Справа №: 343/1235/19
Провадження №: 6/0343/40/19
про відмову в тимчасовому обмеження у праві виїзду за кордон
18 червня 2019 року м.Долина
Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді - Тураша В. А.,
секретаря - Лукань О.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області подання головного державного виконавця Долинського районного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Дацьо Г.І. про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи ОСОБА_1 за межі України,
Головний державний виконавець Долинського районного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Дацьо Г.І., звернулася до суду із поданням , погодженим з начальником Долинського РВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області ,про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи ОСОБА_1 за межі України , без вилучення паспортного документа шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов'язань згідно виконавчих документів .
В поданні зазначено, що на примусовому виконанні в Долинському РВДВС ГТУЮ знаходиться ВП № 58683890 з виконання виконавчого листа № 2-495/2012 виданого 30.11.2012 року Долинським районним судом, про: стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Галицька торгова компанія" боргу в сумі 57404,86 грн. (залишок заборгованості 49272,13 грн.)
Державним виконавцем у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» 21.03.2019 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, про що повідомлено боржника у визначеному Законом порядку (постанови про відкриття виконавчих проваджень надіслано боржнику рекомендованим листом).
Боржником самостійно заборгованість згідно даних виконавчих документів не сплачено. У зв'язку з цим, відповідно до вимог ст. 26 Закону державним виконавцем розпочато примусове виконання.
Державним виконавцем вжито заходи примусового виконання, що підтверджують повноту вчинення виконавчих дій, а саме:
Направлено запити щодо перевірки майнового стану боржника, зокрема:
до органів Державної фіскальної служби України - щодо відкритих боржником рахунків;
до Пенсійного фонду України - щодо працевлаштування боржника та отримання ним пенсії;
до Територіального сервісного центру 2642 Регіонального сервісного центру МВС в Івано-Франківській області (м. Калуш) - щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, транспортні засоби відсутні;
до Відділу Держгеокадастру в Долинському районі - щодо належних боржнику на праві власності земельних ділянок, земельні ділянки не зареєстровані;
сформовано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно якої право власності на нерухоме майно за боржником не зареєстровано.
При виході за місцем проживання боржника, встановлено, що ОСОБА_1 періодично виїжджає за межі території України, належного майна не виявлено.
Підтвердженням того, що ОСОБА_1 ухиляється від сплати заборгованостей є те, що на неодноразові виклики державного виконавця, він не з?являється.
Добровільно ОСОБА_1 рішення суду не виконує.
Так на виклики державного виконавця від 21.03.2019 р. та 29.05.2019 р. боржник не з?явився, письмового пояснення з приводу несплати боргу не поступало.
Згідно відповіді УДМС в Івано-Франківській області , боржник документований паспортами громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 виданим 13.07.2016 року, органом видачі 2617 та ЕК 625645 виданим 09.01.2018 року, органом видачі 2617, що свідчить про те, що боржник має намір виїжджати за межі України.
Свідченням того, що боржник вже перебуває за межами України є акт державного виконавця від 06.06.2019 року. Зі слів сусідів встановлено, що ОСОБА_1 «поїхав на заробітки»
20.03.2019 року поступила заява стягувача, в якій ТОВ "Галицька торгова компанія" просить обмежити боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
При перевірці майнового стану встановлено, що майно боржника, на яке може бути звернуто стягнення, не виявлено, боржник станом на даний час ніде не працює, не отримує пенсію, розрахункових рахунків відкритих в банківських установах не виявлено.
Жодних пояснень щодо причин невиконання ним виконавчих документів та непогашення заборгованості боржником не надано.
В судовому засіданні головний державний виконавець Долинського РВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Дацьо Г.І. подання підтримала, просила його задоволити. Додатково пояснила, що рішення суду частково виконано шляхом продажу автомобіля належного боржнику ОСОБА_1 , тому розмір боргу зменшився. Виконавчий лист неодноразово повертався стягувачу - ТОВ "Галицька торгова компанія", у зв"язку з неможливістю його виконання. Останній раз виконавчий лист повертався 28.12.2018р. Боржнику ОСОБА_1 виклики державного виконаця надсилались рекомендованою кореспонденцією, однак даних про їх вручення у них немає. 06.06.2019 р. вона виїжджала по місцю проживання боржника в с АДРЕСА_1 району, однак ОСОБА_1 по місцю проживанню не було. Зі слів сусідів він поїхав за межі України, однак від підписання акту сусіди відмовились.
Суд, вислухавши пояснення головного державного виконавця Долинського РВДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Дацьо Г.І., вивчивши матеріали, долучені до подання, прийшов до таких висновків:
Відповідно до ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Як вбачається зі ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно з ст. 2 Протоколу № 4 до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Аналогічне положення міститься і в ст. 12 «Міжнародного пакту про громадянські та
політичні права», де зазначено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
З рішення Європейського суду з прав людини «Хлюстов проти Росії» від 11 липня 2013 року вбачається, що суд визнав порушення п.п. 2 та 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції по захисту прав людини та основоположних свобод, в зв'язку з необґрунтованим втручанням в право заявника на виїзд з країни. Оскільки в якості обґрунтування обмеження права заявника на виїзд з країни, служба судових виконань посилалась на несплату заборгованості по судовому рішенню добровільно, не зазначивши ніяких інших причин для застосування даної міри, не пояснивши, як обмеження на виїзд може допомогти меті стягнення заборгованості. З врахуванням викладеного Європейський суд дійшов висновку, що національна влада не виконала своїх обов'язків по забезпеченню того, що будь-яке втручання в право особи на виїзд з країни, виправдано і співмірно на протязі всього терміну його дії у відповідних обставинах справи.
Згідно з п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов'язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання. Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні від їх виконання, поки не буде доведено протилежного. Тому зобов'язання державного виконавця на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон не є абсолютним, а виникає лише у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішення чи то рішень інших органів (посадових осіб).
При зверненні до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України тягар доказування наявності факту ухилення від виконання зобов'язань покладається на державного виконавця. При цьому ухиленням від виконання зобов'язань є свідоме вчинення боржником діяння (дії або бездіяльності), що спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у боржника є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини. Така юридична санкція у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України передбачена законом не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, при цьому дії боржника по ухиленню від виконання судового рішення повинні бути зазначені в поданні.
Звертаючись до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, головний державний виконавець вказує, що з часу відкриття виконавчого провадження боржник добровільно рішення суду не виконує, майна, на яке можливе звернути стягнення, в останнього не виявлено, боржник ніде не працює, не отримує пенсію, рахунків відкритих не виявлено, у зв'язку із чим сума боргу залишається непогашеною.
Відповідно до копії виконавчого листа № 2-495/2012 р. від 23.10.2012, виданого Долинським районним судом Івано-Франківської області 30.11.2012р., суд вирішив: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Галицька торгова компанія» 57404,86 грн. матеріальної шкоди, 1500,00 грн. моральної шкоди та 214,60 грн. сплаченого судового збору .
Виконавчий лист повертався стягувачу на підставі п.3ст.47 ЗУ «Про виконавче
провадження» в редакції від 02.10.2012р. (Документ 606-XIV) . Залишок боргу становить 49272,13грн.
За заявою стягувача повторно виконавче провадження відкрито 21.03.2019р., що підтверджується постановою головного державного виконавця Долинського районного відділу ДВС ГТУЮ у Івано-Франківській області Дацьо Г.І. від 21.03.2019 (ВП №58683890) .
Згідно з ч.1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копія постанови про відкриття виконавчого провадження надсилається адресатам рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Проте, додані до подання матеріали не містять доказів про направлення боржнику ОСОБА_1 постанови головного державного виконавця, копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, в якому адресат вказаний ОСОБА_1 , не свідчить про те, що йому направлено саме постанова про відкриття виконавчого провадження, а також відсутня розписка в одержанні, як і докази про обізнаність боржника з наявністю виконавчого провадження, відповідної заборгованості та можливістю її погашення.
До подання долучені докази про відсутність у ОСОБА_1 зареєстрованих за ним транспортних засобів , права власності на земельні ділянки.
Згідно з даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, за боржником відомості про наявність нерухомого майна відсутні .
Надано документи про відсутність інформації:
- що боржник працює за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце його роботи ;
- те, що він отримує пенсії ;
- щодо джерел отримання його доходів та інформації про відкриті рахунки юридичних осіб та ФОП .
З державного реєстру рухомого майна сформовано витяг, згідно якого на боржника накладено декілька обтяжень .
Однак, вказані відповіді не свідчать про свідоме вчинення боржником дій чи бездіяльності, що спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, не доводять, що ОСОБА_1 знає про повторне відкритя виконавчого провадження та має всі реальні можливості виконати обов'язок з погашення боргу.
На обгрунтування необхідності обмеження боржника у праві виїзду за межі України долучено акт головного державного виконавця від 06.06.2019р., в якому зазначено, що при виїзді за адресою, вказаною у виконавчому документі, встановлено, що боржник періодично виїжджає за межі території України. Належного боржнику майна не виявлено .
Акт складено за відсутності будь-кого з понятих, представника стягувача ТОВ "Галицька торгова компанія". При цьому ж виконавцем не вчинено жодних дій з метою з'ясування місця перебування боржника, чи відомо йому про наявне виконавче провадження, чи має можливість він оплатити борг, як і відсутні підтвердження за якою адресою зареєстрований боржник та чи дійсно за такою адресою виїжджав виконавець, хто ще проживає за цією адресою. В акті конкретної адреси не зазначено.
Вих. №3765 від 21.03.2019 р. боржнику направлено виклик державного/приватного виконавця яким зобов'язано ОСОБА_1 з'явитися до виконавця 27.03.2019 року о 10:30 год. за адресою 77500 Івано-Франківська область Долинський район м.Долина прос.Незалежності,3 щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату.
Однак головним державним виконавцем не долучено, доказів відправки виклику боржнику, не підтверджено той факт, що він його отримав, відсутня будь-яка інформація про вручення йому цього виклику рекомендованим пріоритетним листом.
Вих. №8309 від 29.05.2019 р. боржнику направлено виклик державного/приватного виконавця яким зобов'язано ОСОБА_1 з'явитися до виконавця 03.06.2019 року о 11:00 год.
за адресою 77500 Івано-Франківська область Долинський район м.Долина прос.Незалежності,3 щодо сплати боргу за вищевказаним виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про сплату , однак фіскальний чек від 30.05.2019р. , долучений головним державним виконавцем, як доказ відправки виклику боржнику, не підтверджує той факт, що він його отримав, також відсутня будь-яка інформація про вручення йому цієї вимоги рекомендованим пріоритетним листом.
Будь-яких інших доказів на обгрунтування того, що боржник ухиляється чи то має намір ухилятись від виконання рішення, головний державний виконавець у поданні не навів.
Ураховуючи вищенаведене у своїй сукупності, суд приходить до висновку що подання головного державного виконавця є необґрунтованим, у ньому не наведено жодних доказів, що боржник знає про виконавче провадження, яке повторно відкрито 21.03.2019 року , ухиляється від виконання зобов'язань, покладених виконавчим листом, а тому не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, на підставі ст. 33 Конституції України, ст. 2 Протоколу № 4 до "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ст. 12 "Міжнародного пакту про громадянські та політичні права", ст. 18, 28 Закону України "Про виконавче провадження", ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України", ст. 12 ЦПК України, керуючись ст. 441 ЦПК України, суд,-
В задоволені подання головного державного виконавця Долинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Дацьо Г.І., про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи ОСОБА_1 за межі України без вилучення паспортного документа шляхом заборони перетинати державний кордон України до виконання своїх зобов'язань згідно виконавчого листа №2-495/2012, виданого 30.11.2012р., Долинським районним судом Івано-Франківської області - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: Тураш В.А.