Справа №133/639/19
Іменем України
13.06.19 року
В складі головуючого судді Воронюк В.А.
при секретарі Полонській Н.М.
з участю позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача адвоката Дем'янюка В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятині в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька, -
встановив:
Позивач звернувся в суд із позовом, в якому просить стягнути з відповідача аліменти на його утримання в розмірі 1/4 частини з усіх видів її заробітку (доходу), щомісячно, починаючи із дня подання цієї заяви і довічно.
В обґрунтування позову зазначив, що він, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його вік складає сімдесят чотири роки. З 2004 року він є пенсіонером за віком. Єдиним його доходом є пенсія за віком, яка становить станом на 01.03.2019 1956 грн. 86 коп. Він є самотнім літнім чоловіком, дружини або іншої близької людини, яка може допомагати та підтримувати його матеріально немає.
Пенсія, яку він отримує не забезпечує йому необхідного мінімуму для проживання.
Крім того, він є хворою людиною та потребує постійного лікування, що потребує чимало коштів.
В жовтні 2016 року йому поставлено діагноз - дисциркуляторна енцифалопатія 2 ступня та призначено ліки, які коштують немало.
В квітні 2017 року він потрапив в ДТП та знаходився на лікуванні в травматологічному відділенні КП «Козятинська ЦРЛ» з діагнозом - ЗЧМТ, струс головного мозку, перелом лівої ключиці зі зміщенням.
В 2018 році він лікувався з приводу хронічного простатиту. Витратив на лікування 675 грн.
За таких складних життєвих обставин, знаходячись на межі бідності та не отримуючи від дітей ніякої підтримки на прохання про надання допомоги, він вимушений звернутись з цією позовною заявою про стягнення аліментів до своєї працездатної доньки - відповідача ОСОБА_2 , яка офіційно працює в вагонному депо ст. Київ Пасажирський, отримує стабільну та гарну зарплату, не має утриманців, на яких треба було б сплачувати аліменти.
20.03.2019 ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області провадження у даній справі було відкрито та справу призначено за правилами спрощеного провадження з викликом сторін.
Відповідач на адресу суду надала відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, виходячи з наступного. Позивач отримує пенсію в сумі 1956 грн. 86 коп., яка перевищує розмір прожиткового мінімуму, встановленого державою на відповідний період для категорії осіб, до яких відноситься позивач. ОСОБА_1 з жовтня 2018 року по квітень 2019 року включно отримує субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг. Позивач має у власності двохкімнатну квартиру в м. Козятині, легковий автомобіль та скутер. В даному випадку сам по собі факт непрацездатності позивача не зумовлює виникнення у неї обов'язку його утримання та не свідчить про наявність у позивача потреби в отриманні матеріальної допомоги. Зазначені обставини спростовують твердження позивача про перебування його на межі бідності. З чеків на придбання ліків, доданих ОСОБА_1 до позовної заяви вбачається, що купівля ліків останнім носить не системний, а епізодичний характер.
Позивачем зазначено, що в квітні 2017 року він потрапив у дорожньо-транспортну пригоду та знаходився на лікуванні в травматологічному відділенні КП «Козятинська ЦРЛ» з діагнозом закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, перелом лівої ключиці зі зміщенням та долучив до позовної заяви виписний епікриз та чек на придбання медикаментів, які він купував для лікування від травм отриманих в ДТП на суму 246 грн. 80 коп.
Вироком Козятинського міськрайонного суду в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 за ст. 286 ч. 1 КК України (справа № 133/1041/17) на користь потерпілого ОСОБА_1 стягнуто моральну шкоду в розмірі 20000 гривень.
Тому якщо позивач продовжує лікування від отриманих травм внаслідок ДТП, то обов'язок по відшкодуванню лікування повинен нести винуватець ДТП, а не вона.
Згідно довідки Козятинської амбулаторії сімейної медицини позивач останній раз звертався за медичною допомогою в серпні 2018 року, таким чином на момент звернення з позовом до суду позивач не довів наявність потреби в лікуванні та призначення йому відповідних медикаментів.
Зазначені обставини дають підстави мати сумніви в достовірності чеків, які долучені позивачем вже до позовної заяви.
Вважає, що позивач не довів обставин, на які посилається як на обґрунтування своїх вимог, зокрема потреби в отриманні матеріальної допомоги, обов'язок з доведення яких відповідно до приписів ст. 87 ЦПК України лежить на останньому та необхідності отримання її саме від відповідача за умови наявності інших повнолітніх дітей.
Крім того, у позивача є рідний син ОСОБА_4 та цивільна дружина, які проживають разом з ним однією сім'єю, пов'язані спільним побутом, являються працездатними, інших утриманців не мають та живуть за рахунок позивача.
Необхідно зазначити, що з 18 річного віку вона проживає окремо від батька та з того часу ніякої допомоги від нього не отримує. З його волі вона навіть не ввійшла в коло осіб, які приватизували квартиру, в якій він на даний час проживає та являється її власником. Батько її не забезпечував матеріально та взагалі не цікавився її долею, що свідчить про ухилення ним від виконання своїх батьківських обов'язків.
На даний час вона має захворювання опорно-рухового апарату та потребує санаторно-курортного лікування, що тягне за собою витрати значної суми коштів. Вона не має власного житла, іншого рухомого та нерухомого майна., не має інших доходів, крім заробітної плати.
З урахуванням вищевикладених обставин вона вважає, що підстав для задоволення позову ОСОБА_1 немає.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги, викладені в позовній заяві підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач та її представник адвокат Дем'янюк В.Б. в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, підтвердили доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд, вислухавши думку сторін по справі, перевіривши письмові матеріали справи вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 є непрацездатною особою пенсійного віку, отримує пенсію за віком, яка станом на 01.03.2019 становить 1956 грн. 86 коп. Сукупний дохід пенсії за шість місяців склав 11028,96 грн. (а.с.2-5).
Відповідно до довідки КП «Козятиний РМЦ ПМСД» в жовтні 2016 року позивачу було поставлено діагноз - дисциркуляторна енцифалопатія 2 ступня та призначено лікування (а.с.8).
Згідно виписного епікрізу № 2523 КП «Козятинська ЦРЛ» ОСОБА_1 внаслідок отриманої в ДТП травми знаходився на лікуванні в травматологічному відділенні з 15.04.2017 по 28.04.2017 з діагнозом - ЗЧМТ, струс головного мозку, перелом лівої ключиці зі зміщенням. Під час перебування у лікарні останньому було призначено лікування (а.с.6).
В 2018 році позивач лікувався з приводу хронічного простатиту, що підтверджується довідкою КП «Козятинський РМЦ ПМСД», на що витратив грошові кошти (а.с.7).
Позивач має доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 (а.с.10-11).
З матеріалів справи вбачається, що позивач отримує соціальне забезпечення від держави - пенсію в сумі 1956 грн. 86 коп., що перевищує розмір прожиткового мінімуму, встановленого державою на відповідний період для категорії осіб, до яких відноситься позивач (з 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для непрацездатних осіб становить 1497 грн.).
Відповідно до повідомлення про надання субсидій № 3960, позивач з жовтня 2018 року по квітень 2019 року, включно отримує 1522 грн. 19 коп. в місяць від держави у вигляді субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг (а.с.30-31).
ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.05.2019 (а.с.47-48).
За позивачем згідно довідки Територіального сервісного центру № 0545 Регіонального сервісного центру у Вінницькій області № 31/2/0545-493 від 25.05.2019 зареєстровано автомобіль CHEVROLET AVEO, 2005 року випуску; за відповідачем транспортні засоби - не зареєстровано.
З долучених до позовної заяви позивачем чеків на придбання ліків вбачається, що їх купівля носить не системний, а епізодичний характер, крім того у чеказ зазначені ліки, які не призначені лікарем.
Довідки КП «Козятинський РМЦ ПМСД» місять лише призначення медикаментів на суми 1472 грн. 50 коп. та 675 грн., однак доказів придбання останнім вказаних ліків суду не надано. Вказані довідки містять лише відомості про вартість призначених ліків (а.с.7-8).
Відповідно до касових чеків від 03.06.2017 та 23.01.2018 придбано медикаментів на суму 478 грн. 88 коп. та 181 грн. 73 коп., однак доказів, що саме ці препарати призначені позивачу та придбані саме ним - суду не надано.
Вказані суми, враховуючи розмір отримуваної позивачем пенсії та надання державою субсидії є для позивача не значними, а саме: за 2016 рік витрачено 1472 грн. 50 коп., за 2017 рік - 474,88 грн., за 2018 рік - 1153,88 грн. За період часу з серпня 2018 року по березень 2019 року позивач не витрачав грошових коштів на придбання ліків.
Крім того, в квітні 2017 року позивач потрапив у ДТП та знаходився на лікуванні в травматологічному відділенні КП «Козятинська ЦРЛ» з діагнозом закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, перелом лівої ключиці зі зміщенням та купував медикаменти для лікування від травм на суму 246 грн. 80 коп.
Згідно з чинним законодавством шкоду завдану особі ушкодженням здоров'я, зокрема в наслідок ДТП повинна відшкодовувати винна особа та власник джерела підвищеної небезпеки Тому суд вважає, що кошти на лікування позивача за погіршення його здоров'я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди повинна нести винна особа, а не відповідач.
Згідно долучених позивачем до позовної заяви медичних довідок вбачається, що такі витрати носили не системний, а епізодичний характер та на сьогоднішній день втратили свою актуальність. Так, згідно довідки Козятинської амбулаторії сімейної медицини, позивачем в 2016 році витрачено 1472 грн. 50 коп. на лікування, оскільки останньому було поставлено діагноз «Дисциркуляторна енцифолопатія», однак ці кошти були витрачені в 2016 році та більше ніяких доказів на витрати пов'язані з лікуванням вказаного захворювання позивач не надав. Таким чином, вказана довідка не може бути доказом наявності у позивача потреби у матеріальній допомозі. Крім того, до вказаної довідки позивач не надав чеки, які б підтверджували факт придбання ним вказаних медикаментів.
Згідно довідки Козятинської амбулаторії сімейної медицини позивач останній раз звертався за медичною допомогою в серпні 2018 року, таким чином на момент звернення з позовом до суду позивач не довів наявність потреби в лікуванні та призначення йому відповідних медикаментів.
Таким чином, позивачем не доведено обставин, на які посилається як на обґрунтування своїх вимог, зокрема потреби в отриманні матеріальної допомоги, обов'язок з доведення яких відповідно до приписів ст. 87 ЦПК України лежить на останньому та необхідності отримання її саме від відповідача за умови наявності інших повнолітніх дітей.
Відповідно до ст. 205 СК України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у позивача є рідний син ОСОБА_4 (підтверджується копією а/з про народження № 6 від 02.02.1971) , який проживає разом з ним однією сім'єю, пов'язаийі спільним побутом, являється працездатними, інших утриманців не має.
З відповіді Управління соціальної політики Козятинської міської ради Вінницької області № 1211 від 23.05.2019 вбачається, що позивач та син останнього на обліку в Управлінні соціальної політики Козятинської міської ради не перебувають та матеріальних (соціальних) допомог не отримують.
Згідно листа Козятинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на обліку не перебуває та пенсії не отримує.
Як було встановлено в судовому засіданні та не заперечувалося позивачем, донька останнього - відповідач по справі після закінчення школи , почала окремо проживати від батька, при цьому, останній матеріально доньку не забезпечував, що свідчить про ухилення ним від виконання своїх батьківських обов'язків.
Відповідно до довідки Київської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2 від 03.04.2019 № 275, ОСОБА_2 рекомендоване санаторно-курортне лікування в зв'язку з захворюванням опорно-рухового апарату (а.с.32).
Відповідно до довідки квартального комітету № 2 виконавчого комітету Козятинської міської ради № 90 від 25.04.2019, ОСОБА_2 проживає в будинку свого співмешканця ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2 . Вказаний будинок належить останньому на праві приватної власності в порядку спадкування (а.с.44).
Згідно довідки № 48/13 від 22.04.2019, виданої АТ «Українська залізниця» Філія «Пасажирська компанія» ВП вагонне депо станції Київ-Пасажирський, ОСОБА_2 працює на посаді оббивальника та дохід відповідача за останні шість місяців становить 37493,920 грн. (а.с.46).
Відповідно до ст. 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
При вирішенні питання про стягнення аліментів на батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина.
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку залежно від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо.
Право на утримання повнолітньою дочкою, сином виникає у непрацездатних батьків за умови, що їхня заробітна плата, пенсія, доходи від використання майна, інші доходи є меншими за розмір прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Така правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 494/1682/15 .
Статтею 4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» визначено на 2019 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 01 січня 2019 року - 1497, 00 грн., з 01 липня - 1564,00 грн., з 01 грудня - 1638, 00 грн.
Як встановлено судом, розмір пенсії позивача станом на лютий 2019 року становив 1956,86 грн., що є більшою сумою за встановлений законом прожитковий мінімум.
Крім того позивач має у власності автомобіль Шевролет 2005 року випуску, що спростовує твердження позивача, що він перебуває на межі бідності.
Таким чином враховуючи вищевикладене суд вважає, що сам по собі факт непрацездатності позивача не зумовлює виникнення у відповідача обов'язку утримання батька та не свідчить про наявність у позивача потреби в отриманні матеріальної допомоги. Стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати позивачем матеріальної допомоги. Свідченням такої потреби є отримання позивачем доходів, які є меншими за прожитковий мінімум.
Проте за встановлених в судовому засіданні обставин, враховуючи отримання позивачем пенсії, яка значно перевищує розмір прожиткового мінімуму для не працездатних осіб, надання державою позивачу субсидії в розмірі, яка повністю покриває оплату комунальних послуг, наявність власного житла, транспортних засобів, працездатного сина , який проживає з позивачем однією сім'єю, підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 немає.
Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення аліментів на його утримання як непрацездатного батька, оскільки у останнього не виникло право на утримання повнолітньою донькою.
На підставі ч.7 ст. 141 ЦПК України судовий збір компенсується за рахунок держави.
Керуючись ст.202,205 Сімейного кодексу України, ст. ст. 43,49, 76-79, ч.ч.1,5,6 ст. 81, ч.7 ст. 141,ст.ст. ,265,268,274,279 ЦПК України, суд -
ухвалив :
ОСОБА_1 відмовити в позові до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька.
Судовий збір компенсується за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину рішення, то строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення буде складено 19 червня 2019 року.
Суддя: В.А. Воронюк
13.06.19