копія
20 червня 2019 р. Справа № 160/5606/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Златін С.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не повернення позивачу грошових коштів у сумі 220 000 грн. та 1500 доларів США, які були арештовані згідно ухвали суду від 22.07.2016 року та розміщені на депозитних рахунках Головного управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Дніпропетровській області та стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 220 000 грн. та 1500 доларів США, які були арештовані згідно ухвали суду від 22.07.2016 року та розміщені на депозитних рахунках Головного управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Дніпропетровській області на користь позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач відмовляється виконати ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 11.09.2018 року у справі № 193/1754/16-к, якою скасовано арешт, накладений 22.07.2016 року ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в межах кримінального провадження, зареєстрованого у ЄРДР за № 12016040230000112 від 24.02.2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 306, ч.2 ст. 307 КК України, а саме: в частині накладення арешту на грошові кошти в сумі 220 000 грн. та 1500 доларів США та зобов'язано Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Дніпропетровській області повернути готівку, яка перебуває на депозитному рахунку, що належить позивачу.
До позовної заяви позивач додає довідку відповідача від 07.02.2019 року про те, що у кримінальному провадженні за № 12016040230000112 позивач мав статус свідка, до кримінальної відповідальності не притягувався, обвинувальний акт до суду відносно позивача не направлявся.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З позовної заяви та доданих до неї документів судом встановлено, що предметом спору є бездіяльність відповідача не виконання ухвали Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 11.09.2018 року у справі № 193/1754/16-к, яка винесена в рамках кримінального провадження за № 12016040230000112.
Ухвала Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 11.09.2018 року у справі № 193/1754/16-к винесена відповідно до статей 171-173, 303-307 КПК України
Із змісту позовної заяви судом встановлено, що позивач фактично бажає отримати грошові кошти, які знаходяться у відповідача, тобто позивач бажає виконати ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 11.09.2018 року у справі № 193/1754/16-к.
Частиною другою статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Основного Закону).
Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пункти 1-3 частини першої статті 4 КАС адміністративною справою визначають переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; а адміністративним судом - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини другої статті 19 КАС).
Завданнями кримінального провадження відповідно до частини першої статті 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (частина перша статті 1 КПК).
У Рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6рп/2001 роз'яснено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери. Із цього слідує, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.
У Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що, здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання діють до порушення кримінальної справи, однак вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність вказаних суб'єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ. Зазначене обумовлює висновок, що компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ. Крім того, імперативний припис пункту 2 частини третьої статті 17 КАС України виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо справ, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
При цьому Конституційний Суд України у цій справі вирішив, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1666а15.
У межах спірних правовідносин позивач і відповідач діють як учасники кримінального провадження, права і обов'язки яких визначені кримінальним процесуальним законом, тому спір у цій справі не може бути предметом розгляду в адміністративному суді.
Розділом VIII Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 року № 4651/VI передбачений порядок виконання судових рішень, прийнятих в рамках кримінального законодавства, зокрема, статтями 534, 535 КПК передбачені норми щодо порядку виконання судових рішень у кримінальному провадженні та звернення судового рішення до виконання.
Тобто, спір, який виник між сторонами з приводу бездіяльності органів поліції щодо невиконання ухвали слідчого судді підлягає вирішенню в порядку кримінального судочинства.
Враховуючи викладене дана справа не підсудна адміністративним судам, а повинна вирішуватися місцевим загальним судом в порядку КПК України.
Аналогічну за своїм змістом правову позицію займав і Дніпропетроський апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 08.11.2016 року по справі № 804/5380/16.
Керуючись ст.ст. 170,256 КАС України, суддя -
Відмовити у відкритті провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
Ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України
Суддя (підпис) С.В. Златін
З оригіналом згідно Помічник судді Лісна А.М.