(про відмову у забезпеченні позову)
19 червня 2019 року м. Житомир справа № 240/8547/19
категорія 109020100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Капинос О.В., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 11.09.2018 №6-3556/14-18-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою".
Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про забезпечення позову шляхом:
зупинення дії наказу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 11.09.2018 №6-3556/14-18-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою";
заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області вчиняти будь-які дії пов'язані з розробленням проекту землеустрою на підставі наказу від 11.09.2018 №6-3556/14-18-СІ (оплата договору тощо);
заборони ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" виконувати укладений 19.03.2019 з Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області договір на виконання робіт з землеустрою та здійснювати підготовку до проведення земельних торгів на підставі наказу від 11.09.2018 №6-3556/14-18-СГ;
заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області та ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" подавати на погодження розроблений підставі наказу від 11.09.2018 №6-3556/14-18-СГ проект землеустрою до органів, визначених ст.ст. 186, 186-1 Земельного кодексу України;
заборони територіальним органам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру приймати на розгляд від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" та погоджувати проект землеустрою, розроблений підставі наказу від 11.09.2018 №6-3556/14-18-СГ;
заборони державним кадастровим реєстраторам відділу у Малинському районі Головного Управління Держгеокадастру у Житомирській області вносити відомості до державного земельного кадастру про реєстрацію земельної ділянки, проект землеустрою щодо якої розроблено на підставі наказу від 1 1.09.2018 №6-3556/14-18-СГ;
заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області вчиняти будь-які дії, пов'язані з підготовкою та проведенням земельних торгів щодо земельної ділянки, проект землеустрою щодо якої розроблено на підставі наказу від 1 1.09.2018 №6-3556/14-18-СГ.
В обґрунтування клопотання вказує на протиправність спірного наказу, оскільки ним включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах земельну ділянку площею 2,0 га на території с.Пиріжки, Малинського району, на яку йому надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою для відведення у власність наказом від 11.09.2018 №6-3557/14-18-СГ. Більш того, розроблений ним проект землеустрою на вказану земельну ділянку погоджено у порядку ст.186-1 Земельного кодексу України. Вважає, що у разі виконання спірного наказу, подальшого розроблення Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодження розробленого проекту землеустрою, внесення відомостей до Державного земельного кадастру шляхом реєстрації земельної ділянки як об"єкта цивільних прав та виставлення її як лота на торги, він буде позбавлений можливості закінчити процес реалізації свого права на безоплатну приватизацію земельної ділянки.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд при вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення позову, виходить з наступного.
Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області 11.09.2018 винесено наказ №6-3557/14-18-СТ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та надано позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населеного пункту с. Пиріжки Малинського району Житомирської області, згідно поданого клопотання.
Цього ж дня, Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області винесено наказ №6-3557/14-18-СТ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" яким земельну ділянку площею 2 га, що знаходиться на території с. Пиріжки Малинського району Житомирської області включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на земельних торгах.
Частиною 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
За змістом частин 1, 4, 5, 6 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
З урахування вказаного суд наголошує, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно певної сторони у спорі, їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат та наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.
Із аналізу наведених норм випливає, що забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.
Разом з цим, варто зазначити, що розглядати заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність способу забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що заявником у заяві про забезпечення позову не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди його правам, свободам та інтересам, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Також до заяви не було додано жодних доказів у підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням предмету заявлених позовних вимог, якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник лише вказує на дії, які можуть бути вчинені в майбутньому та які, на його думку, можуть ускладнити виконання рішення суду, однак не наводить існування очевидних фактів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Більш того, відповідно до ч.3 ст152 КАСУ у заяві про забезпечення позову можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжити судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
В порушення зазначених норм у заяві позивачем не обґрунтовано доцільності вжиття кожного з заходів забезпечення позову, а викладено лише загальну позицію стосовно протиправності спірного наказу. Однак, правову оцінку щодо протиправності спірного наказу суд може надати лише при винесенні рішення по суті, інакше це буде свідчити про вирішення позову наперед.
Окрім того, подання позовної заяви, предметом якої є визнання протиправним та скасування наказу відповідача, не може слугувати беззаперечним доказом того, що таке рішення відповідача є очевидно протиправним. Відповідність винесеного рішення критеріям правомірності підлягає дослідженню при судовому розгляді з урахуванням ст.77 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, в тому числі відсутність обґрунтування заявленого клопотання, суд не вбачає підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у забезпеченні позову.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Капинос