Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська
Справа № 209/2920/18
Провадження № 2/209/301/19
іменем України
"20" червня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Лобарчук О.О.,
при секретарі Золотих Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам'янське Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб Адміністрації Дніпровського району Кам'янської міської ради, про захист права власності, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить захистити право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , усунувши перешкоди власнику ОСОБА_1 в користуванні та розпорядженні шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право у користуванні житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 , що є підставою для зняття її з реєстраційного обліку в квартирі та внесення відповідних змін до особового рахунку.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що він, ОСОБА_1 згідно договору дарування квартири від 05.12.2014 року, є власником квартири АДРЕСА_1 , даний договір посвідчений приватним нотаріусом Юрченко Н.В. та зареєстровано в реєстрі за номером 609. Крім нього у квартирі зареєстрована її дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вони мешкали разом до 2016 року, потім його дружина виїхала за кордон і більше він про неї нічого не знає. Згідно з актом про немешкання складений КП ДМР «УКОЖФ» та за участю сусідів ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 не проживає з 2016 року, її особистих речей в квартирі не має.
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 жовтня 2018 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 березня 2019 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник позивача - ОСОБА_3 , в судове засідання не з'явився, письмово просила суд провести розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час і місце судового розгляду повідомлена належним чином. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи за її відсутності не скористалася та не повідомила суд про причини неявки у засідання. Відзив на позовну заяву не подала.
Третя особа - Відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб Адміністрації Дніпровського району Кам'янської міської ради, в судове засідання не з'явилися, надали суду заяву про розгляду справи за відсутності предтавника адміністрації.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
20 червня 2019 року судом винесено ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясування обставин справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що згідно договору дарування квартири від 05.12.2014 року, позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_4 . (а.с.9)
Згідно довідки про склад сім'ї ТОВ «ЄРЦ КП» від 06.08.2018 року № 1/23355 у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровані: власник квартири - позивач ОСОБА_1 , його дружина - ОСОБА_2 (а.с.7)
Згідно акту про непроживання КП КМР «УКОЖФ» від 06.08.2018 року ОСОБА_2 дійсно не проживає за адресою: АДРЕСА_2 , про що підтверджують сусіди. Зі слів заявника не проживає з 2016 року по теперішній час.(а.с.13)
Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд виходить з наступного.
За правилами ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 7 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.
Суд вважає, що відсутність відповідача ОСОБА_2 у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , є наслідком втрати права користування цим житловим приміщенням, тому перебування відповідача на реєстраційному обліку у належній позивачу квартирі перешкоджає здійсненню ним у повному обсязі гарантованого Конституцією України права власності, яке згідно із ст. 321 ЦК України є непорушним.
Враховуючи зазначені вище обставини та положення закону, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи відсутність висловленого позивачем бажання стягнути з відповідача судовий збір у відповідності до ст.13, 141 ЦПК України, суд відносить його на рахунок позивача.
Керуючись ст. ст. 4, 13, 76-89, 223, 258-265, 272 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб Адміністрації Дніпровського району Кам'янської міської ради, про захист права власності, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю - задовольнити повністю.
Захистити право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , усунувши перешкоди власнику ОСОБА_1 в користуванні та розпорядженні шляхом визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право у користуванні житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 , що є підставою для зняття її з реєстраційного обліку в квартирі та внесення відповідних змін до особового рахунку.
Судові витрати залишити за рахунок позивача.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
Повний текст рішення складений 20.06.2019 року.
Суддя Дніпровського районного суду
м. Дніпродзержинська О.О. Лобарчук