Справа № 344/8768/19
Провадження № 1-кс/344/4790/19
06 червня 2019 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області скаргу ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії -
ОСОБА_3 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із скаргою, в якій просить зобов'язати слідчого в кримінальному провадженні №12018090010003867 від 03.06.2018 року ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3 вилучене свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 на автомобіль марки «BMW 316”.
Скаргу обґрунтовано тим, що станом на даний час відсутні правові підстави щодо позбавлення заявника можливості володіти та користуватися його майном, а саме свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії № НОМЕР_1 на автомобіль марки «BMW 316”, яке вважається тимчасово вилученим.
Представником скаржника подано заяву про розгляд скарги у їх відсутності.
Слідчим ОСОБА_4 подано клопотання про розгляд скарги у його відсутності, заперечив щодо задоволення клопотання, оскільки в рамках кримінального провадження була проведена технічна експертиза документів, згідно якої свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу є підробленим.
Вивчивши матеріали скарги, вважаю за необхідне зазначити наступне.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
У провадженні СВ Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано-Франківській області перебуває кримінальне провадження №12018090010003867 від 30.06.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.
8 травня 2019 року працівниками патрульної поліції було вилучено в мене свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 на автомобіль марки «BMW 316». Під час вилучення вказаного свідоцтва жодні процесуальні документи працівниками патрульної поліції не складалися, їх копії мені не вручалися.
Скаржник в своїй скарзі зазначає, що станом на даний час слідчий СВ Івано-Франківського ВП ГУНП в Івано- Франківської області не звертався до суду про накладення арешту на вилучене свідоцтво, жодних експертиз чи інших процесуальних дій слідчим не вчиняється. Аналогічні протиправні дії були вчинені 24.10.2018 року. Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 03 квітня 2019 року було зобов'язано слідчого СВ Івано-Франківського ВГІ ГУНП в Івано-Франківській області повернути йому вилучене свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 на автомобіль марки «BMW 316».
Вважаючи таке рішення слідчого протиправним, ОСОБА_3 звернувся до суду з даною скаргою.
Відповідно до статті 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено:
1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним;
2) за ухвалою слідчого судді чи суду, уразі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна;
3) у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу;
4) у разі скасування арешту.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Згідно з ч.1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.
Речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:
1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;
2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;
3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;
4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров'я людей або довкілля (ч. 6 ст. 100 КПК України).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересам та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Так, як встановлено слідчим суддею зі змісту Висновку експерта за результатами судово-технічної експертизи документів по матеріалах кримінального провадження №12018090010003867 від 12.12.2018 року №380/18-28 надане на дослідження свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 за способами нанесення зображень за первинними елементами захисту не відповідає аналогічним документам, які виготовляються на РС Ukraina та перебувають в офіційному обігу. Основні зображення нанесені за допомогою кольорового струменеві-крапельного принтера, персональні дані в наданому на дослідження свідоцтві отримані також за допомогою струменево-крапельного принтера.
Враховуючи вищезазначене, слідчий суддя не вбачає правових підстав для повернення свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу « НОМЕР_1 на автомобіль марки «BMW 316» його власнику.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку про те, що скарга ОСОБА_3 не є обґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 3 статтею 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Керуючись ст.ст. 100, 167, 169, 303, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду складено та підписано 11.06. 2019 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1