18 квітня 2019 року Справа № 160/2242/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛозицької І.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
11.03.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427), яка полягає у не виплаті, починаючи з 01.08.2018 року до 30.11.2018 року (всього чотири місяця), пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) про призупинення виплати пенсії з 01.08.2018 року до 30.11.2018 року (всього чотири місяця) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) сплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , заборгованість з 01.07.2018 року до 30.11.2018 року (всього чотири місяця), а також, утриматись від подальшого призупинення її виплати.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона є внутрішньо переміщеною особою з території проведення антитерористичної операції, є пенсіонером та отримує пенсію за віком. Перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області. Однак, з 01 серпня 2018 року по 30 листопада 2018 року виплату пенсії позивачу було призупинено. У відповідь на звернення, Головним управлінням Пенсійного фонду України Дніпропетровської області надано відповідь листом від 07.02.2019 року № 1751/Т-07, згідно якої підставою для припинення виплати пенсії були обставини не передбачені ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивач вважає протиправними, адже, ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено вичерпний перелік підстав припинення виплати пенсії. При цьому, як зазначив позивач, жодна з встановлених підстав припинення виплати пенсії не має відношення до позивача. Також позивач зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.
Ухвалою суду від 18.03.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
У встановлений судом строк, відповідач заперечуючи проти позову, надав свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи.
В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що не погоджується з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими. Посилаючись на те, що на підставі відомостей отриманих з інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», розпорядником якої є Адміністрація Державної прикордонної служби України, була виявлена тривала відсутність позивача (понад 60 днів) за місцем проживання та прийнято рішення щодо тимчасового призупинення їй виплати пенсії, починаючи з 01.08.2018 року, з метою підтвердження фактичного місця проживання. 08.10.2018 року позивач звернулась до Управління з заявою про поновлення виплати пенсії. Згідно витягу з протоколу управління праці та соціального захисту населення м.Нікополя від 25.10.2018 року № 22 Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам позивачу поновлено виплату пенсії з 01.12.2018 року. За період з 01.08.2018 року по 30.11.2018 року нараховано боргу у розмірі 6820,52 грн., який буде виплачене окремо з урахуванням змін внесених постановою Кабінету Міністрів України № 335 від 25.04.2018 року до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 261, ч. 2, ч. 3, ч. 5 ст. 262, п. 2 ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 263 КАС України, суд розглянув адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код (ІПН) НОМЕР_1 , є громадянкою України.
З 27.07.2011 року ОСОБА_1 призначена пенсія за віком та взято на облік в управлінні Пенсійного фонду України в м.Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області.
ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання якої: АДРЕСА_1 , що підтверджено довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 23.10.2014 р. №1214000224.
За заявою ОСОБА_1 було здійснено запит пенсійної справи та електронну пенсійну справу взято на облік в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
15.01.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про відновлення виплати пенсії та роз'яснення причин її невиплати.
Листом від 07.02.2019 року № 1751/Т-07 Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повідомило, що виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2018 року було припинено до з'ясування згідно списків пенсіонерів з числа внутрішньо переміщених осіб, по яких попередньо надавалась інформація згідно інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомукаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, про відсутність на підконтрольній території понад 60 днів. 08.10.2018 року ОСОБА_1 надано заяву на поновлення виплати пенсії та довідку від 23.10.2014 року № 1214000224 про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи. Згідно протоколу управління соціальної політики Нікопольської міської ради від 25.10.2018 року № 22, отриманого 10.11.2018 року, виплату пенсії у грудні 2018 року було поновлено. За період з 01.08.2018 року по 30.11.2018 року було нараховано суму боргу в розмірі 6820,52 грн. Згідно постанови № 335 сума боргу обліковується та буде виплачуватися на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Станом на сьогоднішній день, даний порядок відсутній.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення пенсійних виплат та бездіяльність щодо не виплати за період з 01.08.2018 року до 30.11.2018 року пенсії, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі по тексту Закон № 1058-IV).
Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Як вказує позивач в позовній заяві, у період з 01.08.2018 року по 30.11.2018 року пенсійні виплати вона не отримувала, зазначений факт не заперечується й відповідачем. Підставою для припинення пенсійних виплат слугувало виявлена тривала відсутність позивача (понад 60 днів) за місцем проживання, у зв'язку з чим було прийнято рішення щодо тимчасового призупинення виплати пенсії, починаючи з 01.08.2018 року, з метою підтвердження фактичного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, підставою для припинення виплати пенсії позивачу, в даному випадку, є відсутність позивача (понад 60 днів) за місцем проживання ( АДРЕСА_2 , 53200 ), відповідно до підпункту 2 пункту 12 Порядку № 365 (встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування).
Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 року (далі - Порядок № 365) встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж одного разу на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.
Відповідно до підпункту 3 пункту 12 Порядку № 365, соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.
В той же час, суд звертає увагу на те, що згідно з частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.
Аналіз вищенаведених норм Закону дає суду підстави дійти висновку, що Закон №1058-IV не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як відсутність пенсіонера (понад 60 днів) за місцем проживання.
При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", оскільки, як свідчить аналіз положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.
Припиняючи нарахування та виплату позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому, право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
Суд, досліджуючи документи, наявні в матеріалах справи, не вбачає жодних рішень, прийнятих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, на підставі яких була б призупинена виплата пенсії позивачу починаючи з 01 серпня 2018 року.
Однак, як свідчить аналіз положень Закону № 1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняттям пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статті 49 цього Закону.
Натомість відповідач у поясненнях щодо підстав припинення виплати пенсії ОСОБА_1 посилається на рішення виявлену тривалу відсутність позивача (понад 60 днів) за місцем проживання та прийняте рішення щодо тимчасового призупинення виплати пенсії, починаючи з 01.08.2018 року. Проте, відповідне рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду не надано.
Отже, судом встановлено порушення прав позивача щодо припинення та неотримання пенсійних виплат починаючи з 01 серпня 2018 року.
Однак, відсутність відповідного рішення Пенсійного органу відносно припинення виплат пенсії не є підставою вважати, що право позивача на отримання пенсійних виплат не було порушено.
Таким чином, припиняючи ОСОБА_1 виплату пенсії з 01 серпня 2018 року, відповідач порушив право позивача на мирне володіння своїм майном, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що такі дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є протиправними.
Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Разом з тим, судом встановлено, що на підставі Рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам управління праці та соціального захисту населення м.Нікополя, оформленим протоколом від 25.10.2018 р. № 22, ОСОБА_1 відновлено виплату пенсії з 01.12.2018 року.
Враховуючи те, що припинення виплати пенсії позивачу сталося внаслідок протиправних дій саме органу Пенсійного фонду України, суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 має право на відновлення та виплату їй пенсії, саме з 01.12.2018 року.
Судом встановлено, що за період з 01.08.2018 року по 30.11.2018 року обліковується борг зі сплати ОСОБА_1 пенсії.
Відповідач вказує, що така заборгованість не може бути виплачена з огляду на відсутність встановленого порядку здійснення соціальних виплат за минулий період.
Проте, доводи відповідача про те, що виплата заборгованості позивачу буде виплачуватись на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України з моменту його прийняття, є безпідставними, виходячи з наступного.
Так, у відповідності до частини 1, частини 2 статті 46 Закону № 1058-IV, нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Як вже досліджено судом, виключно Законом № 1058 - IV визначено підстави припинення пенсійних виплат. Посилання відповідача на положення постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 р. № 365 "Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" не є посиланням на норми Закону, оскільки, постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно- правовим актом.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
У преамбулі до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки, він має вищу юридичну силу.
За таких обставин, до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо виплати пенсії пенсіонерам, які мають вищу юридичну силу.
Оскільки Україна, як правова держава, гарантує своїм громадянам право на соціальний захист, яке реалізується в тому числі і у щомісячному отриманні пенсіонерами належної їм пенсії, тому заборгованість, що утворилась повинна бути їй сплачена.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для невиплати позивачу пенсії за період з 01.08.2018 року по 30.11.2018 року.
Оскільки, судом встановлено відсутність підстав для невиплати пенсії позивачу за період з 01.08.2018 року по 30.11.2018 року, таким чином пенсія позивачу повинна бути виплачена без відтермінування на невизначений час.
Зважаючи на те, що на момент звернення з адміністративним позовом до суду виплату пенсії позивачу поновлено з 01.12.2018 року, суд, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити позивачу пенсію за період з 01.08.2018 року по 30.11.2018 року.
Щодо вимоги позову в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області утриматись від подальшого призупинення виплати пенсії суд вказує, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому. Враховуючи викладене, суд дійшов про неможливість розгляду вимог щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області утриматись від подальшого призупинення виплати пенсії у зв'язку з вірогідним настанням певних наслідків, оскільки, на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_1 починаючи з 01 серпня 2018 року та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01.08.2018 року по 30.11.2018 року.
Згідно вимог пункту першого частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
З огляду на викладене, є необхідність допустити негайне виконання рішення суду в частині здійснення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у межах суми стягнення за один місяць.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд зазначає наступне.
За приписами ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючий майновий стан позивача, судом ухвалою від 18 березня 2019 року було задоволено клопотання позивача та звільнено його від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 77, 90, 139, 241-246, 255, 263, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) щодо припинення нарахування та виплати пенсії за віком ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01 серпня 2018 року по 30 листопада 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за період з 01 серпня 2018 року по 30 листопада 2018 року.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині здійснення виплати ОСОБА_1 пенсії у межах суми стягнення за один місяць.
У іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Текст рішення у повному обсязі складений 18.04.2019 року.
Суддя І.О. Лозицька