19 червня 2019 року місто Київ
справа № 753/10385/18
провадження: 22-ц/824/8200/2019
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Станішевської Б.В.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»
відповідач - державний реєстратор Попова Олександра Валеріївна
Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій
Васильківського району» Київська область
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 16 квітня 2019 року, постановлену у складі судді Коренюк А.М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», державного реєстратора Попової Олександри Валеріївни Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київська область про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та зобов'язання вчинити реєстраційну дію,
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16 квітня 2019 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Укрсоцбанк», державного реєстратора Попової О.В. Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київська область про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора та зобов'язання вчинити реєстраційну дію.
Не погоджуючись з такою ухвалою, позивач ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В апеляційній скарзі посилався на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального та матеріального права, зокрема, суд не з'ясував природу правовідносин і дійшов помилкового висновку про те, що спірні правовідносини не пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди, а саме договору іпотеки.
Зазначив, що підставами його позову є порушення іпотекодержателем -ПАТ «Укрсоцбанк» умов договору іпотеки та здійснення ним порядку дій щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.
Вважає, що спір стосується виконання цивільно-правової угоди (договору іпотеки) та захисту його права власності, на що він звертав увагу в позовній заяві обґрунтовуючи питання щодо розгляду спору в порядку цивільного судочинства.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, позивач ОСОБА_1 надав суду заяву про розгляд справи без участі його представника, у зв'язку з чим колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.
Оскільки рішення ухвалене за відсутністю учасників справи, то датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України).
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що позивач оскаржує дії/бездіяльність відповідача, як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та полягають в тому, що відповідач зобов'язаний був вчинити або не вчиняти оспорювані розпорядчі дії, тобто у даній справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні управлінські рішення та дії/бездіяльність відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки такий не відповідає нормам цивільного процесуального права, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк», державного реєстратора Попової О.В. Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» Київська область про скасування державної реєстрації права власності та поновлення запису про право власності.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що рішення державного реєстратора є незаконним, а рішення та запис про право власності повинні бути скасовані, оскільки державний реєстратор порушив порядок здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно та безпідставно прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за банком, з тих підстав, що банк не надав документів відповідно до Закону України «Про іпотеку» та Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме: відсутні докази на підтвердження направлення банком вимоги позивачу про виконання умов договору, до перереєстрації права власності на квартиру.
Крім цього, позивач посилався на те, що іпотечний договір не містить відповідного застереження, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, а окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, між сторонами не укладалось.
До спірних правовідносин, на думку позивача, підлягає застосуванню Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що в свою чергу може бути підставою для скасування державної реєстрації права власності за відповідачем.
Положеннями п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Відповідно до ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Аналіз змісту статті 19 ЦПК України та статті 19 КАС України у сукупності дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.
Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
При визначенні предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
З установлених обставин у справі, яка розглядається, вбачається, що спірні правовідносини виникли між сторонами договору у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань та реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартиру позивача ОСОБА_1 , а отже, існує спір про право, що унеможливлює розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
Спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, а стосується захисту його приватного інтересу, оскільки спір щодо реєстраційних дій, вчинених на підставі укладеного договору, стосується спору про право цивільне, в межах якого можуть бути вирішені й питання, пов'язані з реєстрацією прав власності на квартиру.
Оскільки спірні правовідносини пов'язані із захистом права власності позивача ОСОБА_1 та виконанням умов договору іпотеки, суд вважає, що цей спір не є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного суду від 4 квітня 2019 року у справі № 826/9928/15 є недоречними, оскільки підставою звернення ОСОБА_1 до суду є обставини, пов'язані з виконанням умов цивільно-правової угоди (договору іпотеки), зокрема дотримання процедури звернення стягнення на предмет іпотеки в досудовому порядку, що передбачена умовами договору, Закону України «Про іпотеку» та Порядку про державну реєстраціюречових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, тому ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 374, 379, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 16 квітня 2019 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус