11.06.2019
Справа № 720/800/19
Провадження № 3/720/295/19
11 червня 2019 року м. Новоселиця
Суддя, Новоселицького районного суду Чернівецької області Вівчар Г.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого,
- за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
встановив:
Працівниками поліції направлено до суду адмінстративний протокол в якому зазначено, що 30 березня 2019 року о 20 годині 40 хвилин на автодорозі Н - 03 339 км. в с. Динівці Новоселицького району Чернівецької області ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2101», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
В судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе не визнав та суду пояснив, що 30 березня 2019 року о 20 годині 40 хвилин в с. Динівці Новоселицького району Чернівецької області його було зупинено працівниками поліції, разом із ним в автомобілі знаходився ОСОБА_4 . Працівники поліції на місці зупинки запропонували йому пройти тест на алкогольне сп'яніння, однак він відмовився від проходження в присутності двох свідків, оскільки не вірить показникам алкотеста та просив працівників поліції відвезти його в лікарню для проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння. Працівники поліції проігнорували його прохання.
Працівник поліції ОСОБА_5 та свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні не з'явилися та не повідомили суд про причину своєї неявки.
З переглянутого в судовому засіданні відеозапису з бодікамер працівників поліції, що додається до проколу встановлено, що 30 березня 2019 року о 20 годині 40 хвилин на автодорозі Н - 03 339 км. в с. Динівці Новоселицького району Чернівецької області був зупинений ОСОБА_1 та йому було запропоновано пройти тест на алкогольне сп'яніння за допомогою алкотесту «Драгер» , однак ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на місці зупинки в присутності двох свідків, яких не видно на відеозаписі та просив працівників поліції відвезти його в лікарню для проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння.
Протоколом про адміністративне правопорушення серії БД №226402 від 30 березня 2019 року встановлено, що 30 березня 2019 року о 20 годині 40 хвилин на автодорозі Н - 03 339 км. в с. Динівці Новоселицького району Чернівецької області ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2101», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився в присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Суд аналізуючи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин адміністративного провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення з врахуванням, що жоден доказ не має наперед встановленої сили дійшов висновку, що працівниками поліції порушений порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно ст. 7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених цим законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління.
Статтею 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Згідно положень ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом у справі про адміністративне правопорушення, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Під час розгляду справ про адміністративне правопорушення надається оцінка саме обставинам, які були викладені в протоколі.
Cтаттею 280 КУпАП передбачено, що орган при розгляді справи про дміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Дана норма права перекликається зі змістом п. 6 та п.7 спільного наказу МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року за №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» зареєстрованого в Мінюсті України за №1413/27858 від 11 листопада 2015 року, що огляд проводиться поліцейським на місці зупинки з використанням спеціальних технічних засобів дозволених до застосування МОЗ та працівник поліції лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці або його незгоди з результатами огляду проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 КУпАП.
Тобто, однією та єдиною підставою для проведення огляду водія на стан алкогольного або наркотичного сп'яніння у медичному закладі є лише відмова останнього від огляду працівниками поліції із використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами.
Відповідно до п. 22 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції висновки, щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними, що перекликається у ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препапаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Аналіз правових норм Інструкції та норм КУпАП дає підстави для висновку, що поліцейський не вчинив дії, щодо попередження вчинення правопорушення у відповідності до п. 9 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», щодо доставки у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення. Стаття 259 КУпАП передбачає доставляння порушника для складання протоколу.
Згідно зі статтею 248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Згідно положень ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом у справі про адміністративне правопорушення, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Під час розгляду справ про адміністративне правопорушення надається оцінка саме обставинам, які були викладені в протоколі.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії БД № 226402 від 30 березня 2019 року зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння на місці зупинки в присутності двох свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..
У п. d ст. 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» зазначено, що кожний має право допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.
Зважаючи на те, що працівник поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_5 та свідки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в судовому засіданні не з'являлися, у зв'язку із чим суд їх не опитав і ОСОБА_1 був позбавлений можливості задати їм питання.
За таких обставин суд не може взяти за основу письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надані ними 30 березня 2019 року поліцейським під час складання протоколу відносно ОСОБА_1 ..
За наведених обставин, ані протокол про адміністративне правопорушення ні пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 30 березня 2019 року, зважаючи на вказані порушення, не можуть бути визнані допустимими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.
Статтею 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод: "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку".
Визначення поняття презумпції невинуватості закріплено в рішенні по справі Barbera, Messegue et Jabardo v. Spain 4 в якій суд зазначив, що: "п. 2 статті 6 вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного. З цього принципу слідує також, що обов'язком обвинувачення є інформування особи про висунуті обвинувачення, щоб вона могла підготувати та належним чином представити аргументи на свій захист".
Вищенаведене рішення Суду дає змогу побачити багатогранність цього принципу та його взаємозв'язок з іншими конвенційними правами, зокрема такими, як: право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього (п.3 статті 6 Конвенції), та право мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту (п. 3 статті 6 Конвенції). Такий органічний зв'язок між принципом презумпції невинуватості та іншими нормами Конвенції (не тільки вищезазначеними) має своє логічне обґрунтування, оскільки порушення цього принципу пов'язане з неправомірним втручанням у права людини, захищені Конвенцією.
З огляду, що адміністративне правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, та обов'язок доказування факту вчиненні адміністративного правопорушення покладається на органи поліції.
Суд враховуючи вище зазначене ОСОБА_1 , що оспорює правомірність складеного адміністративного протоколу, факт перебування в стані алкогольного сп'яніння, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою алкотесту «Драгер», однак наполягав на тому, щоб його відвезли на освідчення до лікарні свідчить про те, що протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 226402 від 30 березня 2019 року складений відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст.130 КУпАП містить істотні суперечності, які свідчать про те, що даний доказ вини ОСОБА_1 є неналежним і не може підтвердити його винуватості у вчиненні даного правопорушення, а тому в суду відсутні достовірні дані, на підставі яких суд має можливість встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для даного провадження та підлягають доказуванню, що відповідно до вимог ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а тому суд дійшов висновку, щодо відсутності в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки працівниками поліції порушений порядок огляду особи на стан алкогольного сп'яніння, передбачений ст. 266 КУпАП та регламентований наказом МВС та МОЗ України від 09 листопада 2015 року за №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів що зніжують увагу та швидкість реакції» зареєстрованого в Мінюсті України за №1413/27858 від 11 листопада 2015 року.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, а тому провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.
Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено стягнення.
Враховуючи, що судом прийнято рішення про закриття провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для стягнення з нього судового збору.
Керуючись ст. ст.130, 221,247,265-1,266, 283, 284 Кодексу України про адміністративне правопорушення,-
постановив:
Закрити провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП за відсутнітю в його діях адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в десятиденний строк з дня її винесення через Новоселицький районний суд до апеляційного суду Чернівецької області в порядку передбаченому КАС України.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: Вівчар Г.А.