Провадження № 33/803/730/19 Справа № 214/1907/19 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.
20 червня 2019 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі: судді Піскун О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2019 року у справі про адміністративне правопорушення, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, -
за участю:
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1
Зміст оскарженого судового рішення.
Згідно з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 визнаний винуватим за те, що він 03.03.2019 року, о 01 годині 30 хвилин, керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ 21013», н/з НОМЕР_1 , рухався біля буд. 33 по пр. Миру в м. Кривому Розі, з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме звужені зіниці, які не реагують на світло, поведінка, яка не відповідає обстановці, сповільненість мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України та тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а саме висновки суду, що ОСОБА_1 був водієм та керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21013», н/з НОМЕР_1 є необґрунтованими, оскільки він не був водієм вказаного автомобіля. Автомобілем керував ОСОБА_2 , який був відсутній, коли під'їхали працівники поліції, тому що пішов за технічною допомогою. ОСОБА_1 разом з іншими пасажирами перебували в автомобілі із заведеним двигуном та грілись в машині оскільки було холодно і чекали на ОСОБА_2 , що підтверджується відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Зазначені докази та обставини не отримали належної оцінки судом, що призвело до помилкових висновків суду. Крім того, до матеріалів справи долучений відеозапис який не може бути визнаний допустимим доказом, так як отриманий з порушенням відповідної інструкції, а саме він не є безперервним, а являє собою нарізку з відеозапису події, яка склалась, що не дає можливість об'єктивно оцінити відеозапис як доказ. Зазначає, що суд безпідставно не задовольнив клопотання захисника про витребування відсутніх фрагментів відеозапису та виклику і допиту поліцейського. Вважає, що письмові пояснення свідків та рапорт працівника поліції не може визнаватись доказами, якщо вони не були допитані в судовому засіданні під присягою. Також, посилається на відсутність в матеріалах справи направлення водія на проходження огляду на стан сп'яніння, що, на думку апелянта, свідчить про порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти такий огляд у закладі охорони здоров'я.
Позиції учасників апеляційного процесу.
В судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу і з підстав, викладених в скарзі, просив її задовольнити, постанову суду скасувати і прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу та події адміністративного правопорушення.
Мотиви апеляційного суду.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, зіставивши їх з матеріалами справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Зазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані належним чином.
Викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним, обґрунтованим і повністю підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ОБ № 130485 від 03.03.2019 року, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст. ст. 254 - 256 КУпАП; рапортом інспектора поліції, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відеозаписом з нагрудної камери поліцейського та іншими доказами в їх сукупності.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не був водієм та не керував транспортним засобом марки «ВАЗ 21013», н/з НОМЕР_1 , спростовуються доказами наявними в матеріалах справи, зокрема відеозаписом з нагрудної камери поліцейського згідно якого поліцейський, підійшовши до ОСОБА_1 , який перебував на місці водія автомобіля, двигун автомобіля був заведений, включене світло фар і працівник поліції почав роз'яснювати ОСОБА_1 причину зупинки транспортного засобу. Після чого, ОСОБА_1 вийшов з автомобіля відкрив багажник, надав документи, що посвідчують право керування транспортним засобом та виконав інші вимоги працівника поліції щодо виявлення ознак стану сп'яніння. Жодних зауважень з приводу того, що ОСОБА_1 не водій транспортного засобу, що автомобіль в несправному стані та не здійснював рух, оскільки перебував в стані аварійної зупинки, ні ОСОБА_1 , ні інші пасажири, які знаходились в автомобілі, не заявляли. При складанні протоколу стосовно ОСОБА_1 , останній зазначив в ньому свої зауваження, однак з приводу того, що автомобіль не рухався, оскільки перебував в несправному стані, а також що він не був водієм і не керував ним, ОСОБА_1 не зазначив.
Таким чином, висновки суду першої інстанції, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та оцінка суду зазначених вище доказів є правильною, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.
Також матеріалами справи підтверджується, що така версія подій виникла на стадії судового розгляду справи, у зв'язку з чим апеляційний суд розцінює її як спосіб захисту від притягнення до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 змінив свої пояснення в частині мети перебування в м. Кривому Розі, пояснив, що йому були не повідомленні працівниками поліції наслідки відмови від проходження огляду в закладі охорони здоров'я, спростовуються відеозаписом, наявним в матеріалах справи.
Доводи апеляційної скарги щодо недопустимості як доказу відеозапису, який долучений поліцейським до матеріалів справи, апеляційний суд вважає неприйнятними, враховуючи положення ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані.
Так, про використання даного технічного засобу було повідомлено ОСОБА_1 , його номер зазначено в протоколі і на відеозаписі зафіксовані всі обставини, які мають суттєве значення для повного та всебічного розгляду даної справи та прийняття обґрунтованого рішення.
Щодо доводів апеляційної скарги, що суд безпідставно не задовольнив клопотання захисника про виклик і допит поліцейського, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на межі доказування та наявність інших доказів, які в сукупності є достатнім для прийняття рішення.
Твердження апелянта, що письмові пояснення свідків та рапорт працівника поліції не може визнаватись доказами, якщо вони не були допитані в судовому засіданні під присягою, не можуть бути визнані прийнятними, оскільки письмові пояснення свідків можуть бути доказами в розумінні ст. 251 КУпАП, а рапорт поліцейського узгоджується з іншими доказами, не є вирішальним у справі, у зв'язку з чим також визнається належним та достовірним доказом.
Доводи ОСОБА_1 , що матеріали справи не містять направлення на огляд водія на стан сп'яніння, що, на його думку, свідчить про порушення порядку проведення огляду, апеляційний суд розцінює як такі, що ґрунтуються на власному хибному тлумаченні положень закону.
Відповідно до п. 12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,затвердженої спільним наказом МОЗ і МВС № 1452/735 від 09.11.2015 року (Далі - Інструкція) у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції (ознаки наркотичного чи іншого сп'яніння...), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Працівники поліції пропонували ОСОБА_1 проїхати з ними до закладу охорони здоров'я для проведення відповідного огляду, роз'яснювали порядок такого огляду та повідомили, що потім доставлять його до місця зупинки транспортного засобу, проте ОСОБА_1 відмовився.
Разом з тим в матеріалах справи наявне відповідне направлення, про що зазначено в протоколі, копію якого отримав ОСОБА_1 без зауважень з даного приводу.
Крім того, в ст. 266 КУпАП, в Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року та в Інструкції відсутні вимоги про складання та вручення працівником поліції направлення на проходження медичного огляду на стан сп'яніння у разі відмови водія від його проходження.
Дійсно, у випадку згоди водія та його доставлення до закладу охорони здоров'я для проходження медичного огляду, таке направлення обов'язково оформлюється та є підставою для проведення лікарем відповідного дослідження, проте в даному випадку ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в медичному закладі.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає в тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями п. 2.5. Правил дорожнього руху України, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , маючи ознаки наркотичного сп'яніння, відмовився від проходження медичного огляду на встановлення наявності або відсутності такого стану, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є аналогічними з позицією захисту в суді першої інстанції, яку суд перевірив, надав належну правову оцінку та постановив законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.
При розгляді справи порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі апеляційним переглядом не встановлено
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 травня 2019 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Піскун