91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
05.03.10 Справа № 8/36
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пансіонат «Азов»», с. Новоконстянтинівка Приазовського району Запорізької області,
до Профспілкової організації закритого акціонерного товариства «Термо», м. Луганськ, -
про стягнення 4345 грн. 56 коп.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,
при секретарі судового засідання Качановській О.А.,
в присутності представників сторін:
від позивача -представник не з'явився;
від відповідача -представник не з'явився, -
розглянувши матеріали справи, -
суть спору: позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача:
основного боргу у сумі 3510,00 грн., інфляційних нарахувань у сумі 702,86 грн., та 3% річних у сумі 132,70 грн., - мотивуючим свої вимоги тим, що він на підставі усної домовленості з відповідачем у період з 22.07.08 року по 31.07.08 року надав відповідачу послуги з проживання у номері-люкс пансіонату «Азов»на суму 2925,00 грн., які відповідач до цього часу не сплатив;
судових витрат.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 19 лютого до 05 березня 2010 року -у зв'язку з неявкою сторін.
До судового засідання, призначеного на 05.03.10 року, сторони не з'явилися.
Позивач звернувся до суду з заявою (вих. №54 від 16.02.10 року), якою поставив суд до відома про повну підтримку ним свого позову, а також просить здійснити розгляд спору по суті за його відсутності.
Це клопотання не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, а тому суд задовольняє його.
Відповідач надав до справи відзив на позовну заяву (вих. №б/н від 04.03.10 року) про визнання позову в частині основного боргу, але просить не стягувати з нього штрафні санкції, мотивуючи клопотання у цій частині тим, що він перебуває у скрутному фінансовому становищі (жодного доказу у цій частині до справи не надано); у цій же заяві він виклав клопотання про розгляд спору по суті за його відсутності.
Суд вважає, що клопотання відповідача не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України та підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,43 та 75 ГПК України, суд вважає, що спір може бути вирішено по суті у цьому судовому засіданні за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів.
І.Дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.
На підтвердження факту надання позивачем - відповідачу послуг з проживання у номері-люкс Товариства з обмеженою відповідальністю «Пансіонат «Азов»» у період з 22.07.08 року по 31.07.08 року сторони 31.07.08 року сторони за цим спором склали, підписали та скріпили власними печатками акт №ОУ-0000019 на суму 3510,00 грн. (а.с.8).
Позивач 31.07.08 року спрямував на адресу відповідача рахунок-фактуру №СФ-000019 від 31.07.08 року на суму 3510,00 грн., з терміном сплати -до 20.08.08 року (а.с.9).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач визнав факт надання йому таких послуг та не заперечив факту отримання рахунку, однак у встановлений термін вартість отриманих послуг не сплатив.
З огляду на цю обставину 03.03.09 року позивач спрямував на його адресу претензію №5, якою запропонував у 7-миденний термін сплатити вартість наданих послуг та попередив, що у іншому випадку буде здійснено нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань; вказану претензію відповідач отримав (а.с.10).
19.10.09 року за вих. №961-738 він повідомив позивача про повне визнання претензії та запевнив про вжиття заходів до погашення боргу (а.с.11).
Оскільки після цього фактично будь-які заходи до погашення боргу не були вжиті, позивач на основний борг у розмірі 3510,00 грн. нарахував:
інфляційні нарахування за період з вересня 2008 року по грудень 2009 року у сумі 702,86 грн.;
3% річних за період з 08.08.08 року по 20.01.10 року у сумі 132,70 грн., - а всього 4345,56 грн., які він просить стягнути з відповідача.
ІІ.Оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Як сказано у ст.11 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ), цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, між іншим, являються договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.202 ЦКУ).
Закон (ст. 206 ЦКУ) дозволяє укладати правочини в усній формі у разі, якщо правочин повністю виконується сторонами у момент його вчинення, - при цьому юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.
Одним з різновидів правочину є договір, який частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу визначено як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).
Договір є укладеним , якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст. 638 ЦКУ).
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.ч.1 та 2 ст. 639 ЦКУ).
Правовідносини, які мають місце між сторонами по справі, належать до договору про надання послуг.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦКУ).
Сторони за цим спором, уклавши вищезгаданий усний договір, взяли на себе низку зобов'язань.
Відповідно до ст. 509 Кодексу зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦКУ).
Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, при цьому відповідно до ст. 527 ЦКУ боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ). Відповідно до п. 3 статті 611 ЦКУ у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, - сплата неустойки.
Як встановлено частинами 1 та 2 статті 614 ЦКУ, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Частинами 1-3 статті 623 Цивільного кодексу передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. Згідно статті 624 ЦКУ, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.
Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.
Отримавши надані послуги, споживач (відповідач по справі) повинен був дотримуватися вимог ст.ст.530 та 903 ЦКУ, - здійснити оплату за них у порядку та у строк, встановлені домовленістю сторін, однак відповідач у вказаний термін вартість наданих послуг не сплатив, що підтверджується матеріалами справи, тим самим порушив вимоги як частини 1 ст.530, так і частини 1 статті 903 ЦКУ, якою встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у термін та у порядку, встановлених договором.
При вирішенні питання про стягнення інфляційний нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за
неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач позовні вимоги не спростував.
Суд не вбачає підстав для задоволення у даному випадку клопотання відповідача про відмову у стягненні нарахованих позивачем на суму основного боргу інфляційних нарахувань та 3% річних.
Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам ст. 16 ЦКУ.
За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного цивільного законодавства України та з вини якої спір доведено до суду.
На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,202,205,509,525-527,530,610-614, 901 та 903 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,36,43,44,47-1,49, 75 та 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити у повному обсязі.
2.Стягнути з Профспілкової організації Закритого акціонерного товариства «Термо», ідентифікаційний код 25926170, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Фрунзе, 107-б, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Пансіонат «Азов»», ідентифікаційний код 13619480, яке знаходиться за адресою: село Новокостянтинівка, вул. Приморська, 2 Приазовського району Запорізької області, - основний борг у сумі 3510 (три тисячі п'ятсот десять) грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 702 (сімсот дві) грн. 86 коп., 3% річних у сумі 132 (сто тридцять дві) грн. 70 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у той же термін.
Рішення складено у повному обсязі та підписано -10 березня 2010 року.
Суддя А.П.Середа