Рішення від 10.06.2019 по справі 640/2854/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10 червня 2019 року № 640/2854/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представників сторін: від позивача - Ясінська Ж.В., від відповідача - Тацишина О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Плюс» Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в особі голови Хмельницького О.М. визнання протиправним та скасування індивідуального акту №60-02/2956 від 07.09.2018,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Плюс» (далі - позивач/ ТОВ «Спецбуд-Плюс») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України в особі голови Хмельницького О.М. ( далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт суб'єкта владних повноважень - вимогу від 07.09.2018 №60-02/2956 голови Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Хмельницького О.М.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невідповідність спірної вимоги нормам чинного законодавства України, з огляду на відсутність законних підстав та порушення процедури її направлення, що, на думку позивача, спричинило та може спричинити у майбутньому порушення прав, свобод або законних інтересів позивача.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з підстав правомірності дій щодо направлення спірної вимоги, вчинених в межах повноважень, в порядку та спосіб, встановлений законодавством.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбуд-Плюс» отримано вимогу від 07.09.2018 №60-02/2956 Голови Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Хмельницького О.М. про надання інформації та копій документів щодо участі у процедурах закупівель з ідентифікаторами - UA-2018-03-30-001511-а та UA-2018-05-03-001651-b.

Листами від 18.09.2018 №277/18 та від 26.09.2018 №282/18т ТОВ «Спецбуд-Плюс» надані документи на виконання вимоги від 07.09.2018 №60-02/2956.

Поряд з цим, на думку позивача, вимога Голови Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Хмельницького О.М. 07.09.2018 №60-02/2956, як акт індивідуальної дії, була неправомірною та направлена до виконання без передбачених законодавством підстав та поза межами компетенції суб'єкта владних повноважень, оскільки така вимога була направлена до прийняття розпорядження про початок розгляду справи за відсутності відповідної заяви від належних осіб.

Незгода з вказаною вимогою відповідача зумовила звернення ТОВ «Спецбуд-Плюс» з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", «Про захист від недобросовісної конкуренції"», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету. Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (ч. 1, 2 ст. 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема:

- здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

- сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

- здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі:

- перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; тощо.

Аналогічні повноваження закріплено і у Положенні про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України 23 лютого 2001 року № 32-р та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за № 291/5482 (далі - Положення про територіальне відділення) (частина перша пункту 3 вказаного положення).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" голова територіального відділення Антимонопольного комітету України, зокрема, має такі повноваження, зокрема:

- проводити перевірки суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (п. 3);

- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом (п. 5);

- здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції та Законом України "Про здійснення державних закупівель" та Законом України "Про публічні закупівлі" (п. 20).

Згідно з підпунктом 3 частини першої пункту 3 Положення про територіальне відділення, у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, Відділення має повноваження, перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

При розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках Відділення має повноваження, згідно з підпунктом 4 частини першої пункту 3 Положення про територіальне відділення, вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом.

У сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку добросовісної конкуренції Відділення має повноваження вимагати від суб'єктів господарювання, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики (підпункт 1 частини третьої пункту 3 Положення про територіальне відділення).

Аналогічні повноваження згідно з підпунктом 5 пункту 8 названого Положення надано голові територіального відділення Антимонопольного комітету України під час реалізації ним завдань, покладених на відділення.

Таким чином, право органу комітету, голови територіального відділення Комітету запитувати (вимагати) інформацію реалізується у зв'язку з виконанням завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення, зокрема щодо здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, а не тільки в межах розгляду заяв та справ.

При цьому, законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, за яких уповноважені особи органів Антимонопольного комітету України мають право вимагати відповідну інформацію у суб'єктів господарювання та інших осіб.

Як вбачається із тексту Вимоги Голови Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Хмельницького О. М. від 07.09.2018 №60-02/2956 Київським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України здійснювався державний контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, здійснення та контроль щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель, і саме у зв'язку із здійсненням такого контролю відповідач направив позивачу оскаржувану вимогу.

Повноваження голови Відділення, визначені статтею 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та пунктом 8 Положення про територіальне відділення, і повноваження щодо направлення вимог суб'єктам господарювання в інших передбачених законом випадках, надані останньому для організації та забезпечення виконання завдань і функцій, покладених на територіальне відділення та його адміністративні колегії.

Між тим, законодавство про захист економічної конкуренції не ставить у залежність від наявності або відсутності заяви про порушення, прийняття розпорядження, тощо право голови територіального відділення Комітету вимагати у суб'єктів господарювання інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, з огляду на що, твердження позивача в частині «...реалізація зазначених повноважень безпосередньо пов'язана із розглядом заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції або ж проведенням перевірки» є хибним та суб'єктивним тлумаченням останнім положень законодавства.

У свою чергу, законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, за яких уповноважені особи органів Комітету мають право вимагати відповідну інформацію у суб'єктів господарювання та інших осіб. З огляду на що, направлення вимог голови територіального відділення Антимонопольного комітету України допускається також поза межами розгляду заяви або справи, або поза межами дослідження ринків, або поза межами реалізацією Антимонопольним комітетом України конкурентної політики.

Обов'язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи органу Антимонопольного комітету України повинен виконуватись суб'єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом Антимонопольного комітету України справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що направлення вимоги голови Відділення про надання інформації є законними та обґрунтованими діями останнього, які слугують засобом контролю та збору Відділенням необхідної інформації, з огляду на завдання органів Антимонопольного комітету України та функції із забезпечення діяльності головою роботи Відділення.

Отже, вимога Голови Відділення від 07.09.2018 №60-02/2956, якою вимагалось від позивача надання інформації, була винесена з дотриманням чинного законодавства та компетенції органу, що його видав.

Законність відповідних повноважень у органів Антимонопольного комітету України щодо витребування інформації з метою проведення дослідження процедур закупівлі підтверджується судовою практикою у постановах Верховного суду України від 11.12.2012 у справі № 5023/598/12 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 917/637/17.

Одним із порушень законодавства про захист економічної конкуренції відповідно до пункту 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" є антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відділенням, у ході здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритет прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель, досліджуються дії учасників, що, як зазначалося, відповідно до ст. 3, 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" та Положення про територіальне відділення, зокрема відноситься до повноважень Відділення.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити і про неефективність обраного позивачем способу захисту та про не доведеність порушення відповідачем внаслідок направлення оскаржуваної вимоги, його прав та охоронюваних законом інтересів.

Так, звертаючись до суду із позовом позивач зазначив що оскаржувана вимога не відповідає нормам чинного законодавства України, з огляду на відсутність законних підстав та порушення процедури її направлення, що спричинило та може спричинити у майбутньому порушення прав, свобод або законних інтересів позивача.

При цьому, в позовній заяві позивач не зазначив порушення яких саме його прав спричинило направлення йому оскаржуваної вимоги та не зазначив порушення яких прав позивача в майбутньому може спричинити направлення йому такої вимоги. Отже позивач звертаючись до суду не обґрунтував наявність у нього відповідних прав на звернення до суду.

У розумінні процесуального законодавства предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права - заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Відтак обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Саме по собі направлення органом АМКУ вимоги та/або видача розпорядження про початок розгляду відповідної справи не можна кваліфікувати як порушення права та охоронюваних законом інтересів осіб, які беруть участь у такій справі.

Крім того, як встановлено судом оскаржувана вимога була виконана позивачем, а відтак вичерпала свою дію, і вона не покладає на позивача ніяких заборон, не обмежує ніяким чином його прав та інтересів, а також не перешкоджає здійсненню діяльності позивача.

За вказаних обставин, обраний позивачем спосіб захисту - визнати протиправною та скасувати вимогу Голови Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Хмельницького О. М. від 07.09.2018 №60-02/2956, не буде мати наслідком захист прав позивача, оскільки оскаржувана вимога була виконана позивачем. Відповідно позивачем обраний неналежний спосіб захисту його прав, що також є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 6-11, 73-77, 79, 90, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-Плюс" відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 20.06.2019.

Суддя С.К. Каракашьян