19 червня 2019 року місто Київ.
Справа 373/248/19
Апеляційне провадження № 22-ц/824/8636/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Желепи О.В.,
суддів: Рубан С.М., Іванченка М.М.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2019 року (ухвалене в складі судді Керекези Я.І., інформація про дату складення повного тексту судового рішення відсутня )
в справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У лютому 2019 року представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської областіз вищевказаним позовом та просив стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № б/н від 08.12.2016 в розмірі 18827 грн. 90 коп., яка складається із тіла кредиту - 8335 грн. 51 коп., нарахованих відсотків за користування кредитом - 3783 грн. 84 коп., нарахованої пені - 5335 грн. 79 коп., штрафу (фіксована частина) - 500 грн. 00 коп., штрафу (процентна складова) - 872 грн. 76 коп. Також просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 1921 грн. 00 коп., сплачений при подачі заяви до суду.
Посилався на те, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем 08.12.2016 був укладений кредитний договір № б/н, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 15000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у вищезазначеному розмірі. Відповідачем умови кредитного договору не виконувалися, внаслідок чого станом на 14.01.2019 утворилася вищезазначена заборгованість перед банком.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2019 року в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду 25 квітня 2019 року Крилова О.Л. в інтересах АТ КБ «ПриватБанк» через поштове відділення подала апеляційну скаргу , в якій просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.
В апеляційній скарзі посилається, на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, на недоведеність обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи.
Зазначає, що 08.12.2016 року відповідач пройшов ідентифікацію в Приватбанку та підписав Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Відсутність підпису ОСОБА_1 на відповідних тарифах, умовах та правилах не свідчить про неукладеність договору, позаяк суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатись до таких умов, висловивши певним чином згоду на них. Відповідно до укладеного кредитного договору відповідачу відкрито картковий рахунок, видано кредитну картку на яку встановлено кредитний ліміт 15000,00 грн., який потім неодноразово змінювався боржником.
Вказує, що судом не враховано та не перевірено розрахунок заборгованості та доводи банку, що позичальник користувався грошовими коштами, частково виконував умови кредитного договору, частково сплачував заборгованість за договором, у тому числі відсотки, пеню та комісії, а отже визнав свої зобов'язання за угодою та розміри встановлених обов'язкових платежів. На підтвердження чого до суду апеляційної інстанції надано Банком виписку по картковому рахунку, що є належним та допустимим доказом по справі.
Крім того, відповідачем не доведено та не вбачається з матеріалів справи відсутність заборгованості та, відповідно виконання умов договору належним чином.
Ухвалою від 20 травня 2019 року Київським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження в даній справі та надано учасникам справи 5-ти денний строк з моменту отримання ухвали для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Учасники справи не скористались свої правом подачі відзиву на апеляційну скаргу. Ухвалу про відкриття провадження разом з копією апеляційної скарги усім учасникам справи надіслано 20 травня 2019 року, як того передбачає ст. 361 ЦПК України. (а.с. 36).
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За правилами ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши справу в межах доводів скарги та, перевіривши наявні в справі та надані суду докази, колегія суддів прийшла до висновку, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд вважав встановленими такі обставини.
На підтвердження укладення кредитного договору позивачем надана копія анкети-заяви (а.с. 9) про приєднання відповідача до Умов та Правил надання банківських послуг, з якої вбачається, що ОСОБА_1 підписав вищезазначену анкету-заяву 08.12.2016 року.
Представником позивача подано до суду копії наступних документів: розрахунок заборгованості відносно ОСОБА_1 станом на 14.01.2019, який підписаний від імені представника банку без зазначення прізвища, імені та по батькові останнього та його посади ( а.с. 7-8 ); витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 10); Витяг із Умов і правил надання банківських послуг ( а.с. 11-25); копію паспорта відповідача ( а.с. 26-27).
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості не є доказом наявності або відсутності договірних зобов'язань між сторонами, а є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер у контексті ціни позову.
Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не містить даних про вид договору, реквізитів розрахункових рахунків чи виду та номеру платіжної картки, на якому (якій) виникла заборгованість. Крім того, розрахунок не містить підпису відповідальних осіб та не скріплений печаткою банку, а відтак не може бути належним та допустимим доказом у справі. Виписок із особового рахунку відповідача про рух коштів на ньому суду першої інстанції не подавалось.
Розрахунок заборгованості, доданий до позовної заяви, не може підтверджувати існування боргу так як він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно не може підтверджувати існування тих чи інших операцій.
Матеріали справи також не містять доказів отримання будь-яких платіжних карток відповідачем.
Позивачем взагалі не надано доказів отримання відповідачем кредитних коштів, в тому числі і у зазначений в заяві позичальника спосіб.
Окрім того, з наданої позивачем копії анкети-заяви неможливо встановити, який саме вид банківської платіжної карти отримав відповідач після підписання цієї анкети-заяви та у якому розмірі було встановлено на цю картку кредитний ліміт. Суд першої інстанції, був позбавлений можливості перевірити, на якій підставі ОСОБА_2 отримав кошти, вказані банком у розрахунку заборгованості та на яких умовах і за якими тарифами повинно було здійснюватись обслуговування карткового рахунку відповідача.
Скаржник стверджуючи про факт надання відповідачу кредиту шляхом передачі останньому кредитної картки, тим не менш не надав до суду першої інстанції жодного доказу з приводу того, що така картка взагалі коли-небудь видавалася відповідачу, адже жодний з наданих Банком документів не містить жодного посилання на це. Звернувшись до банку із вищезгаданою заявою-анкетою, відповідач висловив пропозицію на отримання банківської картки. В той же час доказів того, чи було задоволено таку його заяву, чи було видано йому платіжний інструмент (банківську картку), матеріали справи не містять. Не містять матеріали справи й визнання такого факту відповідачем.
За викладеного, суд встановив, що позивачем не було доведено факту видачі відповідачу вищевказаного кредиту.
В матеріалах справи міститься лише нічим не обґрунтований розрахунок заборгованості, а отже в силу принципу змагальності сторін, визначеного ст. 12 ЦПК України, позивач мав надати належні та допустимі докази надання відповідачу грошових коштів за кредитним договором та розміру заборгованості у випадку її наявності, чого ним зроблено не було, що і встановив суд першої інстанції.
Аналізуючи вищевикладене, оскільки позивачем не доведено факту надання кредиту на підставі анкети-заяви від 08.12.2016 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, із яким погоджується апеляційний суд, що вимоги Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором є недоведеними і задоволені бути не можуть.
Доводи апеляційної скарги в частині доведеності факту отримання кредиту, розрахунком заборгованості, анкетою заявою, та випискою по рахунку, яка була приєднана до апеляційної скарги, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.ч.1,2 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч.ч.1,2,3 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Розрахунок заборгованості, зроблеий позивачем, а також анкета заява з якої навіть не вбачається , який вид картки просив видати відповідач не є достатніми доказами отримання кредиту у відповідній сумі.
Апеляційним судом не може прийматись в якості доказу надана позивачем разом із апеляційною скаргою виписка по особовому рахунку, оскільки клопотання про приєднання нового доказу позивачем не заявлено, доказів неможливості подання виписки по кредитному рахунку до суду першої інстанції позивачем не було надано, а тому відповідно до ч.3 ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд не має права приймати такий доказ.
Доводи апеляційної скарги про те , що відповідач під час розгляду даної справи не заперечував про факт укладання договору, отриманих кредитних коштів та ознайомлення з Умовами та правилами, Тарифами банку , відзиву на позовні вимоги не надав, розмір обчисленої позивачем заборгованості не оспорював, колегія суддів не приймає, так як відсутність відзиву відповідача не звільняє від обов'язку позивача доводити факт видачі крелдитної картки та отримання на неї боржником грошових коштів, або ж готівкою, або ж розрахунком карткою за придбані товари. Суд апеляційної інстанції вважає, що подання відзиву є правом, а не обов'язком відповідача і не звільняє позивача від доведення певних обставин як це передбачено ч. 3 ст. 12 та ч.1 ст.81 ЦПК України.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції встановив обставини справи, оцінив надані позивачем докази, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушення норм процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та для задоволення апеляційної скарги.
Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у апеляційному суді.
В зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 , 389ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» залишити без задоволення.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 19 червня 2019 року.
Головуючий Желепа О.В.
Судді Рубан С.М.
Іванченко М.М.