91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
26.02.10 Справа № 8/25
За позовом Закритого акціонерного товариства «Слов'янськолія», м. Слов'янськ Донецької області,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Мальва»», м. Луганськ, -
про стягнення 5297 грн. 22 коп.
Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.
при секретарі судового засідання Качановській О.А.,
в присутності представників сторін:
від позивача -Синицька Л.В., - юрисконсульт, - довіреність № 1/2655/1 від 10.12.09 року;
від відповідача -представник не з'явився, -
розглянувши матеріали справи, -
суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:
заборгованості за надані послуги з перевезення автомобільним транспортом у сумі 4706,40 грн., пені за період з 08.10.09 року по 02.01.10 року у сумі 229,97 грн., інфляційних нарахувань у сумі 136,49 грн. та 20 % річних у сумі 224,36 грн., нарахованих позивачем у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання автотранспортних послуг №1109/09-3/8076, укладеного між сторонами 11.09.09 року;
судових витрат.
На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 09 лютого до 26 лютого 2010 року -у зв'язку з неявкою відповідача.
До початку судового засідання, призначеного на 26.02.10 року, представником позивача заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.
У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі.
Відповідач своїм правом на надання відзиву на позов та участь у судовому засіданні не скористався, витребувані судом документи не надав, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце проведення судового засідання.
Представник позивача не заперечив проти вирішення спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.
З урахуванням викладеного, обставин справи та наявних у ній доказів, керуючись ст.ст.22,32-34,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.
І.Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.
11.09.09 року між відповідачем (замовник) та позивачем (виконавець) укладено договір про надання автотранспортних послуг №1109/09-3/8076, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок про надання послуг з виконанням та організацією перевезення вантажів автомобільним транспортом (надалі -послуги), а замовник зобов'язується своєчасно приймати та оплачувати ці послуги (п.1.1-1.2); виконавець не надає послуг з супроводження та зберігання вантажу (п.1.3). З метою отримання таких послуг замовник повинен подати письмову заявку по факсу (з наступним поданням оригіналу) до 14-ї години робочого дня, який передує дню надання послуг, при цьому сторони узгодили зміст заявки (п.2.1-2.2).
Вартість автопослуг з перевезення вантажу є договірною та визначається згідно додатку та/або додаткової угоди до цього договору (п.3.2). Виконавець має право змінювати ціна на послуги у процесі виконання договору, про що за 3 дні до зміни ціни повідомляє замовника (п.3.4).
Замовник сплачує вартість транспортних послуг у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п.4.1)у наступному порядку: передплата на підставі рахунку виконавця, виходячи з орієнтовного обсягу послуг; кінцевий розрахунок -впродовж 5-ти банківських днів від дати підписання талону замовника та акту виконаних робіт (п.4.2); сторони припускають будь-яку іншу форму розрахунків, яка не суперечить чинному законодавству (п.4.3).
Замовник зобов'язаний сплатити виконавцю належну плату, а також відшкодувати документально підтверджені витрати виконавця, понесені ним в інтересах замовника у зв'язку з виконанням цього договору (п.6.3.5); замовник зобов'язується оплатити пред'явлений виконавцем рахунок впродовж 3-х банківських днів, виходячи з планованого обсягу перевезень (п.6.3.6).
У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України у розмірах, що не перевищують умови цього договору (п.8.1).
За прострочення виконання грошових зобов'язань за договором замовник сплачує виконавцю суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, 20% річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання (п.8.2).
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п.12.1) (а.с.16-19).
25.09.09 року сторони уклали додаткову угоду до основного договору, якою внесли зміни до п.3.2.1 договору та визначили, що договірна вартість надання автопослуг становить: до 100 км включно -60,00 грн. за 1 тонну; від 101 до 150 км -70,00 грн. за 1 тонну; від 151 до 200 км -80,00 грн. за 1 тонну (п.3.2.1); понад 200 км - 6,50 грн за 1 км (п.3.2.2) (п.1 додаткової угоди) (а.с.20).
На виконання умов договору позивач надав відповідачу автотранспортні послуги з перевезення насіння соняшника на суму 4706,40 грн., що підтверджується наступними доказами:
1)талон замовника №1739 до подорожнього листа №2574 від 29.09.09 року на здійснення перевезення насіння соняшника автомашиною КАМАЗ державний номерний знак (д.н.з.) 52098ЕВ, з причепом СЗАП д.н.з. АИ0805ХХ; на суму 1607,40 грн. (а.с.24);
талон замовника №1738 до подорожнього листа №2575 від 29.09.09 року на здійснення перевезення насіння соняшника автомашиною КАМАЗ д.н.з. АИ4689КА, з причепом СЗАП д.н.з. АИ0806ХХ; на суму 1542,60 грн. (а.с.24);
талон замовника №1737 до подорожнього листа №2571 від 29.09.09 року на здійснення перевезення насіння соняшника автомашиною КАМАЗ д.н.з. АИ4688КА, з причепом СЗАП д.н.з. АИ0803ХХ; на суму 1556,40 грн. (а.с.24);
2)рахунком-фактурою №1664/9/9 від 30.09.09 року на суму 4706,40 грн. (а.с.28), - термін оплати якого закінчився задовго до звернення позивача з позовом до суду;
3)актом здачі-прийняття робіт, підписаним обома сторонами, №1664/09/9 від 30.09.09 року на суму 4706,40 грн. (а.с.29);
4)товарно-транспортними накладними, з доказами отримання вантажу замовником: №1 від 29.09.09 року (а.с.25); №2 від 29.09.09 року (а.с.26); №3 від 29.09.09 року (а.с.27).
Позивач стверджує, що відповідач не сплатив основний борг у сумі 4706,40 грн., у зв'язку з чим він 27.10.09 року спрямував на його адресу претензію №7/2263/1 (а.с.21), яку відповідач залишив без задоволення.
З огляду на це, керуючись умовами договору та чинним законодавством, позивач на суму основного боргу нарахував:
пеню за період з 08.10.09 року по 02.01.10 року у сумі 229,97 грн.,
інфляційні нарахування у сумі 136,49 грн.,
встановлені договором 20 % річних у сумі 224,36 грн., - а всього 5297,22 грн., - які він просить стягнути з відповідача.
Останній позов не спростував та не оспорив.
ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).
Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).
Закон -ст.525 ЦКУ - не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.
Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до договору про надання транспортних послуг.
Тобто відповідач, отримавши від позивача документальні докази факту здійснення автоперевезення за вказаними у замовленнях маршрутами, повинен був у визначений договором строк оплатити вартість цих автоперевезень, однак не зробив цього.
Згідно ст.908 ЦКУ перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 909 ЦКУ встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Згідно частинам 1 та 2 ст.916 ЦКУ за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Плата за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти, що здійснюється транспортом загального користування, визначається за домовленістю сторін, якщо вона не встановлена тарифами, затвердженими у встановленому порядку.
Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.909, 917 та 919 ЦКУ, - тобто здійснив перевезення та видачу вантажу вантажоотримувачу.
Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору, не сплативши вартість транспортних послуг, наданих йому автоперевезником.
Статтею 920 ЦКУ встановлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).
Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).
Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.
Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).
Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.
Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).
Згідно частині 1 ст. 549 ЦКУ неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 цієї статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як сказано у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі -ГКУ), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивач дотримався вимог закону при визначенні суми пені, заявленої до стягнення.
При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 20% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.
Суд, керуючись ст.ст.44,45,47-1 та 49 ГПК України, покладає судові на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведеного до суду.
На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 908,909,916,917,919,921 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44,45,47-1,49,75,82,84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити у повному обсязі.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Мальва»», ідентифікаційний код 35936807, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Молодежная, 22, - на користь Закритого акціонерного товариства «Слов'янськолія», ідентифікаційний код 25105616, яке знаходиться за адресою: місто Слов'янськ, вул. Свободи, 85 Донецької області, - основний борг за надані послуги з автоперевезення у сумі 4706 (чотири тисячі сімсот шість) грн. 40 коп., інфляційні нарахування у сумі 136 (сто тридцять шість) грн. 49 коп.; пеню у сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 97 коп., 20% річних - 224 (двісті двадцять чотири) грн. 36 коп., а також судові витрати: державне мито у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 26.02.10 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у 10-денний термін з дня підписання.
Рішення складено у повному обсязі та підписано - 01 березня 2010 року.
Суддя А.П.Середа