"03" червня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/309/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ольшанченка В.І.
при секретарі судового засідання Чкан Д.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (м. Київ)
до фізичної особи-підприємця Безп'ятого Дениса Григоровича (м. Харків)
про стягнення 448333,33 грн,
за участю представників:
позивача - адв. Левицької А.В, (ордер ПТ №003934 від 19.03.2019);
відповідача - адв. Колобова Л.В. (ордер ХВ №0000481044 від 03.06.2019), Безп'ятого Д.Г.;
Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (надалі - позивач) надало Господарському суду Харківської області позовну заяву до фізичної особи-підприємця Безп'ятого Дениса Григоровича (надалі - відповідач), в якій просить стягнути з фізичної особи-підприємця Безп'ятого Дениса Григоровича ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 , ІПН: НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 11.07.2018 в загальному розмірі 448333,33 грн (448333,33 грн - заборгованість за кредитом). Свої позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем кредитного договору №б/н від 11.07.2018, який за своєю правовою природою є договором приєднання.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.02.2019 було залишено без руху позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" та надано йому строк 10 днів з дня вручення їй цієї ухвали для усунення недоліків, а саме на подання Господарському суду Харківської області: оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору в сумі 6725,00 грн за подання цієї позовної заяви до господарського суду; належних повноважень на представника Тільного Є.В. як адвоката, який підписав позовну заяву.
25.02.2019 позивач надав Господарському суду Харківської області документи на виконання ухвали суду від 07.02.2019.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.03.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
У вказаній ухвалі суду вирішено розглядати справу №922/309/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.03.2019 об 11:30 год, про що повідомлено учасників справи.
20.03.2019 позивач надав заяву, в якій просить відкласти підготовче засідання на іншу дату, посилаючись на те, що представник позивача не зможе бути присутнім в судовому засіданні, так як в цей день і час буде задіяний в іншому судовому засіданні в Харківському апеляційному суді.
Протокольною ухвалою суду від 20.03.2019 було відхилено заяву позивача як необґрунтовану та не підтверджену документально.
20.03.2019 у підготовчому судовому засіданні була оголошена перерва до 08.04.2019 о 12:30 год, про що ухвалою суду від 20.03.2019 повідомлено сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча позивач був належним чином повідомлений про день, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.04.2019 було повідомлено сторін про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 13.05.2019 о 14:00 год.
13.05.2019 позивач надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме витягів з ЄДР стосовно сторін та копії анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.
Протокольною ухвалою суду від 13.05.2019 частково задоволено клопотання позивача, в частині приєднання до матеріалів справи витягів з ЄДР на позивача та відповідача.
13.05.2019 відповідач надав відзив на позовну заяву.
13.05.2019 протокольною ухвалою суду не прийнято до розгляду зазначений вище відзив відповідача, оскільки він поданий після встановленого судом процесуального строку без клопотання про його поновлення та документи, що підтверджують надіслання відзиву іншій стороні, надані відповідачем у копіях.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.05.2019 було повідомлено сторін про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 22.05.2019 об 11:30 год.
15.05.2019 відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог.
Протокольною ухвалою від 22.05.2019 судом приєднано до матеріалів справи відзив відповідача та залишено його без розгляду, оскільки він наданий після закінчення встановленого судом строку та без клопотання про його поновлення.
22.05.2019 відповідач надав заяву про долучення до матеріалів справи витягу з ЄДРПОУ.
Протокольною ухвалою суду від 22.05.2019 було залишено без розгляду вищевказану заяву відповідача на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України.
22.05.2019 в судовому засіданні була оголошена перерва до 03.06.2019 о 14:00 год, про що ухвалою суду від 22.05.2019 було повідомлено учасників справи.
Після перерви відповідач надав письмові пояснення в порядку ст. 42 ГПК України, в яких просить прийняти рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що між сторонами не було укладено кредитний договір. Твердження позивача про те, що між ними було укладено кредитний договір, який за своєю правовою природою є договором приєднання, відповідач вважає хибними та такими, що порушують норми матеріального права. Також відповідач зазначає, що йому не були надані позивачем Умови та правила надання послуг "КУБ" на ознайомлення, до того ж Умовами та правилами надання кредиту "Кредит КУБ" не передбачено можливості стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором. Анкета-заява не містить умов щодо дострокового стягнення суми боргу за платежами, строк сплати яких ще не настав. Відповідач вважає, що банком не доведена підстава видачі грошових коштів саме у вигляді кредиту з правом нарахування на такі кошти відсотків, комісії та інших платежів. Крім того відповідач вказує, що надані позивачем в якості письмових доказів роздруківки не відповідають вимогам процесуального закону, в тому числі ст. 73, 76 - 79 ГПК України. До того ж відповідач зазначає, що згідно з абз. 3 п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" №1 від 24.11.2014 віднесення кредитних договорів до договорів приєднання за тією ознакою, що позичальник позбавлений можливості запропонувати свої умови договору, можливе у разі укладення такого договору між банком (іншою фінансовою установою) та фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, але відповідач є суб'єктом підприємницької діяльності.
Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач у позовній заяві, 11.07.2018 ним через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано із відповідачем з використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ", згідно якої відповідач як позичальник приєднався до розділу 3.2.8 Умов та правил надання банківських послуг (надалі - Умови), що розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ "Приватбанк".
Позивач вважає, що таким чином 11.07.2018 між ним та відповідачем був укладений кредитний договір №б/н, який за своєю правовою природою є договором приєднання, та складається із Анкети-заяви та Умов.
Як вказує позивач, 12.07.2018 на підставі укладеного договору він перерахував на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 500000,00 грн, що підтверджується відповідною випискою, а також відповідним меморіальним ордером.
В подальшому, як стверджує ПАТ КБ "Приватбанк", в порушення відповідних умов договору, відповідач не повернув кредитні кошти у передбачений договором термін та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії, зокрема, посилаючись на ч. 2 ст. 1050 ЦК України, тому станом на 16.01.2019 заборгованість відповідача за договором становить 532770,71 грн і складається з: заборгованості за кредитом в сумі 448333,33 грн, заборгованості за відсотками в сумі 17380,00 грн, заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії в сумі 50000,00 грн та пені в сумі 17057,38 грн.
Посилаючись на ст. 15 і 16 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 11.07.2018 в загальному розмірі 448333,33 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, крім всього, договори та інші правочини.
У статті 174 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) закріплено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
За змістом ч. 1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з частинами 1 і 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно умов Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003, договір про відкриття банківського рахунка повинен укладатися в письмовій формі, а заява про відкриття банківського рахунка є лише підставою для укладення договору.
Самого кредитного договору №б/н від 11.07.2018 у письмовій формі з усіма істотними умовами позивач суду не надав.
Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис" встановлено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис" використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
За приписами ч. 8 ст. 5 Закону України "Про електронний цифровий підпис" порядок застосування електронного підпису, у тому числі електронного цифрового підпису в банківській системі України та суб'єктами переказу коштів визначається Національним банком України.
Відповідно до ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Позивач надав суду копії роздруківки Анкети-заявки та роздруківки її перевірки з зазначенням реєстраційних номерів сертифікатів електронних підписів, а також витягу з «Умов та правил надання банківських послгу», засвідчені тільки підписом адвоката Тільним Є.В.
Ці копії були поставлені під сумнів представником відповідача. На вимогу суду представник позивача не надав оригіналу вказаних електронних доказів.
За таких обставин суд не бере їх до уваги як належні та допустимі електронні та паперові докази по справі.
Посилання позивача на те, що в Анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що підписана ним Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання послуг "КУБ" становлять між ним та банком "кредитний договір", а також те, що відповідач ознайомлений з Умовами та правилами надання послуг "КУБ", суд вважає безпідставними, оскільки ознайомлення з будь-яким документом та «згода» може бути підтверджено підписом особи.
Крім того, коли мова іде в документі про істотну умову, притаманну договору, підпис особи засвідчує не лише ознайомлення з документом, а і згоду на викладені в документі умови, обов'язки, наслідки невиконання зобов'язань, розміри штрафних санкцій, розміри та порядок нарахування процентів, право банку на зміну умов в односторонньому порядку, збільшення розміру ліміту тощо.
Із доказів, наявних в матеріалах справи, не вбачається підтвердження того, що відповідачем отримано та ознайомлено його під підпис з Умовами та правилами надання послуг "КУБ".
Дані документи мають бути складовою кредитного договору, оскільки Анкета-заява не містить всіх істотних умов кредитного договору, зокрема суми кредиту. Отже на підставі наявних в матеріалах справи документів не можна встановити, що сторони дійшли згоди із усіх істотних умов договору.
Зазначене в Анкеті-заяві про розміщення вказаних документів на сайті банку, додатково свідчить про те, що відповідачу їх на ознайомлення при підписанні Анкети-заяви та інших документів не позивачем не надано.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про електронний цифровий підпис" сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
В матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами угоди щодо надання відповідачу доступу до системи клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, а також докази отримання відповідачем електронного цифрового підпису в акредитованому центрі сертифікації ключів, зокрема, у ПАТ КБ "Приватбанк".
В той же час, матеріали справи не містять жодних доказів того, що саме відповідачем (уповноваженою особою відповідача) підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ", а також Умови та правил надання послуги "КУБ", вони не містять власноручного підпису представника відповідача і з них не вбачається, що вони підписані електронним цифровим підписом.
Особистий ключ має властивості прихованого файлу, в якому відображається, зокрема, повне ім'я, номер сертифікату, початок строку дії та завершення строку дії.
Позивачем не доведено ні факту укладення кредитного договору, ні факту ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання послуги "КУБ", в тому числі, шляхом використання електронного цифрового підпису.
Наявні в матеріалах справи Умови не містять підпису відповідача.
Позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, тобто до якої саме редакції Умов приєднався та зобов'язався виконувати відповідач.
Також з наданих позивачем Умов неможливо встановити їх чинність та дію станом саме на 11.07.2018.
Також, позивач не надав господарському суду доказів введення в дію Умов і аутентичності редакції поданого витягу з розміщеним на сайті 11.07.2018, оскільки на сайті вони неодноразово змінювалися.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 11.03.2015 у справі №6-16цс15, згідно з ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Твердження позивача, що 11.07.2018 між Акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та фізичною особою-підприємцем Безп'ятим Денисом Григоровичем був укладений кредитний договір, який є за своєю правовою природою є договором приєднання, суд вважає необґрунтованими, оскільки: по-перше, згідно з ст. 634 ЦК україни за договором приєднання умови встановлюються у формулярах або інших стандартних формах. В такому випадку ці умови мають бути однаковими та незмінними для всіх клієнтів банку, а також сторона, яка їх запропонувала, не може відмовити іншій стороні у приєднанні до договору. Однак, як убачається з п. 3.2.8.6 витягу з «Умов та правил надання банківських полгу», в редакції, доданій до позову, ці Умови містять положення, за яким позивач має право відмовити у видачі кредиту, тобто у приєднанні до кредитного договору.
По-друге, розмір кредиту визначається одноособово банком на його розсуд і не є однаковим для всіх клієнтів, які бажають приєднатися до цих умов. Відтак не можна стверджувати, що одна із істотних умов кредитного договору, яка відсутня у Анкеті-заяві, є узгодженою сторонами.
В третє, відповідно до абз. 3 п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" №1 від 24.11.2014, віднесення кредитних договорів що договорів приєднання за тією ознакою, що позичальник позбавлений можливості запропонувати свої умови договору, можливе у разі укладення такого договору між банком (іншою фінансовою установою) та фізичною особою, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач є суб'єктом підприємницької діяльності.
Умовами та правилами надання кредиту "Кредит КУБ" не передбачено можливості дострокового стягнення з позичальника заборгованості за кредитним договором.
Крім того, позивачем не надано доказів затвердження Умов та правила надання кредиту "Кредит КУБ", на які він посилається позивач, ані нормативними актами НБУ, ані локальними актами самого позивача, а відтак вони не є обов'язковими для третіх осіб.
Позивач не надав суду доказів видачі відповідачу кредиту (платіжні доручення на видачу готівки, тощо), оскільки додані до позову копії роздруківок виписок з рахунку відповідача та меморіального ордеру від 12.07.2018 на суму 500000,00 грн не оформлені у відповідності до вимог нормативних актів НБУ щодо платіжних документів, не містять необхідних реквізитів, штампів та підписів уповноважених осіб банку, а відтак не можуть вважатися належними та допустимими електронними або письмовими доказами по справі.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що, нібито, відповідач погасив позивачу частину кредиту в сумі 10000,00 грн. Вказані обставини не доведені належними та допустимими доказами, які б могли про це свідчити. Розрахунок позивача не є таким доказом, а з долучених ним банківських виписок цієї обставини не вбачається.
Згідно із вказаного нормою закону підставою для бухгалтерського облік господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Доданий до позову розрахунок заборгованості нічим не обґрунтований, а тому в силу принципу змагальності сторін, визначеного ст. 91 ГПК України, не може бути прийнятий до уваги судом в якості належного та допустимого доказу надання відповідачу грошових коштів за кредитним договором та розміру заборгованості у випадку її наявності.
Наведена відповідачем у поясненні судова практика стосується спорів, обставини яких були істотно відмінними від даних обставин, оскільки позивачем не було заявлено позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки (пені, штрафу), а відтак до уваги судом не приймається.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивач не надав суду належні та допустимі докази укладання з відповідачем кредитного договору, узгодження сторонами всіх істотних умов кредитного договору, видачі відповідачу кредиту у сумі, зазначеній у позові, та підстав дострокового стягнення заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними і не підлягаючими задоволенню в повному обсязі. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.05.2019 у справі №914/504/18.
З урахуванням вимог статей 123, 126, 129 ГПК України судові витрати у справі підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст. 174, 179 ГК України, ст. 6, 11, 207, 526, 626 - 628, 634, 638, 639, 654, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст. 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 126, 129, 165, 178, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 ГПК України,
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційного скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено "13" червня 2019 р.
Суддя В.І. Ольшанченко
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://court.gov.ua/.