19 червня 2019 року місто Київ
Єдиний унікальний номер справи 761/34710/17
Номер провадження 22-ц/824/4089/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Саліхова В. В., Поліщук Н. В.,
за участю секретаря судового засідання - Якушко Т. А.,
вивчивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 листопада 2018 року, ухвалене під головуванням судді Макаренко І. О., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про стягнення інфляційних витрат та 3% річних,
У вересні 2017 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_3 про стягнення з відповідача суму 3% річних від простроченої заборгованості з урахуванням індексу інфляції від простроченої заборгованості за розпискою від 05 грудня 2011 року у розмірі 651 106 грн. 35 коп., стягнення з відповідача судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 червня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за розпискою від 05 грудня 2011 року у розмірі 607 500 грн. та судовий збір у розмірі 3 441 грн.
23 квітня 2015 року позивач у зв'язку з невиконанням вищевказаного рішення у добровільному порядку направив виконавчий лист № 761/28773/13-ц від 12 січня 2015 року до Дарницького РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві.
Разом з тим, рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 червня 2011 року відповідачем не виконується, що підтверджується листом Дарницького РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві від 10 квітня 2017 року.
Таким чином, за період з 11 червня 2014 року по 25 вересня 2017 року інфляційне збільшення суми боргу складає 590 748 грн. 73 коп., а 3 % річних - 60 357 грн. 62 коп., а загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача - 651 106 грн. 35 коп.
Ухвалою від 07 травня 2018 року (занесеною до протоколу судового засідання) до участі у справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_4 .
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 01 листопада 2018 року (том І а.с. 133 - 135) відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_4 , про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 15 січня 2019 року направив апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду від 01 листопада 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції невірно визначено предмет позову, а саме стягнення 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих за період з 11 червня 2014 року по 25 вересня 2017 року за невиконання рішення суду, яким з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за розпискою.
Разом з тим, рішення Шевченківського районного суду від 11 червня 2016 року підтверджує наявність вимоги кредитора про повернення коштів. Дата ухвалення вищезазначеного рішення є початком періоду для розрахунку 3% річних та заборгованості з урахуванням індексу інфляції.
На думку скаржника, приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами, що регулюють окремі види зобов'язань.
Крім того, судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не враховано висновки Верховного Суду, зокрема викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року (а.с. 152) поновлено скаржнику процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою, надано учасникам строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Учасники справи не скористались процесуальним правом для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року (а.с. 154) справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Іщутко С. Ю. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити з підстав, викладених у ній.
Представник відповідача - адвокат Мінко А. В. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Третя особа - ОСОБА_4 до суду апеляційної інстанції не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить зворотне повідомлення, а тому, керуючись ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглядати справу за відсутності останньої.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши доводи та заперечення представника позивача та представника відповідача, які з'явились у судове засідання, з'ясувавши обставини справи, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 червня 2014 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задоволено, стягнуто з останнього на користь ОСОБА_2 заборгованість за розпискою від 05 грудня 2011 року у сумі 607 500 грн. та судовий збір у розмірі 3 441 грн. (а.с. 5 - 6).
На виконання вищевказаного рішення суду 12 січня 2015 року Шевченківським районним судом міста Києва видано виконавчий лист № 761/28773/13-ц.
Відповідно до листа Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві станом на 21 вересня 2017 року виконавчий лист Шевченківського районного суду міста Києва № 761/28773/13-ц від 12 січня 2015року щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованості на суму 610 941 грн. не виконано (а.с. 78).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало до ухвалення рішення суду. Натомість правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, урегульовано Законом України «Про виконавче провадження». Таким чином, спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконання рішення суду, а тому до них не можуть застосовуватись норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, зокрема ст. 625 ЦК України.
Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зі змісту статей 524, 533-535 і 625 ЦК України вбачається, що грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити грошові кошти на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, у якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, а відтак у ній визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодування матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (постанова Верховного Суду від 19 березня 2018 року у справі № 718/2080/17-ц).
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватись норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, зокрема ст. 625 ЦК України.
Розрахунок 3 % річних проводиться за наступною формулою: розмір боргу, помножується на кількість днів прострочення грошового зобов'язання, помножується на 3, ділиться на 100 та ділиться на 365 (днів у році).
За період з 11 червня 2014 року (набрання рішенням суду законної сили) по 25 вересня 2017 року (звернення з позовною заявою) 3 % річних має обчислюватись із суми боргу 610 941 грн. і становить 60 357 грн. 62 коп.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси за відповідні періоди перемножити між собою (рекомендація про порядок застосування індексів інфляції при розгляді справи викладена в листі Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року № 62-97).
Враховуючи вищенаведене, сукупний індекс інфляції за період з 11 червня 2014 року по 25 вересня 2017 року складає 1,967, а інфляційне збільшення суми боргу 590 748 грн. 73 коп.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, оскаржуване рішення не можна назвати законним та обґрунтованим в розумінні ст.263 ЦПК України, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3 % річних у розмірі 651 106 грн. 40 коп.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Як вбачається з квитанції № 856/з1 від 25 вересня 2017 року скаржником сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 6 511 грн.
Квитанція № 35495 від 15 січня 2019 року свідчить, що скаржником сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 9 766 грн. 50 коп.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь скаржника судових витрат зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги та позовної заяви у розмірі 16 277 грн. 50 коп.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 01 листопада 2018 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про стягнення інфляційних витрат та 3% річних, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Лозова Харківської області, паспорт серія НОМЕР_1 , виданий ТУМ-2 Шевченківського РУ ГУ МВС України в місті Києві 30 серпня 2011 року; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) 3% річних від простроченої заборгованості, з урахуванням індексу інфляції, в розмірі 651 106 (шістсот п'ятдесят одна тисяча сто шість) грн. 35 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Лозова Харківської області, паспорт серія НОМЕР_1 , виданий ТУМ-2 Шевченківського РУГУ МВС України в місті Києві 30 серпня 2011 року; зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 16 277 (шістнадцять тисяч двісті сімдесят сім) грн. 50 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 19 червня 2019 року.
Суддя-доповідач: І.М. Вербова
Судді: В. В. Саліхов
Н. В. Поліщук