Апеляційне провадження № 22-ц/824/3037/2019
19 червня 2019 року м. Київ
Унікальний номер справи 758/8601/13-ц
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М., Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Пащенко О.П.
сторони справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», в особі правонаступника ОСОБА_4,
відповідачі: ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2013 року, ухваленого під головуванням судді Войтенко Т.В. в приміщенні суду, -
У червні 2013 року ПАТ «Родовід Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 21 липня 2008 року між ним і ОСОБА_1 було укладено договір про іпотечний кредит, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 850 000 грн. зі сплатою 15 % річних строком до 21 липня 2038 року з метою придбання будинку та земельної ділянки.
В забезпечення кредитного договору між банком та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договір поруки від 21 липня 2008 року.
Оскільки позичальник належним чином не виконувала свої зобов'язання, утворилася заборгованість, яка станом на 28 травня 2013 року становить 1 477 947 грн. 81 коп., яка складається з: 848 838 грн. 19 коп. - заборгованості за кредитом, 478 965 грн. 62 коп. - заборгованості за відсотками, 150 144 грн. - пені.
Банк просив солідарно стягнути з відповідачів вищезазначену суму кредитної заборгованості, а також інфляційні втрати в сумі 22 625 грн 62 коп. та три відсотки річних у розмірі 28 734 грн. 68 коп., а всього - 1 529 297 грн 37 коп.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2013 року позов ПАТ «Родовід Банк» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» 1 529 297 грн. 37 коп. заборгованості за кредитним договором.
Вирішено питання щодо розподілу судового збору.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 17.12.2013 заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись з заочним рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги, зокрема, зазначали, що суд першої інстанції в порушення вимог процесуального права ухвалив заочне рішення без належного їх повідомлення та у їх відсутність, що позбавило їх права на захист.
В порушення умов іпотечного договору іпотеко держателем не було направлено на їх адресу письмової вимоги про наявність заборгованості за кредитним договором та врегулювання спору позасудовим шляхом.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості викликає сумніви у його правильності та обґрунтованості, тому просили провести експертизу фінансово-кредитних операцій.
Зазначали про необхідність застосування строків позовної давності щодо стягнення пені.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 9 грудня 2014 року апеляційну скаргу задоволено, рішення Подільського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2013 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у позові ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 грудня 2015 року вказане рішення Апеляційного суду м. Києва від 9.12.2014 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 6 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відхилено, заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 23.10.2013 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2018 року ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 6 червня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В порядку п. 8 ч. 1 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Згідно п. З Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Указом Президента України від 28.09.2018 №297/2018 переведено суддів Апеляційного суду міста Києва та суддів Апеляційного суду Київської області на роботу на посадах суддів Київського апеляційного суду.
Відповідно до ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішенням зборів суддів Київського апеляційного суду від 02.10.2018 №3 днем початку роботи Київського апеляційного суду визначено 03.10.2018.
Нерозглянуті апеляційні скарги, заяви, клопотання, подані до Апеляційного суду міста Києва та Апеляційного суду Київської області передано до новоутвореного Київського апеляційного суду.
У зв'язку із зазначеним вищевказана апеляційна скарга підлягає розгляду Київським апеляційним судом.
В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ПАТ «Родовід Банк» - Петренко Г.С. та представник правонаступника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду залишити без змін.
Відповідача та їх представник у судове засідання не з'явилися. Після закінчення розгляду справи, об 11годині 10 хвилин до суду було передано клопотання ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника ОСОБА_6 . Доказів на обґрунтування підстав відкладення до суду не надано.
Про розгляд справи відповідачі були повідомлені належно та завчасно, про що свідчать зворотні поштові повідомлення про направлення судових повісток та детального розрахунку ціни позову (т.3. ас.ас. 62-65), проте про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 21 липня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_1 укладений договір про іпотечний кредит № 77.2/ІЖ-182.08.1, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 850 000,00 грн. зі сплатою відсотків у розмірі 15 % річних і кінцевим терміном погашення кредиту до 21 липня 2038 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором того ж дня, 21 липня 2008 року, між ВАТ «Родовід Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 77.2/ІЖ-182.08.1.
У зв'язку з неналежним виконанням умов кредитного договору, станом на 28 травня 2013 року утворилася заборгованість в сумі 1 529 297 грн 37 коп., що складається із: 848 838 грн. 19 коп. - заборгованості по тілу кредиту, 478 965 грн. 62 коп. - заборгованості за відсотками за користування кредитом, 150 133 грн. 25 коп. - пені, 28 734 грн. 68 коп. - трьох відсотків річних та 22 625 грн. 62 коп. - інфляційних втрат.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, застосувавши положення статей 526, 553, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, виходив із доведеності факту порушення позичальником умов договору про іпотечний кредит, забезпеченого договором поруки, та існування непогашеного борг
Апеляційний суд не може погодитися з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України (в редакції 2004 року) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно неповідомлення відповідача про розгляд справи, то слід зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 6 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про час і місце розгляду своєї справи.
Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями (частина 1, 2 статті 74 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції).
Відповідно до частини п'ятої статті 74 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу.
Крім того, згідно з абзацом 5 частини 5 статті 74 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) лише у разі відсутності відповідача за зареєстрованою адресою її проживання (перебування), вважалося, що судовий виклик або судове повідомлення вручені належним чином.
З аналізу вказаних положень закону можна дійти висновку, що під час розгляду справи у суді першої інстанції належним доказом вручення судової повістки, відправленої поштою, було, зокрема, повідомлення про вручення рекомендованого листа.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів вручення судової повістки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 74 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції).
Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції неодноразово надсилав на адресу відповідачів, зазначену в позовній заяві, судові повістки з повідомленням про розгляд справи.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що поштові конверти, адресовані судом першої інстанції відповідачем разом із повідомленнями про вручення поштового відправлення, повернуті відділенням поштового зв'язку.
Отже, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідачів про розгляд справи, оскільки повернення до суду першої інстанції судової повісток без вручення їх учаснику справи з вказівкою причини повернення за закінченням терміну зберігання не свідчить про належне повідомлення учасника справи.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги, що відповідачі не були належним чином повідомлені про розгляд справи.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, а саме розглянуто справу за відсутності відповідачів щодо яких відсутні відомості про належне їх повідомлення.
За приписами п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання суду, якщо такий учасник обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
За вказаних обставин, апеляційний суд приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового.
Вирішуючи спір, апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 1.2 договору про іпотечний кредит позичальник отримав кредит зі строком погашення не пізніше 21 липня 2038 року на придбання будинку та земельної ділянки.
Позичальник зобов'язався щомісячно до 21 числа кожного місяця здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані відсотки ануїтетними платежами в сумі 10 747 грн 77 коп. відповідно до Графіку погашення кредиту (пункт 2.4 договору про іпотечний кредит).
Відповідно до пунктів 5.2.1 і 5.2.4 договору про іпотечний кредит кредитор має право вимагати від позичальника належного виконання останнім взятих на себе цим договором зобов'язань та дострокового повернення суми кредиту в частині або в цілому, сплати відсотків за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов'язань за цим договором.
Згідно з пунктами 6.1 та 6.2 договору про іпотечний кредит за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених чинним законодавством України та цим договором.
За порушення взятих на себе зобов'язань з повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом позичальник зобов'язується сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми несплаченого платежу, за кожен день прострочення.
Відповідно до пункту 3.1 договору поруки поручитель відповідає за зобов'язаннями згідно з договором про іпотечний кредит перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків тощо.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до наданого банком розрахунку вперше прострочення позичальника мало місце 22 травня 2009 року.
ПАТ «Родовід Банк» звернулося до суду з вказаним позовом у червні 2013 року, за наслідками розгляду якого 23 жовтня 2013 року суд першої інстанції ухвалив заочне рішення.
У клопотанні про перегляд заочного рішення відповідачі просили застосувати наслідки спливу позовної давності, посилаючись на те, що вони не мали можливості подати таке клопотання в суді першої інстанції у зв'язку з неналежним повідомленням про час і місце розгляду справи.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі №200/11343/14-ц, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (частина третя статті 267 ЦК України).
Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції.
Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.
Апеляційним судом встановлено, що відповідачі не були належно повідомлені судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у розгляді справи.
Відповідно до ч.3.4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Вирішуючи питання про застосування строків позовної давності, суд апеляційної інстанції враховує той факт, що в апеляційній скарзі від 17.10.2014 на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 23.10.2013 відповідачами було заявлено про застосування строків позовної давності лише щодо пені.
Таким чином, вирішуючи спір, апеляційний суд враховує строк позовної давності в один рік лише стосовно позовних вимог по стягненню нарахованої пені.
Як вбачається, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 13.02.2019 залучено правонаступника ПАТ «Родовід Банк» - Чуриліну А.Є.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником ОСОБА_4 - адвокатом Красновим І.В. подано до суду заяву з детальним розрахунком ціни позову, що включає в себе розрахунок заборгованості із застосуванням до заборгованості по пені строків позовної давності.
Згідно наданим розрахунком заборгованості, основна сума боргу за кредитним договором становить 492 852,50 грн.; заборгованість по пені становить 65 243,07 грн. (із врахуванням строку позовної давності до вказаних вимог); заборгованість по 3% річних становить 30 590, 34 грн.; заборгованість по інфляційним збиткам складає 23 776,86 грн.
При розгляді справи у суді апеляційної інстанції відповідачі розмір заборгованості, наданий представником ОСОБА_4 не оскаржили, контррозрахунку не надали, клопотання про призначення експертизи, заявлене в апеляційній скарзі не підтримали, будь - яких доказів на спростування розміру заборгованості не подавали, незважаючи на те, що розгляд справи тривав досить довгий час.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «Родовід Банк» в особі його правонаступника ОСОБА_4 в сумі 612 462, 77 грн., що складається з: заборгованості відповідачів перед позивачем згідно умов договору станом на дату подачі позову - 492 852,50 грн.; заборгованості за пенею з врахуванням застосування строку позовної давності в сумі 65 243,07 грн.; інфляційні збитки - 23 776,86 грн.; три відсотки річних - 30 590,34 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 23 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту.
Позов Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі його правонаступника ОСОБА_4 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) заборгованість за кредитним договором № 77.2/ІЖ-182.08.1 від 21.07.2008 у сумі 612 462 (шістсот дванадцять тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 77 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня її проголошення.
В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повну постанову складено 20 червня 2019 року.
Суддя-доповідач
Судді: