18 червня 2019 року Справа № 160/4558/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
при секретарі: Мартіросян Г.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
І. ПРОЦЕДУРА
1.20.05.2019 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у здійсненні позивачу, ОСОБА_1 , перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням її стажу судді, який дає право на відставку та з урахуванням 1/2 строку навчання на денному відділенні вищого юридичного навчального закладу, який загалом складає 26 років 07 місяців 18 днів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок, та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90%, починаючи виплату з 22 січня 2019 року, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, з подальшим перерахунком раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
2. Ухвалою суду від 23.05.2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи в адміністративній справі №160/4558/19 та призначено розгляд справи на 18.06.2019 року, з урахуванням положень ст. 262 КАС України.
3. Також, ухвалою суду від 23.05.2019 року було витребувано у відповідача належним чином завірені копії таких документів:
- звернення позивача про здійснення перерахунку пенсії від 22.01.2019 року;
- лист відповідача № 270/03-05/12 від 28.01.2019 року;
- копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
4. 11.06.2019 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов з додатками та доказами направлення позивачу. У відзиві на адміністративний позов заявлено клопотання про розгляд справи за участю представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
5. Щодо клопотання відповідача про розгляд справи за участю його представника.
6. За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
7. Статтею 12 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
8. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
9. Згідно з частиною першою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
10. Частиною 2 статті 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
11. Згідно з ч.3 ст.257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
12. Відповідно до частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складної є справи, зокрема, щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
13. Частиною 6 статті 262 КАС України встановлено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
14. Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 у справі «Ахеп v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
15. При цьому, положення КАС України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи та надавати письмові пояснення з доказами.
16. При цьому, відповідачем не обґрунтовано, з яких підстав потрібно проводити розгляд справи за участю його представника, не зазначено, які пояснення та документи він бажає надати у судовому засіданні.
17. З урахуванням викладеного, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи у судовому засіданні.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
18. Розпорядженням Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м.Дніпропетровська №8060003 від 29.01.2015 року позивачу було призначено довічне грошове утримання судді у відставці.
19. Починаючи з 31.12.2014 року та на цей час позивач отримую довічне грошове утримання у розмірі 88% від судового винагородження працюючого судді.
20. Апеляційним судом Дніпропетровської області для визначення відсотка від судового винагородження працюючого судді був наданий розрахунок, в якому було зазначено, що стаж позивача судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 24 роки 8 місяців та 18 днів, що відповідає 88% від судового винагородження працюючого судді, при цьому суд не врахував її навчання на денному відділенні у Харківському юридичному інституті з 01.09.1983 року по 01.07.1987 року, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 у розмірі одного року одинадцяти місяців, тобто половину строку навчання.
21. З цього приводу позивач звернулася повторно до Апеляційного суду Дніпропетровської області, де їй був наданій новий розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17.01.2019 року № 04.4-59/15/2019, і цей цей стаж складає 26 років 7 місяців 18 днів з урахуванням половини строку її навчання, що дає підставу нарахувати позивачу довічне грошове утримання у розмірі 90% від судового винагородження працюючого судді відповідно до ст. 43 Закону України " Про статус суддів" від 15.12.1992 року №2862-ХІІ із змінами (Закону України від 24.02.1994 року №4015-ХІІ) та Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865.
22. З приводу перерахунку довічного грошового утримання з наведених підстав позивач 22.01.2019 року звернулася до відповідача із заявою та просила Пенсійний фонд провести перерахунок у бік збільшення раніше призначеного їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням стажу судді 26 років 07 місяців 18 днів, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання у розмірі 90% від судового винагородження працюючого судді.
23. Проте, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 270/03-05/12 від 28.01.2019 року позивачу було відмовлено у проведенні перерахунку у повному обсязі, з посиланням на те, що відповідно до Закону України від 02.06. 2016 року №1402 "Про судоустрій і статус суддів" та абзацу 2 пункту 25 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень до цього Закону врахування навчання на денному відділенні у Харківському юридичному інституті з 01.09.1983 року по 01.07.1987 року не є можливим.
24. Позивач вважає рішення Пенсійного фонду, прийняте у формі листа № 270/03-05/12 від 28.01.2019 року щодо відмови у перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання протиправним та таким, що порушує її конституційні права, у зв'язку із чим звернулася до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
25. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивачем була надана довідка-розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного утримання судді у відставці № 044-5915/2019 від 17.01.2019 року на перерахунок відсотків для обчислення довічного грошового утримання судді у відставці. До стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посадах визначених ст. 137 Закону №1402:
- судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, суддів Конституційного Суду України;
- члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
- судів в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входять до його складу.
26. Відповідач вважає, що при проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання раніше встановлений відсоток не перераховується, у зв'язку із чим неможливо зарахувати до стажу роботи на посаді судді навчання у Харківському юридичному інституті.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
27. Позивач, ОСОБА_1 , з 31.12.2014 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до норм Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
28. Як вбачається зі складеного Апеляційним судом Дніпропетровської області 17.01.2019 року розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 № 04.4-59/15/2019 стаж її роботи, станом на 30.12.2014 року, становить 26 років 07 місяців 18 днів. При цьому, до стажу зараховано період з 01.09.1983 року по 01.07.1987 року навчання у Харківському юридичному інституті імені Дзержинського (половина строку навчання) (а.с.18).
29. Згідно з розрахунку стажу роботи від 17.01.2019 року № 04.4-59/15/2019 для встановлення щомісячної надбавки за вислугу років ОСОБА_1 вбачається, що до її стажу зараховано період роботи з 09.04.1990 року по 15.10.1999 року на посаді народного судді Бабушкінського районного народного суду міста Дніпропетровська, що складає 09 років 06 місяців 06 днів, а також період роботи з 18.10.1999 року по 30.12.2014 року на посаді судді апеляційного суду Дніпропетровської області, що складає 15 років 02 місяці 12 днів.
30. Усього стаж роботи для встановлення щомісячної надбавки за вислугу років станом на 29.12.2014 року становить 24 роки 08 місяців 18 днів. Розмір надбавки за вислугу років судді на день відрахування зі штату суду - 50 % (а.с.19).
31. Згідно постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.02.2016 року та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2016 року у справі № 200/2645/15-а, з 31.12.2014 року проведено розрахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 88% від грошового утримання судді, з урахуванням виплаченої різниці.
32. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 отримує довічне грошове утримання у розмірі 88% від грошового утримання судді, із зарахуванням стажу роботи - 24 роки 08 місяців 18 днів.
33. З приводу перерахунку довічного грошового утримання з вище наведених підстав та з урахуванням складеного Апеляційним судом Дніпропетровської області від 17.01.2019 року №04.4-59/15/2019 розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , позивач 22.01.2019 року звернулася до відповідача із заявою, в якій просила провести перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням стажу судді 26 років 07 місяців 18 днів, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання у розмірі 90% від судового винагородження працюючого судді, тобто із урахуванням періоду з 01.09.1983 року по 01.07.1987 року навчання позивача у Харківському юридичному інституті імені Дзержинського.
34. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №270/03-05/12 від 28.01.2019 року позивачу було відмовлено у проведенні перерахунку у повному обсязі, з посиланням на те, що відповідно до положень Закону України від 02.06.2016 року № 1402 "Про судоустрій і статус суддів" та абзацу 2 пункту 25 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень до цього закону врахування навчання на денному відділенні у Харківському юридичному інституті з 01.09.1983 року по 01.07.1987 року не є можливим.
35. Не погодившись із вищевказаною відмовою у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 22.01.2019 року, позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
36. Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
37. Відповідно до п. 25 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1402 - VIII від 02.06.2016 року «Про судоустрій і статус суддів», у випадку коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
38. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90% суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
39. Відповідно до ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року №2862-ХІІ (в редакції, що діяла на день набрання чинності Закону № 2453-VІ), до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
40. В пункті 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005 суд зазначив, що Конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості. Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності. Право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага. Статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, право на отримання виплат (пенсії, щомісячного довічного грошового утримання), рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.
41. При цьому, в п. 2 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що за змістом ст. 126 Конституції України положення ч. 3 ст. 11 Закону України «Про статус суддів» у взаємозв'язку з ч. 8 ст. 14 Закону України «Про судоустрій України» треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.
42. Відповідно до ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла до внесення змін Законом України від 08.07.2011 року № 3668-VІ) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
43. Положеннями п.п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2000 року № 865 встановлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
44. Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» внесено зміни до вказаної норми, згідно з якими щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування судді, який працює на відповідній посаді.
45. Рішенням Конституційного Суду України від 03.06.2013 року № 3- рп/2013 визнано такою, що не відповідає Конституції України(є неконституційною) ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» у зв'язку з тим, що вона не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів, а тому суперечить ст. 126 Основного Закону України та вказано, що підлягає застосуванню ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції до змін, внесених Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
46. При цьому, у зазначеному рішенні Конституційний Суд України наголосив, що неодноразово висловлював та враховує попередні правові позиції стосовно гарантій незалежності суддів, зокрема і суддів у відставці, що були викладені ним у рішеннях від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, від 01.12.2004 року № 19- рп/2004, від 11.10.2005 року № 8-рп/2005, від 22.05.2008 року № 10- рп/2008.
47. У відповідності до статті 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» №594/95 від 10.07.1995 року передбачено зарахування до стажу роботи судді, що дає право на відставку, крім стажу трудової діяльності, визначеної в частині четвертій статті 43 Закону України «Про статус суддів» половини строку навчання на денному відділенні у вищих юридичних закладах та періоду проходження строкової військової служби.
48. Згідно з абзацом 2 пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 року №545, до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
49. У відповідності до Указів Президента України №584/95 від 10.07.1995 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» та №1061/2002 від 25.11.2002 року «Про внесення змін до Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584», до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку і навчання у вищих юридичних навчальних закладах період проходження строкової військової служби.
50. Таким чином, суд зазначає, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 року, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, зокрема, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу.
51. Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 27.02.2018 року у справі №127/20301/17, від 06.03.2018 року у справі №308/6953/17, від 20.03.2018 року у справі № 520/5814/17, від 22.03.2018 року у справі №520/5412/17, від 22.05.2018 року у справі №490/1719/17, від 17.10.2018 року у справі №140/263/17, від 09.11.2018 року у справі №751/11448/16-а, від 20.12.2018 року у справі №751/7138/17.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
52. Згідно матеріалів справи, у період з 1983 року до 1987 рік позивач навчалася у вищому навчальному закладі, а саме у Харківському юридичному інституті імені Дзержинського за денною формою навчання.
53. Отже, з урахуванням вищевказаних положень норм законодавства, половина цього часу навчання, тобто 1/2 частини цього стажу також має бути віднесено до спеціального стажу.
54. Судом встановлено, що половина строку навчання позивача на денному відділенні у Харківському юридичному інституті імені Дзержинського у період з 01.09.1983 року по 01.07.1987 року становить 1 рік 11 місяців 00 днів.
55. Згідно матеріалів справи, у період з 09.04.1990 року по 15.10.1999 року позивач, ОСОБА_1 , перебувала на посаді народного судді Бабушкінського районного народного суду міста Дніпропетровська, що становить 09 років 06 місяців 06 днів, а з 18.10.1999 року по 30.12.2014 року позивач перебувала на посаді судді апеляційного суду Дніпропетровської області, що становить 15 років, 02 місяці 12 днів.
56. Суддівський стаж, що дає позивачу право на одержання щомісячного грошового утримання становить 24 роки 08 місяців 18 днів.
57. У той же час, при перерахунку довічного грошового утримання відповідач безпідставно не врахував половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Дзержинського у період 01.09.1983 року по 01.07.1987 року, що становить 01 рік 11 місяців 00 днів.
58. Отже, з урахуванням вищевикладеного загальний стаж роботи на посаді судді позивача, з урахуванням спірних періодів складає 26 років 07 місяців 18 днів, тобто 24 роки 08 місяців 18 днів - робота на посаді судді + 01 рік 11 місяців 00 днів 1/2 строку навчання у вищому навчальному юридичному закладі.
59. Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
60. Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
61. Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
62. З огляду на вищезазначене, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, та з урахуванням положень ч.2 ст. 9 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягають у відмові в призначенні, здійсненні нарахування ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді, з причини не врахування до стажу роботи на посаді судді 1/2 (половини) строку навчання у вищому навчальному закладі - Харківському юридичному інституті імені Дзержинського за денною формою навчання та щодо відмови в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 22.01.2019 року та відмови у виплаті недоплаченого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 22.01.2019 року, тобто з часу звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській зарахувати в стаж роботи на посаді судді 1/2 (половину) строку навчання у вищому навчальному закладі - Харківському юридичному інституті імені Дзержинського за денною формою навчання, зокрема - 1 рік 11 місяців 00 днів та визначити суддівський стаж роботи - 26 років 07 місяців 18 днів, а також призначити (визначити) ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючому на відповідній посаді судді, без обмеження граничного, максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання, як судді, яка на час виходу у відставку мала стаж роботи на посаді судді 26 років 07 місяців 18 днів, починаючи з 22.01.2019 року - часу звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, без обмеження граничного, максимального розміру щомісячного довічного утримання, як судді, яка на час виходу у відставку мала стаж роботи судді 26 років 07 місяці 18 днів, врахувавши 1/2 (половину) строку навчання у вищому навчальному закладі - Харківському юридичному інституті імені Дзержинського за денною формою навчання, зокрема - 1 рік 11 місяців 00 днів, починаючи з 22.01.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
63. Щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати у місячний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили звіт про виконання постанови суду відповідно до статті 382 КАС України, то суд зазначає про таке.
64. Відповідно до частини 1 та 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення; За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
65. Наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
66. Отже, суд вважає, що зобов'язати надати такий звіт, це право суду, а не обов'язок, в тому числі доказів невиконання судового рішення у майбутньому не надано, а тому суд не вбачає підстав для застосування ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
67. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
68. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
69. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
70. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".
72. Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).
71. Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" № 30985/96).
72. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
73. Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
74. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
75. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності свої дій.
76. Отже, з системного аналізу матеріалів справи суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, у зв'язку із чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню та визнанню протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягають у відмові в призначенні, здійсненні нарахування ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді, з причини не врахування до стажу роботи на посаді судді 1/2 (половини) строку навчання у вищому навчальному закладі - Харківському юридичному інституті імені Дзержинського за денною формою навчання та щодо відмови в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 22.01.2019 року та відмови у виплаті недоплаченого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 22.01.2019 року, тобто з часу звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області; зобов'язанню Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській зарахувати в стаж роботи на посаді судді 1/2 (половину) строку навчання у вищому навчальному закладі - Харківському юридичному інституті імені Дзержинського за денною формою навчання, зокрема - 1 рік 11 місяців 00 днів та визначити суддівський стаж роботи - 26 років 07 місяців 18 днів, а також призначити (визначити) ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючому на відповідній посаді судді, без обмеження граничного, максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання, як судді, яка на час виходу у відставку мала стаж роботи на посаді судді 26 років 07 місяців 18 днів, починаючи з 22.01.2019 року - часу звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а також зобов'язанню Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, без обмеження граничного, максимального розміру щомісячного довічного утримання, як судді, яка на час виходу у відставку мала стаж роботи судді 26 років 07 місяці 18 днів, врахувавши 1/2 (половину) строку навчання у вищому навчальному закладі - Харківському юридичному інституті імені Дзержинського за денною формою навчання, зокрема - 1 рік 11 місяців 00 днів, починаючи з 22.01.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
77. Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
78. Враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача сплачений нею судовий збір у розмірі 768,40 гривень.
79. Керуючись статтями 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
80. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
81. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що полягають у відмові в призначенні, здійсненні нарахування ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати судді, з причини не врахування до стажу роботи на посаді судді 1/2 (половини) строку навчання у вищому навчальному закладі - Харківському юридичному інституті імені Дзержинського за денною формою навчання та щодо відмови в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 22.01.2019 року та відмови у виплаті недоплаченого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 22.01.2019 року, тобто з часу звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
82. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській зарахувати в стаж роботи на посаді судді 1/2 (половину) строку навчання у вищому навчальному закладі - Харківському юридичному інституті імені Дзержинського за денною формою навчання, зокрема - 1 рік 11 місяців 00 днів та визначити суддівський стаж роботи - 26 років 07 місяців 18 днів, а також призначити (визначити) ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючому на відповідній посаді судді, без обмеження граничного, максимального розміру щомісячного довічного грошового утримання, як судді, яка на час виходу у відставку мала стаж роботи на посаді судді 26 років 07 місяців 18 днів, починаючи з 22.01.2019 року - часу звернення ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
83. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, без обмеження граничного, максимального розміру щомісячного довічного утримання, як судді, яка на час виходу у відставку мала стаж роботи судді 26 років 07 місяці 18 днів, врахувавши 1/2 (половину) строку навчання у вищому навчальному закладі - Харківському юридичному інституті імені Дзержинського за денною формою навчання, зокрема - 1 рік 11 місяців 00 днів, починаючи з 22.01.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
84. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 гривень.
85. Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).
86. Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).
87. Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
88. Повне рішення складено 18.06.2019 року.
Суддя В.В Ільков