Ухвала
30 травня 2019 року
м. Київ
справа № 490/11564/17
провадження № 61-9776ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С. П. вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження закасаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 лютого 2019 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року у справі за позовом Миколаївського обласного центру екстреної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 лютого 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Миколаївського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради 37 115 грн 84 коп. відшкодування майнової шкоди, 2 000 грн витрат на проведення експертного дослідження та судовий збір в сумі 1 600 грн, всього стягнуто 40 715 грн 84 коп.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 лютого 2019 року повернуто заявнику.
У травні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 лютого 2019 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року.
Пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Враховуючи наведене, касаційна скарга в частині оскарження рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 лютого 2019 року не може бути прийнята до касаційного провадження, оскільки рішення суду першої інстанції по суті не переглядалось в апеляційному порядку.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на те, що ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у частині оскарження рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 лютого 2019 року необхідно відмовити.
У частині оскарження ухвали Миколаївського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року касаційна скарга не відповідає вимогам статей 390, 392 ЦПК України.
10 травня 2019 року (відповідно до поштового штемпеля на конверті) ОСОБА_1 направив касаційну скаргу на зазначені судові рішення.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження. Клопотання мотивовано тим, що процесуальний строк пропущено з поважних причин, оскільки копію оскаржуваної ухвалу суду апеляційної інстанції отримано заявником 13 квітня 2019 року, для підтвердження чого надає докази.
Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, заявник у розумний інтервал часу після отримання копії постанови суду апеляційної інстанції звернувся з касаційною скаргою, вважаю за можливе його поновити.
У порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено в чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Зі змісту касаційної скарги неможливо встановити в чому полягає неправильність оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції, оскільки заявником зазначено про те, що рішення суду першої інстанції, залишено без змін ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, проте зі змісту вказаної ухвали вбачається, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції була повернута у зв'язку з тим, що не була підписана заявником.
Прохальна частина касаційної скарги не містить посилання на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, яку заявник просить скасувати.
Зазначена обставина виключає можливість суду встановити, на яке саме судове рішення подана касаційна скарга та з яким не погоджується заявник.
У зв'язку з наведеним, заявнику необхідно уточнити прохальну частину касаційної скарги, зокрема зазначити, які саме судові рішення попередніх інстанцій заявник просить скасувати (дати їх ухвалення), та яке рішення він просить ухвалити за наслідками розгляду його касаційної скарги відповідно до вимог статті 409 ЦПК України.
Також необхідно зазначити в чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Крім того, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги заявником не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.
Відповідно до розмірів ставок, судовий збір за подачу касаційної скарги на ухвалу суду фізичною особою складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року становив 1 921 грн.
Таким чином розмір судового збору складає 384 грн 20 коп.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до УК у Печерському районі м. Києва, код ЄДРПОУ: 38004897, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, рахунок отримувача: 31219207026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
З огляду на викладене касаційну скаргу необхідно залишити без руху з наданням строку для усунення зазначених вище недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 лютого 2019 року у справі за позовом Миколаївського обласного центру екстреної допомоги та медицини катастроф Миколаївської обласної ради до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Миколаївського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 10 липня 2019 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя С. П. Штелик