91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
25.02.10 Справа № 18/6
За позовом Приватного підприємства «Донбас екологічне будівництво», м. Луганськ
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ
про стягнення 1328 грн. 04 коп.
Суддя Фонова О.С.
Представники:
від позивача: Гарагуля В.В. -директор, наказ № 1 від 15.05.2008;
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 231 від 08.02.2010.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу 1000,00 грн., штрафні санкції у сумі 281,83 грн. з посиланням на статтю 625 Цивільного кодексу України.
Представником позивача в судовому засіданні 25.02.2010 було надано уточнену позовну заяву, згідно якої він уточнює позовні вимоги та просить стягнути з відповідача борг у сумі 1000 грн., інфляційні нарахування у сумі 289,00 грн. та 3 % річних 39,04 грн. Однак, позивачем невірно визначено суму цих вимог, зазначено всього 1323 грн., тоді як сума збільшених вимог складає 1328,04 грн.
Оскільки діюче господарське процесуальне законодавство не передбачає такої процесуальної дії як уточнена позовна заява, то суд розцінює таку заяву виходячи з її суті, а саме, як заяву про збільшення позовних вимог.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, збільшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.
Відповідач позов в частині основного боргу визнає, проти штрафних санкцій заперечує, оскільки вони не передбачені в договорі.
Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд
Між Приватним підприємством «Донбас екологічне будівництво»(позивач у справі), та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач у справі), була укладено замовлення на транспортне-експедиційне обслуговування від 26.10.2008 (далі - Договір).
Відповідно до пункту 13 замовлення, оплата відбувається електронним переказом протягом 5 днів після вивантаження.
У зв'язку з тим, що відповідач послуги з перевезення вантажу оплатив частково в сумі 200 грн., позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення боргу у сумі 1000 грн.
Крім того, позивачем заявлені до стягнення інфляційні нарахування у сумі 289,00 грн. та 3 % річних 39,04 грн.
Відповідач позов визнає частково з підстав, викладених вище.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, вислухавши пояснення представників, що прибули в судове засідання, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Суд встановив, що виконання зобов'язань позивачем підтверджується матеріалами справи, зокрема, поясненнями відповідача, стосовно того, що послуги на транспортно-експедиційне обслуговування були надані позивачем 27.10.2008 в повному обсязі згідно замовлення від 26.10.2008.
Оскільки відповідачем на виконання умов замовлення було сплачено 200 грн., а вартість послуг з перевезення склала 1200 грн. (п.12 замовлення), то борг у сумі 1000 грн., з урахуванням настання строку оплати відповідно п.13 замовлення, підлягає стягненню з відповідача.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення 3% річних у сумі 39,04 грн. за період з 03.11.2008 по 20.02.2010 та інфляційних нарахувань у сумі 289,00 грн. за період з 03.11. 2008 по 01.02.2009.
Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.
Стосовно стягнення інфляційних нарахувань у сумі 289,00 грн. за період з 01.11.2008 по 01.02.2010, суд зазначає наступне.
Відповідно до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 в якому містяться Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, зазначено, що для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.
З урахуванням даних рекомендацій, суд встановив, що вірно розрахованими та обґрунтовано заявленими інфляційні нарахування будуть наступним чином: 1000 * 118,4 % (індекс інфляції за період з листопада 2008 року по січень 2010 року) -1000 = 184,80 грн.
Таким чином, до стягнення підлягають 184,80 грн., в решті інфляційних нарахувань, заявлених до стягнення слід відмовити.
Стосовно вимог про стягнення 3% річних суд дійшов висновку про часткове їх задоволення з огляду на таке.
Розрахунок суми 3% річних за період, який визначений у 2008-2010 роках, здійснювався позивачем виходячи з 365 днів у році, тоді як у 2008 році було 366 днів.
З урахуванням вищевикладеного, 3% річних за заявлений в позові період складатимуть 38,94 грн.
Таким чином, вірно нарахованими та обґрунтовано заявленими є 3% річних у сумі 38,94 грн., а не 39,04 грн., як помилково вказав позивач.
Посилання відповідача на те, що в замовленні немає штрафних санкцій, тоді як позивачем вони заявлені до стягнення, спростовуються матеріалами справи, зокрема, тим, що позивачем помилково в тексті позовної заяви 3% річних та інфляційні нарахування визначені як штрафні санкції.
Так, до позову наданий розрахунок не штрафних санкцій, а 3% річних та інфляційних нарахувань на цю суму, крім того позивач у позові посилається також на статтю 625 ЦК України, як на одну з підстав стягнення вищевказаних сум. Також, у заяві про збільшення позовних вимог, ці вимоги вже визначені вірно, як 3% річних та інфляційні нарахування.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 1000 грн. слід задовольнити повністю, а вимоги про стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних у сумі 184,80 грн. та 38,94 грн. відповідно. В решті вимог слід відмовити за необґрунтованістю.
Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 78, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь Приватного підприємства «Донбас екологічне будівництво», м. Луганськ, вул. Олександрівська, буд. 21, ідентифікаційний код 35845013, заборгованість у сумі 1000 грн., 3% річних у сумі 38,94 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 184,80 грн., витрати по сплаті держмита у сумі 93,99 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 217,47 грн., видати наказ.
3. В решті позовних вимог відмовити.
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення: 01.03.2010.
Суддя О.С. Фонова