ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
18 червня 2019 року, м. Херсон, справа № 923/129/19
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль»
про стягнення 220 776,26 грн,
за участю:
секретаря судового засідання Бєлової О.С.,
представників сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
Дії та аргументи Позивача
25.02.2019 Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося з позовом до Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» про стягнення 220 776,26 грн, з яких 150 766,82 грн пені, 21 499,51 грн річних та 48 509,93 грн інфляційних, нарахованих на підставі договору постачання природного газу № 2556/1617-БО-33 від 27.10.2016.
У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що:
- між сторонами 27.10.2016 був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 2556/1617-БО-33, за яким він передав Відповідачу природний газ на загальну суму 25 916 161,64 грн, проте той оплату здійснював несвоєчасно та не у повному розмірі, а тому йому нараховані вказані суми у відповідності до розрахунку, доданого до матеріалів справи, а саме:
за зобов'язаннями за грудень 2016 року у розмірі 10 672 622,26 грн нараховано: 51 814,65 грн пені за період з 26.01.2017 по 08.03.2017 та 7 402,10 грн річних за той же період, виходячи від сум часткових оплат та наявної на відповідну дату заборгованості, а також 9 039,06 грн інфляційних за період з 26.01.2017 по 28.02.2017 виходячи від суми заборгованості 903 905,51 грн;
за зобов'язаннями за лютий 2017 року у розмірі 4 561 663,68 грн нараховано: 3 244,11 грн пені за період з 28.03.2017 по 11.04.2017 та 462,17 грн річних за той же період, виходячи від сум часткових оплат та наявної на відповідну дату заборгованості;
за зобов'язаннями за березень 2017 року у розмірі 4 216 235,68 грн нараховано: 95 708,06 грн пені за період з 26.04.2017 по 13.09.2017 та 13 635,24 грн річних за той же період, виходячи від сум часткових оплат та наявної на відповідну дату заборгованості, а також 39 470,87 грн інфляційних за період з 26.04.2017 по 31.08.2017, виходячи від сум часткових оплат та наявної на відповідну дату заборгованості;
- пунктом 6.2. договору сторони врегулювали можливість сплати вартості поставленого природного газу на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, що не суперечить діючому законодавству, оскільки він не стосується договірних зобов'язань сторін в частині порядку та строків розрахунків і не впливає на них.
Дії та аргументи Відповідача
Відповідач заявлені до нього вимоги не визнав та у поданому до суду у встановлений строк відзиві на позов послався на наступні аргументи.
Так, на його думку, у задоволенні позову суд повинен відмовити виходячи з того, що:
- у відповідності до положень пункт 6.3. договору встановлений порядок розрахунків, за яким при сплаті платежів спочатку погашаються витрати постачальника, пов'язані з одержання виконання, потім інфляційні нарахування, річні, неустойка, а лише за ними основний борг, що призводить до існування постійної заборгованості та неможливості своєчасного виконання зобов'язань,
- підприємство має можливість сплачувати кошти за поставлений газ лише з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, який поповнюється іншими споживачами, які несвоєчасно сплачують відповідні кошти, а тому у підприємства залишається незначна частина коштів для погашення заборгованості,
- у даному випадку відсутня вина за несвоєчасне виконання зобов'язань а тому нарахування сум пені, річних та інфляційних є неправомірним.
Процесуальні дії та рішення суду
Ухвалою суду від 01.03.2019 суд відкрив провадження у справі за правилами загального провадження та підготовче засідання призначив на 02.04.2019. Цією ж ухвалою сторонам були встановлені строки для надання відзиву на позову та відповіді на відзив. У свою чергу Відповідачем наданий відзив на позов, а Позивачем - відповідь на відзив.
Підготовче засідання проведене 02.04.2019 та 21.05.2019, а розгляд справи по суті 18.06.2019.
Розгляд справи по суті проведений без участі представників сторін, оскільки вони не прибули, причини неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце судового розгляду справи. Зокрема, ухвала суду від 21.05.2019 про призначення справи до розгляду отримана Позивачем 24.05.2019, а Відповідачем - 23.05.2019, що вбачається з повідомлень про вручення поштових відправлень № 7350104283884 та № 7350104283892.
Суд також констатує, що сторонами на стадії розгляду справи по суті не заявлено будь-яких процесуальних клопотань.
Установлені судом обставини
27.10.2016 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як постачальником, та Публічним акціонерним товариством «Херсонська теплоелектроцентраль» (яка на даний час має назву - Акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль»), як споживачем, був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 2556/1617-БО-33.
Основними умовами договору, які впливають на спірні правовідносини є наступні:
- «Постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору» (пункт 1.1.),
- «Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі…» (пункт 3.4.),
- «Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом стовідсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу» (пункт 6.1.),
- «… Оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в прядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється дія статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання»; 2) в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1. цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходять недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу; … « (пункт 6.2.),
- «У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору, сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості» (пункт 6.3.),
- «У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення» (пункт 8.2.),
- «Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості. Пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних становить п'ять років» (пункт 10.3.).
До вказаного договору сторонами вносилися зміни та доповнення відповідно до додаткових угод № 1 від 31.10.2016, № 2 від 22.11.2016, № 3 від 30.12.2016, № 4 від 23.01.2017.
На виконання умов договору Позивач за актами приймання-передачі від 31.10.2016 на суму 217 114,84 грн, від 30.11.2016 на суму 6 248 525,18 грн, від 31.12.2016 на суму 10 672 622,26 грн, від 28.02.2017 на суму 4 561 663,68 грн, від 31.03.2017 на суму 4 216 235,68 грн поставив Відповідачу природний газ на загальну суму 25 916 161,64 грн.
Проте, відповідно до складеного Позивачем обліку операцій по договору купівлі-продажу природного газу за період з 01.10.2016 по 31.05.2018, оплату за поставлений газ Відповідач здійснював не у повному обсязі та несвоєчасно, зокрема за зобов'язаннями за грудень 2016 року, лютий та березень 2017 року, в яких він мав заборгованість:
- за зобов'язаннями грудня 2016 року у сумі 3 612 775,95 грн станом на 26.01.2017,
- за зобов'язаннями лютого 2017 року у сумі 1 163 275,72 грн станом на 28.03.2017,
- за зобов'язаннями березня 2017 року у сумі 1 920 313,60 грн станом на 26.04.2017.
У зв'язку з несвоєчасною та неповною сплатою вартості поставленого газу Позивач нарахував Відповідачу у відповідності до розрахунку, наявного в матеріалах справи:
- за зобов'язаннями за грудень 2016 року: 51 814,65 грн пені за період з 26.01.2017 по 08.03.2017 та 7 402,10 грн річних за той же період, виходячи від сум часткових оплат та наявної на відповідну дату заборгованості, а також 9 039,06 грн інфляційних за період з 26.01.2017 по 28.02.2017 виходячи від суми заборгованості 903 905,51 грн;
- за зобов'язаннями за лютий 2017 року: 3 244,11 грн пені за період з 28.03.2017 по 11.04.2017 та 462,17 грн річних за той же період, виходячи від сум часткових оплат та наявної на відповідну дату заборгованості;
- за зобов'язаннями за березень 2017 року: 95 708,06 грн пені за період з 26.04.2017 по 13.09.2017 та 13 635,24 грн річних за той же період, виходячи від сум часткових оплат та наявної на відповідну дату заборгованості, а також 39 470,87 грн інфляційних за період з 26.04.2017 по 31.08.2017, виходячи від сум часткових оплат та наявної на відповідну дату заборгованості.
Підводячи підсумок наведених обставин, суд стверджує, що вказаними доказами Позивач підтвердив та довів факт невиконання Відповідачем умов договору 2556/1617-БО-33 від 27.10.2016 щодо сплати вартості природного газу, а також наявність заборгованості за початок відповідного періоду нарахування вказаних сум.
Оцінка суду установлених обставин та норм діючого законодавства
Установлені судом обставини свідчать про виникнення між сторонами майново-господарських зобов'язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між його сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір купівлі-продажу.
Зокрема, згідно з приписами статті 655 Цивільного кодексу України «за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає …майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає … майно (товар) і зобов'язується сплатити за нього певну грошову суму».
Водночас, відповідно до частини 1 статті 692 того ж Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором не встановлений інший строк оплати.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за якими: «Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом» (частина 1); «Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином» (частина 7).
Підсумовуючи наведені правові положення, суд зазначає, що за договором купівлі-продажу покупець зобов'язаний сплатити вартість отриманого товару у встановлений договором строк.
Отже невиконання Відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання зі сплати вартості отриманого природного газу, є порушенням взятих ним на себе зобов'язань та вказаних правових положень.
При цьому судом не приймаються до уваги заперечення Відповідача щодо визначення сторонами у пункті 6.3. договору порядку розрахунку, оскільки він взагалі не впливає на невиконання Відповідачем умов договору та не є підставою для його невиконання. Більш того аналогічні положення містяться в статті 534 ЦК України, за якою встановлено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановленого договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.
Відносно заперечень Відповідача щодо можливості сплачувати кошти за поставлений газ лише з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання суд зазначає, що механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, визначений «Порядком розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки».
Зокрема, за змістом цього Поряду:
- «Теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов'язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів «населення», «релігійні організації», «бюджетні установи», «інші споживачі» …» (пункт 3),
- «Усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачі» (пункт 8),
- «Уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Комісією» (пункт 9).
Отже, вказані правові положення регулюють лише порядок сплати вартості спожитої теплової енергії та природного газу та не обмежують Відповідача у виконанні договірних зобов'язань.
Заперечення Відповідача щодо відсутності його вини у невиконанні грошових зобов'язань також не приймаються судом до уваги, оскільки ним не доведено відповідних обставин, які вказували б на відсутність вини, а безпосередньо вказівка на розрахунок з Позивачем виключно із застосуванням рахунку із спеціальним режимом використання не стосується обставин відсутності вини та на них не вказує.
Щодо відповідальності за невиконання зобов'язання
Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення суми пені, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.
Безпосередньо правові наслідки порушення грошових зобов'язань передбачені приписами статей 230-237 ГК України та статей 549 - 552, 611 ЦК України.
Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме «пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання» (частина 3).
Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.
За приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
При цьому за частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, в пункті 8.2. договору сторони встановили можливість застосування пені у випадку невиконання та неналежного виконання споживачем зобов'язань по договору відповідно у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу за весь період прострочення.
Отже нарахування позивачем 150 766,82 грн пені за періоди, вказані у розрахунку, є правомірним та судом перевірений на предмет правильності її розрахунку.
Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов'язання
У відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України «боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічні правові висновки викладені в пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».
Таким чином, Відповідач, порушивши грошове зобов'язання, повинен, за вказаних правових приписів та договірних умов, сплатити Позивачу 48 509,93 грн інфляційних та 21 499,51 грн річних за періоди, вказані у розрахунку, який судом перевірений на предмет правильності їх розрахунку.
Висновки суду з предмету судового розгляду
На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів суд вважає, що Відповідач порушив договірні зобов'язання щодо сплати грошової заборгованості, у зв'язку з чим повинен сплатити позивачу 150 766,82 грн пені, 21 499,51 грн річних та 48 509,93 грн інфляційних, а тому позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Судовими витратами у даній справі є витрати Позивача на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 7000993 від 31.01.2019 у сумі 3 311,64 грн, які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» (73036, м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 1; ідентифікаційний код 00131771) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) - 150 766,82 грн пені, 21 499,51 грн річних, 48 509,93 грн інфляційних та 3 311,64 грн компенсації по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене - 19.06.2019
Суддя М.К. Закурін