про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову
м. Черкаси
18 червня 2019 року Справа № 580/1896/19
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Білоноженко М.А., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи в залі суду клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за його позовом до Виконавчого комітету Черкаської міської ради, Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про визнання протиправними і скасування рішення та повідомлення,
14.06.2019р. До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) із адміністративним позовом до Виконавчого комітету Черкаської міської ради (вул. Б. Вишневецького, 36, м. Черкаси, 18000), Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (вул. Б. Вишневецького, 36, м. Черкаси, 18000), в якому просить:
- визнати протиправним рішення Виконавчого комітету Черкаської міської ради №392 від 9 квітня 2019 року “Про доручення анулювати паспорти прив'язки тимчасових споруд ФОП ОСОБА_1 ” та скасувати його.
- визнати протиправним повідомлення Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради №1775-01-14 від 13 травня 2019 року “Повідомлення про анулювання паспортів прив'язки тимчасових споруд” та скасувати його.
Крім того, позивачем до позовної заяви додано заяву про забезпечення позову, шляхом:
- зупинення виконання рішення Виконавчого комітету Черкаської міської ради №392 від 9 квітня 2019 року “Про доручення анулювати паспорти прив'язки тимчасових споруд ФОП ОСОБА_1 ”;
- зупинення виконання повідомлення Управління планування та архітектури Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради №1775-01-14 від 13 травня 2019 року “Повідомлення про анулювання паспортів прив'язки тимчасових споруд”;
- заборони відповідачам у справі демонтажу або знесення торгівельних павільйонів по АДРЕСА_2 Оборонній - 21, у АДРЕСА_3 Черкаси, які належать ОСОБА_1 , а також видавати доручення на демонтаж цих об'єктів будь-яким іншим особам чи установам.
Позивач, в обгрунтування заяви про забезпечення позову, зазначає, що явні порушення норм законодавства з боку відповідачів, протиправність рішень суб'єктів владних повноважень, призводить до порушення прав і свобод позивача, а також що дія оскаржуваних рішень може призвести до значних матеріальних збитків позивача оскільки відповідачі можуть приступити у будь-який спосіб до демонтажу торгівельних павільйонів.
Розглянувши подану позивачем заяву, суд зазначає наступне.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 цієї статті КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з ч. 1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі 826/9263/17, ці підстави є оціночними. Тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059) зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
З огляду на приписи статті 151 КАС України, небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України” під час розгляду адміністративних справ, в ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В силу ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суд зазначає, що обов'язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, аргументованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка заявляє клопотання.
При розгляді даної заяви, суддею встановлено відсутність мотивів та підстав, передбачених ст. 150 КАС України, які є обов'язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову, та позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник не навів достатньо підстав в обґрунтування наявності очевидної та реальної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам, та не надав доказів вчинення відповідачами дій спрямованих на демонтаж тимчасової споруди.
Натомість, оскаржуване рішення є лише підставою для іншого рішення про демонтаж, а тому суд не вбачає очевидної наявності можливості порушення прав та інтересів позивача, оскільки позивач має право в майбутньому заявити позов про оскарження рішення про демонтаж тимчасової споруди.
Таким чином, зазначена заява є необґрунтованою та передчасною, так як, у разі задоволення з цієї підстави заяви про забезпечення позову, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Суд не вправі вживати такі заходи забезпечення адміністративного позову, які є фактично рівнозначними задоволення позовних вимог.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості таких вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 77, 78, 90, 150-154, 241, 242, 243, 256, 294 КАС України, суд,
У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Черкаської міської ради, Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради про визнання протиправними і скасування рішення та повідомлення - відмовити.
Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена.
Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя М.А. Білоноженко