Справа № 344/2309/19
Провадження № 22-ц/4808/869/19
Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.
Суддя-доповідач Бойчук
19 червня 2019 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Бойчука І.В.,
суддів Фединяка В.Д., Девляшевського В.А.,
секретаря Бойчука Л.М.,
з участю представника ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за поданням старшого державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Керніцького А.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 11 лютого 2019 року під головуванням судді Пастернак І.А, у м. Івано-Франківськ,
Старший державний виконавець Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Керніцький А.В. звернувся до суду з вказаним поданням, мотивуючи його тим, що боржник ухиляється від виконання виконавчого листа №2-624/2009, виданого Івано-Франківським міським судом 24.03.2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України" заборгованості в розмірі 141 522,15 грн за кредитним договором №218 від 15.03.2006 року.
Старшим державним виконавцем 29 травня 2018 року відкрито виконавче провадження №56483114 з приводу виконання вищезазначеного виконавчого листа.
Під час вчинення виконавчих дій, виконавцем встановлено, що майно, належне боржнику на праві власності, відсутнє. На виклик державного виконавця боржник не з'явився, про причини неявки не повідомив.
На запит державного виконавця Державною прикордонною службою України листом від 04.02.2019 повідомлено, що ОСОБА_1 неодноразово перетинав державний кордон України.
На даний час рішення суду боржником не виконано, декларацію не надано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання, не здійснено, що суперечить вимогам ч.5 ст. 19 ЗУ «Про виконавче провадження».
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 11 лютого 2019 року задоволено подання старшого державного виконавця Керніцького А.В. та тимчасово обмежено боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до виконання ним зобов'язань за виконавчим листом № 2-624/2009, виданого Івано-Франківським міським судом 24 березня 2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківського обласного управління ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість в розмірі 141 522,15 грн за кредитним договором № 218 від 15.03.2006.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та на підставі неповного з'ясування обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.
В поданні виконавця про тимчасове обмеження виїзду апелянта за межі України не вказано обґрунтування ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.
Крім того, виконавець не пересвідчився чи отримано боржником ОСОБА_1 постанова про відкриття виконавчого провадження. В матеріалах справи відсутнє підтвердження надсилання рекомендованим листом на адресу апелянта по АДРЕСА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження, така постанова йому не надходила, а тому апелянт не знав про необхідність подати декларацію про доходи та майно.
Про існування боргу перед банком ОСОБА_1 стало відомо після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, оскільки ще у 2006 році для погашення заборгованості по даному кредитному договору ним передано заставний транспортний засіб для реалізації. За таких обставин апелянт вважав, що з моменту передачі транспортного засобу заставодавцю заборгованість перед банком у нього відсутня.
З моменту, коли ОСОБА_1 дізнався про існування боргу він вживає всіх необхідних заходів для погашення заборгованості та не ухиляється від виконання рішення суду, зокрема подав декларацію про майно та доходи до Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ.
Кордон ОСОБА_1 перетинає у зв'язку з тим, що його брат похилого віку проживає на території Російської Федерації та потребує допомоги апелянта.
Апелянт зазначає, що санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон передбачені за ухилення від виконання зобов'язань, а не за таке невиконання.
Заявником в порушення норм чинного законодавства не надано доказів того, що виконавцем вчинено всіх можливих заходів виконання судового рішення і таке рішення не виконано внаслідок ухилення боржником від виконання.
Просить суд скасувати оскаржену ухвалу та постановити нову, якою відмовити в задоволенні подання державного виконавця державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області про тимчасове обмеження ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Савчука В.Р., перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.
Постановою старшого державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Керніцького А.В. від 29 травня 2018 року відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №2-624/2009, виданого Івано-Франківським міським судом 24 березня 2009 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківського обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України" заборгованості в розмірі 141 522,15 грн за кредитним договором №218 від 15 березня 2006 року.
Також з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 29 травня 2018 року направлена боржнику рекомендованим листом 20 грудня 2018 року.
Судом встановлено, що державним виконавцем 29.05.2018 направлено запити до ДФС України про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб та про номери рахунків, відкритих юридичними особами та/або фізичними особами - підприємцями; до ПФУ про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи та про осіб-боржників, які отримують пенсії в числі яких ОСОБА_1
Постановою про арешт майна боржника від 30.05.2018 накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору витрат виконавчого провадження, штрафів в розмірі 141 522,15 грн.
Державним виконавцем 17 липня 2018 року здійснено вихід за місцем реєстрації боржника за адресою: АДРЕСА_1 , однак двері квартири боржника були зачинені, майновий стан перевірити неможливо, про що складено відповідний акт.
До Управління ДМС в Івано-Франківській області 21.11.2018 направлено вимогу державного виконавця про надання інформації про номер та серію паспорта громадянина для виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 . Згідно відповіді цього управління ОСОБА_1 документований паспортом громадянина України для виїзду на кордон НОМЕР_1 , виданим 24.10.2017 органом 2601, та НОМЕР_2, виданим 05.08.2008 органом 2610.
ОСОБА_1 12 грудня 2018 року надіслано виклик, яким зобов'язано його з'явитись до державного виконавця 20.12.2018 о 14 год за місцезнаходженням виконавчої служби щодо сплати боргу за вищезазначеним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату.
Виконавцем направлено вимогу до Державної прикордонної служби України щодо надання інформації про перетинання державного кордону України ОСОБА_1 і отримано відповідь, що останній неодноразово перетинав державний кордон України.
Згідно даних копії Акту державного виконавця від 17.01.2019 року при виході за адресою: АДРЕСА_1 майна боржника не виявлено.
На момент розгляду даного подання боржником рішення суду не виконано, заборгованість не погашено, боржник ухиляється від будь-яких пояснень.
Згідно з ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
За змістом ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, зокрема, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ухиляється від виконання своїх зобов'язань у виконавчому провадженні ВП 56483114 з виконання виконавчого листа 2-624/2009.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; за рішеннями майнового характеру неподання виконавцю протягом п'яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; своєчасно не з'являтися на вимогу виконавця; не надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Тобто, ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням є будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Твердження апелянта щодо того, що він не знав про наявність в нього боргових зобов'язань та вважав, що таке зобов'язання ним виконано в повному обсязі в момент передачі заставного транспортного засобу в 2006 році для реалізації не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи. ОСОБА_1 брав участь у розгляді справи в Івано-Франківському міському суді 29 січня 2009 року щодо стягнення з нього заборгованості за кредитним договором, а тому знав про наявний борг перед банком в розмірі 141 522,15 грн.
Твердження апелянта що він не ухилявся від виконання рішення суду, спростовуються зібраними і поданими суду державним виконавцем доказами, з яких вбачається, що з моменту ухвалення рішення боржником не вчинялося жодних дій для погашення заборгованості та в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували добровільне виконання апелянтом рішення суду на день розгляду подання.
Апеляційний суд приходить до переконання, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому її слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованості ухвали суду і підстав для її скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду від 11 лютого 2019 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 20 червня 2019 року.
Судді: І.В. Бойчук
В.Д. Фединяк
В.А. Девляшевський