ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.06.2019Справа № 910/1351/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В.В., за участі секретаря судового засідання Топіхи І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укpнaфта"
до 1. Акціонерного товариства "Українська залізниця"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Укртатнафта"
про стягнення 280 322,79 грн (з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог від 09.04.2019)
Представники учасників процесу згідно протоколу від 12.06.2019,
У лютому 2019 року Публічне акціонерне товариство "Укpнaфта" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Укртатнафта" про стягнення 302 633,69 грн, з яких 7 219,90 грн - вартість нестачі палива дизельного, що надійшло в цистерні № 74735010; 8 450,00 грн - вартість нестачі палива дизельного, що надійшло в цистерні № 74730086; 6 641,00 грн - вартість нестачі палива дизельного, що надійшло в цистернах № 74730177 та № 74036930; 27 543,65 грн - вартість нестачі палива дизельного, що надійшло в цистерні № 72805658; 42 108,49 грн - вартість нестачі палива дизельного, що надійшло в цистерні № 75079806; 5 305,90 грн - вартість нестачі палива дизельного, що надійшло в цистернах № 74167149 та № 74956566; 34 794,90 грн - вартість нестачі палива дизельного, що надійшло в цистерні № 72303571; 61 427,44 грн - вартість нестачі бензину автомобільного, що надійшов в цистерні № 73745341; 28 033,20 грн - вартість нестачі бензину автомобільного, що надійшов в цистерні № 74048778; 81 109,21 грн - вартість нестачі палива дизельного, що надійшло в цистернах № 73043242 та № 74251208.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачам своїх зобов'язань за Договором транспортного обслуговування № 04.3/1336-р від 22.12.2017 щодо перевезення вантажу позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2019 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Укpнaфта" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Укртатнафта" про стягнення 302 633,69 грн було залишено без руху.
22.02.2019 через канцелярію суду представником позивача супровідним листом було подано документи для усунення недоліків позовної заяви, а саме докази сплати судового збору у встановленому законодавством розмірі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1351/19 для розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.03.2019, сторонам встановлено строк для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив, заяв та клопотань.
15.03.2019 через канцелярію суду надійшов відзив відповідача на позов.
За результатами підготовчого засідання 21.03.2019 судом було постановлено ухвалу про відкладення засідання у справі на 10.04.2019.
22.03.2019 до канцелярії суду надійшов відзив відповідача 1 на позовну заяву.
09.04.2019 представником позивача до канцелярії суду було подано уточнення до позовної заяви.
10.04.2019 представником відповідача 2 до канцелярії суду було подано заяву про надання строку для подачі відзиву з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та призначення справи до розгляду по суті.
За результатом підготовчого судового засідання 10.04.2019 судом було прийнято заяву позивача та вирішено здійснювати подальший розгляд справи у межах заявлених позовних вимог з урахуванням зменшення, а саме щодо стягнення з відповідачів на користь позивача вартості нестачі нафтопродуктів на загальну суму 280 322,79 грн, з яких:
- 27 543,65 грн - вартість нестачі палива дизельного, що надійшло в цистерні № 72805658;
- 42 108,49 грн - вартість нестачі палива дизельного, що надійшло в цистерні № 75079806;
- 5 305,90 грн - вартість нестачі палива дизельного, що надійшло в цистернах № 74167149 та № 74956566;
- 34 794,90 грн - вартість нестачі палива дизельного, що надійшло в цистерні № 72303571;
- 61 427,44 грн - вартість нестачі бензину автомобільного, що надійшов в цистерні № 73745341;
- 28 033,20 грн - вартість нестачі бензину автомобільного, що надійшов в цистерні № 74048778;
- 81 109,21 грн - вартість нестачі палива дизельного, що надійшло в цистернах № 73043242 та № 74251208.
Також судом було розглянуто та задоволено заяву відповідача 2 про надання строку для подання заперечень
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2019 виправлено описку в ухвалі Господарського суду міста Києва від 10.04.2019.
15.04.2019 через канцелярію суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву.
17.04.2019 через канцелярію суду від відповідача 1 надійшло клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 22.04.2019 в режимі відеоконференції.
22.04.2019 відповідачем 2 подано до канцелярії суду заяву про доповнення до відзиву на позов.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2019 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача 1 про проведення судового засідання, призначеного на 22.04.2019 в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 22.04.2019 було продовжено підготовче провадження у справі №910/1351/19 на 30 днів до 27.05.2019 (включно) та відкладено підготовче засідання на 16.05.2019.
03.05.2019 на офіційну електронну пошту суду надійшло клопотання Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" про участь відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
10.05.2019 засобами поштового зв'язку до суду надійшло клопотання відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке було направлено раніше на офіційну електронну пошту суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2019 відмовлено у задоволенні клопотання Регіональної філії "Львівська залізниця" АТ "Укрзалізниця" про участь відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
16.05.2019 представником відповідача 2 через канцелярію суду було подано заяву про неможливість прибуття в засідання та перехід до розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/1351/19 до судового розгляду по суті на 12.06.2019.
27.05.2019 через канцелярію суду від відповідача 2 надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив.
12.06.2019 відповідач 2 подав до суду заяву, якому повідомив про неможливість участі його представника у судовому засіданні та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.
У судове засідання 12.06.2019 з'явився представник позивача та підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог.
Відповідачі в судове засідання представників не направили, про дату час та місце проведення засідання були повідомлені своєчасно та належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0103050078519 та № 0103050078500.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що учасники справи мали право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалами Господарського суду міста Києва по справі №910/1351/19 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
30.12.2011 між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (замовник) та Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (виконавець) було укладено договір №29/1717-Р транспортного обслуговування відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання здійснювати транспортне обслуговування замовника, яке полягає у наданні послуг по відвантаженню, організації оформлення і відправленню вантажів замовника з промислового майданчика виконавця, що знаходиться за адресою: місто Кременчук, вулиця Свіштовська, 3, та оплаті перевезення вантажів замовника залізничним транспортом до вказаних останнім залізничних станцій призначення.
Відповідно до пункту 1.4 договору №29/1717-Р від 30.12.2011 при виконанні своїх зобов'язань за договором виконавець залучає третіх осіб для організації перевезень вантажів замовника.
За змістом пункту 4.1 договору розрахунки між виконавцем і замовником здійснюється в національній валюті України - гривні шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок виконавця.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з 01.01.2012 і діє до 31.12.2012, а в частині виконання взаєморозрахунків - до їх повного завершення. (пункт 8.1. договору)
Додатковою угодою №3 від 25.07.2013 сторонами досягнуто згоди щодо визначення строку дії договору №29/1717-Р від 30.12.2011 по 31.12.2013.
Додатковою угодою №18 від 24.11.2016 сторони погодили викласти пункт 8.1 договору №29/1717-Р від 30.12.2011 в наступній редакції: "цей договір вважається укладеним і набирає чинності з 01.01.2012 і діє до 31.12.2017, а в частині виконання взаєморозрахунків - до їх повного завершення".
У зв'язку з закінченням 31.12.2017 строку дії договору № 29/1717-р від 30.11.2011, між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (замовник) та Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (виконавець) було укладено аналогічний за змістом договір транспортного обслуговування №04.3/1336-Р від 22.12.2017, положення якого набрали чинності з 01.01.2018.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою виконання зобов'язань за договором №29/1717-Р від 30.12.2011 Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Укртатнафта" на підставі договору №10118(2088/10/2119) від 01.07.2011, згідно умов якого виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів замовника по території України та інших держав, а саме: при транспортуванні вантажів залізничним транспортом здійснювати організацію перевезення вантажів замовника з основної промислової ділянки за адресою: місто Кременчук, вулиця Святошинська, 3; при транспортуванні вантажів автомобільним транспортом здійснювати налив вантажів, виконання комплексу дій з направлення вантажів замовника.
В подальшому, 28.09.2011 між Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Укртатнафта" було укладено угоду від 28.09.2011 про заміну сторони в договорі №10118(2088/10/2119) від 01.07.2011, за умовами якої починаючи з 01.10.2011 було здійснено заміну виконавця у вказаному правочині - на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Укртатнафта".
Як свідчать матеріали справи, згідно залізничної накладної № 43962687 від 17.02.2018 (цистерна №72805658) Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім -Укртатнафта" було направлено на адресу вантажоодержувача НГВУ "Бориславнафтогаз" (відокремлений структурний підрозділ Публічного акціонерного товариства "Укрнафта") 49 850 кг дизельного палива. Зі змісту залізничної накладної вбачається, що вантаж прибув до місця призначення 27.02.2017.
Згідно акта №6/41 від 27.02.2018 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю та акта експертизи № 2-110-В/1 від 27.02.2018 маса нетто дизельного палива у цистерні №72805658, яка направлялась залізничною накладною №43962687 від 17.02.2018, складає 48 463 кг, що з відносною похибкою менше на 989 кг проти даних залізничної накладної №43962687 від 17.02.2018.
В акті №6/41 від 27.02.2018 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю вказано дані щодо дати та часу приймання вантажу, відповідно до якого приймання розпочато о 12:00 год. 27.02.2018, час та дата завершення приймання товару не зазначена.
В акті експертизи № 2-110-В/1 від 27.02.2018, складеного Львівською торгово-промисловою палатою, зазначено, що експерту пред'явлено залізничну цистерну №72805658 з непорушним запірно-пломбувальним пристроєм вантажовідправника, люк цистерни опломбовано запірно-пломбувальним пристроєм №Я152144, запобіжно-впускний клапан заварено скобою та опломбовано металевою пломбою, номер якої визначити не вдалось через корозію та забрудненість.
Відповідно до залізничної накладної №44144145 від 09.03.2018 (цистерна №75079806) Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім -Укртатнафта" було направлено на адресу вантажоодержувача НГВУ "Надвірнанафтогаз" 63 050 кг дизельного палива. Зі змісту залізничної накладної вбачається, що вантаж прибув до місця призначення 16.03.2018.
Згідно акта №90 від 21.03.2018 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю та акта експертизи № В-129 від 21.03.2018 маса нетто дизельного палива у цистерні №75079806, яка направлялась залізничною накладною №44144145 від 09.03.2018, складає 60 957 кг, що з відносною похибкою менше на 1589 кг проти даних залізничної накладної №44144145 від 09.03.2018.
В акті №90 від 21.03.2018 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю вказано дані щодо дати та часу приймання вантажу, відповідно до якого приймання розпочато о 08:30 год. 21.03.2018, час, завершено о 10:55 год. 21.03.2018.
В акті експертизи № В-129 від 21.03.2018, складеного Івано-Франківською торгово-промисловою палатою, зазначено, що експерту пред'явлено залізничну цистерну №75079806 опломбована непошкодженим запірно-пломбувальним пристроєм №Я336645, однак встановлена пломба неналежним чином, що дає можливість відкривання запірного пристрою горловини ємкості залізничної цистерни без зривання пломби, порушено правила пломбування, повітряний клапан заварений, зливний люк не опломбований.
Згідно залізничної накладної №444423515 від 06.04.2018 (цистерни №74956566 та №74167149) Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім -Укртатнафта" було направлено на адресу вантажоодержувача НГВУ "Долинанафтогаз" 111 250 кг дизельного палива. Зі змісту залізничної накладної вбачається, що вантаж прибув до місця призначення 18.04.2018.
Згідно акта №16 від 20.04.2018 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю та акта експертизи № ВА-18 від 20.04.2018 маса нетто дизельного палива, що направлялось залізничною накладною №444423515 від 06.04.2018 у цистернах №74956566 та №74167149, складає 110 500 кг, що з відносною похибкою менше на 750 кг проти даних залізничної накладної №444423515 від 06.04.2018.
В акті №16 від 20.04.2018 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю вказано дані щодо дати та часу приймання вантажу, відповідно до якого приймання розпочато о 10:05 год. 18.04.2018, час, завершено о 18:05 год. 20.04.2018.
В акті експертизи № ВА-18 від 20.04.2018, складеному Івано-Франківською торгово-промисловою палатою, зазначено, що експерту пред'явлено залізничні цистерни №74956566 та №74167149 опломбовані пломбами Я824771 та Я824773. Перед зняттям пломб люки цистерн оглянуті, доступу до товару не виявлено. В цистерні №74167149 біля горловини слід від розлитого вантажу. В цистерні №74956566 витікання палива по поверхні цистерни не встановлено.
Також, за змістом залізничної накладної №44285054 від 24.03.2018 (цистерна №72303571) Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім -Укртатнафта" було направлено на адресу вантажоодержувача НГВУ "Надвірнанафтогаз" 48 200 кг дизельного палива. Зі змісту залізничної накладної вбачається, що вантаж прибув до місця призначення 04.04.2018.
Згідно акта №91 від 05.04.2018 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю та акта експертизи № В-158 від 05.04.2018 маса нетто дизельного палива у цистерні № 72303571, яка направлялась залізничною накладною №44285054 від 24.03.2018, 46 491 кг, що з відносною похибкою менше на 1709 кг проти даних залізничної накладної №44285054 від 24.03.2018.
В акті №91 від 05.04.2018 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю вказано дані щодо дати та часу приймання вантажу, відповідно до якого приймання розпочато о 11:00 год. 05.04.2018, час, завершено о 15:30 год. 05.04.2018.
В акті експертизи № В-158 від 05.04.2018, складеного Івано-Франківською торгово-промисловою палатою, зазначено, що експерту пред'явлено залізничну цистерну №72303571 опломбована непошкодженим запірно-пломбувальним пристроєм №М1Я313528.
Відповідно до залізничної накладної №44283497 від 24.03.2018 (цистерна №73745341) Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім -Укртатнафта" було направлено на адресу вантажоодержувача НГВУ "Надвірнанафтогаз" 52 850 кг дизельного палива. Зі змісту залізничної накладної вбачається, що вантаж прибув до місця призначення 09.04.2018.
Згідно акта №93 від 10.04.2018 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю та акта експертизи № В-160 від 10.04.2018 маса нетто дизельного палива у цистерні №73745341, яка направлялась залізничною накладною №44283497 від 24.03.2018, складає 50 376 кг, що з відносною похибкою менше на 2051 кг проти даних залізничної накладної №44283497 від 24.03.2018.
В акті №93 від 10.04.2018 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю вказано дані щодо дати та часу приймання вантажу, відповідно до якого приймання розпочато о 10:00 год. 10.04.2018, час, завершено о 11:30 год. 10.04.2018.
В акті експертизи № В-160 від 10.04.2018, складеного Івано-Франківською торгово-промисловою палатою, зазначено, що експерту пред'явлено залізничну цистерну №73745341 опломбована непошкодженим запірно-пломбувальним пристроєм №М1Х407247.
За змістом залізничної накладної № 44283463 від 24.03.2018 (цистерна №74048778) Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім -Укртатнафта" було направлено на адресу вантажоодержувача НГВУ "Долинанафтогаз" 52 700 кг дизельного палива. Зі змісту залізничної накладної вбачається, що вантаж прибув до місця призначення 06.04.2018.
Згідно акта №14 від 06.04.2018 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю та акта експертизи № ВА-15 від 13.04.2018 маса нетто дизельного палива у цистерні №74048778, яка направлялась залізничною накладною №44283463 від 24.03.2018, складає 51 600 кг, що з відносною похибкою менше на 936 кг проти даних залізничної накладної №44283463 від 24.03.2018.
В акті №14 від 06.04.2018 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю вказано дані щодо дати та часу приймання вантажу, відповідно до якого приймання розпочато о 18:30 год. 06.04.2018, час, завершено о 19:10 год. 06.04.2018.
В акті експертизи № ВА-15 від 13.04.2018, складеного Івано-Франківською торгово-промисловою палатою, зазначено, що експерту пред'явлено залізничну цистерну №74048778 опломбована непошкодженим запірно-пломбувальним пристроєм №Я313531. Перед зняттям пломб люки цистерн оглянуті, доступу до товару не виявлено, витікання палива по поверхні цистерни не встановлено.
Відповідно до залізничної накладної №44285021 від 24.03.2018 (цистерни №73043242 та №74251208) Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім -Укртатнафта" було направлено на адресу вантажоодержувача НГВУ "Долинанафтогаз" 113 200 кг дизельного палива. Зі змісту залізничної накладної вбачається, що вантаж прибув до місця призначення 06.04.2018.
Згідно акта №13 від 06.04.2018 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю та акта експертизи № ВА-14 від 06.04.2018 маса нетто дизельного палива у цистернах №73043242 та №74251208, яка направлялась залізничною накладною №44285021 від 24.03.2018, складає 109 650 кг, що з відносною похибкою менше на 3084 кг проти даних залізничної накладної №44285021 від 24.03.2018.
В акті №13 від 06.04.2018 приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю вказано дані щодо дати та часу приймання вантажу, відповідно до якого приймання розпочато о 09:15 год. 06.04.2018, час, завершено о 09:50 год. 06.04.2018.
В акті експертизи № ВА-14 від 06.04.2018, складеного Івано-Франківською торгово-промисловою палатою, зазначено, що експерту пред'явлено залізничні цистерни №73043242 та №74251208 опломбовані непошкодженими запірно-пломбувальними пристроями №Я313511 та №Я313522. Перед зняттям пломб люки цистерн оглянуті, доступу до товару не виявлено, витікання палива по поверхні цистерн не встановлено.
За таких обставин, позивач зазначає, що з огляду на наявність нестачі вантажу організація перевезення та безпосередньо саме перевезення якого здійснювалось відповідачами 1 та 2, у останніх виник обов'язок солідарно відшкодувати Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" вартість нестач нафтопродуктів у відповідності до їх ціни, визначеної у відповідних договорах поставки нафтопродуктів, укладених між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" та Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта".
За змістом частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься відшкодування збитків. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
У рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 Конституційного суду України (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Конституційний суд України у вказаному рішенні зазначає, що види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.
Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач вчинив дії, спрямовані на порушення інтересу позивача, на захист якого подано позов, або утверджують за собою право, яке належить позивачу тощо, тобто ті, які свідчать про те, що право (інтерес) позивача порушене або оспорюється. Зазначені обставини входять до підстав позову і підлягають дослідженню, оскільки, суд, приймаючи рішення, має встановити чи мають місце факти порушення чи оспорення суб'єктивного матеріального права чи інтересу, на захист якого подано позов.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.
Збитками є:
- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Одночасно, за змістом статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов'язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав.
У будь-якому випадку для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника. Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. Вказану позицію наведено в Оглядовому листі №01-06/20/2014 від 14.01.2014 Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків".
Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
За змістом частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до частини 1 статті 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
За приписами частини 1 статті 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучати до виконання своїх обов'язків інших осіб.
Як вже було зазначено, 01.07.2011 між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (замовник) та Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (виконавець) було укладено договір №29/1717-Р транспортного обслуговування відповідно до якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання здійснювати транспортне обслуговування замовника, яке полягає у наданні послуг по відвантаженню, організації оформлення і відправленню вантажів замовника з промислового майданчика виконавця, що знаходиться за адресою місто Кременчук, вулиця Свіштовська, 3, та оплаті перевезення вантажів замовника залізничним транспортом до вказаних останнім залізничних станцій призначення.
Пунктом 6.1.4 договору №10118 (2088/10/2119) від 01.07.2011 сторони погодили, що виконавець несе відповідальність за збереження (втрату, недостачу, порчу, пошкодження) вантажів замовника з моменту їх передачі виконавцю до моменту передачі перевізнику, що підтверджується штемпелем станції у залізничній накладній, в розмірі фактично заподіяної шкоди зменшеної на норми природної втрати та похибок вимірів при недостачі вантажу, відповідно до "Інструкції про порядок прийому, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України". Виконавець не несе відповідальність за виконання залізницею своїх обов'язків.
Отже, з системного аналізу умов договору №10118 (2088/10/2119) від 01.07.2011 вбачається, що відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Укртатнафта" за збереження вантажу обмежується періодом часу з моменту передачі йому вантажу до моменту передачі Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця".
Таким чином, умови означеного правочину виключають відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Укртатнафта" за збереження (втрату, недостачу, порчу, пошкодження) вантажу з моменту передачі їх перевізнику, а відповідно належних та допустимих у розумінні статтей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів того, що така втрата сталась з моменту отримання вантажу відповідачем 2 до моменту передачі відповідачу 1, до матеріалів справи не представлено.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач 1 прийняв від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Укртатнафта" вантаж (дизельне пальне, бензин), що належав позивачу та здійснив його відправлення, про що складено залізничні накладні № 43962687 від 17.02.2018, № 44144145 від 09.03.2018, № 444423515 від 06.04.2018, № 44285054 від 24.03.2018, № 44283497 від 24.03.2018, № 44283463 від 24.03.2018, № 44285021 від 24.03.2018 .
При цьому, з представлених суду відомостей про відвантаження вбачається, що останнім було внесено дані до залізних накладних щодо маси товару, що відповідає зазначеним даним у відомостях, а твердження позивача про невірне заповнення відповідачем 2 документів на перевезення вантажу залізничним транспортом матеріалами справи не підтверджуються.
Статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою № 457 від 06.04.1998 Кабінету Міністрів України, передбачено, що Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до пункту 6 Статуту залізниць України, накладна це - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та Правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
У відповідності до пункту 28 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом №644 від 21.11.2000 Міністерства транспорту України та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 за № 863/5084, договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставляння календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.
Як вбачається з матеріалів справи та стверджується самим позивачем, вантаж (дизельне паливо, бензин), який направлявся залізничними накладним № 43962687 від 17.02.2018, № 44144145 від 09.03.2018, № 444423515 від 06.04.2018, № 44285054 від 24.03.2018, № 44283497 від 24.03.2018, № 44283463 від 24.03.2018, № 44285021 від 24.03.2018, прибув до станцій призначення та прийнятий без пошкоджень відповідних пломб на цистернах, без ознак втрат (підтікань чи виливів) та нестач.
Статтею 129 Статуту залізниць передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Проте, у даному випадку судом прийнято до уваги, що актів, стосовно нестачі вантажу за перевезеннями згідно спірних залізничних накладних не складалось.
Відповідно до статті 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, зокрема, у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами.
Разом з тим, матеріалах справи містяться відомості пломбування вагонів, в яких здійснювалось перевезення вантажу позивача.
Судом вказувалось, що у висновках Львівської та Івано-Франківської торгово-промислових палат зазначено, що всі цистерни є непошкодженими та містять цілісні запірно-пломбувальні пристрої.
Крім того, посилання позивача в якості підстави позову на безпідставне ухилення відповідача 1 від перевірки маси вантажу, на думку суду, є необгрунтованими, оскільки у відповідності до пункту 24 Статуту залізниць України залізниця має право, а не обов'язок, як стверджує заявник, перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Таким чином, виходячи з наявних в матеріалах справи документів, суд дійшов висновку що твердження позивача про те, що часткова втрата вантажу сталась з вини Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" є безпідставними та не підтверджені матеріалами справи.
Отже, з огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивачем так і не було належними та допустимими у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами доведено обставин втрати частини вантажу внаслідок винних дій Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Укртатнафта", суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Укртатнафта" про стягнення солідарно вартості нестачі.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії".). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статтею 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018р. Верховного суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищевикладене, суд вважає вимоги позивача не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 73-74, 76-80, 86, 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Укpнaфта" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Укртатнафта" про стягнення 280 322,79 грн (з урахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог від 09.04.2019) - відмовити повністю.
2. Судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, покладаються на Публічне акціонерне товариство "Укpнaфта".
Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 19.06.2019.
СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ