номер провадження справи 27/78/19
13.06.2019 Справа № 908/964/19
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи
За позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Уніка” (01032 м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, ідентифікаційний код юридичної особи 20033533)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА” (69005 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А, ідентифікаційний код юридичної особи 13490997)
про стягнення 86 001 грн. 14 коп.
за участю
представника позивача: не з'явився
представник відповідача: не з'явився
22.04.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Уніка” про стягнення з Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА” 85 134 грн. 64 коп. страхового відшкодування, 440 грн. 83 коп. 3 % річних.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2019, позовні матеріали № 908/964/19 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 23.04.2019 позовну заяву суддею Дроздовою С.С. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/964/19, присвоєно справі номер провадження 27/78/19. Судове засідання призначено на 10.05.2019.
Справа № 908/964/19 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Ухвалою суду від 10.05.2019 на підставі ст. 216 ГПК України, розгляд справи відкладено на 13.06.2019.
Представник позивача у судове засіданні 13.06.2019 не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином, надіслав до відділу автоматизованого документообігу суду, обробки та контролю виконання документів (канцелярія) заяву, відповідно до якої просить суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Заява позивача прийнята судом.
Представник відповідача у жодне судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомляв. Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, письмового відзиву не надано. Про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом направлення на його адресу відповідних ухвал суду. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався. В матеріалах справи міститься повідомлення про отримання представником відповідача ухвали суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/964/19.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю позивача та відповідача.
Справу розглянуто в порядку ст. 178 ГПК України, відповідно до якої, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи,
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
12.10.2017 між Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Уніка” (Страховик) та ОСОБА_1 (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу «пряме врегулювання» № 011059/4640/0000020 (Договір).
Предметом даного Договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користування та розпорядженням ТЗ та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням (п. 2.1 Договору).
01.08.2018 в м. Києві, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля BMW номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу “RENAULT KANGOO”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 .
За умовами пункту 3.2 Умов страхування до Договору добровільного страхування факт понесення збитків страхувальником внаслідок ДТП є страховим випадком.
Згідно з ч. 1 ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 990 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
У ст. 9 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР “Про страхування” визначено, що страховим відшкодуванням є страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
За договором добровільного страхування страхова сума складає 100 000,00 грн., франшиза за ризиком ДТП не передбачена.
Згідно Звіту про оцінку КТС № 01-06/09 від 06.09.2018, складеного ФОП « ОСОБА_4 », розмір відновлювального ремонту та матеріального збитку з урахуванням зносу становить 85 134 грн. 64 коп. (без урахування ПДВ).
Страховим актом № 00267713 від 28.09.2018 визначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 85 134 грн. 64 коп.
На підставі заяви страхувальника про подію, що має ознаки страхового випадку № 00267713 та Страхового Акту, здійснено виплату страхового відшкодування на рахунок Страхувальника - Чечелева М.Ю., що підтверджується платіжним дорученням № 047653 від 11.10.2018 на суму 85 134 грн. 64 коп.
За приписами ч. 1 ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічна норма міститься у ст. 27 Закону України від 07.03.1996 № 85/96-ВР “Про страхування”.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 24.10.2018 №761/30796/18 визнано ОСОБА_3 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення Правил дорожнього руху України.
Шевченківським районним судом м. Києва 01 серпня 2018 року о 17 год. 00 хв., водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом RENAULT номерний знак НОМЕР_2 , в порушення вимог п.п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, рухаючись по пр. Перемоги, в м. Києві, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем BMW номерний знак НОМЕР_1 , який зупинився попереду. Внаслідок ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу “RENAULT KANGOO”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована полісом № АК 006785037 Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА".
Відповідно до ст. 3 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
У ст. 6 вказаного Закону визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Отже, до позивача перейшло право зворотньої вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно з п. 12.1 ст. 12 даного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Полісом № АК 006785037 встановлено ліміт відповідальності страховика за шкоду майну в розмірі 100 000 грн. 00 коп., франшиза - 0 грн. 00 коп.
Отже, за вказаним полісом відповідальність страховика обмежується сумою 100 000 грн. 00 коп.
26.10.2018 за вих. № 8313 позивач надіслав відповідачу заяву № 23385 про виплату страхового відшкодування в розмірі 85 134 грн. 64 коп. Заява отримана відповідачем 05.11.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0100166797840.
Оскільки відповідач не надав відповіді на заяву позивача та не виплатив страхове відшкодування, позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 85 134 грн. 64 коп., а також нарахованих за прострочення оплати інфляційних втрат в сумі 425 грн. 67 коп. та 3% річних в сумі 440 грн. 83 коп.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Пунктом 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має прав на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
За приписами ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Частиною 1 ст. 990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання та сплатив страхове відшкодування у сумі 85 134 грн. 64 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 047653 від 11.10.2018.
Згідно зі ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У Законі України «Про страхування» міститься кореспондуюча норма - згідно зі ст. 27 до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, при виплаті потерпілому страхового відшкодування за Договором майнового страхування відбувається позадоговірна заміна кредитора із збереженням предмету та змісту зобов'язання.
Статтею ж 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Враховуючи те, що відповідач є страховиком за полісом № АК 006785037, який на момент ДТП 01.08.2018 був діючим, а вина водія застрахованого за цим полісом транспортного засобу встановлена постановою суду, яка набрала законної сили, позивач правомірно пред'явив до стягнення з відповідача в регресному порядку шкоду в межах ліміту відповідальності страховика в розмірі 85 134 грн. 64 коп.
За прострочення виплати страхового відшкодування в період з 06.02.2019 по 09.04.2019 позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 440 грн. 83 коп. та інфляційні втрати з лютого 2019 року по квітень 2019 в сумі 425 грн. 67 коп.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 36.2 статті 36 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Відповідач отримав заяву позивача про виплату страхового відшкодування 05.11.2018. Отже, останнім строком для прийняття рішення щодо цієї заяви є 02.02.2019. Відповідач не надав відповіді на заяву позивача та не виплатив страхове відшкодування.
Обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування за наявності відповідних правових підстав для цього є грошовим зобов'язанням страховика. Тому в разі прострочення виконання даного зобов'язання до страховика може бути застосовано відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначена статтею 625 Цивільного кодексу України.
Отже, позивач обґрунтовано пред'явив до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 440 грн. 83 коп. та інфляційні втрати в сумі 425 грн. 67 коп.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
З урахуванням наведеного, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Уніка” є обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 921 грн. 00 коп. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Уніка”, м. Київ до Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА”, м. Запоріжжя задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Українська акціонерна страхова компанія “АСКА” (69005 м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А, ідентифікаційний код юридичної особи 13490997) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Уніка” (01032 м. Київ, вул. Саксаганського, 70-А, ідентифікаційний код юридичної особи 20033533) 85 134 (вісімдесят п'ять тисяч сто тридцять чотири) грн. 64 коп. страхового відшкодування, 425 (чотириста двадцять п'ять) грн. 67 коп. інфляційних втрат, 440 (чотириста сорок) грн. 83 коп. 3 % річних, 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 18.06.2019 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.С. Дроздова