10 червня 2019 року Чернігів Справа № 620/685/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Зайця О.В.,
за участю секретаря Новик Н.С.,
представника позивача Шматка М.І., Кашуби М.О.,
представника відповідача Черевка А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Перелюбського споживчого товариства до Управління Держпраці у Чернігівській області про скасування постанови,
Перелюбське споживче товариство звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування Постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-12-010/0060/44 від 14 лютого 2019 року, винесену першим заступником начальника управління Держпраці у Чернігівській області Тищенком О.О.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що чинне законодавство України не містить жодного обов'язкового припису щодо того, у яких саме випадках сторони зобов'язані укладати саме трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт. А отже, потенційні сторони такого зобов'язання цілком вільні у своєму виборі форми втілення власних правових відносин, а тому вони на свій розсуд вправі визначати вид майбутнього договору, що може укладатися між ними.
11.03.2019 ухвалою суду відкрито провадження за правилами загального провадження.
Відповідачем надіслано відзив, в якому зазначено, що оскаржувана постанова прийнята правомірно, оскільки за результатами інспекційного відвідування позивача встановлено факт укладення з певними громадянами цивільно-правових договорів, які мають ознаки трудових договорів, що є порушенням положень Кодексу законів про працю України.
Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідка, суд встановив таке.
Керуючись підпунктами 3, 6 пункту 5 Порядку від 26.04.2017 № 295, у зв'язку із надходженням на адресу Управління Держпраці у Чернігівській області листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 28.12.2018 № 14319/04-03 та на підставі рішення керівника органу контролю, враховуючи інформацію службової записки начальника відділу питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно- правових актів Луцишиної В.М., Управлінням Держпраці у Чернігівській області видано наказ від 15.01.2019 № 16 «Про проведення контрольних заходів» про проведення інспекційного відвідування Перелюбського споживчого товариства з питань додержання законодавства про працю в частині використання найманої праці без належного оформлення трудових відносин.
На підставі наказу видано направлення на проведення контрольного заходу від 15.01.2019 № 50 у період з 17 по 18 січня 2019 рою головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавстві про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Черняк Тетяною Юріївною.
Під час інспекційного відвідування позивач надав копії договорів про надання послуг, укладених між Перелюбським споживчим товариством та громадянами: Зборщиком Віктором Яковичем (від 01.12.2018 № 2) ОСОБА_1 Петровичем (від 01.12.2018 № 4); ОСОБА_2 (від 01.12.2018 №8); ОСОБА_3 (від 01.12.2018 № 8); ОСОБА_4 (від 01.12.2018 № 5); ОСОБА_5 (від 01.12.2018 № 7); ОСОБА_6 (від 01.12.2018 № 10); ОСОБА_7 (від 01.12.2018 № 6); Давиденко ОСОБА_8 Миколаївною (від 01.12.2018 № 12).
Предметом цивільно-правових договорів укладених з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Погуляєм Ю.В. є надання послуг з розпилки та рубки дров для опалення магазинів Перелюбського споживчого товариства. Предметом договору про надання послуг укладеного з ОСОБА_11 є переклеювання шпалер в барі с. Перелюб.
Зборщик В.Я. в письмовому поясненні від 18.01.2019 зазначив, що виконує роботи згідно договору про надання послуг укладеного Перелюбським споживчим товариством. Займається розпилюванням та рубкою дров, прибиранням території, допомагає в розвозці товару. Договір уклав в жовтні 2018 року, який щомісячно переукладається на новий термін. Оплата праці проводиться один раз на місяць згідно відомості в сумі 1500,00 грн. Працює через день з 8-00 год. до 17-00 год., обідня перерва з 12-00 год. до 13-00 год., у його вихідний день працює Кобець ОСОБА_12 . Також ОСОБА_13 Я повідомив, що розпилює дрова бензопилою споживчого товариства підпорядковується голові споживчого товариства ОСОБА_14 , який надає відповідні вказівки та доручення в процесі роботи.
В письмових поясненнях від 18.01.2019 продавець продовольчих товарів ФОП ОСОБА_15 ОСОБА_16 , яка працює в орендованому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 (магазин продмаг № 1), що належить Перелюбському споживчому товариству, зазначила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_9 рубають дрова, опалюють приміщення магазину.
01.02.2019 першим заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Тищенком О.О. прийнято рішення № 28 щодо розгляду справи про накладення штрафу.
Пунктом 6 вищевказаного Порядку передбачено, що про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам. При цьому, необхідно зазначити, що повідомлення Управління Держпраці у Чернігівській області від 05.02.2019 за вих. № 10-04/742 про призначення розгляду справи за фактом порушення позивачем трудового законодавства на 11 год. 40 хв. 14.02.2019 направлено рекомендованим листом 06.02.2019 № 1400042850847 та вручено позивачу 09.02.2019. Проте на розгляд справи позивач не з'явився.
На підставі абзацу 2 частини 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України за фактичний допуск працівників ОСОБА_9 , ОСОБА_4 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 Ф ОСОБА_18 до роботи без оформлення трудового договору (ч. З ст. 24 Кодексу законів про працю України) 14 лютого 2019 року першим заступником начальника Управління Держпраці у Чернігівській області Тищенком О.О. винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-12-010/0060/44 на Перелюбське споживче товариство у розмірі 1251900 грн.
Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені КЗпП України та іншими нормативно-правовими актами.
Зокрема, відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМ України № 96 від 11.02.2015, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно з п.4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 340 від 27.03.2015, Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.5); накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці (п.49).
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМ України № 295 від 26.04.2017 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою КМ України № 509 від 17.07.2013 (із змінами, внесеними згідно з постановою КМ України № 55 від 03.02.2016).
Відповідно до абз.2 п.2 цього Порядку штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Штрафи мають право накладати начальники територіальних органів Держпраці та їх заступники.
Стосовно виявлених порушень законодавства про працю та зайнятість населення, які були допущені позивачем, суд враховує наступне.
Частиною 1 ст.21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з ч. 1 ст.24 цього Кодексу, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3).
Позивачем з громадянами ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 Н ОСОБА_20 М ОСОБА_20 , укладені цивільно-правові договори, предметом яких є виконання робіт (послуг).
Доказів недійсності або фіктивного укладення вказаних договорів, відповідачем суду не надано. Разом з тим, із змісту представлених договорів слідує, що замовник доручає, а виконавці беруть на себе зобов'язання виконати роботи (послуги): розпиловка, рубка дров в строк з 01.12.2018 по 31.12.2018 за плату, встановлену на умовах, визначених договорома.
У ході судового розгляду адміністративної справи судом допитано у якості свідка ОСОБА_21
Так, допитаний свідок пояснив суду, що ним було проведено інспекційне відвідування та виявлено порушення трудового законодавства, які зафіксовані у акті перевірки.
Крім того, у судовому засіданні встановлено, що з ОСОБА_22 . позивачем договір про надання послуг не підписувався, він не здійснював трудових функцій у Перелюбському споживчому товаристві, заробітну плату не отримував.
Частинами 1-3 включно ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ст.902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.
У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).
Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини, що виникли на підставі договору, від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, де власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, сам організовує і виконує свою роботу.
Таким чином, у разі надання послуг не на підставі трудового договору, а відповідно до договору про надання послуг (цивільно-правового договору), трудові відносини не виникають.
З огляду на предмет укладених договорів та поняття трудового договору, не встановлення факту щодо організації процесу трудової діяльності (внутрішнього розпорядку, оплата заробітної плати, забезпечення умов праці) аргументи відповідача про трудовий характер відносин між позивачем та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_22 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи.
Статтею 204 ЦК України, закріплено презумпцію правомірності правочину, яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Цивільно-правові договори, укладені позивачем, не були визнані недійсними чи неукладеними у порядку встановленому законом.
Частиною 3 статті 24 КЗпП України передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З огляду на викладене, на переконання суду, доводи зазначені управлінням Держпраці в акті інспекційного відвідування від 25.01.2019 № 25-12-010/0060, що наймані працівники ( ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_22 ) фактично допущені до роботи без укладення трудового договору, чим порушено позивачем вимоги 3 ст. 24 КЗпП України, є безпідставними.
Відповідно, викладений в оскаржуваному рішенні висновок відповідача про вчинення позивачем фактичного допуску вищевказаних осіб до роботи без оформлення трудового договору є необґрунтованим, оскільки, чинне законодавство України не містить жодного обов'язкового припису щодо того, у яких саме випадках сторони певного зобов'язання зобов'язані укладати саме трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт. Отже, потенційні сторони такого зобов'язання цілком вільні у своєму виборі форми втілення власних правових відносин, своїх гарантій, а тому вони на свій розсуд вправі визначати вид майбутнього договору, що може укладатися між ними.
З пояснень ОСОБА_9 . можна зробити висновок, що у відносинах які склалися між ним та позивачем, наявні ознаки притаманні саме трудовим відносинам за яких необхідно укладати трудовий договір.
Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою КМ України № 509 від 17.07.2013, визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та ч.ч.2 - 7 с.53 Закону України "Про зайнятість населення".
Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи можуть бути накладені на підставі:
- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
- акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади;
- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Відповідно до ч.2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Отже, з аналізу наведеної норми видно, що відповідальність виникає у разі встановлення вини юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, зокрема фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків.
Враховуючи викладене в контексті даної спірної ситуації, з урахуванням спростованих під час судового розгляду справи порушень, викладених в акті інспекційного відвідування від 25.01.2019 № 25-12-010/0060, суд дійшов висновку, що постанова від № 25-12-010/0060/44 від 14 лютого 2019 року підлягає частковому скасуванню у судовому порядку, оскільки підставою для її винесення в частині накладення штрафу у розмірі 1126710 грн., стало помилкове трактування відповідачем цивільно-правових відносин позивача, оформлених у вигляді цивільно-правових договорів, як таких, що мають ознаки трудових, та повинні бути оформлені у вигляді трудових договорів.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню частково.
Питання щодо розподілу судових витрат передбачено, відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 25-12-010/0060/44 від 14 лютого 2019 року, в частині накладення штрафу у розмірі 1126710 грн.
У задоволення решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Чернігівській області (вул. П'ятницька, буд. 39, м. Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 39779238) на користь Перелюбського споживчого товариства (вул. Центральна,13, с.Перелюб, Корюківський район, Чернігівська область, 15312, код ЄДРПОУ 01776375) судові витрати у розмірі 960,50 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 19 червня 2019 року.
Суддя О.В. Заяць