13.06.2019 року м.Дніпро Справа № 908/2384/18
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Дарміна М.О.
при секретарі: Ковзикові В.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: Ремига О.В., довіреність №54 від 01.01.2019 р., адвокат;
представник відповідача не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат»
на рішення господарського суду Запорізької області від 26 березня 2019 року у справі № 908/2384/18
за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» ( 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів,14)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» ( 69600, м. Запоріжжя, вул.Теплична,18)
про стягнення суми
Позивач - Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” із позовом про стягнення заборгованості в сумі 103805441,18 грн., з яких: 41 739 263,99 грн. - заборгованість за спожиту у вересні 2018 р. активну електричну енергію; 15 888 462,00 грн. - пеня; 1 324 038,51 грн. - три проценти річних; 13 334 550,54 грн. - п'ять процентів річних; 31 519 126,14 грн. - інфляційні втрати.
У подальшому, позивач збільшував позовні вимоги та змінив предмет позову.
Зокрема, 20.12.2018 р. Позивач надав заяву (вих. № 001-33/18974 від 20.12.2018 р.) про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача суму 232368401,87 грн., в т.ч.: суму 131798691,02 грн. - заборгованості за спожиту активну електричну енергію за період з вересня 2018 р. по листопад 2018 р.; суму 34595324,79 грн. - пені; суму 2882943,75 грн. - три проценти річних; суму 14200096,12 грн. - п'ять процентів річних; суму 48891346,19 грн. - інфляційні втрати.
18.01.2019 р. Позивач надав заяву (вих. № 33-33/702 від 18.01.2019 р.) про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача суму 310472753,60 грн., в т.ч.: суму 186565393,40 грн. - заборгованості за спожиту активну електричну енергію за період з вересня 2018 р. по грудень 2018 р.; суму 50654411,35 грн. - пені; суму 4221200,96 грн. - три проценти річних; суму 14840197,56 грн. - п'ять процентів річних; суму 54191550,33грн. - інфляційні втрати.
21.01.2019 року позивач надав заяву (вих. № 33-33/755 від 21.01.2019 р.) про зміну предмету позову, в якій просив стягнути з відповідача суму 186565393,40 грн. - заборгованості за спожиту активну електричну енергію за період з вересня 2018 р. по грудень 2018 р.; суму 604468,82 грн. заборгованості за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії, суму 50654411,35 грн. - пені; суму 4221200,96 грн. - три проценти річних; суму 14840197,56 грн. - п'ять процентів річних; суму 54191550,33 грн. - інфляційні втрати, яка судом не була прийнята до розгляду в частині стягнення з ТОВ “Запорізький титано-магнієвий комбінат” на користь ПАТ “Запоріжжяобленерго” суми 604468,82 грн. заборгованості за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії
Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.03.2019 року позовні вимоги задоволено частково.
Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” на користь Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” 186 565 393 (сто вісімдесят шість мільйонів п'ятсот шістдесят п'ять тисяч триста дев'яносто три) грн. 40 коп. основного боргу за активну електричну енергію спожиту у період: вересень-грудень 2018 року, а також 50 636 483 (п'ятдесят мільйонів шістсот тридцять шість тисяч чотириста вісімдесят три) грн. 90 коп. пені, 4 219 707 (чотири мільйони двісті дев'ятнадцять тисяч сімсот сім) грн. 01 коп. 3% річних, 14 840 197 (чотирнадцять мільйонів вісімсот сорок тисяч сто дев'яносто сім) грн. 56 коп. 5% річних, 52 112 986 (п'ятдесят два мільйони сто дванадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 15 коп. інфляційних втрат, суму 612532 (шістсот дванадцять тисяч п'ятсот тридцять дві) грн. 72 коп. судового збору.
В іншій частині позовних вимог- відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в частині стягнення 211 925 766,45 грн., з яких 156 826 129,41 грн. основного боргу, 604 468,82 грн. заборгованості за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії, 6 317 053,48 грн. пені, 526 421,12 грн. -3% річних, 14 840 197,56 грн. - 5% річних, 32 811 496,06 грн. інфляційних нарахувань.
Крім того, апелянт просив зменшити на 90 % неустойку ( пеню) у сумі 39 245 969,08 грн.
В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги заяву позивача про збільшення позовних вимог № 33-33/702 від 18.01.2019 року , оскільки ця заява є заявою про зміну як предмету, так і підстав позову, а тому, на його думку, розрахунок позивачем пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за рахунками на оплату планових платежів за спожиту електричну енергію у жовтні 2018 року, за рахунками за спожиту у серпні-вересні 2018 року та рахунком на оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії за вересень 2018 року з врахуванням збільшення позовних вимог, відповідає діючому законодавству на суму 7 977 269,04 грн.. В той же час, щодо другої частини розрахунку пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за рахунками на оплату планових платежів за спожиту електричну енергію у листопаді-грудні 2018 року, за рахунками за спожиту у жовтні-грудні 2018 року та рахунком на оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії за жовтень-грудень 2018 року на суму 7 663 229,74 грн., то ці вимоги задоволенню не підлягали.
Крім того, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно стягнув на користь позивача 5% річних та інфляційні нарахування у розмірі 39 665 284,77 грн. за порушення зобов'язань, встановлених рішеннями господарського суду Запорізької області у справах № 11/292/10 від 07.12.2010 року; № 10/339/10 від 06.12.2010 року; № 19/5009/1481/11 від 16.05.2011 року; № 13/5009/5894/11-20/5009/5894/11 від 27.12.2011 року та договорами про самостійне виконання рішення суду від 03.12.2013 року № 1114 та № 1115 на залишок заборгованості у розмірі 145 870 253,39 грн. з 14.11.2015 року по 18.01.2019 року, оскільки зазначена заборгованість виникла за різними підставами ( різними договорами на користування та постачання електричної енергії), а тому ці вимоги не мали бути об'єднані в одній позовній заяві. Порушення правил об'єднання позовних вимог унеможливлювало їх задоволення судом.
Апелянт вважає, що судом не було враховано сплату ним під час розгляду справи 12 000 000 грн. за вересень 2018 року.
Апелянт не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки, на його думку, ним надано достатні докази щодо тяжкого фінансового становища, а саме - судові рішення про стягнення з відповідача заборгованості, звіт про результати фінансово-господарської діяльності за три квартали 2018 року, наявність великої кредиторської заборгованості, дебіторська заборгованість.
Проте, вирішуючи питання щодо зменшення неустойки, суд першої інстанції врахував лише фінансове становище позивача, не надавши оцінку доводам відповідача.
Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення суду та відмови у позові.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” на рішення господарського суду Запорізької області від 26.03.2019р. у справі №908/2384/18 ( повний текст рішення підписано 04.04.2019 року, суддя Мірошниченко М.В.), розгляд призначено на 13.06.2019рік.
Позивачем - Публічним акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи відповідача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.
Представник апелянта в судове засідання не з'вився, проте, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ( а.с.69,т.4), заяв про відкладення розгляду справи до початку судового засідання не надав.
Відповідно до ч.11,12 статті 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тобто, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
З огляду на вищезазначене, підстав для відкладення розгляду справи, не вбачається.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2000р. між Відкритим акціонерним товариством „Запоріжжяобленерго" (станом на час розгляду справи - Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго”) (електропостачальна організація, позивач у справі) та Казенним підприємством „Запорізький титаномагнієвий комбінат" (станом на час розгляду справи - Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат”) (споживач, відповідач у справі) укладено договір на користування електричною енергією №76/199 від 01.07.2000р. із подальшими змінами та доповненнями, за умовами якого позивач взяв на себе обов'язок відпускати електричну енергію відповідачу, а останній здійснювати оплату спожитої електроенергії відповідно до умов договору.
Рішеннями господарського суду Запорізької області у справах: № 11/292/10 від 07.12.2010р., № 10/339/10 від 06.12.2010р., № 19/5009/1481/11 від 16.05.2011р., № 13/5009/5894/11-20/5009/5894/11 від 27.12.2011р. досліджені та встановлені обставини щодо наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за спожиту активну електричну енергію за період: з липня 2010р. по липень 2011р. на підставі договору №76/199 від 01.07.2000р.
Так, рішенням господарського суду Запорізької області від 07.12.2010 у справі № 11/292/10 позов задоволено частково. Стягнуто з Казеного підприємства “Запорізький титано-магнієвий комбінат” на користь відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” 20219490,13 грн. основного боргу (за спожиту у липні 2010р. активну електричну енергію), 442197,48 грн. пені, 687462,66 грн. втрат від інфляції, 171173,22 грн. 3 % річних, 25500,00 грн. державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Виконання рішення розстрочено на 6 (шість) місяців.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.12.2010 у справі №10/339/10 позов задоволено. Стягнуто з Казенного підприємства „Запорізький титано-магнієвий комбінат" на користь ВАТ „Запоріжжяобленерго" 34232677,50 грн. - заборгованості за спожиту (у серпні-вересні 2010) активну електричну енергію, 100000 грн. -пені, 91060,02 грн. - інфляційні нарахування; 173880,21 грн. - три відсотки річних; 25500 грн. витрат по держмиту та 236 грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.05.2011 у справі №19/5009/1481/11 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства “Запорізький титано -магнієвий комбінат” на користь Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” 109882156 грн. 44 коп. - заборгованості за спожиту (у період: жовтень 2010 - березень 2011) активну електричну енергію; 3213604 грн. 40 коп. інфляційних втрат, 830752 грн. 69 коп. три відсотки річних, 624503 грн. 72 коп. пені, 236,00 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу, 25500,00 грн. державного мита.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.12.2011 у справі №13/5009/5894/11-20/5009/5894/11 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства „Запорізький титано-магнієвий комбінат” на користь Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” суму 97265749 грн. 72 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію (із них: 25068348,46грн.- заборгованість за квітень 2011р., 27793576,85грн. - заборгованість за травень 2011р., 26848187,53грн.- заборгованість за червень 2011р., 17555636,88грн. -заборгованість за липень 2011р. ); 6 256 052 грн. 06 коп. пені, 197 539 грн. 15 коп. інфляційних нарахувань, 1 241 754 грн. 98 коп. - 3% річних; 25 500 грн. витрат на державне мито, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Виконання рішення в частині погашення боргу за спожиту активну електричну енергію в липні 2011 року в розмірі 17 555 636, 88 грн., 6 256 052,06 грн. пені, 197 539,15 грн. інфляційних нарахувань, 1 241 754 грн. 98 коп. - 3% річних, всього суми 25250983 грн. 07 коп. розстрочено на 24 місяці згідно графіку.
У подальшому, з метою самостійного виконання вищезазначених судових рішень в частині сплати заборгованості за спожиту активну електричну енергію (основний борг) між позивачем (кредитор) та відповідачем (божник) були укладені договори про самостійне виконання рішення суду від 03.12.2013р. № 1114 та № 1115.
У договорах № 1114 та № 1115 від 03.12.2013р. сторонами погоджено графік погашення заборгованості: загальний строк погашення заборгованості боржника перед кредитором встановлюється до 31.12.2020р. включно; перший платіж із погашення заборгованості за договором № 1114 - не пізніше 31.01.2014, за договором № 1115 - не пізніше 20.01.2014; кожен черговий платіж - не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому він підлягає перерахуванню (п.п. 2.3-2.5 договорів).
За договором №1114 щомісячний платіж протягом періоду: січень 2014р.-листопад 2020р. сторонами визначено в сумі 1565 293,77 грн., а в останній місяць - грудень 2020р. в сумі 1563 544,31 грн. (п. 2.5).
За договором №1115 щомісячний платіж протягом періоду: січень 2014р.-листопад 2020р. сторонами визначено в сумі 1 538 394,60 грн., а в останній місяць - грудень 2020р. в сумі 1 538 394,90 грн. (п. 2.5).
Крім того, 01.12.2012 року між Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (станом на час розгляду справи - Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго”, постачальник електричної енергії, позивач у справі) та Державним підприємством “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (станом на час розгляду справи - Товариство з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат”, споживач, відповідача у справі) був укладений договір про постачання електричної енергії № 76, відповідно до умов якого, постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до пунктів 2.3.4, 2.3.5 договору № 76 від 01.12.2012, споживач зобов'язався оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” та додатка № 5 “Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії”. Здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між постачальником електричної енергії та електроустановками споживача згідно з додатком № 6 “Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії”.
Згідно з п. 3 додатку № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” у разі відсутності попередньої оплати, оплата спожитої протягом розрахункового періоду електричної енергії проводиться споживачем плановими платежами по рахункам або платіжним вимогам-дорученням, які направляє йому постачальник електричної енергії за плановий період:
- з 1 по 10 числа місяця на суму 33% від вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії, з кінцевим терміном оплати споживачем до 10 числа розрахункового періоду;
- з 10 до 20 числа місяця на суму 33% від вартості обсягу договірної величини споживання електричної енергії, з кінцевим терміном оплати споживачем до 20 числа розрахункового періоду;
- з 20 по останнє число місяця на сума 34% від вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії, з кінцевим терміном оплати споживачем не пізніше останнього робочого дня розрахункового періоду.
За підсумками розрахункового періоду постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого споживачем “Акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію”, з урахуванням сум платежів, що надійшли від споживача (п. 6 додатку № 4 до договору № 76 від 01.12.2012).
Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії (п. 10 додатку № 4 до договору № 76 від 01.12.2012).
Умовами пункту 4 додатку № 6 “Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії” до договору № 76 від 01.12.2012, за підсумками розрахункового періоду постачальник електричної енергії виписує споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення на оплату послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії. Сума платежу визначається з обсягів фактично спожитої та генерованої споживачем реактивної електричної енергії, згідно даних наданих споживачем “Акта про обсяги перетікання реактивної енергії з мереж постачальника в мережі споживача протягом розрахункового періоду”, “Акта про обсяги перетікання реактивної енергії з мереж споживача в мережі постачальника протягом розрахункового періоду” та умов цього додатку з урахуванням сум платежів, що надішли від споживача.
Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому постачальником електричної енергії (п. 5 додатку № 6 до договору № 76 від 01.12.2012).
Пунктами 4.2.1 договору № 76 від 01.12.2012 сторонами визначено, що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії відповідач сплачує позивачу пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожен день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.
Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” із позовом про стягнення заборгованості, позивач - Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» посилався на те, що в зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем графіку платежів за договорами про самостійне виконання рішення суду № 1114 та № 1115 від 03.12.2013р., у нього перед позивачем наявна прострочена заборгованість, яка за договором № 1114 від 03.12.2013 склала 76 697 394,73 грн., за договором № 1115 від 03.12.2013 - 75 380 235,40 грн. (Т.3; а.с.85-86), що у відповідності до п. 3.2. договорів про самостійне виконання рішення суду № 1114 та № 1115 від 03.12.2013р. є підставою для стягнення інфляційних втрат з урахуванням встановленого індексу інфляції та 5 % річних, нарахованих на суму простроченого грошового зобов'язання за весь період прострочки.
Крім того, позивач посилався також на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 76 від 01.12.2012 в частині здійснення оплати за спожиту електричну енергію, у тому числі, з оплати заборгованості за активну електричну енергію спожиту у період: листопад-грудень 2014 за договором № 76 від 01.12.2012, що стало предметом розгляду господарськими судами, на підставі рішень яких стягнута заборгованість, та поточної заборгованості за спожиту активну електричну енергію у період: вересень-грудень 2018 року на підставі договору про постачання електричної енергії № 76 від 01.12.2012р. в сумі 186565393,40 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у період: вересень-грудень 2018 року було спожито активної електричної енергії на загальну суму 204308129,41 грн., проте здійснена лише часткова оплата, і заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту у спірному періоді активну електричну енергію складає 186 565 393,40 грн.
Крім того, внаслідок прострочення відповідачем грошового зобов'язання з оплати виставлених за договором рахунків на оплату спожитої у період: серпень-грудень 2018р. активної електричної енергії, рахунків на оплату планових платежів за спожиту електричну енергію у жовтні-грудні 2018р. та рахунків на оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії за вересень-грудень 2018р., суд першої інстанції, уточнивши розрахунок позивача, стягнув на його користь 50636483,90 грн. пені (в загальному розмірі), 4219707,01 грн. 3% річних (в загальному розмірі), в сумі 14840197,56 грн. 5% річних, в сумі 52112986,15 грн. інфляційних втрат (в загальному розмірі).
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до п. 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28 (з наступними змінами, далі - ПКЕЕ), договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що проводиться за фактично відпущену енергію.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем графіку платежів за договорами про самостійне виконання рішення суду № 1114 та № 1115 від 03.12.2013р., у нього перед позивачем наявна прострочена заборгованість, яка за договором № 1114 від 03.12.2013 склала 76 697 394,73 грн., за договором № 1115 від 03.12.2013 - 75 380 235,40 грн. (Т.3; а.с.85-86).
Дані обставини відповідачем не спростовані.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно п.3.2. договорів про самостійне виконання рішення суду № 1114 та № 1115 від 03.12.2013р. у разі несвоєчасного виконання боржником графіку платежів за ухвалами суду про розстрочку виконання рішення та цим договором, останній сплачує кредитору інфляційні втрати з урахуванням встановленого індексу інфляції та 5 % річних, нараховані на суму простроченого грошового зобов'язання за весь період прострочки.
Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за укладеними договорами № 1114 та № 1115, господарський суд першої інстанції, здійснивши перевірку розрахунку позивача, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення на користь позивача 14 840 197,56 грн. 5% річних за період з 10.11.2015р. по 18.01.2019р.(т.3;а.с.81-82) та 31 991 740,92 грн. втрат від інфляції за період з грудня 2015р. по грудень 2018р. (т.3;а.с.85-86).
Щодо заборгованості за договором № 76 від 01.12.2012, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, із договорів та інших правочинів.
Відповідно до статті 626 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Пунктами 4.2.1 договору № 76 від 01.12.2012 сторонами визначено, що за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії відповідач сплачує позивачу пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожен день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.
Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 76 від 01.12.2012 в частині здійснення оплати за спожиту електричну енергію, позивач - ПАТ “Запоріжжяобленерго” неодноразово звертався до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Так, рішенням господарського суду Запорізької області від 21.11.2017 у справі № 908/3074/16 стягнуто з ТОВ “Запорізький титано-магнієвий комбінат” на користь ПАТ “Запоріжжяобленерго” заборгованість за спожиту активну електричну енергію за період листопад-грудень 2014 за договором № 76 від 01.12.2012 у розмірі 161 704 140,11 грн., а саме: основну заборгованість у сумі 81 689 888,01 грн., втрати від інфляції за рахунком № 76/11а від 02.12.2014 у період з грудня 2014 по жовтень 2016 у розмірі 24 172 168,05 грн., втрати від інфляції за рахунком № 76/12а від 05.01.2015 у період прострочення з лютого 2015 по жовтень 2016 в сумі 22 054 490,14 грн., 3 % річних за рахунком № 76/11а від 02.12.2014 за період з 13.12.2014 по 31.10.2016 у розмірі 2 224 202,96 грн., 3 % річних за рахунком № 76/12а від 05.01.2015 за період з 16.01.2015 по 31.10.2016 в сумі 2 277 917,71 грн., пеню за період з 21.11.2015 по 31.10.2016 в сумі 29 285 473,24 грн.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.05.2018 у справі № 908/3074/16 рішення господарського суду Запорізької області від 21.11.2018 залишено без змін.
Рішенням господарського суду від 28.11.2018 у справі № 908/1447/18 позов про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних за порушення строків оплати електричної енергії, отриманої за договором постачання електричної енергії № 76 від 01.12.2012, в тому числі, у період: листопад-грудень 2014, задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” на користь Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” суму 114 227 911 грн. 08 коп. пені, суму 12 164 369 грн. 58 коп. 3% річних, суму 33 190 493 грн. 67 коп. інфляційних втрат, суму 616 700 грн. судового збору. В рамках даної справи, пеню за порушення зобов'язання з оплати за електроенергію спожиту відповідачем в листопаді та грудні 2014р. стягнуто за період: з 27.07.2017 по 01.10.2018, 3% річних - за період: з 01.11.2016 по 01.10.2018р., втрати від інфляції - за період: листопад 2016 - червень 2018.
Згідно із ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки відповідачем грошове зобов'язання з оплати заборгованості за активну електричну енергію спожиту у період: листопад-грудень 2014 за договором № 76 від 01.12.2012, не виконано, позивач в рамках даної справи, обґрунтовано заявив вимоги про стягнення з відповідача пені, 3% річних та втрат від інфляції, нарахованих на суму невиконаного зобов'язання з оплати активної електричної енергії в розмірі 81 689 888,01 грн., спожитої у період: листопад - грудень 2014. Пеню позивач просить стягнути за період з 02.10.2018 по 18.01.2019 в розмірі 8 782 222,48 грн., 3% річних - за період з 02.10.2018 по 18.01.2019 в розмірі 731 851,87 грн., інфляційні втрати - за період: з липня 2018 по грудень 2018 в розмірі 4 233 456,48 грн.
Оскільки суд здійснив перевірку розрахунку позивача, та крім того, у відзивах на позовну заяву (вих. № 25-16/1966 від 11.12.2018р.; вих. № 25-16/32 від 09.01.2019р.; вих. № 25-16/207 від 04.02.2019р.) відповідачем визнано розрахунки такими, що відповідають діючому законодавству, суд першої інстанції обґрунтовано визнав ці суми такими, що підлягають задоволенню та стягненню на користь позивача.
Рішенням господарського суду від 18.05.2016 у справі № 908/948/16 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ “Запорізький титано-магнієвий комбінат” на користь ВАТ “Запоріжжяобленерго” суму 284637962,93 грн. основного боргу за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії № 76 від 01.12.2012 за період: з серпня 2015 по квітень 2016.
Рішенням господарського суду від 07.06.2017 у справі № 908/637/17 позов про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних за порушення строків оплати електричної енергії, отриманої у період: з серпня 2015 по лютий 2017 за договором постачання електричної енергії № 76 від 01.12.2012 - задоволений частково. Стягнуто з ТОВ “Запорізький титано-магнієвий комбінат” на користь ПАТ “Запоріжжяобленерго” суму 105 399 000 грн. 81 коп. пені за період з 13.03.2016 по 16.05.2017, суму 10 897 522 грн. 80 коп. 3% річних за період з 29.12.2015 по 16.05.2017, суму 47 144 004 інфляційних витрат за період з грудня 2015 по квітень 2017.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 25.05.2018 у справі №908/2559/17 в редакції постанови Донецького апеляційного господарського суду від 17.09.2018 у справі №908/2559/17 з ТОВ “Запорізький титано-магнієвий комбінат на користь ПАТ “Запоріжжяобленерго” стягнуто суму 41 785 639,37 грн. пені за період: з 17.05.2017 по 13.12.2017, 4 916 445,40 грн. - 3% річних за період з 17.05.2017 по 13.12.2017, суму 20 691845,51грн.- інфляційних втрат за період з травня 2017 по листопад 2017, нарахованих на суму заборгованості за період: з серпня 2015 по квітень 2016.
Рішенням господарського суду від 28.11.2018 у справі № 908/1447/18 позов про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних за порушення строків оплати електричної енергії, отриманої за договором постачання електричної енергії № 76 від 01.12.2012, в тому числі, у період: з серпня 2015 по квітень 2016, задоволено. В рамках даної справи, пеню за порушення зобов'язання з оплати за електроенергію спожиту відповідачем у період: з серпня 2015 по квітень 2016р. стягнуто за період: з 14.12.2017 по 01.10.2018, 3% річних - за період: з 14.12.2017 по 01.10.2018р., втрати від інфляції - за період: грудень 2017 - червень 2018.
Оскільки предметом даного позову є вимоги, в т.ч., про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем строків оплат електричної енергії спожитої у серпні 2015 - квітні 2016 за договором № 76 від 01.12.2012, суд першої інстанції визнав обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період: з 02.10.2018 по 18.01.2019 в розмірі 30 463 746,60 грн., 3% річних за період: з 02.10.2018 по 18.01.2019 в розмір 2 538 645,56 грн., інфляційні втрати за період: з липня 2018 по грудень 2018 в розмірі 14 685 000,95 грн.
В той же час, з огляду на те, що на момент подання даного позову заборгованість за спожиту активну електричну енергію за період: з серпня 2015 по квітень 2016 частково погашена відповідачем на суму 1 272 328,11 грн., залишок боргу складає 283 365 634,82 грн, а тому нарахування пені, річних та інфляційних було здійснено ПАТ “Запоріжжяобленерго” на суму 283 365 634,82 грн.
Перевіривши розрахунки позивача суд встановив, що розрахунки пені, 3% річних та інфляційних здійснено позивачем вірно. Відповідачем вказані розрахунки також визнано такими, що відповідають діючому законодавству.
Щодо вимог про стягнення з відповідача поточної заборгованості за спожиту активну електричну енергію у період: вересень-грудень 2018 року на підставі договору про постачання електричної енергії № 76 від 01.12.2012р. в сумі 186 565 393,40 грн., колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову в цій частині з огляду на наступне.
Як вбачається з актів про спожиту відповідачем протягом розрахункового періоду активної електричної енергії за вересень, жовтень, листопад та грудень 2018 року, вони підписані обома сторонами та скріплені їх печатками, з чого слідує визнання відповідачем того, що відповідачем у період: вересень-грудень 2018 року було спожито активної електричної енергії на загальну суму 204 308 129,41 грн.
Відповідно до умов договору позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату спожитої активної електричної енергії: за вересень 2018р. - № 76/9а від 30.09.2018р. на суму 47 482 000,00 грн.; за жовтень 2018р. - № 76/10а від 31.10.2018р. на суму 50 809 333,58 грн; за листопад 2018р. - № 76/11а від 30.11.2018р. на суму 51 250 093,45 грн.; за грудень 2018р. - № 76/12а від 31.12.2018р. на суму 54 766 702,38 грн.
Проте, в порушення умов договору, відповідачем здійснена лише часткова оплата по рахунку № 76/9а від 30.09.2018р. на суму 17 742 736,01 грн. (01.11.2018р. - 5 742 736,01 грн. та 09.11.2018р. - 12 000 000,00 грн.), внаслідок чого залишок несплаченої суми за вказаним рахунком складає 29 739 263,99 грн. Інші рахунки відповідачем не оплачено.
Тож, заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту у спірному періоді активну електричну енергію складає 186 565 393,40 грн., і суд першої інстанції обґрунтовано стягнув зазначену суму на користь позивача.
Крім того, внаслідок прострочення відповідачем грошового зобов'язання з оплати виставлених за договором рахунків на оплату спожитої у період: серпень-грудень 2018р. активної електричної енергії, рахунків на оплату планових платежів за спожиту електричну енергію у жовтні-грудні 2018р. та рахунків на оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії за вересень-грудень 2018р., позивачем останньому нараховано пеню в сумі 11408442,27 грн. за період: з 02.10.2018р. по 18.01.2019р., 3% річних в сумі 950703,53 грн. за період: з 02.10.2018р. по 18.01.2019р. та втрати від інфляції в розмірі 3281351,98 грн. за період: вересень-грудень 2018р.
Так, рахунок № 76/8а від 31.08.2018р. на суму 48812008,69 грн. (за спожиту у серпні 2018р. активну електричну енергію) з кінцевим терміном оплати - 14.09.2018р., відповідачем оплачено поетапно: 28.09.18 на суму 3744744,70 грн.; 29.10.18 - 23000000,00 грн.; 31.10.18 - 14000000,00 грн.; 01.11.18 - 8067263,99 грн.
Рахунок № 76/9а від 30.09.2018р. на суму 47482000,00 грн. (за спожиту у вересні 2018р. активну електричну енергію) з кінцевим терміном оплати - 12.10.2018р., відповідачем оплачено частково, платежами: 01.11.18 на суму 5742736,01 грн.; 09.11.18 - 12000000,00 грн.
Рахунок № 76/9р від 30.09.2018р. на суму 199218,65 грн. (за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії за вересень 2018р.) з кінцевим терміном оплати - 12.10.2018р., відповідачем оплачено 01.11.2018р.
За іншими рахунками відповідачем оплату не здійснено, а саме:
- 76/10п1 від 20.09.2018р. на суму 17458405,36 грн. (плановий платіж № 1 за спожиту електричну енергію у жовтні 2018р.) з кінцевим терміном оплати - 10.10.2018р.;
- 76/10п2 від 03.10.2018р. на суму 17458405,36 грн. (плановий платіж № 2 за спожиту електричну енергію у жовтні 2018р.) з кінцевим терміном оплати - 20.10.2018р.;
- 76/10п3 від 03.10.2018р. на суму 17987447,94 грн. (плановий платіж № 3 за спожиту електричну енергію у жовтні 2018р.) з кінцевим терміном оплати - 30.10.2018р.;
- 76/10а від 31.10.2018р. на суму 50809333,58 грн. (за спожиту у жовтні 2018р. активну електричну енергію) з кінцевим терміном оплати - 16.11.2018р.;
- № 76/10р від 31.10.2018р. на суму 196879,28 грн. (за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії за жовтень 2018р.) з кінцевим терміном оплати - 16.11.2018р.;
- 76/11п1 від 18.10.2018р. на суму 17438791,12 грн. (плановий платіж № 1 за спожиту електричну енергію у листопаді 2018р.) з кінцевим терміном оплати - 10.11.2018р.;
- 76/11п2 від 06.11.2018р. на суму 17438791,12 грн. (плановий платіж № 2 за спожиту електричну енергію у листопаді 2018р.) з кінцевим терміном оплати - 20.11.2018р.;
- 76/11а від 30.11.2018р. на суму 51250093,45 грн. (за спожиту у листопаді 2018р. активну електричну енергію) з кінцевим терміном оплати - 14.12.2018р.;
- № 76/11р від 30.11.2018р. на суму 210087,65 грн. (за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії за листопад 2018р.) з кінцевим терміном оплати - 14.12.2018р.;
- 76/12п1 від 20.11.2018р. на суму 18997989,20 грн. (плановий платіж № 1 за спожиту електричну енергію у грудні 2018р.) з кінцевим терміном оплати - 10.12.2018р.;
- 76/12п2 від 05.12.2018р. на суму 18997989,20 грн. (плановий платіж № 2 за спожиту електричну енергію у грудні 2018р.) з кінцевим терміном оплати - 20.12.2018р.;
- 76/12п3 від 03.12.2018р. на суму 19573685,84 грн. (плановий платіж № 3 за спожиту електричну енергію у грудні 2018р.) з кінцевим терміном оплати - 29.12.2018р.;
- 76/12а від 31.12.2018р. на суму 54766702,38 грн. (за спожиту у грудні 2018р. активну електричну енергію) з кінцевим терміном оплати - 14.01.2019р.;
- № 76/12р від 31.12.2018р. на суму 197501,89 грн. (за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії за грудень 2018р.) з кінцевим терміном оплати - 14.01.2019р.
Здійснивши перевірку розрахунку позивача, господарський суд першої інстанції правильно зазначив, що під час здійснення розрахунку, позивачем не враховано умови п. 3 додатку № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію” до договору № 76 від 01.12.2012р., по рахунку 76/10п3 від 03.10.2018р. пеню нараховано за один день - 31.10.18р., однак відповідно до вказаного додатку, оплату третього планового платежу споживачем має бути здійснено не пізніше останнього робочого дня розрахункового періоду, а 31.10.2018р. є останнім робочим днем жовтня 2018 року, тому судом за рахунком 76/10п3 від 03.10.2018р. пеня не нараховується.
Також у розрахунку позивачем допущено помилку при зазначенні суми за рахунком № 76/10р від 31.10.2018р. (т.2;а.с.138), де зазначена сума 199 879,28 грн., замість суми 196 879,28 грн., відповідно пеню по вказаному рахунку нараховано на більшу суму, ніж зазначено в рахунку.
За розрахунком суду, загальний розмір пені (нарахованої за прострочення грошового зобов'язання за рахунками: на оплату спожитої у період: серпень-грудень 2018р. активної електричної енергії; на оплату планових платежів за спожиту електричну енергію у жовтні-грудні 2018р.; на оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії за вересень-грудень 2018р.) за заявлений позивачем період дорівнює 11 390 514,82 грн.
Коригуючи розрахунок 3% річних, суд не здійснив нарахування річних по рахунку 76/10п3 від 03.10.2018р.; по рахунку № 76/10р від 31.10.2018р. 3% річних нараховуються на суму 196 879,28 грн., замість помилково вказаної позивачем суми - 199 879,28 грн, а тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув за заявлений позивачем період 949 209,58 грн. 3% річних, відмовивши у решті частини.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши розрахунок втрат від інфляції, судом встановлено, що період нарахування втрат визначено позивачем невірно та суперечить вищенаведеним приписам.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно здійснив коригування розрахунку втрат від інфляції, здійснивши нарахування з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, щонайменшим періодом визначення інфляційних нарахувань становить місяць, за менший період судом такі нарахування не здійснюються.
Зокрема, за зобов'язаннями з оплати активної електричної енергії спожитої у серпні 2018р. втрати від інфляції нараховуються за жовтень 2018р. на суму боргу 8 067 263,99 грн. та складають 137 143,49 грн.
За зобов'язаннями з оплати активної електричної енергії спожитої у вересні 2018р. втрати від інфляції нараховуються за період: листопад-грудень 2018р. на суму боргу 29 739 263,99 грн. та складають 657 594,61 грн.
За зобов'язаннями з оплати послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії за вересень 2018р. втрати від інфляції не нараховуються, оскільки граничним строком оплати по рахунку № 76/9р від 30.09.18 є 12.10.2018р., тож нарахування втрат можливо з листопада 2018р., однак у листопаді зобов'язання за цим рахунком відповідачем виконано.
За зобов'язаннями з оплати активної електричної енергії спожитої у жовтні 2018р. втрати від інфляції нараховуються за грудень 2018р. на суму боргу 50 809 333,58 грн. та складають 406 474,67 грн.
За зобов'язаннями з оплати послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії за жовтень 2018р. втрати від інфляції нараховуються за грудень 2018р. на суму боргу 196 879,28 грн. та складають 1575,03 грн.
За зобов'язаннями з оплати активної електричної енергії спожитої у листопаді 2018р. втрати від інфляції не нараховуються, оскільки граничним строком оплати по рахунку № 76/11а від 30.11.18 є 14.12.2018р., тож нарахування втрат можливо з січня 2019р., однак перерахунок інфляційних судом здійснюється в межах заявленого позивачем періоду: вересень-грудень 2018. Аналогічно по рахунку № 76/11р від 30.11.2018р. на оплату послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії за листопад 2018р.
Таким чином, за прострочення наведених грошових зобов'язань судом обґрунтовано стягнуто втрати від інфляції, нараховані за загальний період: жовтень-грудень 2018р. в сумі 1 202 787,80 грн.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення на користь позивача 186 565 393,40 грн. основного боргу за спожиту у період: вересень-грудень 2018 року активну електричну енергію на підставі договору № 76 від 01.12.2012р., 50 636 483,90 грн. пені (в загальному розмірі), 4 219 707,01 грн. 3% річних (в загальному розмірі), 14 840 197,56 грн. 5% річних, 52 112 986,15 грн. інфляційних втрат (в загальному розмірі).
При цьому, колегія суддів вважає неспроможними доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги заяву позивача про збільшення позовних вимог № 33-33/702 від 18.01.2019 року , оскільки ця заява є заявою про зміну як предмету, так і підстав позову, а тому, на його думку, вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за рахунками на оплату планових платежів за спожиту електричну енергію у листопаді-грудні 2018 року, за рахунками за спожиту у жовтні-грудні 2018 року та рахунком на оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії за жовтень-грудень 2018 року на суму 7 663 229,74 грн., задоволенню не підлягали.
Так, відповідно до ст.46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
За змістом норм чинного законодавства, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу; під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві; зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Матеріали справи свідчать, що позивач скористався своїм правом і до закінчення підготовчого засідання у справі заявив про збільшення розміру позовних вимог та просив стягнути також заборгованість за спожиту відповідачем активну електричну енергію у жовтні, листопаді та грудні 2018 року.
Така заява позивача по своїй суті є заявою про збільшення розміру позовних вимог, оскільки фактично йдеться про збільшення кількісних показників за тими ж самими вимогами (основний борг за договором за спожиту електроенергію, 3 % річних, інфляційні, пеня), які було заявлено у позові, у зв'язку із збільшенням періоду заборгованості.
З огляду на вищезазначене, господарський суд першої інстанції правильно зазначив, що одночасної зміни позивачем предмету та підстав позову не відбувалось.
Доводи апелянта про те, що суд безпідставно об'єднав в одне провадження вимоги, не пов'язані підставами виникнення, також є необґрунтованими з огляду на наступне.
Так, з матеріалів справи вбачається, що правовідносини за обома договорами склалися у сфері енергопостачання, сторонами вказаних договорів є позивач та відповідач, тож розгляд заявлених позивачем вимог не перешкоджає виконанню завдання господарського судочинства.
Щодо доводів апелянта про безпідставність висновків суду в частині відмови у зменшенні розміру пені, колегія суддів зазначає наступне.
Частинами 1-2 ст. 233 ГК України визначено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (ч.1). Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч.2).
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм вбачається, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
Відмовляючи у зменшені пені, суд першої інстанції врахував наступні обставини, які характеризують становище відповідача:
за результатами фінансово-господарської діяльності відповідача за три квартали 2018р. збиток від операційної діяльності товариства склав 278322232 грн., що підтверджується податковою декларацією з податку на прибуток. У зв'язку з тим, що борги протягом тривалого часу накопичувались, а збитковість ТОВ “ЗТМК” не давала можливості їх погашати, кредиторська заборгованість відповідача сягає 1210378 тис.грн. Дебіторська заборгованість, яка обліковується на ТОВ “ЗТМК” загалом складає 513581 тис. грн., а сума ПДВ, яка задекларована до бюджетного відшкодування грошовими коштами та невідшкодована з бюджету на розрахунковий рахунок відповідача становить 49706579,00 грн.
Чергове підвищення відпускної ціни електроенергії починаючи з 1-го січня 2018 року на більш, ніж 9 % призвело до наслідків, що виразилось у значному збільшенні собівартості виробництва титану губчастого через значну питому вагу витрат на електроенергію в витратах на виробництво та незапланованого відтоку обігових коштів для фінансування додаткових витрат на електроенергію.
Крім того, заборгованість за поточне споживання електроенергії також виникла через відключення 20.03.18 ЛЕП 150кВ підстанції ТМ-2 ТОВ “ЗТМК”. Внаслідок обмеження постачання електроенергії з 20 березня, відповідач був змушений знизити обсяги виробництва готової продукції, що призвело до невиконання контрактних зобов'язань з відвантаження товарної продукції та відповідно недоотримання грошових коштів для сплати за електроенергію.
На підтвердження викладених обставин, відповідачем в матеріали справи, в т.ч., надано копію податкової декларації з податку на прибуток підприємств за три квартали 2018р., бухгалтерську довідку від 10.12.2018 щодо наявності дебіторської та кредиторської заборгованості станом на 31.10.2018р. та довідку за вих№11/01-247 від 10.12.2018 щодо невідшкодованого відповідачу ПДВ, складену станом на 01.12.2018р.
Крім того, судом враховані заперечення позивача, який станом на 10.12.2018р. мав заборгованість по заробітній платі у сумі 245776 тис. грн.
У відношенні позивача, станом на 18.12.2018р. відкрито 2006 виконавчих проваджень на загальну суму майже 27 млн. грн. Станом на 07.12.2018р. у позивача наявний податковий борг, який становить 537,2 млн. грн.
Одним з показників надкритичної неплатоспроможності позивача стала довготривала відсутність грошових коштів на поточних рахунках, що фактично паралізує ведення позивачем господарської діяльності. Така складна ситуація стала наслідком дій регулятора в сфері електроенергетики - Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП)., яка систематично встановлює для позивача нульовий відсоток відрахувань коштів на поточні рахунки постачальника електричної енергії та щодобові додаткові нарахування.
Окрім першочергової виплати заробітної плати позивач має щомісячно проводити виплату інших обов'язкових платежів, таких як оплата за: сировину та матеріали, паливо для автотранспорту та його утримання, закупівлю лічильників, оренду приміщень, витрати на зв'язок тощо.
Станом на 01.11.2018р. ПАТ “Запоріжжяобленерго” має кредиторську заборгованість за роботи, послуги, товарно-матеріальні цінності 96,9 млн.грн. При цьому, сума мінімально необхідних платежів ПАТ “Запоріжжяобленерго” (лікарняні, відрядження, ПДВ, комісійний збір банкам, комунальні платежі тощо) в межах, передбаченою структурою тарифів з 01.10.2018 року складає 93779 тис.грн. на місяць.
Крім того, станом на 01.11.2018р. дебіторська заборгованість споживачів Запорізької області за спожиту електричну енергію перед ПАТ “Запоріжжяобленерго” складає 1932,1 млн. грн., у складі якої наявна заборгованість відповідача в розмірі 698,0 млн. грн.
В той час, як загальний розмір заборгованості позивача перед ДП “Енергоринок” станом на 30.11.2018р. становить 592,8 млн. грн. Тож, наявна дебіторська заборгованість поставила позивача у скрутне становище при здійсненні розрахунків з іншими підприємствами.
Критичний фінансово-господарський стан позивача підтверджується також і висновком судового експерта, наданого в рамках проведеного економічного дослідження № 282 від17.05.2018р., яким встановлено, що станом на 31.12.2017р. основні економічні показники (ліквідність, платоспроможність, рентабельність) характеризують фінансовий стан ПАТ “Запоріжжяобленерго” ознаками критичної неплатоспроможності, фінансової нестабільності та потенційного банкрутства.
Позивачем до матеріалів справи на підтвердження скрутного фінансового стану долучено: копію довідки від 11.12.18 № 003-09/379 щодо заборгованості ПАТ “Запоріжжяобленерго” по заробітній платі за вересень 2017, листопад 2017-листопад 2018, складену станом на 10.12.2018р.; копію довідки від 10.12.18 № 003-46/365 про наявність у позивача станом на 07.12.18 податкового боргу; копію довідки від 10.12.18 № 003-46/362 щодо наявності у позивача кредиторської заборгованості за роботи, послуги, ТМЦ станом на 01.11.18; копію довідки від 10.12.18 № 003-46/364 щодо наявності у ПАТ “Запоріжжяобленерго” станом на 30.11.18 кредиторської заборгованості перед ДП “Енергоринок”; копію довідки від 10.12.18 № 003-46/366 щодо дефіциту обігових коштів позивача; копії довідок про залишки грошових коштів на поточних рахунках ПАТ “Запоріжжяобленерго”; копію висновку експерта № 282 від 17.05.2018, складеного за результатами проведення економічної експертизи; копію звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2017 рік (форма № 2) ПАТ “Запоріжжяобленерго”; копії балансів (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2017р. та на 30.06.2018р.
Таким чином, здійснивши аналіз фінансового становища як позивача, так і відповідача, враховуючи фінансовий стан та інтереси обох сторін, довготривале невиконання відповідачем основного зобов'язання, а також те, що ТОВ “ЗТМК” не довів суду в установленому чинним ГПК України порядку того факту, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, що даний випадок є винятковим, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку висновку про відсутність підстав для зменшення неустойки.
Інші доводи апеляційної скарги є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.
Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат»- залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 26 березня 2019 року у справі № 908/2384/18 - залишити без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.06.2019року
Головуючий суддя О.В. Березкіна
Суддя О.Г.Іванов
Суддя М.О.Дармін