несвоєчасну сплату процентів 8645,70 грн, а всього 57444,10грн.
Просив суд стягнути з поручителя ОСОБА_2 грошові кошти в сумі: 57444,10 гривень та судові витрати.
Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 28 березня 2019 року у задоволенні позову Публічного акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що після спливу визначеного договором строку кредитування, кредитний договір припинив свою дію, тому позивач втратив можливість нараховувати та стягувати з відповідача проценти за користування кредитними коштами. А відтак і стягувати пеню за несвоєчасну сплату процентів.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, мотивовану тим, що судом першої інстанції при вирішенні спору порушені норми матеріального і процесуального права, недостатньо повно досліджені докази та обставини справи, що мають значення для справи, просить суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Вважає, що договірні відносини з банком позичальником та поручителем тривають, кредитний договір та договір поруки не розірвані, не оскаржені та не змінені, а тому позивач не позбавлений права на отримання відсотків та штрафних санкцій.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване, просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Статтею 352ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду в повній мірі таким вимогам відповідає.
Судом встановлено, що між ВАТ АБ «Укргазбанк» та Приватним підприємством "ВКЗ-Дебют" 12.05.2006 року укладено кредитний договір № 83/06/К з змінами і доповненнями внесеними додатковими угодами №1 від 24.05.2006р., №2 від 08.06.2006р., №3 від 10.10.2006р. Відповідно до якого банк надав кредит для поповнення обігових коштів для виробничих витрат, в сумі 500 000,00 (п'ятсот тисяч) гривень, на строк з 12 травня 2006 року по 11 травня 2007 року із сплатою процентів за користування кредитом виходячи з 18 % річних.
На виконання зобов'язань ПП «ВКЗ-Дебют» по кредитному договору №83/06/К від 12 травня 2006 року між ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК» та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 15 грудня 2006 року, згідно якого поручитель зобов'язався відповідати у повному обсязі за невиконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.
Згідно наданих позивачем розрахунків, станом на 04.06.2018 року сума заборгованості позичальника перед банком становить 48798,40 гривень простроченої заборгованості по процентах за користування кредитними коштами за період з 08.07.2016 по 04.06.2018, а також 8645,70 гривень пені за несвоєчасну - сплату процентів за період з 08.07.2016 р. по 04.06.2018 р.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 05 вересня 2018 року, яке залишене без змін постановою Північно-західним апеляційним господарським судом від 26 грудня 2018 року, відмовлено у задоволенні позову ПАТ АК «Укргазбанк» до ПП «ВКЗ-Дебют» про стягнення кредитної заборгованості в сумі 57 444,10 грн за період з 08.07.2016 по 06.11.2017.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 10/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Договором поруки, укладеним між сторонами встановлено порядок припинення поруки, зокрема пунктом 5.2 визначено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов'язання позичальником не пред'явить вимоги до поручителя.
Проте з даним позовом до поручителя позивач звернувся 07.08.2018, тобто зі спливом шестимісячного строку визначеного пунктом 5.2 договору поруки .
З огляду на наведене, з врахуванням правового висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі №444/9519/12, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у банку правових підстав нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом з огляду на те, що договором встановлений строк кредитування до 11 травня 2007 року, а відтак неогрунтованою є вимога стягнення пені за несвоєчасну сплату процентів, оскільки така вимога є додатковою до вимоги про стягнення процентів за користування кредитними коштами.
Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" залишити без задоволення.
Рішення Млинівського районного суду Рівненснкьї області від 28 березня 2019 року залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий :
Судді :