Справа № 759/19063/17
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8723/2019
19 червня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Волошиної В.М., Панченка М.М.,
за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 березня 2019 року у складі судді П'ятничук І.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Родовід Банк», третя особа: ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю та скасування арешту,-
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до акціонерного товариства «Родовід Банк» (надалі - АТ «Родовід Банк») про усунення перешкод у користуванні власністю та скасування арешту.
Зазначала, що є власником автомобіля марки AUDI А6 ALLROAD, 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 . Вказаний автомобіль нею придбано на підставі довідки рахунку у ОСОБА_3 .
Восени 2017 року, коли позивач вирішила продати автомобіль було з'ясовано, що на нього накладено арешт та заборона на його відчуження, оскільки у попереднього власника, що передував ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , були кредитні зобов'язання перед АТ «Родовід Банк», за якими відповідно до договору застави транспортного засобу №Д002/АК-142/1.07.2 від 20 квітня 2007 року предметом застави був саме вказаний транспортний засіб.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, на підставі ст.ст. 330, 388, 316, 317 ЦК України, з урахуванням уточнень, позивач просила :
визнати договір застави транспортного засобу №Д002/АК-142/1.07.2 від 20 квітня 2007 року, укладений між АТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 припиненим;
усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні власністю на автомобіль марки AUDI А6 ALLROAD, 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , шляхом зняття обтяження у вигляді застави рухомого майна і виключення записуз державного реєстру обтяжень рухомого майна, вид обтяження: приватне обтяження, тип реєстрації: поточна, тип обтяження застава рухомого майна, зареєстрованого 11 травня 2012 року за №12483109 реєстратором : Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерство юстиції України, 04053, вул. Артема, буд.73, підстава обтяження договір застави Д002/АК-142/1.07.2, 20квітня 2007 року, ПАТ «Родовід Банк», об'єкт обтяження : автомобіль легковий, автомобіль AUDI А6ALLROAD, 2006 року, колір чорний, легковий універсал, номер об'єкта: НОМЕР_1, номер державної реєстрації: НОМЕР_2 , боржник ОСОБА_2 , код: НОМЕР_3 , змінений 11 травня 2017 року, реєстратором: філія міста Києва та Київської області Державного підприємства «Національні інформаційні системи».
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 березня 2019 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким визнати договір застави транспортного засобу №Д002/АК-142/1.07.2 від 20 квітня 2007 року, укладений між АТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 припиненим.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що договір застави діє з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до повного розрахунку заставодавця із заставодержателем за кредитним договором. Відповідно до умов кредитного договору та договору застави сторонами було погоджено строк виконання зобов'язання з повернення грошових коштів - 19 квітня 2014 року.
Скаржник вважає, що закінчення строку дії кредитного договору звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишилися невиконаними з будь-яких причин. Припинення (закінчення) строку дії договору тягне за собою припинення зобов'язань, що випливають із цього договору, також у разі, якщо такі зобов'язання виникли після припинення (закінчення) строку дії договору на підставі зобов'язань, що лишилися невиконаними на момент закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії кредитного договору за можливої наявності заборгованості боржника (третьої особи по справі) за кредитним договором є підставою для припинення дії договору застави, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору боржником, оскільки кредитор, відповідач, за період з 2011 року (дата останнього платежу відповідно до довідки відповідача) по 20 квітня 2014 року не вчинив жодних дій щодо стягнення (повернення) грошових коштів з боржника.
Посилаючись на те, що оскільки закінчився строк дії кредитного договору 19 квітня 2018 року, зобов'язання, забезпечене заставою припинилось 19 квітня 2018 року, скаржник просить апеляційну скаргу задовольнити.
Колегія суддів, вислухавши представника ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 придбала за довідкою рахунком у ОСОБА_3 автомобіль марки AUDI А6 ALLROAD, 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами), НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_4 . Право власності підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , виданим 15 квітня 2017 року.
Восени 2017 року позивач вирішила продати свій автомобіль, однак, під час перевірки даних у нотаріуса виявилось, що на автомобіль накладений арешт та заборона на його відчуження, оскільки у попереднього власника, що передував ОСОБА_3 були кредитні зобов'язання перед AT «Родовід Банк».
Встановлено, що 20 квітня 2007 року між AT «Родовід Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № Д002/АК-142/1.07.2 (а.с.78-85).
Відповідно до п.1.1. договору, банк відкрив позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 89 849,51 дол. США терміном по 19 квітня 2014 рік включно.
Згідно п. 1.2. кредитного договору: кредитні кошти надаються виключно на купівлю автомобіля згідно з договором №024/07 купівлі-продажу від 19 квітня 2007 року та сплату страхових платежів.
Відповідно до п.3.1, 3.2, 3.3 кредитного договору позичальник зобов'язаний частково погашати заборгованість за тілом кредиту та процентами, а також повернути одержані кредити не пізніше 19 квітня 2014 року.
Встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором є застава автомобіля марки AUDI А6 ALLROAD, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , згідно з договором застави № Д002/АК-142/1.07.2 від 20 квітня 2007 року (а.с.107-111).
Як убачається з розрахунку заборгованості, зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_2 не виконано в повному обсязі, а саме наявна заборгованість у розмірі 50750,36 дол. США та 1469822 грн. 70 коп. (а.с.66-68).
Відповідно до наданої інформації з Головного сервісного центру МВС від 29 серпня 2018 року, щодо всіх власників автомобіля AUDI А6 ALLROAD, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , за період з 2007 року по 15 квітня 2017 року:
19 квітня 2007 рік - власник ОСОБА_2 ,
12 листопада 2013 рік -власник ОСОБА_5 ,
23 листопада 2013 рік - власник ОСОБА_3 ,
02 грудня 2015 рік - власник ОСОБА_1 (а.с.114-116).
Відмовляючи у задоволенні позову районний суд виходив з відсутності підстав до його задоволення.
Районний суд, розглядаючи спір, з достатньою повнотою з'ясував обставини справи, зібраним доказам дав належну оцінку й ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Застава як спосіб забезпечення виконання зобов'язань та питання щодо порядку звернення стягнення на передане у заставу майно регулюються Цивільним Кодексом України, Законом України «Про заставу», Законом України «Про нотаріат», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».
Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою.
Відповідно до ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодавець) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими аудиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Отже, застава, як правовий інститут цивільного законодавства виконує забезпечувальну функцію, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору - заставодержателю задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна, незалежно від майнового стану боржника, і наявності у нього заборгованості перед іншими кредиторами, отже застава встановлюється для гарантування майнових інтересів кредитора-заставодержателя.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та закону.
Нормами ст. 610-611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають передбачені законом наслідки.
Відповідно до ч. 3 ст.1 Закону України «Про заставу», застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду та має похідний характер від забезпеченого зобов'язання.
Статтею 589 ЦК України та ст.20 Закону України «Про заставу» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм права, звернення стягнення на предмет застави є можливим у разі невиконання боржником зобов'язання.
Згідно із статтею 28 Закону України «Про заставу» застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.
Отже, застава не може бути припинена раніше, ніж буде виконане основне зобов'язання за кредитним договором в повному обсязі.
Відповідно до п. 5.3 договору застави договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення та діє до повного розрахунку заставодавця із заставодержателем за кредитним договором (а.с.111).
Твердження апеляційної скарги про те, що закінчення строку дії кредитного договору звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що лишилися невиконаними з будь-яких причин, а оскільки закінчився строк дії кредитного договору 19 квітня 2018 року, зобов'язання, забезпечене заставою припинилось 19 квітня 2018 року, колегія суддів визнає безпідставними.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.
Правові наслідки реєстрації обтяження визначені у статті 12 вказаного Закону, зокрема, що реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.
Згідно зі частинами п'ятою, шостою статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.
Заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем. Якщо заява подається в електронній формі, вона повинна містити електронний підпис обтяжувача.
Відповідно до частини третьої статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.
Статтею 28 Закону України «Про заставу» визначено випадки припинення застави, зокрема, і у зв'язку з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.
Отже, районний суд, з урахуванням встановлених обставин справи та аналізу вказаних положень закону, дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки п.5.3 укладеного між ОСОБА_2 та АТ «Родовід Банк» договору застави транспортного засобу № Д002/АК-142/1.07.2 від 20 квітня 2007 року встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення та діє до повного розрахунку заставодавця із заставодержателем за кредитним договором, а доказів виконання позичальником ОСОБА_2 умов кредитного договору відсутні, то, відповідно, не має правових підстав до визнання зобов'язання забезпеченого заставою припиненим.
При цьому, колегія суддів враховує й те, що про визнання договору застави припиненим сторони даного договору, а саме ОСОБА_2 та АТ «Родовід Банк», не зверталися.
Крім того, відповідно до керівних роз'яснень, які містяться у п. 25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07 лютого 2014 року, набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.
До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК) відносяться, зокрема, такі випадки, як вчинення правочину під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною, тобто у всіх випадках, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця).
Набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване не за відчужувачем або у цьому реєстрі був запис про судовий спір відносно цього майна (обтяження). Водночас запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача не є безспірним доказом добросовісності набувача.
З матеріалів справи убачається, що на час придбання ОСОБА_1 автомобіля AUDI А6 ALLROAD, 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , обтяження заставного рухомого майна вже існувало, а отже, позивач не була позбавлена можливості встановити цей факт у визначений законом спосіб.
Враховуючи, що запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача не є безспірним доказом добросовісності набувача, колегія суддів не вбачає наявність правових підстав до задоволення вимог ОСОБА_1 .
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи та долученим до справи доказам. Норми матеріального й процесуального права районним судом застосовано правильно.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційних скарг та залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 березня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 червня 2019 року.
Суддя-доповідач:
Судді: