20 червня 2019 року Справа № 160/4456/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
15.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 01 квітня 2017 року з компенсацією втрати частини грошових доходів;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України з 01 квітня 2017 йому не виплачується пенсія, а тому позивач вважає такі дії відповідача протиправними, незаконними та такими, що порушують його конституційне право на соціальний захист.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.
03.06.2019 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив, відповідно до якого вказано, що 18.04.2018 позивач звернувся із заявою до Чечелівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) про запит пенсійної справи Центрального управління ПФУ м.Маріуполя, надавши при цьому інформацію управління соціального захисту населення Чечелівської районної у місті Дніпрі ради від 18.04.2018 № 1137 про те, що позивач відмовився отримувати довідку про реєстрацію як внутрішньо переміщеної особи, оскільки з 18.04.2018 мав реєстрацію постійного місця проживання у м.Дніпрі за адресою АДРЕСА_1 . Призначення або відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам проводиться згідно з пунктом 10, 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам затвердженого постановою Каьінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365. Відповідно до зазначених пунктів необхідною умовою для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам органами, що здійснюють соціальні виплати, є прийняття відповідного рішення комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам з урахуванням акта обстеження матеріального - побутових умов сім'ї. Після отримання роз'яснень позивач надав довідку внутрішньо переміщеної особи управління соціального захисту населення Чечелівської районної у місті Дніпрі ради від 05.09.2018 №0000610071/1203004950, але дізнавшись про необхідність складання такого акту, позивач відмовився від довідки. Тому, листом від 18.09.2018 № 2720 зазначене управління надало інформацію про зняття позивача за власним бажанням з обліку в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб, а це означає, що довідка від 05.09.2018 №0000610071/1203004950 втратила чинність. Про необхідність надання довідки про відмову у взятті на облік або довідки про взяття на облік для поновлення виплати пенсії позивачу повідомлялося листом від 29.12.2018 № 588/03-07/26 та неодноразово в телефонній розмові, оскільки не отримавши належної інформації, виплата пенсії позивачу не може бути поновлена.
А тому Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проти задоволення адміністративного позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні в повному обсязі.
Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 04.03.2010 користується правом на отримання пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 .
З 01.09.2014 позивач перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Маріуполя як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України та району проведення антитерористичної операції на підставі довідки Управління соціального захисту населення Жовтневої районної адміністрації Маріупольської міської ради від 11.11.2014 № 1411001823.
23.10.2017 позивач звернувся із заявою до Центрального управління ПФУ м.Маріуполя про продовження виплати пенсії, надавши при цьому довідку внутрішньо переміщеної особи Управління соціального захисту населення Центральної районної адміністрації Маріупольської міської ради від 23.08.2017 № 0000307409.
Протоколом засідання комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 09.11.2017 № 42 позивачу було відмовлено у поновленні виплаті пенсії на підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї у зв'язку з відсутністю за вказаною у довідці адресою.
З 18.04.2018 ОСОБА_1 зареєстрований та постійно мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
18.04.2018 позивач звернувся із заявою до Чечелівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) про запит пенсійної справи Центрального управління ПФУ м.Маріуполя, надавши при цьому інформацію управління соціального захисту населення Чечелівської районної у місті Дніпрі ради від 18.04.2018 № 1137 про те, що позивач відмовився отримувати довідку про реєстрацію як внутрішньо переміщеної особи, оскільки з 18.04.2018 мав реєстрацію постійного місця проживання у м.Дніпрі за адресою АДРЕСА_1 .
05.09.2018 ОСОБА_1 надав довідку внутрішньо переміщеної особи управління соціального захисту населення Чечелівської районної у місті Дніпрі ради за № 0000610071/1203004950, але дізнавшись про необхідність складання акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї управлінням соціального захисту населення, позивач відмовився від довідки. Тому, листом листом Управління соціального захисту населення Чечелівської районної у місті Дніпрі ради від 18.09.2018 № 2720 зазначено, що відповідно до п.1 ст.12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» на підставі особистої заяви, заявник знятий з обліку в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб у зв'язку із реєстрацією постійного місця проживання з 18.04.2018 у м.Дніпрі за адресою: АДРЕСА_1 .
11.12.2018 макет пенсійної справи позивача надійшов до Чечелівського відділу м.Дніпра.
Про необхідність надання довідки про відмову у взятті на облік або довідки про взяття на облік для поновлення виплати пенсії позивачу повідомлялося листом від 29.12.2018 № 588/03-07/26.
14.03.2019 позивач звернувся до Чечелівського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо продовження виплати йому пенсії, на що 22.03.2019 за № 1972/М-09 відповідач повідомив, що «…для продовження виплати пенсії за даними електронної пенсійної справи до періоду, коли буде можливо запросити паперову пенсійну справу, в якій знаходяться всі документи, на підставі яких призначена пенсія, позивачу необхідно надати до відділу лист з управління захисту населення Чечелівської районної у місті Дніпрі ради про відмову у взятті на облік у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Після надання письмової відмови у взятті на облік із зазначених їх причин, позивач буде отримувати пенсію на загальних підставах, але з обов'язковим контролем надходження паперової письмової справи».
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, незаконними та такими, що порушують його конституційне право на соціальний захист, а тому був змушений звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Предметом спору у даній справі є встановлення обставин, що підтверджують наявність або відсутність правових підстав для припинення виплати пенсії за віком у відповідності до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Конституцією України закріплено основи соціальної спрямованості держави.
Так, згідно зі ст.3, ст. 19, ст. 46 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.
Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.
Так, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.ст.73-76 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оцінюючи усі докази, надані суду, у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.
В ході судового розгляду справи судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком.
Виплату пенсії припинено з 01.04.2017.
На час розгляду справи виплату пенсії позивачу не відновлено.
В обґрунтування підстав припинення виплати пенсії відповідач зазначив про відсутністьу позивача довідки про встановлення статусу внутрішньо переміщеної особи.
Суд вважає безпідставними та необґрунтованими такі доводи відповідача в обґрунтування підстав припинення виплати пенсії.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії, серед яких така підстава, як відсутність довідки про встановлення статусу внутрішньо переміщеної особи, відсутня.
Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав, визначених законом, для припинення виплати пенсії ОСОБА_1 . Не надано і доказів прийняття відповідного обґрунтованого рішення в розумінні ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на викладене, суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з 01.04.2017 було здійснено відповідачем не у спосіб, передбачений Конституцією України та Законом № 1058-IV, та без законних на те підстав.
Суд вважає доцільним зауважити відповідачу, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.
При цьому, реєстрація особи як внутрішньо переміщеної - це її право, а не обов'язок, та надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо.
Таким чином, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або «інші права», як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, при цьому, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.
Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. №365, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 р. №335, в якості обґрунтування підстав припинення виплати пенсії, не враховуються судом, виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч.1,2 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцієюта законами України.
Окрім того, виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення (п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону (преамбула до Закону № 1058-IV).
Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами, в даному випадку, право позивача на отримання пенсії за віком.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, щоправосуддя в Україніздійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейськихстандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконаннярішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейськоїкомісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах «Beyelerv. Italy» № 33202/96, «Oneryildizv. Turkey» № 48939/99, «Moskalv. Poland» № 10373/05).
З урахуванням викладеного, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення з 01.04.2017 у виплати пенсії ОСОБА_1 є протиправними.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості
Відповідно до приписів статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У зв'язку тим, що судом було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 року, з метою повного та ефективного захисту прав, свобод інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 01 квітня 2017 року з компенсацією втрати частини грошових доходів.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до квитанції від 15.05.2019 № 1595-4550-3003-9182, яка міститься в матеріалах справи, за подання даного адміністративного позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень, 40 коп.).
Враховуючи задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження документально підтверджених понесених позивачем судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, а саме, судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень, 40 коп.).
Керуючись ст. ст. 139, 244, 245, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2017 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пенсії за віком з 01 квітня 2017 року з компенсацією втрати частини грошових доходів
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 768,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко