20 червня 2019 року ЛуцькСправа № 140/1683/19
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рожищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Рожищенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області (далі - Рожищенського ОУПФ) про визнання протиправним та скасування рішення №266/02-40-21 від 06.05.2019 та зобов'язання здійснити нарахування й виплату пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках від 24.04.2019 №2454/03-21 та №2454/03-21.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є інвалідом 2 групи від загального захворювання, з 26.07.2018 Рожищенським ОУПФ призначено пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
24.04.2019 вона звільнилась з роботи та 25.04.2019 року звернулась до управління ПФУ із заявою про перерахунок пенсії згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV на пенсію по інвалідності згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІI.
06.05.2019 ОСОБА_1 отримала рішення Рожищенського ОУПФ № 2622/02-40-21 про відмову у переведенні на пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, оскільки не досягла пенсійного віку, визначеного законодавством (60 років).
З таким рішенням відповідача не погоджується, вважає його протиправним та таким, що не відповідає діючому законодавству, порушує її конституційне право на пенсійне забезпечення з огляду на що просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28.05.2019 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідач 06.06.2019 року за вх. №9306/19 подав відзив у якому просив у задоволенні позову відмовити, оскільки в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказав, що згідно з пунктом 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723 мають, зокрема, жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Так, позивач набуде право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» при досягненні 60 років.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення, враховуючи наступне.
Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 08.11.2018 є інвалідом ІІ групи (загальне захворювання).
Рожищенським ОУПФ 26.07.2018 позивачу призначено пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Наказом Рожищенського ОУПФ №15-ос від 16.04.2019 ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста Ківерцівського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій у зв'язку із реорганізацією державного органу, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
25.04.2019 позивачка звернулася до Рожищенського ОУПФ із заявою про переведення її з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності державного службовця згідно із Законом України «Про державну службу» № 3723-XII.
Проте, Рожищенське ОУПФ рішенням від 06.05.2019 №2622/02-40-21 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності державного службовця і повідомило, що згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10 грудня 2015 № 889-VIII «Про державну службу», який набув чинності з 1 травня 2016 року, на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі Закон) мають право особи, які станом на 1 травня 2016 року, мають на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України: не менш як 20 років стажу; не менш як 10 років стажу та займають посади державної служби. Право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років, з урахуванням вищезазначеного стажу державної служби, якщо до набрання чинності новим Законом України «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наведене нижче.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» № 889-VIII (далі Закон № 889-VIII).
Відповідно до п. 2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон № 3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Водночас, за приписами ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (ч. 10 ст. 37 Закону № 3723-XII).
Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (ч. 12 ст. 37 Закону № 3723-XII).
Судом встановлено, що трудовий стаж позивачки на державній службі становить 27 років, вона є інвалідом ІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 08.11.2018.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд дійшов висновку, що позивачка має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивачки з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.
Водночас, стосовно аргументів відповідача, що законодавцем визначено правила, які підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01 травня 2016 року, тобто, на думку відповідача, підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положень» Закону № 889-VIII, і норми, передбачені ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік (у даному випадку 60 років), стаж державного службовця і страховий стаж.
Суд, вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки Закон не пов'язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. При цьому орган пенсійного фонду, як суб'єкт владних повноважень, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України.
ЄСПЛ у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Одночасно, положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 від 13 лютого 2019 року, а відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Рожищенського ОУПФ від 06.05.2019 №2622/02-40-21 є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено правомірності рішення, оформленого протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 22.02.2019 року №23 в частині, що стосується позивача (пункт 16 рішення).
Суд на підставі аналізу норм чинного законодавства, що врегульовує спірні правовідносини, та встановлених обставин справи, перевірених письмовими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Виходячи із наданих пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити шляхом прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення Рожищенського ОУПФ від 06.05.2019 №2622/02-40-21; зобов'язання відповідача призначити і здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 25.04.2019 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідці від 24.04.2019 №2454/03-21, з урахуванням проведених виплат.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Зaкoну Укрaїни «Про державну службу», Зaкoну Укрaїни «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Рожищенського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Волинської області від 06.05.2019 №2622/02-40-21.
Зобов'язати Рожищенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області призначити та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" з 25 квітня 2019 року у розмірі 60% заробітку, зазначеного у довідці від 24.04.2019 №2454/03-21.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статями 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ).
Відповідач Рожищенське об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області (45100, Волинська область, місто Рожище, вулиця Шевченка, 89, код ЄДРПОУ 40378680).
Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич