ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.06.2019Справа № 910/8730/18
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Мазур В.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/8730/18
за позовом приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»
до житлово-будівельного кооперативу «Зварювальник-2»
про стягнення 277 142,71 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Дорощенко М.В., довіреність № 42 від 02.01.2019р.;
від відповідача: Коломіець М.Д., довіреність б/н від 07.07.2018р.;
Малуга О.М., довіреність б/н від 01.08.2018р.
Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до житлово-будівельного кооперативу «Зварювальник-2» про стягнення 277 142,71 грн., з яких: 225 590,43 грн. боргу, 5184,57 грн. інфляційних втрат, 2 189,18 грн. 3% річних, 21619,49 грн. пені, 22 559,04 грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору на послуги водопостачання та водовідведення № 9399/4-13 від 15.05.2001р. щодо оплати наданих послуг у період травень-грудень 2015 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2018р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2018р. апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 09 жовтня 2018 року у справі № 910/8730/18 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 09 жовтня 2018 року у справі №910/8730/18 змінено шляхом викладення мотивувальної частини у редакції даної постанови.
Постановою Верховного Суду від 25.03.2019р. касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2018р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2018р. скасовано; справу № 910/8730/18 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/8730/18 передано на розгляд судді Привалову А.І.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2019р. прийнято справу №910/8730/18 до провадження та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання по справі призначено на 23.05.2019р.
17.05.2019р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає про те, що на підставі внесення змін до ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. № 1875-ІV з 26.04.2014р. Договір № 9399/4-13 від 15.05.2001р. втратив чинність, та як балансоутримувач ЖБК «Зварювальник-2» втратив право бути суб'єктом правовідносин відповідно до даної статті. Відповідач, як індивідуальний споживач, з 26.04.2014р. та по теперішній час не отримував та не має наміру отримувати послугу з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
20.05.2019р. через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення по справі, в яких останній підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Присутні в судовому засіданні 23.05.2019р. представники позивача підтримали позовні вимоги з посиланням на обставини, наведені у позовній заяві та додаткових поясненнях, а також просили надати час ознайомитись з відзивом відповідача та підготувати на нього відповідь.
Представники відповідача проти позову заперечили з посиланням на підстави, наведені у відзиві на позовну заяву, та подали для долучення до матеріалів справи довідку Лівобережного відділення ПІБ щодо ненадходження від ПАТ «АК «Київводоканал» платіжних вимог на списання грошових коштів.
На підставі ст. 216 ГПК України, в судовому засіданні оголошено перерву до 06.06.2019р.
03.06.2019р. через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Присутній у судовому засіданні 06.06.2019р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з посиланням на правові підстави та докази, зазначені у позовній заяві, поясненнях та відповіді на відзив.
Представник відповідача в засіданні суду подав ще додатковий відзив на позовну заяву та заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на підстави, наведені у відзивах на позовну заяву.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 06.06.2019р., відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
15.05.2001р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як абонентом, укладено Договір № 9399/4-13 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до п. 1 якого постачальник зобов'язався постачати абоненту питну воду, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин, а абонент зобов'язується оплачувати надані послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України.
Відповідно до п.п. 3.1-3.3 Договору, кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника. Якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водолічильника, але не менше 10-ти днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться. Якщо водолічильники відсутні, постачальник визначає інший спосіб обліку використаної води, передбачений Правилами.
Кількість стічних вод, згідно п. 3.4 Договору, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника.
Абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи (п. 3.6 договору).
За змістом п. 3.7 Договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноваженого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконання цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.
Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 Договору, цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.
07.08.2014р. між позивачем та ПАТ "Київенерго" укладено Договір №12477/5-01 про надання послуг з централізованого постачання питної холодної води для виробництва послуг з централізованого постачання гарячої води (т.І, а.с. 10-12).
Пунктом 1.3 Договору №12477/5-01 передбачено, що для здійснення позивачем нарахувань за стоки гарячої води споживачу гарячої води, ПАТ "Київенерго" зобов'язане надавати позивачу щомісячно, данні щодо обсягів гарячої води, наданої ПАТ "Київенерго" споживачам.
Відповідно до п. 8.1 Договору №12477/5-01, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками та діє до 15.04.2015р. Договір вважається пролонгованим на наступний рік, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення.
Позивач зазначає, що у період з 01.05.2015р. по 31.12.2015р. ним надано відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення за кодами № 3-514 та №3-50514 на загальну суму 258969,06 грн., на підтвердження чого надано розгорнутий розрахунок (т.І, а.с. 195), розшифровки рахунків абонента за кодом 3-514 (т.І, а.с. 86-90) та за кодом 3-50514 (т.І, а.с. 91-94) та підписані від позивача та представника абонента акти про зняття показань з приладу обліку, за період травень 2015 року по грудень 2015 року (т.І, а.с. 23-30).
У матеріалах справи також наявні розшифровки рахунків абонента за кодом 3-514 та 3-514 (т.І, а.с. 86-89, 90-95).
Крім того, до матеріалів також долучені складені позивачем платіжні вимоги-доручення за період з 22.05.2015 р. по 21.12.2015 р. на загальну суму 258969,06 грн., а саме: за кодом 3-514 на суму 197648,2 грн. (т.І, а.с. 96-103) та за період з з 22.05.2015 р. по 21.12.2015 р. за кодом 3-50514 на суму 61320,86 грн. (т.І, а.с. 104-111).
Зведеними відомостями розщеплення сплат, за загальний період з 5.01-31.03.2017 водовідведення гарячої води та за загальний період 5.05.-30.12.2015 (т.І, а.с. 31-45, 46-53) та витягами з реєстрів наданих пільг (реєстрів розподілу сум на відшкодування пільг по оплаті водопостачання та водовідведення), витягів з відомостей фінансування (т.І, а.с. 54, 55-80, 81-85) підтверджується здійснення розрахунку за надані позивачем послуги у розмірі 33378,63 грн.
Окрім цього, судом було встановлено, що 01.07.2014р. між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як управителем, укладено Договір № 147/1198АД09 про співпрацю виконавця послуг з централізованого постачання холодної (питної) води та водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових мереж) з ЖБК/ОСББ під час надання послуг з централізованого постачання холодної (питної) води та приймання стічних вод (з використанням внутрішньо-будинкових мереж) відповідно до умов якого управитель зобов'язується забезпечити належні умови для передачі (транзиту) питної води через внутрішньо-будинкові мережі, що знаходяться у нього в управлінні та обслуговувані при наданні послуг з централізованого постачання холодної (питної) води та приймання стічних вод у систему каналізації м. Києва їх виконавцем.
Пунктом 4.1 цього договору передбачено, що зобов'язання сторін за цим договором виконуються сторонами на безоплатній основі.
Інші зобов'язання сторін, що виконуються на оплатній основі регулюються окремим договором (п. 4.5 договору №147/1198АД-09).
Як вказує позивач, відповідач частково оплатив спожиту за договором № 9399/4-13 протягом травня-грудня 2015 року питну воду та надані послуги водовідведення вартістю 258969,06 грн., заборгувавши йому станом на 1 січня 2016р. 225590,43 грн.
Таким чином, предметом спору у даній справі є заборгованість відповідача перед приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» у розмірі 225 590 грн., яка виникла у період з 01.05.2015р. по 31.12.2015р. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 5184,57 грн., 3% річних - 2189,18 грн., пеня - 21 619,49 грн., штраф - 22 559,04 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положенням ч. 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Таким чином, укладений між сторонами Договір на послуги водопостачання та водовідведення № 9399/4-13 від 15.05.2001р. за правовою природою є договором про надання послуг за плату.
Водночас, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".
Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води та водовідведення відносяться до житлово-комунальних послуг.
Пунктом 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 року за №936/15627; далі - Правила користування) встановлено, що відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги". Істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (пункт 2.2 Правил).
Пунктом 1.4 Правил користування визначено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 №37 (далі - Правила № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємству систему каналізації населеного пункту.
Відповідно до п. 1.2 Правила № 37 поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).
Пунктом 1.4 Правил № 37 встановлено, що абонент Водоканалу - юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації. Згідно цього ж пункту стічні води Підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).
Згідно Закону України від 10.04.2014 № 1198-VII, за яким ПрАТ "АК "Київводоканал" визнано виконавцем послуг з центрального постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем) для об'єктів всіх форм власності, а ПАТ "Київенерго" - виконавцем послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності, ПрАТ "АК "Київводоканал" здійснювало нарахування вартості послуг з постачання питної холодної води, для виготовлення гарячої ПАТ "Київенерго" на підставі Договору про надання послуг з централізованого постачання питної холодної води, що призначена для виробництва послуг з центрального постачання гарячої води.
Відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (послуги) регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, далі Правила.
Пунктом 20 Правил встановлено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Як вбачається з п.п. 5.1, 5.2 Договору № 9399/4-13 від 15.05.2001р., цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання.
Матеріали справи не містять доказів припинення або розірвання договору в установленому законом порядку.
Таким чином, наявність укладених фізичними особами та власниками (наймачами, орендарями) житлових приміщень/квартир, як споживачами, у період з 01.10.2015 по 31.12.2015 договорів про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, не нівелюють обов'язку відповідача сплати вартість наданих позивачем послуг, у період щодо якого відсутні докази того, що споживачем (абонентом) наданих позивачем послуг були інші особи, а не відповідач.
Враховуючи викладене, з урахуванням відсутності доказів визнання недійсним, чи розірвання Договору № 9399/4-13, суд відхиляє твердження відповідача про те, що договір припинив свою дію, у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" від 10.04.2014, оскільки зазначений закон надає право позивачу укладати договори безпосередньо з фізичними особами - мешканцями багатоквартирних будинків та цим законом передбачено можливість споживачам (юридичним особам) отримувати послуги на підставі уже укладених договорів (як колективний споживач), при цьому прийняття вказаного Закону не тягне за собою автоматичного припинення раніше укладених договорів. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Вищого господарського суду України від 19 травня 2016 року у справі № 910/30230/15).
Разом з тим, ч. 1 ст. 903 ЦК України визначено: якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом п. 3.6 Договору № 9399/4-13 визначено, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.
Тобто, положеннями договору визначено порядок та строк оплати наданих виконавцем послуг.
За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Наявні у матеріалах справи складені позивачем платіжні вимоги-доручення за період з 22.05.2015 р. по 21.12.2015 р. на загальну суму 258969,06 грн., а саме: за кодом 3-514 на суму 197648,2 грн. (т.І, а.с. 96-103) та за період з з 22.05.2015 р. по 21.12.2015 р. за кодом 3-50514 на суму 61320,86 грн. (т.І, а.с. 104-111), не є належним доказом виконання позивачем вимог 3.6 Договору, з огляду на те, що зазначені документи не містять відміток банківської установи про їх прийняття.
Під час розгляду справи позивач не заперечував той факт, що платіжні вимоги не були надіслані до банківської установи відповідача, з огляду на те, що в договорі не зазначені повні банківські реквізити абонента.
Проте, умовами пункту 6.5 Договору передбачено, у разі відсутності у абонента (відповідача) розрахункового рахунку в банківській установі абонент отримує у постачальника до 5-го числа кожного місяця платіжний документ для оплати спожитих послуг та розраховується у п'ятиденний термін з дня отримання платіжного доручення.
Як свідчать матеріали справи, факт надання послуг у спірний період підтверджено первинними документами, а саме актами про зняття показань приладів обліку, які підписані представниками обох сторін.
Таким чином, позивач надавав, а відповідач отримував у спірний період послуги з водопостачання та водовідведення.
За приписами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
При цьому, неотримання відповідачем платіжного документа та не звернення до позивача згідно з пунктом 6.5 Договору не звільняють відповідача від оплати отриманих послуг.
Отже, з огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 225 590,43 грн.
Крім того, при зверненні до суду з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 5184,57 грн., 3% річних - 2189,18 грн., пеня - 21 619,49 грн., штраф - 22 559,04 грн.
Щодо даних позовних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом вище, позивач не виконав умови п. 3.6. Договору щодо направлення платіжних документів до банківської установи відповідача. При цьому, суд критично оціню доводи позивача про відсутність інформації про банківські реквізити ЖБК «Зварювальник-2», оскільки заборгованість, що є предметом спору виникла з 01.05.2015 року, тоді як договір між сторонами було укладено ще 15 травня 2001 року, тобто на протязі майже чотирнадцяти років відповідач постійно проводив платежі за надані позивачем послуги за допомогою банківських рахунків.
Крім того, судом встановлено, що 01.07.2014р. (тобто до спірного періоду) між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 147/1198АД09 про співпрацю виконавця послуг з централізованого постачання холодної (питної) води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових мереж) з ЖБК/ОСББ під час надання послуг з централізованого постачання холодної (питної) води та приймання стічних вод (з використанням внутрішньо будинкових мереж), в якому у розділі реквізити сторін зазначено повні банківські реквізити відповідача.
Отже, у позивача була наявна об'єктивна можливість виконати умови п. 3.6. Договору № 9399/4-13 від 15.05.2001р.
Також, судом враховано відсутність у матеріалах справи будь-яких листів, вимог або претензій, надісланих на адресу відповідача з вимогою сплатити заборгованість у сумі 225 590,43 грн.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, враховуючи відсутність доказів представлення позивачем платіжних документів до банківської установи відповідача, згідно з п. 3.6. Договору, на оплату наданих послуг, заборгованість, яка є предметом розгляду у даній справі, а також відсутність доказів вручення відповідачу платіжних документів з урахуванням умов п. 6.5. Договору, у суду відсутня можливість визначити початок періоду, з якого боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, та відповідно з якого часу підлягає застосуванню до нього відповідальність за невиконання прийнятих на себе зобов'язань.
Відповідно до ч. 4 ст. 612 ЦК України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Отже, у зобов'язанні має не лише право вимагати від боржника вчинення певних дій, але й несе певні обов'язки, зокрема, вчинення дій, до застосування яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на зазначені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 5184,57 грн., 3% річних - 2189,18 грн., пені - 21 619,49 грн. та штрафу - 22 559,04 грн. задоволенню не підлягають.
За таких підстав, суд, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до житлово-будівельного кооперативу «Зварювальник-2» є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог та з урахуванням витрат, понесених позивачем по сплаті судового збору за розгляд справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з житлово-будівельного кооперативу «Зварювальник-2» (02097, м. Київ вул. Радунська, 36, ідентифікаційний код 22885281) на користь приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А, ідентифікаційний код 03327664) заборгованість у розмірі 225 590 грн. 43 коп., судовий збір у розмірі 3383 грн. 86 коп. за розгляд справи в суді першої інстанції, судовий збір у розмірі 5075 грн. 79 коп. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, судовий збір у розмірі 6767 грн. 72 коп. за розгляд справи в суді касаційної інстанції.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 18.06.2019р.
СуддяА.І. Привалов