Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" червня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/940/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
секретар судового засідання Казмерчук М.Т.
за участю представників:
позивача: Бонтлаб В.В., довіреність № б/н від 25.03.2019 року
відповідача: Носов К.В., довіреність від 14.05.2019 року
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Карат", м. Мала Виска, до товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колос", с. Гоптівка, про стягнення коштів у розмірі 5 462 184,56 грн.
здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/940/19
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Карат", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колос", про стягнення 2 750 000,00 грн. основної заборгованості; 214 450,00 грн. інфляційних втрат; 955 265,75 грн. пені; 942 468,81 грн. 36% річних; 600 000,00 грн. штрафу. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.
03 квітня 2019 року, ухвалою господарського суду Харківської області, позовну заяву залишено без руху. Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/940/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Протокольною ухвалою суду від 16 травня 2019 року судом долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву, на підставі ст. ст. 42, 165, 177, 178, 232 ГПК України, та який не прийнято судом до розгляду через його подання з порушенням строку. Ухвалою суду від 28 травня 2019 року судом відмовлено відповідачу в задоволені клопотання (вх. № 12572 від 23 травня 2019 року), поданого в порядку ст. 119 ГПК України; продовжено відповідачу процесуальний строк на подання до суду відзиву на позовну заяву до 28 травня 2019 року та долучено відзив на позовну заяву до матеріалів справи. Протокольною ухвалою суду від 28 травня 2019 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04 червня 2019 року, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185, ст. 232 ГПК України. 04 червня 2019 року судом розпочато розгляд справи по суті та протокольною ухвалою суду від 04 червня 2019 року відкладено судове засідання по розгляду справи на 11 червня 2019 року, на підставі ст. 42, п. 2 ч. 2 ст. 202, п. 1 ст. 216, ст. 232 ГПК України.
В призначене судове засідання 11 червня 2019 року представники сторін з'явилися. Під час розгляду справи по суті позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідачем позовні вимоги визнано в частині стягнення основної заборгованості.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.
24 жовтня 2016 року між ТОВ "Імперія-Агро" (постачальник) та ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Колос" (покупець, відповідач у справі) було укладено договір поставки № ЧГ-4/17. Відповідно до п. 1.1 договору договір розроблено у відповідності до чинного законодавства України, за цим договором в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукція виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в кількостях та за ціною (вартістю), що наводяться в специфікаціях до цього договору, які підписуються та скріплюються печатками обох сторін та є невід'ємною частиною цього договору. За даним договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються специфікаціями та/або накладними та/або рахунками-фактури, що є невід'ємною частиною цього договору. Ціна товару, що поставляється за цим договором, вказується у специфікаціях в національній валюті України і визначається еквівалент у доларах США. Загальна сума договору визначається сукупністю специфікацій та/або накладних та/або рахунків-фактур, що зазначені в п. 2.1. договору, та які є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даний у специфікаціях щодо кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару). Всі рахунки та видаткові накладні, що виписані в період дії даного договору є його невід'ємною частиною, незалежно від того чи є в них посилання на даний договір (п. п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 договору). Оплата за поставлений товар здійснюється покупцем на умовах 100 % попередньої оплати, якщо інші умови не зазначені в специфікації (ях) та/або інших додаткових угодах до даного договору. У разі погіршення фінансового стану покупця та відсутності реальної можливості платоспроможності за грошовими зобов'язаннями за цим договором покупець зобов'язаний протягом 3-х календарних днів письмово повідомити постачальника про дані зміни та причини їх виникнення. Покупець, який здійснює оплату за поставлений товар частинами, та порушує строки оплати, зазначені у відповідній специфікації (ях) будь-якої із частин, зобов'язується на вимогу та у строки, зазначені постачальником, здійснити повний розрахунок за весь отриманий товар відповідно до даного договору (п. п. 3.2, 3.9, 3.13 договору). Строки поставки товару визначаються у відповідних специфікаціях до цього договору (п. 4.1 договору). Поставка товару здійснюється на умовах, визначених у специфікаціях до цього договору (п. 6.1 договору). За порушення умов даного договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку передбаченому чинним законодавством та з урахуванням даного договору. Крім відповідальності, встановленої п. 7.1 договору, покупець: за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення, а також додатково сплачує штраф у розмірі 20 % (двадцять) процентів від суми несплаченого боргу. В разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань, передбачених розділом 3 цього договору, покупець, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, 36 % річних, якщо інший розмір не встановлено відповідною специфікацією та/або додатковою угодою до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Сторони домовилися про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежуються строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строки позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3-х років (п. п. 7.1, 7.1.1, 7.8, 7.9 договору). Згідно п. 10.8 договору, сторони дійшли згоди, що постачальник (кредитор) за даним договором має право на передання своїх прав третім особам (відступлення права вимоги). Відповідно до п. п. 11.1, 11.2 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання представниками та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2017 року, але продовжує залишатись чинним до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Закінчення строку дії цього договору не звільняє жодну зі сторін від відповідальності за його порушення (невиконання та неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього договору. На виконання умов вказаного договору було складено та підписано специфікацію № 2 від 24 жовтня 2016 року. З видаткової накладної № 18574 від 24 жовтня 2016 року вбачається, що відповідач отримав від ТОВ "Імперія-Агро" товар на загальну суму 3 060 253,20 грн. за договором № ЧГ-4/17 від 24 жовтня 2016 року.
26 квітня 2018 року між ТОВ "Імперія-Агро" (первісний кредитор), ТОВ "Карат" (цесіонарій та/або новий кредитор, позивач у справі) та ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Колос" (боржник, відповідач у справі) укладено договір № 910 про відступлення права вимоги (договір підписано позивачем, ТОВ "Імперія-Агро" та відповідачем). У даному договорі терміни живаються в такому значення: боржник - означає товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колос" (відповідач по справі); борг - означає суми грошових коштів, належні до сплати первісному кредитору боржником за неоплаченими договорами, в тому числі, суми основної (позичкової) заборгованості, нараховані та несплачені проценти, індекс інфляції, нараховані штрафні санкції та інші платежі, які боржник зобов'язаний здійснити по неоплаченим договорам; права вимоги - означає всі права вимоги первісного кредитора до боржника за неоплаченими договорами на дату відступлення прав вимоги, включно всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні первісному кредитору щодо виплати суми боргу; неоплачені договори - договори (угоди), які укладені між боржником та первісним кредитором, а саме - договір поставки № ЧГ-4/17, борг по якому, на момент підписання цієї угоди, становить 17 814 750,11 грн. Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 1.3 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор набуває (приймає) від належного первісному кредитору право грошової вимоги за неоплаченим договором боржником, а саме: під відступленими правами розуміється право грошової вимоги на отримання всіх грошових коштів, які належать до сплати боржником первісному кредитору, в тому числі борг в розмірі 3 000 000,00 гривень (три мільйона гривень 00 копійок) та штрафні санкції, індекс інфляції, річні проценти, та інші нарахування відповідно до договорів та вимог законодавства. Відступлені права відступаються в повному обсязі та на умовах, що визначені цим договором, та які існують на момент їх відступлення щодо повернення основної суми заборгованості, процентів та інших сум, що належать до сплати та передбачено неоплаченим договором. Відступлені права вважаються відступленими (переданими) первісним кредитором та набутими (прийнятими) новим кредитором в день повного розрахунку новим кредитором перед первісним кредитором. Первісний кредитор на підтвердження дійсності відступлений прав зобов'язується в день повного належного виконання новим кредитором зобов'язань, передати новому кредитору оригінали або належним чином завірені копії документів, які підтверджують відповідні зобов'язання боржника перед ним. Після відступлення прав вимоги у первісного кредитора не залишається будь-яких матеріальних претензій та вимог до боржника (п. п. 4.1, 4.2 договору). 26 квітня 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" передало товариству з обмеженою відповідальністю "Карат" документи, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі документів, та направило відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги, яке отримано відповідачем 03 травня 2018 року (відбиток штемпелю на повідомленні).
Як вказує позивач у позовній заяві, відповідач свої зобов'язання за договором поставки № ЧГ-4/17, право вимоги за яким у розмірі 3 000 000,00 грн. перейшло до позивача на підставі договору відступлення права вимоги № 910 від 26 квітня 2018 року, виконав частково, а саме на суму 250 000,00 грн., що й стало для позивача підставою для звернення з даним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. В розумінні статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). До частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, - господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Аналізуючи умови договору поставки № ЧГ-4/17 від 24 жовтня 2016 року суд зазначає, що за своєю правовою природою даний договір є договором поставки, до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфів 1, 3, глави 54 Цивільного кодексу України Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).
В розумінні ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За своєю сутністю відступлення права вимоги - це заміна кредитора в зобов'язанні. Загальні вимоги до порядку заміни кредитора в зобов'язанні визначені гл. 47 ЦК України. Частиною 1 ст. 510 Цивільного кодексу України передбачено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов'язанні унормовані статтею 512 Цивільного кодексу України в силу якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Договір відступлення права вимоги в практиці ділового обороту також називається "договором цесії", а його суб'єкти відповідно "цедентом" (старий кредитор) та "цесіонарієм" (новий кредитор). Зазначений договір цесії не є нормативно встановленою формою договору і за своєю суттю класифікується або договором купівлі-продажу, або договором дарування, або договором міни. Таким чином, Цивільний кодекс України не містить окремого положення щодо умов договору цесії, які б безпосередньо регулювали взаємовідносини між учасниками таких договорів. Законодавство України містить термін "цесія" лише в ч. 4 ст. 197 ЦКУ, вживаючи його як синонім відступлення права вимоги. Проте системний аналіз норм ЦК України дає змогу окреслити правові засади договорів цесії. Згідно вимог ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище в даному рішенні суду, п. 10.8 договору поставки № ЧГ-4/17 від 24 жовтня 2016 року сторони дійшли згоди, що постачальник (кредитор) за даним договором має право на передання своїх прав третім особам (відступлення права вимоги). Тобто, умовами вказаного договору не передбачено отримання згоди від боржника на заміну кредитора у зобов'язанні. Більш того, договір № 910 про відступлення права вимоги від 26 квітня 2018 року укладено між первісним кредитором, новим кредитором (позивач у справі) та боржником (відповідач у справі). Згідно ст. 519 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором. Отже, надаючи кваліфікацію правовідносинам сторін, суд констатує, що за своєю правовою природою договір про відступлення права вимоги № 910 від 26 квітня 2018 року є договором купівлі-продажу; до такої правової кваліфікації суд дійшов висновку, зокрема з огляду на зміст п. 3.1 та 3.2 зазначеного договору, у якому сторонами врегульовано його (договору) відплатність.
З огляду на вище викладене, беручи до уваги порушення відповідачем умов договору поставки № ЧГ-4/17 від 24 жовтня 2016 року в частині оплати вартості товару, укладений договір відступлення права вимоги № 910 від 26 квітня 2018 року за яким до позивача перейшло право вимоги за договором поставки № ЧГ-4/17 від 24 жовтня 2016 року, визнання відповідачем позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості, суд дійшов висновку обґрунтованості позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 2 750 000,00 грн. основної заборгованості, в зв'язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.
Розглянувши частину позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 955 265,75 грн. та 600 000,00 грн. штрафу, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Отже, невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках за кожен день прострочення виконання від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановленого законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Умовами п.п. 7.1.1 та 7.9 договору поставки № ЧГ-4/17 від 24 жовтня 2016 року передбачено, що за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, а також. додатково сплачує штраф у розмірі 20% від суми несплаченого боргу. Сторони домовилися про те, що стягнення штрафних санкцій за даним договором відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язань. Тобто, умовами вказаних пунктів договору сторонами не лише передбачено відповідальність у вигляді пені та штрафу, а й змінено порядок та строк нарахування штрафних санкцій.
Перевіривши правомірність нарахування позивачем штрафу та пені, враховуючи п.п. 7.1.1, 7.9 договору та приписи статті ст. 232 ГПК України, зокрема ч. 6 якою передбачено можливість зміни сторонами періоду нарахування штрафних санкцій, суд встановив, що дане нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, однак при перевірці розрахунку розміру пені за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт" Закон 9.1.3", судом встановлено, що загальний розмір пені (за період з 04 травня 2018 року по 28 листопада 2018 року; з 29 листопада 2018 року по 27 грудня 2018 року; з 28 грудня 2018 року по 26 березня 2019 року) становить 929 441,10 грн. За таких обставин, позов в частині стягнення на користь позивача з відповідача пені у розмірі 929 441,10 грн. та 600 000,00 грн. штрафу є обґрунтованим, правомірним. Частина позовних вимог про стягнення з відповідача 25 824,65 грн. пені є необґрунтованою та безпідставно заявленою з викладених вище підстав (невірний розрахунок).
Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 942 468,81 грн. 36% річних та 214 450,00 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як вбачається з умов договору поставки № ЧГ-4/17 від 24 жовтня 2016 року, пунктом 7.8 сторонами визначено інший розмір процентів річних, а саме 36%, що повністю узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 625 ЦК України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок інфляційних втрат та 36% річних, відповідно до якого сума 36% річних складає - 942 468,81 грн., інфляційних втрат - 214 450,00 грн. Перевіривши правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат та 36% річних, враховуючи приписи ст. 625 ЦК України, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, а сума 36% річних складає 942 468,81 грн., інфляційних втрат складає 214 450,00 грн. З огляду на наведе вище, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 942 468,81 грн. 36% річних (за період з 04 травня 2018 року по 28 листопада 2018 року, з 29 листопада 2018 року по 27 грудня 2018 року, з 28 грудня 2018 року по 26 березня 2019 року) та інфляційних втрат у розмірі 214 450,00 грн. (за період з вересня 2018 року по листопад 2018 року, грудень 2018 року, з січня 2019 року по лютий 2019 року) є обґрунтованим та підлягають задоволенню.
Твердження відповідача про те, що до позивача, як до нового кредитора за умовами договору відступлення права вимоги № 910 від 26 квітня 2018 року перейшло тільки право вимоги суми боргу у розмірі 3 000 000,00 грн., а не право вимоги сплати пені, штрафу, відсотків річних та інфляційних втрат, є необґрунтованим та суперечать п. п. 1.1, 1.3 договору № 910 від 26 квітня 2018 року та ст. 514 ЦК України.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у розмірі 81 545,63 грн. покладається на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1-5, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 194, 195, 196, 197, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Колос" (62313, Харківська обл., Дергачівський р-н, с. Гоптівка, вул. Радянська, 1, код ЄДРПОУ 32938560) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Карат" (26200, Кіровоградська обл., м. Мала Виска, вул. Велигіна, 155, код ЄДРПОУ 30862736) 2 750 000,00 грн. основної заборгованості, 600 000,00 грн. штрафу, 929 441,10 грн. пені, 214 450,00 грн. інфляційних втрат, 942 468,81 грн. 36% річних та 81 545,63 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "19" червня 2019 р.
Суддя Н.В. Калініченко