іменем України
(заочне)
10.06.2019 р. 145/371/19
2/145/364/2019
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого Кіосак Н. О. ,
за участю секретаря Крикливої М.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому спрощеному судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та процентів за договором позики,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому вказує, що 01 лютого 2016 між ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики.
На виконання даного Договору він передав відповідачеві грошові кошти в сумі 2300 доларів США.
Відповідно до п. 3,2 та 5,1 Договору відповідач зобов'язався повернути йому таку ж суму грошових коштів, а також сплатити відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 3 відсотків за кожний повний місяць користування від усієї суми грошових коштів в строк до 31 грудня 2016 року.
У встановлений договором строк і до цього часу ОСОБА_3 борг йому не повернув.
Відповідач зобов'язаний повернути йому кошти в сумі 4 922 долари США ( з яких 2300 доларів США - сума основного боргу, 2622 долари США -відсотки за користування грошовими коштами (2300 х 3% х 38 місяців)).
Відповідно до даних офіційного веб -сайту НБУ, офіційний курс гривні до одного долара США станом на дату подачі позову становить 26,3119 грн.
Оскільки на його неодноразові звернення відповідач не реагує, добровільно повернути суму боргу та проценти від простроченої суми відмовляється, він змушений звернутись до суду із даним позовом.
Просить стягнути з ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1 на його користь суму боргу в розмірі 4922 долари США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 129497,82 грн., а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Тиврівського районного суду від 15.03.2019 року дана заява була прийнята судом до розгляду, за нею відкрито провадження. Справа призначена до розгляду за правилами позовного спрощеного порядку загального позовного провадження.
Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Копію даної ухвали з копією позовної заяви та додатками до неї відповідач отримав 30.03.2019 року, що стверджується рекомендованими повідомленнями по вручення поштового відправлення.
У встановлений судом строк відзив на позов відповідач суду не надав.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просять позов задоволити в повному обсязі з підстав, викладених у заяві.
Відповідач ОСОБА_3 10.06.2019 року в судове засідання не з'явився, хоч про слухання справи повідомлений в установленому законом порядку за місцем реєстрації, що стверджується відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України у Вінницькій області № 13/6568 від 27.03.2019 року та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Заяви про відкладення розгляду справи, про слухання справи у його відсутності до суду не надходило.
За таких обставин у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд розглянув справу у відсутність відповідача в порядку заочного провадження на підставі наявних в ній доказів, оскільки позивач не заперечував проти такого порядку вирішення спору.
Суд, вислухавши позивача, його представника, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід задоволити, виходячи з наступного.
Згідно копії договору поворотної цільової позики від 01.02.2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики, за яким відповідач позичив у позичив 2300 доларів США, на строк з 01.02.2016 року по 31.12.2016 року зі сплатою відсотків 3 % за кожний повний місяць користування. Сплата відсотків здійснюється одноразово по закінченню терміну користування позичкою (а.с.6).
Відповідно до ч.1, 2 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей ( ч. 2 ст. 1047 ЦК України).
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Суд також звертає увагу, що аналіз норм чинного законодавства (зокрема п.п. 6, 7 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст. 553, 1046 ЦК України) дає підстави для висновку, що окремі послуги, які відносяться до фінансових послуг (наприклад, надання коштів у позику) можуть надаватися не тільки фінансовими установами, які є учасниками ринку з надання фінансових послуг або юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але і фізичними особами, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Якщо Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» регулює відносини лише за участю учасників ринків фінансових послуг, то регулювання відносин між фізичними особами, зокрема щодо договорів позики регулюються нормами ЦК України (ст.ст. 1046 - 1053 ).
Договір позики, як загальна договірна конструкція є підставою для виникнення правовідносин, учасниками яких є будь-які фізичні або юридичні особи, оскільки ЦК України не містить жодного виключення як щодо суб'єктного складу, так і щодо права на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір яких і порядок їх одержання встановлюється договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Таким чином, Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб'єктів - учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб - суб'єктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами ст.ст. 1046 - 1048 ЦК України.
До зазначеного висновку слід дійти і з урахуванням дії темпоральних правил (принцип дії закону у часі), виходячи з яких у випадку колізії законів (суперечність один одному двох або більше чинних нормативних актів, прийнятих стосовно одного і того ж питання) застосовується акт, виданий пізніше, як у випадку, коли про скасування старих норм прямо зазначено у новому законі, так і у випадку, коли таких застережень у новому законі немає.
Враховуючи, що позивач не відноситься до суб'єктів, на яких поширюється дія Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (не є учасником ринку фінансових послуг) спір має вирішуватися на підставі норм ЦК України (ст.ст. 1046-1048).
Вказана правова позиція була висловлена Верховним Судом України в постанові від 30.05.2012 року ( справа № 6-48цс12).
Таким чином, суд виходить з того, що позивач на підставі договору позики від 01.02.2016 року мав право на отримання процентів у розмірі, погодженому сторонами даного договору.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, до стягнення підлягає заборгованість за договором складає 4 922 долари США ( з яких 2300 доларів США - сума основного боргу, 2622 долари США -відсотки за користування грошовими коштами (2300 х 3% х 38 місяців)).
На спростування позову доказів не надано.
Судові витрати відповідача склали 1294,98 грн. - витрати на сплату судового збору (а.с. 1).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України дані витрати підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 4, 5, 9, 10, 12, 13, 76- 83, 89, 258, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 1046, 1047, 1048,1218, 1268, 1270, 1281, 1282 ЦК України,
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 4922 долари США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 129497,82 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1294 (одна тисяча двісті дев'яносто чотири) гривні 98 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи якому повне заочне рішення суду не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява протягом 20 днів з дня вручення повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 10 червня 2019 року.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочного рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної чинності, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Кіосак Н. О.