91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
05.03.10 Справа № 11/319
За позовом Управління економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради, м. Алчевськ Луганської області
до Приватного вищого навчального закладу “Вища школа бізнесу -Інститут економіки та менеджменту”, м. Алчевськ Луганської області
про стягнення 287 118 грн. 78 коп.
суддя Москаленко М.О.
секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.
в присутності представників сторін:
від позивача - Волкова Н.З., дов. № 6/01-05-71 від 11.01.10., Саввіна В.В., дов. №6/01-05-299 від 04.02.09.;
від відповідача - не прибув;
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 82 від 02.02.1999 в сумі 264914 грн. 56 коп., пені в розмірі 20517 грн. 82 коп. та 3 % річних у розмірі 1686 грн. 40 коп.
В процесі судового розгляду справи позивачем надано письмову заяву № 01-04-203 від 19.01.10 про збільшення розміру позовних вимог, відповідно з якою позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача боргу, який утворився за договором оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 82 від 02.02.1999 станом на 01.01.2010, у сумі 369744 грн. 28 коп., пені у сумі 44852 грн. 20 коп., 3 % річних у розмірі 3686 грн. 46 коп., а також судових витрат за позовом.
Заява позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнята господарським судом до розгляду.
Відповідачем наданий письмовий відзив від 19.01.2010 на позовну заяву, яким відповідач проти позову частково заперечив з підстав, викладених у відзиві.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не прибув, надавши суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням, яке має сприяти вирішенню питання в мировому порядку. При цьому вимоги ухвали господарського суду Луганської області від 21.01.2010 відповідачем у справі не виконані.
Клопотання відповідача ані нормативно, ані документально не обґрунтоване, особа, яка знаходиться у відрядженні, відповідачем взагалі не зазначена, тому, з урахуванням думки позивача, суд доходить висновку про необгрунтованість вказаного клопотання та необхідність відмови у його задоволенні.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, вислухавши присутнього під час судового розгляду справи представника позивача, суд встановив такі фактичні обставини.
05.02.1999 між сторонами у даній справі укладено договір оренди нежилих приміщень № 82 від (далі за текстом - договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого позивач передав, а відповідач прийняв за актом приймання -передачі у строкове платне користування нежитлове приміщення (будівлю), розташоване в б. №57 по вул. Чапаєва, загальною площею 3310 кв. м на строк з 24.06.1997 по 31.12.2022.
Після укладення даного договору між сторонами не складався акт приймання-передачі приміщення в оренду, оскільки об'єкт оренди було передано за актом приймання-передачі від 24.06.1997 на підставі укладеного раніше між тими ж сторонами договору оренди.
Розділом 3 договору оренди визначено розмір орендної плати, яка підлягає сплаті, з урахуванням її коригування на щомісячний індекс інфляції, та строк її внесення.
Додатковою угодою №2 від 01.10.2004 внесено зміни до деяких положень договору, в тому числі щодо вартості орендованого майна та розміру орендної плати.
Крім того, між сторонами укладено додаткову угоду №3 від 18.10.2007 до договору, відповідно до умов якої, зокрема, збільшено розмір площі орендованих приміщень з 3310 кв. м. до 3679,20 кв. м.; змінено вартість орендованого майна на підставі нової оцінки, збільшено розмір орендної плати та змінено порядок її внесення.
За доводами позивача, на збільшення розміру орендної плати за даною угодою вплинуло збільшення площі об'єкту оренди за результатами здійсненої БТІ інвентаризації вказаного нерухомого майна (фактично площа наданих в оренду приміщень не змінювалася), також зміна вартості орендованого майна на підставі нової експертної оцінки.
У зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем орендної плати до стягнення з відповідача позивачем заявлено 369744 грн. 28 коп. боргу, який утворився за договором оренди нежитлового приміщення (будівлі) № 82 від 02.02.1999 станом на 01.01.2010, пеню у сумі 44852 грн. 20 коп. на підставі умов пункту 3.6 договору в редакції додаткової угоди від 18.10.2007, 3 % річних у розмірі 3686 грн. 46 коп., а також судових витрат за позовом.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.
У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічна за змістом норма наведена у ст. 759 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися у встановлений строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно ч. 5 даної ж статті плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно п.3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, та положень розділів 3, 5 договору оренди орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.
Договір оренди укладено його сторонами в простій письмовій формі за правилами чинного на той час Цивільного кодексу УРСР строком до 31.12.2022. Додаткові угоди №2 та №3 укладені в тій саме формі, що і договір, тобто в простій письмовій, та нотаріально не посвідчувалися.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт передачі відповідачеві майна, що є предметом договору оренди № 82 від 02.02.1999. Вказана обставина відповідачем у справі не заперечується.
Після укладення даного договору між сторонами не складався акт приймання-передачі приміщення в оренду, оскільки об'єкт оренди було передано за актом приймання-передачі від 24.06.1997 на підставі укладеного раніше між тими ж сторонами договору оренди. Вказані обставини підтверджуються актом від 24.06.1997 (а.с. 74-75), поясненнями позивача та відповідачем у справі не спростовані. Посилання на факт користування орендованим приміщенням саме з 24.06.1997 міститься у пункті 1.1. договору, що підписаний відповідачем без протоколу розбіжностей та інших зауважень.
Як встановлено рішенням господарського суду Луганської області від 23.06.2009 у справі № 15/112пд, що набрало законної сили, за позовом Управління економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради до приватного вищого навчального закладу «Вища школа бізнесу -Інститут економіки та менеджменту», про стягнення боргу, розірвання договору оренди та повернення орендованого майна, «належними засобами доказування доведено користування відповідачем приміщенням площею 3310 кв. м. як до, так і після укладення додаткової угоди №3 від 18.10.2007».
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
З урахуванням вказаної норми суд доходить висновку про доведеність факту користування відповідачем приміщенням площею 3310 кв. м. як до, так і після укладення додаткової угоди №3 від 18.10.2007.
Додаткові приміщення площею 369,2 кв.м. (3679,20 кв. м за вирахуванням зазначених у договорі 3310 кв. м) за актом приймання-передачі орендарю не передавалися. Представник відповідача надав пояснення, що орендар не користується приміщеннями, додатково включеними до об'єкту оренди за додатковою угодою №3 від 18.10.2007.
Таким чином, у зв'язку з тим, що орендарю не передано за актом приймання-передачі додаткові приміщення площею 369,2 кв.м. (3679,20 кв. м за винятком 3310 кв. м), він повинен сплачувати орендну плату, виходячи з розрахунку за додатковою угодою №3, але з площі у 3310 кв. м (змінивши у розрахунку, що є додатком до додаткової угоди від 18.10.2007, лише площу орендованого майна).
З урахуванням викладеного вище сплаті за зазначений у заяві про збільшення позовних вимог період підлягала орендна плата у такому розмірі (виходячи з орендної плати за базовий місяць жовтень 2007 року -23961 грн. 22 коп. за площу 3310 кв. м, що розрахована судом):
квітень 2009 року - 32093 грн. 88 коп. з ПДВ
травень 2009 року - 32382 грн. 73 коп. з ПДВ
червень 2009 року - 32544 грн. 65 коп. з ПДВ
липень 2009 року - 32902 грн. 63 коп. з ПДВ
серпень 2009 року - 32869 грн. 73 коп. з ПДВ
вересень 2009 року - 32803 грн. 99 коп. з ПДВ
жовтень 2009 року - 33066 грн. 42 коп. з ПДВ
листопад 2009 року - 33364 грн. 02 коп. з ПДВ
грудень 2009 року - 33731 грн. 02 коп. з ПДВ, а усього 295759 грн. 07 коп.
Орендна плата відповідачем справі сплачувалась частково, а саме 22.09.2009 у сумі 6000 грн. 00 коп., 21.10.2009 у сумі 9900 грн. 00 коп., 24.11.2009 у сумі 12000 грн. 00 коп., 28.12.2009 у сумі 8400 грн. 00 коп., 30.12.2009 у сумі 3600 грн. 00 коп., а всього 39900 грн. 00 коп.
Таким чином, несплаченою залишилася орендна плата у розмірі 295759 грн. 07 коп. -39900 грн. 00 коп. = 255859 грн. 07 коп. Вказана сума орендної плати підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи те, що часткова сплата заборгованості з орендної плати у загальному розмірі 12000 грн. 00 коп. (28.12.2009 та 30.12.2009) була здійснена відповідачем після звернення позивача до суду з даним позовом (24.11.2009 згідно штемпеля поштового відділення на поштовому конверті), провадження у справі у частині вимог про стягнення орендної плати у розмірі 12000 грн. 00 коп. підлягає припиненню на підставі приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
В решті вимог про стягнення заборгованості з орендної плати слід відмовити за необгрунтованістю.
Щодо вимог про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати орендної плати суд вважає за необхідне зазначити таке.
Заявлена до стягнення пеня розрахована позивачем виходячи з умов пункту 3.6 договору в редакції додаткової угоди від 18.10.2007, відповідно до якого орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації та стягується на користь орендодавця відповідно з чинним законодавством з урахуванням пені у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення за кожен день прострочення платежу (включаючи і день оплати).
Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України), проте правило вказаної норми є загальним і не виключає застосування спеціальних правил Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 № 543/96-ВР щодо обмеження пені за прострочення виконання грошових зобов'язань (аналогічну правову позицію викладено у Постанові Вищого господарського суду України у справі № 9/269-04 від 26.01.2006).
Отже, в законодавстві виділяється законна неустойка та договірна неустойка.
Договірна неустойка встановлюється за домовленістю сторін. Стаття 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” зазначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Разом з цим відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтями 1 та 2 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як зазначено у Інформаційному листі Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008 № 01-8/211, положення Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Отже, чинне законодавство передбачає обмеження щодо стягнення розміру пені подвійною обліковою ставкою НБУ.
Сторонами в договорі встановлена пеня у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, що перевищує законне обмеження, тому в даному випадку застосовується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Крім того, судом враховуються приписи ст. 232 Господарського кодексу України щодо періоду нарахування пені, а також умови пункту 3.5 договору в редакції додаткової угоди від 18.10.2008 та здійснена відповідачем часткова оплата заборгованості.
З огляду на викладене вище обґрунтовано заявленою та такою, що підлягає задоволенню, є пеня у розмірі 28574 грн. 99 коп.
Вказана сума пені підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням розміру заборгованості відповідача, що підлягає стягненню, часткових оплат, здійснених відповідачем, сума належних до стягнення 3% річних складає, за розрахунком суду, складає 2770 грн. 22 коп.
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню частково, у частині вимог про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 255859 грн. 07 коп., пені у розмірі 28574 грн. 99 коп. та 3% річних у розмірі 2770 грн. 22 коп.
Судові витрати відносяться на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з приватного вищого навчального закладу “Вища школа бізнесу - Інститут економіки та менеджменту”, м. Алчевськ Луганської області, вул. Чапаєва, б. 57, код 21822338 на користь Управління економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради, м. Алчевськ Луганської області, вул. Леніна, б. 48, код 20185674: борг з орендної плати у сумі 255859 грн. 07 коп., пеню у сумі 28574 грн. 99 коп., 3% річних у розмірі 2770 грн. 22 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 2872 грн. 04 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 162 грн. 04 коп., видати позивачу наказ після набрання даним рішенням законної сили.
3. Провадження у справі в частині вимог про стягнення 12000 грн. 00 коп. орендної плати припинити.
4. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання рішення - 10.03.2010.
Суддя М.О. Москаленко