У Х В А Л А Справа № 200/6703/19
Провадження № 1-кс/200/4225/19
24 травня 2019 року м. Дніпро
Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю скаржника - ОСОБА_3
прокурора - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 18 квітня 2019 року про закриття кримінального провадження № 42018040000000465, -
02 травня 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду із скаргою на постанову слідчого СВ ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 18 квітня 2019 року про закриття кримінального провадження № 42018040000000465.
Підставами для задоволення скарги вказав наступне. Так, слідча СВ ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 не має права приймати рішення та проводити досудове розслідування у кримінальному провадженні, відкритому у відношенні працівників поліції, оскільки сама є працівником поліції. Досудовим розслідування встановлено наявність усіх складових об'єктивної та суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України, тому підстав для закриття кримінального провадження взагалі не було. Наявність шкоди для заявника не є кваліфікуючою ознакою злочину, тому посилання в оскарженій постанові слідчого на відсутність матеріальної шкоди в розмірі понад 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є протиправним. Постанова слідчого ґрунтується на непідтвердженому факті письмового дозволу на проникнення до квартири. Поліцейським ОСОБА_6 вчинялись не тільки незаконні дії з проникнення до житла, а і його примусового виселення в межах цивільного спору, а не на виконання делегованих Законом України «Про національну поліцію» повноважень. Вважає, що слідчою навмисно прийнято оскаржену постанову, щоб прокурор не визначав орган досудового розслідування, якому підслідне кримінальне провадження № 42018040000000465.
13 травня 2019 року до суду надійшли доповнення ОСОБА_3 до скарги, у яких додатково зазначає, що при незаконному проникненні поліцейського до квартири, де він мешкає, тим було складено щодо нього адміністративний протокол за ст. 185 КпАП України та застосовано до нього фізичне насилля та адміністративне затримання. На його думку, поліцейський не є особою, яка уповноважена на виконання судового рішення про виселення з житла, а також судового рішення, яким допущено поворот виконання рішення.
22 травня 2019 року до суду надійшли письмові пояснення прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_4 , у яких посилається на те, що на підставі заяви ОСОБА_3 було відкрито кримінальне провадження № 42017040000000724 від 15.03.2017 року за фактом перевищення поліцейським ОСОБА_6 службових повноважень. Постановою слідчого в ОВС першого слідчого відділу управління прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 від 10.07.2018 року вказане кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.07.2018 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_3 на вказану постанову слідчого. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.08.2018 року відхилено скаргу ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.07.2018 року. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21.04.2018 року, залишеним без змін судами апеляційної, касаційної інстанцій та Верховним Судом, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 про встановлення відсутності компетенції у поліцейського ОСОБА_6 на висунення вимоги до нього про залишення житла. Таким чином, оскільки судами кілька разів було встановлено правомірність дії поліцейського ОСОБА_6 , вважав, що підстав для задоволення скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження № 42018040000000465 немає.
В судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримав у повному обсязі та наполягав на її задоволенні. Пояснення надав аналогічні її тексту. Додатково пояснив, що згідно із вимогами ч. 1 ст. 36 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський має право вимагати від особи (осіб) залишити визначене місце на певний строк або заборонити чи обмежити особам доступ до визначеної території або об'єктів, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров'я людей, для збереження та фіксації слідів правопорушення. Жодної із цих підстав у поліцейського ОСОБА_6 при його виселенні із його квартири не було, оскільки поліцію ОСОБА_8 викликала тому, що не погодилась із тим, що він на спільній кухні поставив на стіл свою мікрохвильову піч, яку вона прибрала та віднесла на диван, де він спить. Поліцейський виселив його з квартири, одягнув на нього кайданки і не надав можливості вдягнутись, тим самим взяв не себе повноваження державного виконавця із примусового виконання рішення суду. Не дивлячись на те, що його скарга на постанову слідчого про закриття кримінальної справи у відношенні поліцейського ОСОБА_6 , що була відкрита за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 365 КК України, була відхилена, з чим погодився і апеляційний суд, у діях поліцейського ОСОБА_6 є усі ознаки складу злочину, передбаченого ст. 162 КК України. Через те, що наявність цих ознак складу злочину не вбачає слідча ОСОБА_5 , з чим погоджується і прокурор, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги. Пояснив, що слідчим правомірно винесено постанову від 18 квітня 2019 року про закриття кримінального провадження 42018040000000465, що відкрите за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України, оскільки підставою для проникнення поліцейського ОСОБА_6 до квартири, де мешкає ОСОБА_3 став виклик мешканкою тієї ж квартири екіпажу патрульної поліції для врегулювання сварки, яка сталась між нею та ОСОБА_3 . Звернув увагу суду на те, що поліцейський проник до квартири з дозволу мешканки цієї квартири, як особи, що викликала екіпаж патрульної поліції для врегулювання сварки, і обов'язку отримувати згоду усіх мешканців на проникнення до житла поліцейський не мав. Заперечував щодо того, що поліцейським ОСОБА_6 вчинялись дії, спрямовані на виселення ОСОБА_3 з квартири. Вважав, що після того, як у житловому приміщенні, яким є квартира, виник конфлікт, воно набуло ознак публічного місця у зв'язку з чим, у поліцейського з'явилось право на пред'явлення вимоги, передбаченої ч. 1 ст. 36 Закону України «Про Національну поліцію» на залишення скаржником цієї квартири для забезпечення безпеки ОСОБА_8 .
Слідча у судове засідання не з'явилась, до суду надала заяву про розгляд скарги у її відсутність.
Скаржник та прокурор не заперечували проти розгляду скарги за відсутності слідчої. З цих підстав скаргу, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 306 КПК України, розглянуто за відсутності слідчої та винесено ухвалу.
Вислухавши пояснення скаржника та з'ясувавши думку прокурора, вивчивши скаргу та надані прокурором матеріали, приходжу до висновку про те, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, заявником може бути оскаржено до суду рішення слідчого про закриття кримінального провадження. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 307 КПК України, за наслідками розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування постановлюється ухвала, якою може бути скасовано рішення слідчого чи прокурора, зобов'язано припинити певну дію, зобов'язано вчинити певну дію, відмовлено у задоволенні скарги. Нормою ч. 3 цієї статті встановлено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
У судовому засіданні встановлено, що 18 квітня 2019 року слідчою СВ ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 прийнято постанову про закриття кримінального провадження № 42018040000000465 від 24.04.2018 року, яке відкрито за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України, внаслідок відсутності в діянні службових осіб поліції ознак складу цього кримінального правопорушення. Досудовим розслідуванням встановлено, що 08 червня 2017 року близько 14 години, у квартирі АДРЕСА_1 стався конфлікт між мешканцями цієї квартири: ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , і остання викликала поліцію, зателефонувавши на спецлінію «102». На виклик до квартири прибув екіпаж патрульної поліції № 402 у складі ОСОБА_6 та ОСОБА_9 . Слідча вважає встановленим нею факт надання ОСОБА_8 поліцейським письмового дозволу на проникнення до житла з метою врегулювання конфлікту, та факт відсутності у ОСОБА_3 , станом на 08 червня 2017 року, майнових прав на квартиру. Через це, і відсутність у ОСОБА_3 законних підстав для проживання та перебування у цій квартирі. Зібрані нею докази не доводять заподіяння істотної шкоди ОСОБА_3 з боку поліцейських при його виселенні з квартири. Однак, встановивши правомірність проникнення поліцейських до квартири АДРЕСА_1 , оскільки вони прибули на виклик ОСОБА_8 на законних підставах, на той момент, мешкала у цій квартирі, слідча не надала оцінку діям поліцейського ОСОБА_6 з дотримання ним вимог ч. 1 ст. 36 Закону України «Про Національну поліцію», у вигляді неодноразово висунутої вимоги про залишення ОСОБА_3 приміщення квартири у зв'язку з відсутністю, на його думку, права на проживання та користування цим житлом, внаслідок зупинення на цей момент права власності на частину цієї квартири у ОСОБА_3 , наслідок чого стали дії з виселення ОСОБА_3 з квартири.
Дані дії поліцейського та їх мотиви, були встановлені як при допиті свідка ОСОБА_8 , заявника ОСОБА_3 , так і при перегляді відеозапису з нагрудної камери поліцейського. Самовільне виселення особи із квартири без відповідного судового рішення, що набрало законної сили не уповноваженою на це особою, яка до того ж є службовою особою правоохоронного органу, що поєднане із застосування насилля, є самостійним складом злочину, передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України.
Посилання слідчого на дотримання поліцейським норм ч. 1 ст. 36 Закону України «Про Національну поліцію», якими поліцейського уповноважено вимагати від особи (осіб) залишити визначене місце на певний строк або заборонити чи обмежити особам доступ до визначеної території або об'єктів, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров'я людей, для збереження та фіксації слідів правопорушення, є безпідставним, оскільки квартира не є і ні в якому випадку не може бути публічним місцем; факту застосування 08 червня 2017 року з боку ОСОБА_3 до ОСОБА_8 фізичного насилля, яке б загрожувало її здоров'ю чи життю, не було; внаслідок відсутності застосування з боку ОСОБА_3 до ОСОБА_8 фізичного насильства, яке б загрожувало її здоров'ю та життю, унеможливлює підстави для вжиття заходів з боку поліцейського щодо збереження та фіксації слідів правопорушення.
Таким чином, вважаю, що рішення слідчого про закриття кримінального провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення не відповідає фактичним обставинам справи.
ОСОБА_3 надано слідчому судді копію виконавчого листа, що виданий Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська 17 лютого 2017 року в цивільній справі № 202/8299/15, яким вселено ОСОБА_3 у квартиру АДРЕСА_1 . При розгляді цієї скарги не можна вважати преюдиційним рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2018 року, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 про встановлення відсутності компетенції у поліцейського ОСОБА_6 на висунення вимоги щодо залишення житла, через те, що судом було встановлено право поліцейського на висунення вимоги, передбаченої ч. 1 ст. 36 Закону України «Про Національну поліцію», проте, оцінка висунутій ОСОБА_6 вимоги на предмет її законності не надавалась у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 не ставив перед судом питання незаконності дій поліцейського.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 303, 305, 307, 309 КПК України, -
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 18 квітня 2019 року про закриття кримінального провадження № 42018040000000465 - задовольнити.
Постанову слідчого СВ ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 18 квітня 2019 року про закриття кримінального провадження № 42018040000000465 - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1