ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
13 червня 2019 року м. Київ № 640/9759/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., ознайомившись із позовною заявою і доданими до неї матеріалами
за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві
доТовариства з обмеженою відповідальністю «АКО ТРЕЙД»
про зобов'язання вчинити дії,
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом, в якому просить:
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «АКО ТРЕЙД» припинити дії, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю), а саме - допустити Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві до здійснення перевірки щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, на об'єкті, розташованому за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал , 33-а .
Позивач обґрунтовує позов тим, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій є центральним органом виконавчої влади, який реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи, зокрема у місті Києві. Органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду входять до складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві подало позовну заяву до адміністративного суду на виконання своїх повноважень. Позивач виконав умови для проведення перевірки, зокрема, видав наказ про проведення перевірки, посвідчення на проведення перевірки. Усупереч пред'явлених відповідачу документів та законних підстав для проведення перевірки підприємство не допустило державних інспекторів позивача до перевірки, про що складено акт. Таким чином, у позивача відсутня можливість установити наявність або відсутність порушень відповідачем вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що можуть створювати реальну загрозу життю та здоров'ю людей, які працюють, перебувають на підприємстві, а також особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі.
Вирішуючи у письмовому провадженні питання про право позивача, як суб'єкта владних повноважень, на звернення до суду для здійснення своїх наглядових функцій та повноважень на перевірку, суд виходить з наступного.
На підставі зазначеного наказу Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві видало наказ від 23.04.2019 року № 315 про проведення Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві у встановлений термін з квітня по травень 2019 року позапланових перевірок щодо додержання Товариством з обмеженою відповідальністю «АКО ТРЕЙД» вимог законодавства у сфері пожежної безпеки.
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві видало інспекторам посвідчення від 23.04.2019 року № 3389 на проведення зазначеної перевірки у період з 24.04.2019 по 03.05.2019 року.
Посадові особи, яким видано посвідчення на проведення перевірки, склали акт від 03.05.2019 року № 113 про недопущення до проведення планової перевірки Товариством з обмеженою відповідальністю «АКО ТРЕЙД» за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 33-а.
Позивач, вважаючи, що відповідач протиправно не допустив його до перевірки, звернувся до суду із позовом про зобов'язання відповідача допустити до приміщень та території підприємства для проведення перевірки щодо додержання підприємством вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення позивача з позовом) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з пунктом восьмим частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у зазначеній редакції) позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
Відповідно до частини третьої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (у зазначеній редакції) суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
У частині четвертій статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України (у зазначені редакції) визначено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, громадські об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об'єднання; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об'єднання; 3) про затримання іноземця або особи без громадянства чи примусове видворення за межі території України; 4) про встановлення обмежень щодо реалізації права на свободу мирних зібрань (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, коли право звернення до суду надано суб'єкту владних повноважень законом.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень має право звертатись до адміністративного суду та, відповідно, бути позивачем у суді, виключно у випадках, визначених законом, що узгоджується з вимогами частини другої статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 року у справі № 818/1735/17 (адміністративне провадження № К/9901/37315/18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 року у справі № 816/2394/16 (провадження № 11-412апп18).
Згідно з частиною першою статті 66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.
Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, визначені у статті 67 Кодексу цивільного захисту України, зокрема пунктом 12 частини першої статті 67 цього Закону передбачено звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Зазначеній нормі Кодексу цивільного захисту України кореспондує норма частини другої статті 68 цього Кодексу.
Кодекс цивільного захисту України не передбачає інших повноважень Центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, на звернення до адміністративного суду, зокрема у випадку недопущення посадових осіб цього центрального органу виконавчої влади чи її територіальних органів до проведення перевірки.
Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), передбачають право, умови та підстави суб'єкта господарювання не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), проте не передбачає повноважень органів державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки, на звернення до адміністративного суду у випадку недопущення посадових осіб цього центрального органу виконавчої влади чи її територіальних органів до проведення перевірки.
Порядок проведення планових (позапланових) перевірок щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.11.2015 року № 1337, в якому у пункті 9 передбачено право посадових осіб ДСНС України або її територіальних органів звертатися у встановленому законом порядку до суду у випадку недопущення їх посадових осіб до проведення перевірки в цілому чи до окремих приміщень об'єкта перевірки, яка здійснюється в установленому законодавством порядку, з вимогою щодо зобов'язання суб'єкта господарювання забезпечити допуск до здійснення перевірки в цілому або частини приміщень об'єкта перевірки, є наказом Міністерства внутрішніх справ України і не є законом України, який згідно з вимогами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення із даним позовом) є підставою для звернення суб'єктів владних повноважень до суду.
Міністерство внутрішніх справ України не має повноважень розширювати контрольно-наглядові повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, та його територіальних органів, визначені законом України.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" орган державного нагляду (контролю), одним з яких є позивач, у межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: вимагати припинення дій, які перешкоджають здійсненню державного нагляду (контролю); надавати (надсилати) суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків; застосовувати санкції до суб'єктів господарювання, їх посадових осіб та вживати інших заходів у межах та порядку, визначених законом.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.
Відповідно до статті 1888 Кодексу України про адміністративне правопорушення адміністративним правопорушенням є невиконання приписів та постанов посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про пожежну і техногенну безпеку, або створення перешкод для їх діяльності.
Таким чином, орган державного нагляду (контролю), у разі не допуску підприємством його посадових осіб до здійснення державного нагляду (контролю), має діяти у межах, визначених законами України, і не наділений законом повноваженням на звернення до адміністративного суду у випадку недопущення посадових осіб цього центрального органу виконавчої влади чи її територіальних органів до проведення перевірки.
Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції, неодноразово висловленій Верховним Судом у справах, в яких досліджувалось питання щодо права органу державного нагляду (контролю) на звернення до суду з позовом про зобов'язання суб'єкта господарювання допустити посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки (постанова від 22.08.2018 року у справі № 818/1735/17, від 26.09.2018 року у справі № 826/853/17). Так, в цих постановах Верховний Суд зазначив, що згідно з частиною третьою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України. Звернення до суду є способом здійснення повноважень відповідного суб'єкта владних повноважень, під час якого суд здійснює попередній судовий контроль, перевіряючи наявність законних підстав для втручання суб'єкта владних повноважень (позивача), запобігаючи можливим порушенням прав, свобод або законних інтересів фізичних або юридичних осіб. Звернення суб'єкта владних повноважень до суду не є способом захисту його прав чи інтересів, оскільки адміністративне судочинство має інше завдання. У разі встановлення судом відповідних правових підстав для звернення до суду, прямо визначених у Конституції або законах України, суд може відкрити провадження в адміністративній справі за позовом суб'єкта владних повноважень і вирішувати її по суті. Судовий розгляд у справі за позовом суб'єкта владних повноважень, який подано до суду за відсутності необхідних передумов, не може призвести до виконання завдання адміністративного судочинства - захисту прав фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно, якщо суб'єкт владних повноважень звернувся до суду без передбачених законом підстав, і це з'ясовано судом на стадії відкриття провадження, то суд відмовляє у відкритті провадження, оскільки спір не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо ці обставини були з'ясовані судом після відкриття провадження, суд закриває провадження у справі. Розгляд таких спорів перебуває поза межами не лише адміністративної юрисдикції адміністративних судів та не належить до юрисдикції жодного іншого суду. Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві не має правових підстав для звернення до суду з цим позовом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, оскільки Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві звернулося до адміністративного суду за відсутності передбачених законом підстав, суд вважає, що даний спір не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства, а у відкритті провадження в адміністративній справі належить відмовити.
Частина шоста статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Вирішуючи питання, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справ даної категорії, Верховний Суд у пункті 38 постанови від 26.09.2018 року у справі № 826/853/17 вказав, що розгляд таких спорів перебуває поза межами не лише адміністративної юрисдикції адміністративних судів, а не належить і до юрисдикції жодного іншого суду.
На підставі вищенаведеного та керуючись пунктом 1 частини першої статті 170, статті 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити Головному управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві у відкритті провадження в адміністративній справі.
Згідно з частиною другою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя П.О. Григорович