копія
20 червня 2019 року Справа № 160/4972/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
при секретарі судового засідання - Піскун Я.В.
за участі представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Хрол В.М.
розглянувши у відритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Новомосковського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпрпетровській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про відкриття виконавчого провадження, -
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Новомосковського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якій просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанов про стягнення виконавчого збору від 02.06.2016 року ВП № 51247651 та від 12.10.2016 року ВП № 52625823;
визнати протиправними та скасувати постанови про стягнення виконавчого збору від 02.06.2016 року ВП № 51247651 та від 12.10.2016 року ВП № 52625823;
визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 15.03.2019 року ВП № 58642744 та від 15.03.2019 року ВП № 58642677;
визнати протиправними та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.03.2019 року ВП № 58642744 та від 15.03.2019 року ВП № 58642677.
Ухвалою суду від 30.05.2019 року роз'єднано позовні вимоги ОСОБА_2 до Новомосковського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про:
визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 12.10.2016 року ВП № 52625823;
визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 12.10.2016 року ВП № 52625823;
визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження від 15.03.2019 року ВП № 58642677;
визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.03.2019 року ВП № 58642677,
які заявлені у справі № 804/4226/19, виділивши зазначені вище позовні вимоги в самостійне провадження.
Ухвалою суду від 30.05.2019 року відкрито повадження у адміністративній справі в частині роз'єданих позовних вимог.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач під час винесення постанови про стягнення з позивача виконавчого збору не вчинив жодних дій спрямованих на примусове виконання рішення суду.
Ухвалами суду від 30.05.2019 року та від 07.06.2019 року витребувано від відповідача копії матеріалів виконавчого провадження та докази направлення та отримання позивачем копій постанов про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору.
Відповідач 11.06.2019 року через відділ діловодства суду надав суду копії не засвідчені належним чином документів, які витребував суд, окрім доказів направлення та отримання позивачем копій постанов про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору.
Відповідач у судовому засіданні 12.06.2019 року надав суду засвідчені належним чином копії документів виконавчого провадження.
Відповідач 12.06.2019 року подав відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову, з наступних причин. 05.10.2019 року відповідачем відкрито виконавче провадження, а 12.10.2016 року через не виконання божником в строк встановлений державним виконавцем виконавчого документу винесено постанову про стягнення виконавчого збору. Позивачем щомісячно самостійно сплачувалась сума боргу на депозитний рахунок відповідача. За виконавчим провадження на рахунок стягувача перераховано грошові кошти у сумі 8454,54 грн. та утримано виконавчий збір у розмірі 845,46 грн. У відділу також перебували виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого документу стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) у сумі 11 227,19 грн. та витрат в сумі 1827 грн. Позивач був обізнаний про існування виконавчого провадження про стягнення з неї суми боргу та виконавчого збору. Оскільки стягувач подав заяву про повернення виконавчого документу, то постанова про стягнення виконавчого збору винесена в окреме провадження. 15.03.2019 року відповідач відкрив виконавче провадження з приводу примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору.
Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
На виконанні у відповідача перебуває виконавче провадження ВП № 52625823 де боржником є позивач; виконавчий документ виконавчий лист № 183/2278/15 Новомосковського міськрайонного суду від 19.11.2015 року.
Постановою державного виконавця від 05.10.2016 року ВП № 52625823 відкрито виконавче провадження з приводу примусового виконання виконавчого документу - виконавчого листа № 183/2278/15 Новомосковського міськрайонного суду від 19.11.2015 року та надано позивачу строк до 11.10.2016 року для добровільного виконання рішення суду.
Відповідач не надав суду доказів направлення та отримання позивачем копії вказаної вище постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
Постановою державного виконавця від 12.10.2016 року у виконавчому провадженні ВП № 52625823 стягнуто з позивача виконавчий збір у розмірі 4266,09 доларів США.
Відповідач не надав суду доказів направлення та отримання позивачем копії вказаної вище постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
Постановою державного виконавця від 15.03.2019 року ВП № 52625823 повернуто виконавчий документ стягувачу за заявою останнього.
Постановою державного виконавця від 15.03.2019 року відкрито виконавче провадження ВП № 58642677 з приводу примусового виконання постанови державного виконавця від 12.10.2016 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 4266,09 доларів США.
Вказану вище постанову позивач отримав 17.04.2019 року, що підтверджується підписом останнього на копії постанови, яка міститься у матеріалах справи.
Суд зазначає, що станом на момент винесення постанови державного виконавця від 12.10.2016 року у виконавчому провадженні ВП № 52625823 про стягнення з позивача виконавчого збору був чинним Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Положеннями статті 1 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 5 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Згідно вимог ч.3 ст. 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Аналіз вказаних вище норм Закону № 1404-VIII дає підстави для висновку про те, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: фактичне виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення.
За своїм призначенням виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.
Таким чином, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника сум коштів на користь стягувача, а виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.
Враховуючи те, що державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу за його заявою, а також те, що останній не здійснив дій, наслідком яких було б фактичне стягнення суми заборгованості з боржника на користь стягувача у сумі 42 660,95 доларів США, то суд вважає постанову постанову про стягнення виконавчого збору від 12.10.2016 року ВП № 52625823 протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
У той же час судом встановлено, що відповідачем здійснювалися заходи з примусового виконання рішення, а саме: у матеріалах виконавчого провадження міститься розпорядження державного виконавця від 20.11.2018 року про необхідність перерахування отриманих коштів з боржника у розмірі 8454,54 грн. на розрахунковий рахунок стягувача.
Однак вказаний документ складеного державним виконавцем після винесення оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору. На момент винесення вказаної постанови про стягнення з боржника виконавчого збору державний виконавець не вчинив дії стосовно фактичного виконання виконавчого документу у повному обсязі, а тому не вправі був ухвалювати постанову про стягнення з божника виконавчого збору у сумі 4266,09 доларів США, що дорівнює 10% суми, що вказана у виконавчому документі.
У відповідності до п.10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі» скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
На підставі викладеного суд задовольняє позовну вимогу - визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.03.2019 року ВП № 58642677, оскільки виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження визнаний протиправним та скасованим.
Суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог:
- визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 12.10.2016 року ВП № 52625823;
- визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 15.03.2019 року ВП № 58642677 з наступних підстав.
Звертаючись до адміністративного суду з вимогами про визнання протиправними дій органу, позивач скористався гарантованим Конституцією України правом на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод.
Дане право закріплене і в ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного суду України, в якій зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Крім того, відповідно до ст.2, п.1 ч.2 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження
Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Отже, виключно результат реалізації повноваження органу (а саме - рішення органу), а не процес реалізації його повноважень (як то, дії по прийняттю рішення) може бути об'єктом судового оскарження. А дотримання органом вимог актів законодавства щодо порядку та способу прийняття рішення входить до предмету доказування при розгляді спору про правомірність рішення, прийнятого органом за результатами розгляду документів.
Також суд зазначає про те, що позивачем не пропущено строк звернення до адміністративного суду з позовом встановлений ч.2 ст. 287 КАС України, оскільки відповідачем не надано суду доказів вручення постанов про стягнення виконавчого збору від 12.10.2016 року та про відкриття виконавчого провадження від 15.03.2019 року раніше ніж 17.04.2019 року як зазначає позивач у позовній заяві. З позовом до суду позивач звернувся 26.04.2019 року, що підтверджується штампом відділення поштового зв'язку на конверті, який міститься у матеріалах справи.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати у розмірі 768,40 гривень за немайнові вимоги та 1117,95 грн. за майнову вимогу.
Враховуючи часткове задоволення заявлених позовних вимог (дві позовні вимоги задоволено - серед них одна майнова позовна вимога, а у задоволенні двох немайнових позовних вимог - відмовлено) відшкодуванню підлягає судовий збір у розмірі 1502,15 грн., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Також судом встановлено, що позивач під час подання позовної заяви не доплатив судовий збір у розмірі 1536,80 грн. за дві немайнові позовні вимоги, а тому сума у розмірі 1536,80 грн. підлягає стягненню з позивача до спеціального фонду Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 242-243, 245-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Новомосковського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (51200, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, 7, код ЄДРПОУ 34893682) про визнання протиправними дій, визнання протиправними постанови про стягнення виконавчого збору та постанови про відкриття виконавчого провадження - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 12.10.2016 року ВП № 52625823.
Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 15.03.2019 року ВП № 58642677.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Новомосковського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 сплачену суму судового збору у розмірі 1502,15 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - УК у Чечел.р. м. Дніпра/Чечел.р/22030101, код отримувача коштів - 37989253, банк отрумувача - Казначейство України, код банку отримувача - 899998, рахунок отримувача - 34316206084014, код класифікації доходів бюджету - 22030101, призначення платежу - *;101 _____(код платника за ЄДРПОУ для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи; судовий збір за позовом _________ (назва позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд) судовий збір у розмірі 1536,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) С.В. Златін
Рішення не набрало законної сили станом на 20.06.2019 року Помічник судді Лісна А.М.
З оригіналом згідно
Помічник судді Лісна А.М.