ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 27/52622.12.09
За позовом Закритого акціонерного товариства «Транс-Вісмос»
до Державної холдингової компанії «Каскад»
про стягнення 141 435,75 грн.
Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
від позивача: Зуб В.В. -представник за довіреністю від 05.09.2009 року;
Журавель О.І. -представник за довіреністю від 09.06.2009 року;
від відповідача: Циганенко О.М. -представник за довіреністю від 10.12.2009 року.
Закрите акціонерне товариство «Транс-Вісмос»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної холдингової компанії «Каскад»про стягнення 141 435,75 грн.
Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 133/1-ПД від 08.08.2008 року позивачем виконано на користь відповідача підрядні роботи на загальну суму 212 410,80 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач роботи прийняв, проте, в порушення умов договору, зобов'язання з оплати робіт виконав частково.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 118 162,80 грн., пеню у розмірі 21 505,59 грн. та 3 % річних у розмірі 1 767,58 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 03.11.2009 року.
Представник позивача у судовому засіданні 03.11.2009 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 16.10.2009 року, та надав усні пояснення по суті спору.
Крім того, позивач разом з позовною заявою подав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що облікуються на банківському рахунку відповідача.
Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Відповідної правової позиції дотримується Вищий арбітражний суд України, зокрема, в роз'ясненні від 23.08.1994 року № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»
Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки у поданій заяві позивач не обґрунтував, яким чином відсутність арешту на грошових коштах, що облікуються на банківському рахунку відповідача, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду згідно з заявленими позивачем вимогами, а також не подано жодних доказів, підтверджуючих наведене, суд, керуючись статтями 66 та 33 ГПК України, відхилив заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.
Представник відповідача у судове засідання 03.11.2009 року не з'явився, витребувані ухвалою суду від 16.10.2009 року докази та відзив на позовну заяву не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи те, що неявка представника відповідача у судове засідання та неподання сторонами витребуваних доказів перешкоджали вирішення спору по суті, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 30.11.2009 року.
У судовому засіданні 30.11.2009 року представник позивача подав додаткові докази та надав усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судове засідання 30.11.2009 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 03.11.2009 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
Зважаючи на необхідність витребування від позивача додаткових письмових пояснень, враховуючи те, що неявка представника відповідача у судове засідання та неподання ним витребуваних доказів перешкоджали вирішення спору по суті, суд, на підставі частини 1 статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 14.12.2009 року.
У судовому засіданні 14.12.2009 року представник позивача подав письмові пояснення, витребувані ухвалою суду від 30.11.2009 року.
Представник відповідача у судове засідання 14.12.2009 року з'явився, однак вимоги ухвали суду від 30.11.2009 року не виконав та подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з потребою в ознайомленні з матеріалами справи.
Крім того, у судовому засіданні 14.12.2009 року представники сторін заявили клопотання про продовження строку вирішення спору.
На підставі частини 4 статті 69 ГПК України, суд задовольнив заявлене сторонами клопотання про продовження строку вирішення спору.
У судовому засіданні 14.12.2009 року судом оголошено перерву до 22.12.2009 року.
Представник відповідача у судовому засіданні 22.12.2009 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 30.11.2009 року, та надав відзив на позовну заяву.
Відповідач зазначає, що не заперечує проти вимоги позивача про стягнення основної заборгованості, однак просить суд зменшити розмір належної до стягнення пені та розстрочити виконання рішення, у зв'язку з перебуванням підприємства відповідача у скрутному фінансовому становищі, зумовленому світовою економічною кризою.
Представник позивача проти заявлених відповідачем клопотань заперечував.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
08.08.2008 року між Державною холдинговою компанією «Каскад»(надалі -відповідач) та Закритим акціонерним товариством «Транс-Вісмос»(надалі -позивач) укладено договір 133/1-ПД на виконання підрядних робіт (надалі -договір).
Згідно з пунктом 1.1 договору позивач зобов'язався виконати за завданням відповідача роботи з улаштування прохідних каналів безтраншейним способом на об'єкті «Винесення інженерних мереж та споруд із зони будівництва термінального комплексу ДМА «Бориспіль». Мережі 10 кВ. Кабельні переходи», а відповідач відповідно до пункту 1.2 зобов'язався прийняти й оплатити виконані роботи.
На виконання умов договору позивачем були виконані, а відповідачем прийняті роботи на загальну суму 212 410,80 грн., що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в № 1 за грудень 2008 року від 26.12.2008 року, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками.
Пунктом 3.10 договору сторони передбачили, що позивач компенсує відповідачу вартість послуг генерального підряду у розмірі 2 % від вартості виконаних робіт.
Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою про вартість виконаних підрядних типової форми КБ-3 за грудень 2008 року від 26.12.2008 року вартість наданих за договором послуг генерального підряду склала 4 248,22 грн. та була зарахована в рахунок оплати виконаних робіт.
Враховуючи зазначене, за виконані роботи відповідач повинен був сплатити 208 162,58 грн.
Відповідно до пункту 3.5 договору протягом п'яти банківських днів з моменту підписання договору відповідач зобов'язався здійснити попередню оплату робіт у розмірі 30 % від їх вартості.
Пунктом 3.6 договору сторони погодили, що розрахунки з позивачем у розмірі 60 % від вартості робіт відповідач здійснює на підставі акту приймання виконаних підрядних робіт типової форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми КБ-3 протягом десяти банківських днів після їх підписання сторонами.
Згідно з пунктом 3.7 договору остаточний розрахунок у розмірі 10 % від ціни робіт відповідач зобов'язався здійснити протягом десяти банківських днів після затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту.
Складання акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту було передбачено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року № 1243.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 року № 923 «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів»постанову Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 року № 1243 визнано такою, що втратила чинність, та затверджено новий Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.
Відповідно до нового Порядку готовність закінченого будівництвом об'єкту до експлуатації оформлюється актом готовності об'єкта до експлуатації.
Акт готовності до експлуатації об'єкта, на якому згідно з умовами договору виконувалися роботи, був складений та погоджений 15.07.2009 року.
Згідно з частиною 1 статті 73 КЗпП України 1 та 7 січня є святковими днями, в які робота не провадиться.
З огляду на викладене, у термін до 15.08.2008 року відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу 62 448,77 грн., у термін до 13.01.2009 року -124 897,55 грн. та у термін до 29.07.2009 року -20 816,26 грн.
Відповідно до наданих суду виписок по особовому рахунку позивача відповідач частково розрахувався за виконані роботи, сплативши позивачу 90 000,00 грн.
Зокрема, 21.08.2008 року відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 70 000,00 грн. та 12.03.2009 року -20 000,00 грн.
Таким чином, станом на день розгляду до справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 118 162,58 грн.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, за яким підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх (частина 1 статті 875 ЦК України).
Згідно з частиною 4 статті 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідач доказів належного виконання зобов'язання за договором щодо оплати робіт не надав, проти вимоги позивача не заперечував.
Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.
Згідно статтей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 118 162,58 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 21 505,59 грн.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Пунктом 10.1 договору передбачено, що за прострочення оплати виконаних робіт більше, ніж на 20 днів, відповідач сплачує пеню у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).
Частина 1 статті 231 ГК України визначає, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Розмір пені, встановлений договором, перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який повинна сплачуватися пеня. Тому, при її обчисленні слід застосовувати саме розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у вказаний період.
Як зазначалося вище, у термін до 15.08.2008 року відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу 62 448,77 грн., у термін до 13.01.2009 року -124 897,55 грн. та у термін до 29.07.2009 року -20 816,26 грн. Таким чином, прострочення виконання зобов'язання щодо кожного з вказаних платежів має місце з 16.08.2008 року, 14.01.2009 року та 30.07.2009 року відповідно.
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Тому, нарахування пені щодо кожного з вказаних платежів має здійснюватися до 15.02.2009 року, 13.07.2009 року та 30.01.2010 року відповідно.
Враховуючи зазначене, розмір пені складає:
97 346,32 грн. * 24 % * 57 (з 14.01.2009 року до 11.03.2009 року) / 365 = 3 648,49 грн.
77 346,32 грн. * 24 % * 95 (з 12.03.2009 року до 14.06.2009 року) / 365 = 4 831,50 грн.
77 346,32 грн. * 22 % * 29 (з 15.06.2009 року до 13.07.2009 року) / 365 = 1 351,97 грн.
20 816,26 грн. * 22 % * 13 (з 30.07.2009 року до 11.08.2009 року) / 365 = 163,11 грн.
20 816,26 грн. * 20,5 % * 55 (з 12.08.2009 року до 05.10.2009 року) / 365 = 643,02 грн.
Отже, за перерахунком суду загальний розмір пені за прострочення оплати робіт складає 10 638,09 грн.
Відповідач просить суд зменшити розмір належної до стягнення пені, у зв'язку з перебуванням підприємства відповідача у скрутному фінансовому становищі, зумовленому світовою економічною кризою.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, тривалості прострочення у його виконанні та відповідності розміру пені наслідкам порушення, суд не вважає даний випадок винятковим та відхиляє заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру належної до стягнення пені.
Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 10 638,09 грн.
Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з останнього 3 % річних у розмірі 1 767,58 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розмір 3 % річних складає:
97 346,32 грн. * 3 % * 57 (з 14.01.2009 року до 11.03.2009 року) / 365 = 456,06 грн.
77 346,32 грн. * 3 % * 208 (з 12.03.2009 року до 05.10.2009 року) / 365 = 1 322,30 грн.
20 816,26 грн. * 3 % * 68 (з 30.07.2009 року до 05.10.2009 року) / 365 = 116,34 грн.
Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір 3 % річних за прострочення оплати робіт складає 1 894,70 грн.
Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Позивач клопотання про вихід суду при прийнятті рішення за межі позовних вимог не заявляв.
Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню у розмірі 1 767,58 грн.
Відповідач просить суд розстрочити виконання рішення, у зв'язку з перебуванням підприємства відповідача у скрутному фінансовому становищі, зумовленому світовою економічною кризою.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 83 ГПК України, приймаючи рішення, суд має право розстрочити або відстрочити його виконання.
Підставою для відстрочки чи розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
При вирішенні питання про розстрочення виконання рішення, суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору.
З огляду на вказане, зважаючи на скрутне фінансове становище підприємства відповідача, суд задовольняє заявлене клопотання та розстрочує виконання рішення на 6 місяців.
Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 875, 879 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державної холдингової компанії «Каскад»(03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 54; ідентифікаційний код 30777667) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Закритого акціонерного товариства «Транс-Вісмос»(04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160; ідентифікаційний код 32453637) основну заборгованість у розмірі 118 162 (сто вісімнадцять тисяч сто шістдесят дві) грн. 58 коп., пеню у розмірі 10 638 (десять тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 09 коп., 3 % річних у розмірі 1 767 (одна тисяча сімсот шістдесят сім) грн. 58 коп., 1 305 (одну тисячу триста п'ять) грн. 68 коп. державного мита та 217 (двісті сімнадцять) грн. 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Розстрочити виконання рішення наступним чином:
- 22 015,31 грн. сплатити до 22.01.2010 року;
- 22 015,30 грн. сплатити до 22.02.2010 року;
- 22 015,30 грн. сплатити до 22.03.2010 року;
- 22 015,30 грн. сплатити до 22.04.2010 року;
- 22 015,30 грн. сплатити до 22.05.2010 року;
- 22 015,30 грн. сплатити до 22.06.2010 року.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.
СуддяДідиченко М.А.
Дата підписання -18.01.2010 року